Постанова

від 21.10.2020 по справі 120/365/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/365/20-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Воробйова І.А.

Суддя-доповідач - Граб Л.С.

21 жовтня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Іваненко Т.В. Сторчака В. Ю. ,

за участю: секретаря судового засідання: Шпикуляка Ю.В.

представника позивача: Супруна М.І.

представника відповідача: Тимошевської Ю.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод" (ТОВ "Гайсинський молокозавод") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі ГУ ДПС у Вінницькій області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.01.2020:

- №0000330501 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 2 158 868,00 грн.;

-№0000320501 по податку на прибуток в сумі 4 266 564,00 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями-3413251,00 грн. та штрафними санкціями-8533 13,00 грн.;

-№0000340501 по податку на додану вартість в сумі 332 549,00 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями-266 039,00 грн. та штрафними санкціями-66 5 1 0,00 грн.;

-№0000350501 за штрафними санкціями по податку на додану вартість в сумі 127 203,00 грн.;

-№0000360501 по транспортному податку в сумі 15625,00 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями-12500,00 грн. та штрафними санкціями-3125,00 грн.;

-№0000370501 за штрафними санкціями по транспортному податку в сумі 170 грн.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року позов задоволено частково:

-визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 16.01.2020:

- № 000330501, №000320501, № 0000340501, №0000350501.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, Управління посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

11.09.2020 від представника позивача, через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, в зв`язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити. В свою чергу представник позивача заперечив щодо задоволення апеляційної скарги і просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на підставі наказу №1388 від 10.10.2019 та направлень №634-639 від 30.10.2019 і № 684 від 31.10.2019, посадовими особами ГУДПС у Вінницькій області проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Гайсинський молокозавод".

За результатами проведеної перевірки складено акт від 17.12.2019 № 1164/0501/34309918 (далі за текстом - акт перевірки), в якому зафіксовано наступні порушення:

-п.44.1, п.44.2 ст. 44, п. 134.1 ст.134, пп.140.4.2 п. 140.4 ст.140 ПК України від 02.12.2010, ст.1, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", 13 "Зобов`язання", 15 "Доходи", 16 "Витрати" в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 4375772 грн., у тому числі: за 2016 р. -2862801 грн.( 3 кв. 2016 - 962521 грн., 4 кв.2016- 1900280), за 2017р. - 2883345 грн.( 1 кв.2017 - 600736 грн., 2 кв. - 415529 грн., 3 кв. 2017 - 333367 грн., 4 кв. 2017- 163339 грн.) та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2018- 1 півр., 2019 року -2158865 грн.;

-п. 198.3 , п. 198.5 та п.198.6 ст.198, п. п.201.10 ст.201 ПК України (зі змінами та доповненнями) занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду в сумі 266039 грн. в тому числі: Листопад 2017р.- 10255 грн., червень 2018р. - 104508 грн., липень 2018р. - 49558 грн., серпень 2018р. - 36419 грн., липень 2019р - 65199 грн.;

-п.201.10 ст.201, ст. 120 п. 201.10 ст.201 ПК України не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на суми перевищення покупної ціни матеріалів над продажною, на матеріальну частину перевищення собівартості над ціною продажу послуг, які не були використані у господарській діяльності в сумі 254406 грн.;

- п.267.4 та п.267.8.1(б) п.267.8 ст.267 ПК України ТОВ "Гайсинський молокозавод" занижено транспортний податку в сумі 12500 грн., а саме : за 3 кв.2016 року -6 250 грн. та за 4кв. 2016року -6250 грн.;

-п.п.267.1.1 п.267.1, п.п. 267.2.1 п.267.2 та п.п.267.6.4 п.267.6 ст.267 та ст.46 ПК України не подано податкову декларацію з транспортного податку;

-5.п. 51.1 ст. 51, п. 176.2 ст. 176 ПКУ та наказу Міністерства фінансів України №4 від 13.01.2015 р. «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 0.01.20І5р. за III - IV квартали 2016 року, I-IV квартали 2017 року, I-IV квартали 2018 року та II квартал 2019 року податкової звітності сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку з недостовірними відомостями та з помилками.

На підставі проведеної перевірки та складеного акту відповідачем 16.01.2020 року прийнято наступні податкові повідомлення - рішення:

- №0000330501 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 2 158 868,00 грн.;

-№0000320501 по податку на прибуток в сумі 4 266 564,00 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями - 3413251,00 грн. та штрафними санкціями - 8533 13,00 грн.;

-№0000340501 по податку на додану вартість в сумі 332 549,00 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями-266 039,00 грн. та штрафними санкціями-66 5 1 0,00 грн.;

-№0000350501 за штрафними санкціями по податку на додану вартість в сумі 127 203,00 грн.;

-№0000360501 по транспортному податку в сумі 15625,00 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями-12500,00 грн. та штрафними санкціями-3125,00 грн.;

-№0000370501 за штрафними санкціями по транспортному податку в сумі 170 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення в оскаржуваній частині суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не доведено правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, у зв`язку з чим останні підлягають скасуванню.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).

У пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України зазначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно пункту 137.4 статті 137 ПК України податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, крім: виробників сільськогосподарської продукції, визначеної статтею 209 цього Кодексу, які можуть обрати річний податковий (звітний) період, який починається з 1 липня минулого звітного року і закінчується 30 червня поточного звітного року.

Положеннями пунктів 138.1 -138.2 статті 138 ПК України передбачено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта;

на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів чи невиробничих нематеріальних активів, віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті;

на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта;

на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об`єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об`єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності.

Отже, до складу витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов`язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Згідно з п. 44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За правилами п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, фінансова звітність-бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

У звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Джерелом відомостей для заповнення звіту про фінансові результати є дані регістрів бухгалтерського обліку, що містять інформацію про доходи, витрати, прибуток, збитки та сукупний дохід.

За визначеннями, наведеними у ст.1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":

-господарська операція-дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

-первинний документ-документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону унормовано, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 статті 9 Закону № 996-XIV) .

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо ж господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції-умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

При цьому, про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку, та інші обставини, які в сукупності можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави (податковий кредит).

Подібна думка висловлена Верховним Судом в постановах від 23 серпня 2019 року у справі №808/7378/14, від 31 січня 2020 року у справі №804/14364/15 та від 06 березня 2020 року у справі №810/2714/15.

В той же час, Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2020 року у справі №П/811/3637/14 звернуто увагу, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суму податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Так, з матеріалів справи слідує, що фактичною підставою для нарахування грошового зобов`язання ТОВ "Гайсинський молокозавод" слугували викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "Евіал Груп", ТОВ "Спектром Трейд", ТОВ "Метроном", ТОВ "Арсенал продукт", ТОВ "КС Транс Кепітал", ТОВ "КМ Агротрейд", ТОВ "Байтрек" і ТОВ "Тетфорд".

За змістом вказаного акту, в порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України, П(С)БО 15 "Дохід" підприємством за період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р. до складу "Доходів від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків)", визначених за правилами бухгалтерського обліку у рядку ОТ "Декларації з податку на прибуток" та рядку 2240 Форми №2 "Інші доходи" не включено інші активи на загальну суму 22477098 грн., в тому числі: за 2016 рік (3 квартал - 5347337 грн., за 4 квартал - 9610497 грн., за 2017р - 7519264грн. (1 квартал 2017 р. - 5968352 грн., за 2 кв. 2017р. - 1014508 грн., 4 квартал - 536404 грн.), отриману від контрагентів - покупців: ТОВ "Евіал Груп" код ЄДРПОУ 41032505, ТОВ "Арсенал продукт" код ЄДРПОУ 41055061, ТОВ КС "Транс Кепітал" код ЄДРПОУ 40924809, ТОВ "КМ Агротрейд" код ЄДРПОУ 40925671,ТОВ "Тедфорт" код ЄДРПОУ 40537496, ТОВ "Метроному" код ЄДРПОУ 40927705, ТОВ "Спектром трейд" код ЄДРПОУ 40555536, ТОВ "Байтрек" код ЄДРПОУ 41142117.

Так, в ході перевірки податковим органом встановлено, що 21.03.2017 між ТОВ «Гайсинський молокозавод» (продавець), з однієї сторони, та ТОВ "Евіал Груп"-(покупець), укладено договір поставки №06-03-17-П.

01.12.2016 між ТОВ "Гайсинський молокозавод" (продавець) та TOB "КС Транс Кепітал" (покупець) укладено договір поставки № 01-12-16-П.

15.08.2016 між ТОВ "Гайсинський молокозавод" та ТОВ "Тедфорт" укладено договір поставки №02-08-16-Г1.

13.10.2016 між ТОВ "Гайсинський молокозавод" (продавець) та ТОВ "Спектром Трейд" (покупець) укладено договір поставки №03-10-16-П.

08.12.2016 між ТОВ "Гайсинський молокозавод" (продавець) та ТОВ "Метрономус"- (покупець) укладено договір поставки №04-12-16-П

02.04.2017 між ТОВ "Гайсинський молокозавод" (продавець) та ТОВ "Арсенал продукт" (покупець) укладено договір поставки №01-04-17-П.

05.12.2016 між ТОВ "Гайсинський молокозавод" (продавець) та ТОВ "КМ Агротрейд" (покупець) укладено договір поставки №02-12-16-П.

26.10.2017 між ТОВ "Гайсинський молокозавод" (продавець) та ТОВ "Байтрек" (покупець) укладено договір поставки №26/10-01.

За умовами вказаних договорів, постачальник зобов`язується на умовах, які зазначені в даному Договорі, поставляти та передавати у власність покупця, згідно окремих замовлень, згідно підписаних специфікацій продукцію, а покупець зобов`язується оплачувати та приймати товар на умовах даного договору.

Найменування, асортимент та ціна продукції до початку її поставки узгоджуються Сторонами шляхом підписання Специфікацій та/або прас-листів чи інших додатків, котрі є невід`ємними частинами даного Договору.

Ціна продукції по Договору встановлюється за попередньою домовленістю Сторін договірна, згідно ПКУ пп. 14.1.71 п.1 ст.14 та вказується у письмово погоджених Специфікаціях та /або прас-листах чи інших додатках до Договору, на підставі яких формується рахунок-фактура і видаткові накладні

Покупець сплачує в національній валюті України вартість отриманої по Договору продукції протягом 30 календарних днів з моменту поставки, шляхом перерахунку коштів на поточний

Поставка продукції здійснюється на умовах FCA (склад Постачальника - м.Гайсин, вул. Плеханова, 45) по правилам Інкотермс-2010.

Право власності на продукцію переходить до Покупця з моменту відвантаження продукції зі складу Постачальника і виписці видаткових накладних на отримання продукції, виданої Покупцем.

Постачальник передає Покупцю всі необхідні оригінальні відвантажувальні та супровідні документи на товар, а саме: бухгалтерську накладну; рахунок -фактуру; декларацію виробника посвідчення про якість; сертифікат відповідності з протоколами випробувань.

На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем надано до перевірки платіжні доручення, згідно яких на користь ТОВ "Гайсинський молокозавод" надійшли грошові кошти за продукцію: ТОВ "Тедфорт" -на загальну суму 10904631 грн., в т.ч. ПДВ - 1817438,5 грн.; ТОВ «Евіал Груп» -на загальну суму 400000 грн., в т.ч. ПДВ - 66667 грн. ; ТОВ "Спектром Трейд" на загальну суму 4 649 946 грн., в т.ч. ПДВ-774991 грн.; ТОВ "Метрономус"-на загальну суму 3403433 грн., в т.ч. ПДВ - 567238,83 грн.; ТОВ "Арсенал продукт" -на загальну суму 1014508 грн., в т.ч. ПДВ -169085 грн.; TOB "КС Транс Кепітал" на загальну суму 693830 грн., в т.ч. ПДВ -115638 грн.; ТОВ "Еіайтрек" на загальну суму 536404 грн., в т.ч. ПДВ -89401 грн.

Окрім того, ТОВ "Гайсинський молокозавод" до перевірки надано Специфікації на кожну партію поставки, в яких зазначено найменування, кількість, ціну за одиницю, загальну вартість поставленої продукції (відповідає видатковим накладним).

Однак, на переконання відповідача, вказані Специфікації не можуть підтверджувати реальність господарських операцій, оскільки в кожній із них місцем поставки продукції зазначено лише назви міст, а конкретні адреси: назви вулиць, номерів будинків, контактних осіб, відсутні.

Також податковий орган вказує на відсутність у видаткових накладних таких обов`язкових реквізитів як прізвище, ім`я, по-батькові, посада особи, яка отримала товар, а лише наявний підпис та печатка. А в товарно-транспортних накладних (номер яких співпадає з номером та датою видаткових накладних), що надано на підтвердження здійснення перевезення вантажу по вищевказаних видаткових накладних замовником та вантажовідправником продукції виступає ТОВ "Гайсинський молокозавод" відсутні підписи: бухгалтера (відповідальної особи вантажовідправника) головний бухгалтер ОСОБА_1 , водії/експедиторів, що отримали та здали продукцію, не вказано прізвище, імя, по-батькові, посада особи, яка отримала товар, лише підпис та печатка, що на переконання податкового органу не дає змоги встановити місце розвантаження продукції та вантажоотримувача.

При цьому, Управління посилається на те, що згідно відомостей інформаційної бази даних АІС "Податковий блок" вищезазначені контрагенти не подавали звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування зазначеним контрагентом-покупцем до контролюючого органу, на обліку в якому вони знаходяться; у підприємств відсутні трудові ресурси; податкові декларації з податку з власників транспортних засобів, екологічного податку, збору за першу реєстрацію автотранспортних засобів до відповідного контролюючого органу не подавались, що свідчить про відсутність у підприємства основних засобів (транспортних засобів, складських приміщень і т.п.).

ГУ ДПС у Вінницькій області додатково зазначено про існування кримінальних проваджень, у яких фігурують контрагенти позивача.

Таким чином, висновки відповідача про відсутність господарських операцій позивача грунтуються на податковій інформації стосовно контрагентів ТОВ "Гайсинський молокозавод".

В той же час, колегія суддів звертає увагу, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Норми податкового законодавства також не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Наведений висновок узгоджується з висновками, що викладені в постановах від 29 жовтня 2019 року (справа №815/8539/13-а), від 18 березня 2020 року (справа №817/822/16), від 07 лютого 2020 року (справа №820/2344/16) та від 21 лютого 2020 року (справа №815/253/16).

Верховний Суд у постанові від 15 серпня 2019 року справі № 0870/2709/12 зазначив, що зважаючи на індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків на склад витрат, не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

При цьому, згідно позиції Верховного Суду висловленої в постанові від 06.02.2018 у справі № 804/4940/14, відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду постанові від 15 квітня 2020 року у справі №826/13929/17, яким окрім іншого зазначено, що необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійснення операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Однак, відповідачем у даній справі не надано суду будь-яких доказів на підтвердження неможливості залучення трудових ресурсів за цивільно-правовими угодами. При цьому, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності, як критерій правового статусу платника податків щодо формування витрат, які ним понесені.

Посилання податкового органу як на підставу для відмови в позові, на аналіз податкової інформації отриманої відносно контрагентів позивача, в тому числі, на відсутність у останніх умов необхідних для здійснення такого роду господарської діяльності, відсутність достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів (складів) необхідних для здійснення спірних господарських операцій з поставки вищевказаного товару, обґрунтовано відхилено судом першої інстанці, оскільки як було зазначено вище, чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Такий висновком зроблений і Верховним Судом у постанові від 01 жовтня 2019 року у справі №804/9072/16 (адміністративне провадження №К/9901/39390/18).

Щодо посилання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень порушених відносно котрагентів ТОВ "Гайсинський молокозавод", колегія суддів зазначає, що відповідно до частини шостої статті 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого статтею 74 КАС України, частиною другою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №826/18952/14 висловлено думку, що до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту під час досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили. Крім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 826/6280/13-а, від 6 березня 2018 року у справі № 2а-9375/11/1370 та від 13 березня 2018 року у справі № 826/13582/13-а.

Поряд з цим, відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності рішень, вироків суду, які набрали законної сили та якими встановлено фіктивність контрагентів, що має безпосереднє значення для надання висновку щодо діяльності господарюючих суб`єктів.

Не наведено Управлінням і належних доказів на підтвердження того, що ТОВ "Гайсинський молокозавод", як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і останньому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди. Тому, можливі порушення контрагентами останнього вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для них, а не для позивача.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" визначено, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Згідно статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В той же час контролюючим органом, не наведено переконливих доводів, що грунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності засвідченої наданими ТОВ "Гайсинський молокозавод" документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості вказані в цих документах неповні, недостовірні чи суперечливі.

Висновки відповідача в основному ґрунтуються на податковій інформації стосовно контрагентів позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді позивача з останніми, що, в свою чергу не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Також в ході перевірки податковим органом із відображених позивачем у рядку 4.1 Б Декларацій «Нараховані ПЗ відповідно до п.198.5 ст.198 та п.199.1 ст.199 за основною ставкою (колонка Б)» за період з 01.07.2016 по 30.06.2019 р у загальній сумі 3550 грн. встановлено, що на формування цього обсягу мав суттєвий вплив нарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість на вартість товарів, використаних не в господарській діяльності.

Зазначене виявлено на підставі таких документів: податкових декларацій з ПДВ з додатками та з урахуванням уточнюючих розрахунків, оборотних відомостей по рахунках бухгалтерського 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» , 20 «Сировина та матеріали» з субрахунками, 26 «Готова продукція» , 643 «Податкові зобов`язання» , 949 «Інші операційні витрати» податкових та видаткових накладних, інших первинних документів, встановлено заниження задекларованих ТОВ «Гайсинський молокозавод»» показників у рядку 4.1 Б Декларацій «Нараховані ПЗ відповідно до п.198.5 ст.198 та п.199.1 ст.199 за основною ставкою (колонка Б)» у сумі 244151 грн.

Згідно акту перевірки, в порушення п.189,1 ст.189, п.198,3, п.198.5 ст.198 ПК України підприємством не нараховано податкове зобов`язання з матеріальної частини перевищення собівартості послуг над фактичною ціною їх продажу всього 244151 грн.,, в тому числі квітень 2018р - 8368 грн., травень 2018р - 39452 грн., червень 2018р - 45155 грн., липень 2018р - 49558 грн., серпень 2018р - 36419 грн., вересень 2018р - 32140 грн., жовтень 2018р - 33059 грн.

Так, між ТОВ Гайсинський молокозавод та ТОВ Богодухівський молокозавод код 36537542 укладено договір №01-03-18д від 16.03.2018 р. на виготовлення з давальницької сировини готової продукції (сироватку підсирну молочну де мінералізовану суху). Продукція пакується у тару виконавця, вартість якої входить у вартість виконаних робіт. Приймання продукції оформлюється актом приймання-передачі виготовленої продукції. Вартість робіт 9000 грн. за тонну готової продукції (в т.ч .ПДВ) Згідно з додатком від 01.09.2018р. ціна переробки сировини становить 9800 грн/т. (в т.ч .ПДВ)

Аналогічний договір №03-05-18д від 24.05.2018 укладено з ТДВ Херсонський маслозавод код 05507442. Вартість робіт 9000 грн. за тонну готової продукції (в т.ч .ПДВ) Згідно з додатком від 01.08.2018р. ціна переробки сировини становить 9800 грн/т. (в т.ч .ПДВ). Згідно з додатком від 01.10.2018р. ціна переробки сировини становить 11200 грн/т. (в т.ч .ПДВ).

При порівнянні контролюючим органом, доходів від операцій переробки давальницької сировини та їх собівартості встановлено, що вказані послуги збиткові. В результаті реалізації продукції, послуг за цінами, нижчими за собівартість її виготовлення, відбувається зменшення такої складової власного капіталу як активи (в розмірі собівартості та збільшення активів на суму грошових коштів, отриманих від продажу послуг власного виробництва. Проведення такої діяльності призводить не до росту, а до зменшення власного капіталу на різницю між собівартістю виготовлення продукції, послуг та ціною її продажу. За податковим законодавством такі операції не відповідають основному принципу господарської діяльності (п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу) - не призводять до отримання доходу.

Однак колегія суддів не може погодитись з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

У пункті198.3 статті 198 ПК України закріплено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до підпункту 14.1.134 пункту 14.1. статті 14 ПК України, операції з давальницькою сировиною - це операції з переробки (обробки, збагачення чи використання) давальницької сировини (незалежно від кількості замовників і виконавців, а також етапів (операцій)) з метою одержання готової продукції за відповідну плату.

При цьому, виходячи із підпункту 14.1.41 пункту 14. статті 14 ПК України, давальницька сировина - сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, що є власністю одного суб`єкта господарювання (замовника) і передаються іншому суб`єкту господарювання (виробнику) для виробництва готової продукції, з подальшим переданням або поверненням такої продукції або її частини їх власникові або за його дорученням іншій особі.

Так, для податково-облікових цілей процес взаємодії сторін за операціями з давальницькою сировиною вирізняється тим, що замовник передає свою сировину виконавцю на переробку, виконавець переробляє цю сировину в готову продукцію і передає її замовнику, замовник приймає готову продукцію і оплачує роботи виконавця з переробки сировини.

Собівартість реалізованої готової продукції та послуг визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» , зокрема: відповідно до п.2. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

Як вірно звернуто увагу судом першої інстанції, законодавець взагалі не ставить у залежність розрахунок бази оподаткування операцій з постачання товарів від собівартості товарів. Основою для визначення відповідної бази є рівень звичайних цін, які були встановлені у договорах.

Так, позивач згідно договорів №01-03-18д від 16.03.2018 р., №03-05-18д від 24.05.2018 виконував послуги по переробці давальницької сировини, яка надана ТДВ Херсонський маслозавод , і ТОВ Богодухівський молокозавод та отримував кошти за надані послуги, що підтверджується актами здачі - прийняття робіт та не заперечується контролюючим органом.

Ставлячи в провину товариству реалізацію послуг за ціною нижчою собівартості та, як наслідок, що така операція не пов`язана з господарською діяльністю останнього, контролюючий орган не надав належних доказів на підтвердження недобросовісності товариства та не наводить будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

При цьому, як з`ясовано з матеріалів справи підприємством здійснювались операції з переробки (обробки, збагачення чи використання) давальницької сировини з метою одержання готової продукції за відповідну плату, що свідчить про здійснення господарської діяльності.

Варто зауважити, що як пояснив представник позивача під час апеляційного розгляду справи, надання послуг по переробці давальницької сировини дійсно спочатку не приносили доходу, однак в подальшому виробництво готової продукції почало приносити дохід, що не спростовано представником відповідача.

Отже, збитковість господарської діяльності не може бути беззаперечною підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов`язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №821/4495/14.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність висновку щодо порушення товариством п.189,1 ст.189, п.198,3, п.198.5 ст.198 ПК України, а відтак, податкові зобов`язання із ПДВ нараховано безпідставно.

Стосовно послуг, що надавались позивачу ФОП ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_1 ), колегія суддів виходіть із такого.

Згідно матеріалів справи, взаєморозрахунки між ФОП ОСОБА_2 (виконавцем) та ТОВ «Гайсинський молокозавод» (замовником) відбувались на підставі договору про надання послуг будівельних робіт № 6/10 від 01.09.2016р. За цим договором Виконавець надає замовнику послуги щодо виконання земельних та будівельно-монтажних робіт, а замовник зобов`язується прийняти роботи відповідно до договору та оплатити виконавцю вартість послуг вказаних в рахунках та актах надання послуг. На виконання робіт по демонтажу, інших ремонтно-будівельних робіт підписано додатки до вищезазначеного договору.

В бухгалтерському обліку ТОВ Гайсинський молокозавод відображено наступні акти про прийняття-передачі виконаних робіт: від 25.10.2016р. на суму 668 108 грн.; від 30.11.2016р. на суму 28804 грн.; від 30.12.2016р. на суму 249708,30 грн.; від 31.03.2017р. на суму 34 064грн.; від 29.03.2017р. на суму 45670 грн.; від 30.04.2017р. на суму 79 000грн.; від 30.06.2017р .на суму 109 175 грн.; від 31.07.2017р . на суму 64997 грн.; від 29.09.2017р. на суму 47970 грн.; від 28.09.2017р без номера на суму 110 605 грн.;від 30.11.2017р без номера на суму 180 920 грн.; від 29.12.2017р без номера на суму 175067грн.; від 28.02.2018р на суму 117860грн.; від 30.03.2018р на суму 162877грн.; від 30.04.2018р на суму 101522,20 грн.; від 31.05.2018 р. на суму 3 66 121 грн.; від 30.06.2018р на суму 162596 грн.; від 31.07.2018р без номера на суму 145212 грн.; від 31.08.2018 р. на суму 139271 грн.; від 30.09.2018 р. на суму 163915 грн.; від 31.10.2018 р. на суму 88789 грн.; від 30.11.2018р на суму 17 550 грн.; від 31.12.2018 р. на суму 99905 грн.; від 31.03.2019 р. на суму 78640 грн.; від 30.04.2019 р. на суму 219830 грн.; від 31.05.2019 р. на суму 283095 грн.; від 30.06.2019 р. на суму 84700грн

Як вбачається з наданих до перевірки платіжних документів ТОВ «Гайсинський молокозавод» на виконання договору № 6/10 від 01.09.2016р. перераховано на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 3268091грн.

Кредиторська заборгованість ТОВ «Гайсинський молокозавод» по взаєморозрахунках із ФОП ОСОБА_2 станом на 30.06.2019 року становить- 757970 грн.

Перелік виконаних робіт згідно договору № 6/10 від 01.09.2016р. наведено в додатку до акта в розрізі актів із зазначенням номенклатури наданих послуг.

Аналізом вищенаведених актів виконаних робіт встановлено, що виконувались різнопланові роботи: розробка котловану за допомогою екскаватору на глибину 5м з завантаженням на автотранспорт, виготовлення каркасу з арматури, відновлення штукатурки стін, облицювання стін керамічною плиткою, утеплення стін та підлоги, ремонт проїзної частини-підготовка поверхні під укладення плит(трамбування щебня), виготовлення бетонної суміші та заливка, кладка цегли, ґрунтування, шпаклювання, фарбування стін, монтаж каналізаційних труб, виготовлення та монтаж грат, монтаж сендвіч панелів і інші. Виконання всіх вищеперерахованих робіт вимагає наявності необхідних умов і засобів, в першу чергу значну кількість трудових ресурсів з відповідною фаховою підготовкою, а також основних фондів для забезпечення процесу виконання послуг.

В ході перевірки підтверджено можливість виконання робіт на загальну суму 89538 грн. та не підтверджено виконання робіт на загальну суму 3936523 грн., у тому числі: за 4 квартал 2016 року -946 620,3 грн., за 2017 рік - 836 836 грн. (1 квартал - 79734 грн, 2 квартал - 188175 грн., 3 квартал - 212940 грн., 4 квартал - 355987 грн.), за 2018 рік - 1486802 грн. (1 квартал - 272157 грн., 2 квартал - 630239,2 грн., З квартал - 407182 грн., 4 квартал - 177224 грн.), за 1 півр.2019 року - 666265 грн.,(1 квартал - 78640 грн., 2 квартал - 587625 грн.)

Так, ФОП ОСОБА_2 , знаходиться на обліку ГУ ДПС у Вінницькій області (Гайсинській ОДПІ), основний вид діяльності -49.41 Вантажний автомобільний транспорт та 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель. Не є платником податку на додану вартість. Платник єдиного податку 3 групи.

Також, в ході перевірки встановлено, що в складі структурних підрозділів ТОВ «Гайсинський молокозавод» значиться ремонтно-будівельна дільниця. Згідно наданих табелів робочого часу, відомостей нарахування заробітної плати в ній працювало 9-10 осіб, з яких лише 3-4 особи підсобні працівники, що могли б виконувати ремонтні роботи (інші- це завгосп, прибиральниця, 2 мийники автомашин, слюсар, машиніст). Враховуючи це, підприємство не могло самостійно виконати ці роботи, що вказані в актах ФОП ОСОБА_2 .

В той же час перевіркою встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до штатного розпису, табелів обліку використання робочого часу та поданої до органів ДФС звітності - форми 1-ДФ, звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення,' допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за перевіряємий період являється працівником ТОВ «Гайсинський молокозавод» . ОСОБА_2 працює на посаді завідуючого гаражем з тривалістю робочого дня (тижня) 8 - (40) год.00 хв., і в той же час виконує для підприємства як фізична особа - підприємець будівельні та ремонтно- монтажні роботи в період діяльності з 01.10.2016 року по 30.06.2019 року в сумі 4026061,3 грн.

В ході аналізу актів виконаних робіт та табелів робочого часу встановлено:

В період з 07 липня по 20 липня 2017 року ОСОБА_2 був у відпустці. 31.07.2017 року підписано акт виконаних робіт, відповідно до якого виконувались різноманітні роботи.

В період з 12 лютого по 25 лютого 2018 року ОСОБА_2 був у відпустці. 28.02.2018 року підписано акт виконаних робіт, відповідно до якого виконувались різноманітні роботи.

В період з 10 серпня по 23 серпня 2018 року ОСОБА_2 був у відпустці. 31.08.2018 року підписано акт виконаних робіт, відповідно до якого виконувались різноманітні роботи.

В період з 16 жовтня по 31 жовтня 2018 року ОСОБА_2 був у відпустці. 31.10.2018 року підписано акт виконаних робіт, відповідно до якого виконувались різноманітні роботи.

Якщо демонтажні роботи, ремонтні роботи невеликих об`ємів ОСОБА_2 міг виконати сам та з допомогою найманого працівника, то роботи по кладці стін, облицювання плиткою, шпаклювання стін, монтаж підвісної стелі, демонтаж бетонного та асфальтного покриття потребують трудових ресурсів з відповідною фаховою підготовкою, а також основних фондів для забезпечення процесу виконання послуг.

Враховуючи це перевіркою не підтверджується проведення робіт по вказаних актах, липень 2017 року -54275 грн., лютий 2018 р. -109280 грн., серпень 2018 р. -98055 грн., жовтень 2018 р. - 59769 грн.

Крім того, в грудні 2017 року підписання акту виконаних робіт припало на лікарняний.

Все це на переконання відповідача є доказом того, що фізично одна і та сама особа не могла одночасно виконувати будівельні, ремонтні роботи та свої посадові обов`язки.

Таким чином, перевіркою не підтверджено придбання будівельних, ремонтних робіт від постачальника ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 3 936 523 грн.

Оцінюючи дані висновки контролюючого органу, суд першої інстанції виходив із наступного.

За визначенням наведеними у п. 14.1.226 ст.14 ПК України самозайнятою особою є платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Відповідно до п. 14.1.222 ст.14 ПК України до роботодавця прирівнюється юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво), постійне представництво нерезидента або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) дохід за виконання роботи та/або надання послуги згідно із цивільно-правовим договором у разі, якщо буде встановлено, що взаємовідносини за таким договором фактично є трудовими.

В ході судового розгляду позивачем надано на підтвердження виконання робіт та надання послуг ФОП ОСОБА_2 : акти про передачу матеріалів без переходу у власність, про витрату давальницьких матеріалів, оборотно -сальдовими відомостями по рахунку, акти приймання -передачі виконаних робіт, договір про надання послуг будівельних робіт №6/10 від 01.09.2016 р.

Надані товариством первинні документи по взаємовідносинах із контрагентом, підписані відповідальними посадовими особами та містять відомості і реквізити, наявність яких визнана обов`язковою ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

При цьому, судом першої інстанції обгрунтовано не прийнято до уваги доводи контролюючого органу стосовно того, що перебування ОСОБА_2 у відпустці чи на лікарняному на період підписання актів виконаних робіт ставить під сумнів господарську операцію, оскільки перебування працівника у відпустці не позбавляє його права на виконання робіт/наання послуг як фізичної особи - підприємця та не позбавляють фактичної можливості контрагента товариства підписати відповідні документи.

Щодо виконання ОСОБА_2 робіт, як фізичною особою - підприємцем та одночасне працевлаштування на роботі у товаристві, то тут слід вказати, що чинне законодавство не містить будь-яких заборон для реалізації права на працю самойзайнятою особою та отримання нею заробітної плати та доходу від здійснення підприємницької діяльності одночасно.

Відтак, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що послуги надані ФОП ОСОБА_2 не є безоплатно отриманими, як наслідок доводи викладені в акті стосовно не підтвердження придбання будівельних, ремонтних робіт від останнього на загальну суму 3 936 523 грн. є не обґрунтованими, оскільки не доведені відповідачем належними доказами.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 29 жовтня 2020 року.

Головуючий Граб Л.С. Судді Іваненко Т.В. Сторчак В. Ю.