Вирок

від 29.10.2020 по справі 169/561/20

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 169/561/20

Провадження № 1-кп/169/121/20

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2020 року смт Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні кримінальнепровадження прообвинувачення ОСОБА_4 ,який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Комарів Турійського району Волинської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , має повну загальну середню освіту, неодружений, не працює, раніше судимий:

вироком Волинського обласного суду від 27 серпня 1998 засуджений за вчинення злочинів, передбачених статтею 93, частиною третьою статті 142, статтями 42, 43 Кримінального кодеку України (в редакції 1960 року) до десяти років позбавлення волі, звільнений 18 березня 2008 року по відбуттю строку покарання;

вироком Турійського районного суду Волинської області від 22 жовтня 2012 року засуджений за вчинення злочину, передбаченого статтею 246 Кримінального кодексу України, до двох років позбавлення волі, на підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на один рік шість місяців,

вироком Любомльського районного суду Волинської області від 21 травня 2014 року засуджений за вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 289 Кримінального кодексу України, на підставі статті 71 Кримінального кодексу України до шести років позбавлення волі; на підставі ухвали Рівненського районного суду Волинської області від 27 вересня 2019 року звільнений 7 жовтня 2019 року умовно-достроково на невідбутий термін один місяць тринадцять днів,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 185 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 1 травня 2020 року близько 23 години на території другого кварталу виділу 8.1 Перевалівського лісництва Державного підприємства «Турійське лісове господарство», де проводилася розробка для заготівлі лісової продукції, з використанням кінної підводи з корисливих мотивів умисно повторно таємно викрав чотири колоди дуба, 0,43 метри кубічних, вартістю 971 гривня, чим заподіяв потерпілому Державному підприємству «Турійське лісове господарство» майнову шкоду на вказану суму.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винуватим себе в пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся і показав, що 1 травня 2020 року близько 23 години кінною підводою, що належить його батькові, їхав лісовою дорогою в сторону села Сомин Турійського району, побачив, що біля дороги лежать чотири колоди дуба, які вирішив забрати. Погрузивши дуб на підводу, виїхав на дорогу, де був зупинений працівниками лісгоспу. Викрадену деревину повернув. Просив суворо не карати.

Представник потерпілого у судовому засіданні показав, що викрадені ОСОБА_4 чотири колоди дуба повернуті підприємству і жодних претензій до нього не має.

Наведені вище показання обвинуваченого є детальними, чіткими та послідовними і цілком узгоджуються з фактичними обставинами справи, які ніким з учасників судового провадження не оспорюються.

Судом з`ясовано, що всі учасники судового провадження правильно розуміють зміст обставин, які ними не оспорюються, та роз`яснено їм, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи, що у суду немає жодних сумнівів у добровільності позиції учасників судового провадження, судом за згодою всіх учасників судового провадження відповідно до частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України визнано недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Таким чином суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 своїми умисними діями, що виразилися у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, скоїв злочин, передбачений частиною другої статті 185 Кримінального кодексу України.

Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вищевказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу учасниками судового провадження не заявлялося.

Відповідно до вимог статті 65Кримінального кодексуУкраїни суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує в сукупності характер і ступінь суспільної небезпеки, ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до положень статті 12 Кримінального кодексу України є нетяжким злочином, особу винного, який є здоровою працездатною особою, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, за яким характеризується добре, неодружений, неповнолітніх чи непрацездатних осіб на утриманні в розумінні закону не має, не працює, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, попередні його судимості у встановленому законом порядку не зняті і не погашені, що характеризує обвинуваченого як особу, схильну до вчинення злочинів, який, будучи умовно-достроково звільненим від відбування призначеного покарання на шлях виправлення не став та після відбуття покарання вчинив новий умисний корисливий злочин, що свідчить про його підвищену суспільну небезпечність.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд відносить щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, немає.

При цьому, суд виключає з пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення обтяжуючу покарання обставину вчинення злочину повторно, оскільки у вчиненому ОСОБА_4 злочині повторність є ознакою злочину, що впливає на його кваліфікацію, і відповідно до положень частини четвертої статті 67 Кримінального кодексу України суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

З урахуванням наведеного вище та досудової доповіді суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, а тому призначає обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді арешту в межах санкції частини другої статті 185 Кримінального кодексу України, будучи переконаним в тому, що саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого й попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Суд вважає, що таке покарання відповідатиме принципам законності, справедливості та індивідуалізації покарання.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 368, 370, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 185 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді арешту на строк 3 (три) місяці.

Початок строкувідбування покарання ОСОБА_4 рахуватиз моменту приведення вироку до виконання.

Речові докази:

чотири колоди дуба, 0,43 метри кубічних, які знаходяться на зберіганні у майстра лісу Перевалівського лісництва Державного підприємства «Турійське лісове господарство» ОСОБА_5 , залишити у володінні Державного підприємства «Турійське лісове господарство»;

кінну підводу, яка знаходиться на зберіганні у ОСОБА_6 , залишити у володінні останнього.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Турійський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий