Постанова

від 27.10.2020 по справі 140/5363/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/5363/20 пров. № А/857/9178/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді Ніколіна В.В.

суддів Гінди О.М., Пліша М.А.

за участі секретаря судового засідання Кітраль Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Старі Кошари Ковельського району Волинської області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року (суддя - Костюкевич С.Ф., м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області до Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Старі Кошари Ковельського району Волинської області про застосування заходів реагування,-

ВСТАНОВИВ:

Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області в квітні 2020 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня с. Старі Кошари Ковельського району Волинської області про застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації будівлі навчального закладу за адресою Волинська обл., Ковельський р-н., с. Старі Кошари, вул. Молодіжна, 6 до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.В обґрунтування позовних вимог вказує, що при проведені перевірки відповідача щодо додержання та виконання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки встановлено ряд порушень вимог Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України), Правил пожежної безпеки в Україні , затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 №1417 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за № 252/26697; далі - Правила №1417), за наслідками яких створюється реальна загроза життю та здоров`ю людей. У зв`язку з цим, з метою усунення порушень та забезпечення безпеки життю і здоров`ю людей, та на підставі відповідного акту перевірки позивач звернувся до суду з позовом про застосування заходів реагування до відповідача.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року у справі №140/5363/20 адміністративний позов задоволено. Зобов`язано Загальноосвітню школу І-ІІІ ступеня с. Старі Кошари Ковельського району Волинської області зупинити експлуатацію будівлі навчального закладу за адресою: Волинська обл., Ковельський р-н., с. Старі Кошари, вул. Молодіжна, 6 до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що на час розгляду справи в суді, зафіксовані порушення вимог нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки та техногенної безпеки, які були виявленні під час перевірки та зафіксовані в акті частково усунуті, а тому відсутні підстави вжиття заходів реагуванняу вигляді зупинення експлуатації будівлі навчального закладу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду першої інстанції, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідно до КЦЗ України, статті 5 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , Доручення Прем`єр-міністра України від 11.12.2019 №44205/1/1-19 та наказу Ковельського міськрайонного відділу Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області від 02.01.2020 №1 з 03.01.2020 по 16.01.2020 провідним інспектором Ковельського МРВ УДСНС України у Волинській області здійснено позапланову перевірку будівлі навчального закладу Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня с. Старі Кошари Ковельського району Волинської області, що розташований за адресою: Волинська обл., Ковельський р-н., с. Старі Кошари, вул. Молодіжна, 6, щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

За результатами позапланової перевірки будівлі навчального закладу Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня с. Старі Кошари Ковельського району Волинської області, складений акт позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 16.01.2020 №14, яким встановлені порушення вимог КЦЗ України, Правил №1417.

Так, при здійсненні перевірки було встановлено порушення вимог законодавства у сферах пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту, в тому числі КЦЗ України, Правил №1417, серед яких, зокрема: дерев`яні елементи горищних покриттів не оброблені засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності, (з представленням відповідних актів); для будівлі котельні не визначена категорія щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки; на шляхах евакуації (коридору) застосовані будівельні матеріали з вищою пожежною небезпекою, ніж Г2, В2, Д2, Т2; не обладнано двері на сходовій клітці пристроями для самозачинення; не проведено технічне обслуговування наявних первинних засобів пожежогасіння (вогнегасників); не відділено приміщення електрощитової від суміжних приміщень протипожежною перешкодою (протипожежними дверима); не обладнано приміщення школи системою протипожежного захисту (пожежною сигналізацією); не підтримується у постійній готовності до використання пожежна водойма (відсутня вода у водоймі); приміщення електрощитової не забезпечено первинним засобам пожежогасіння (вогнегасником).

Наявність вказаних порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки стали підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що з метою недопущення спричинення шкоди життю чи здоров`ю людей, ненадання відповідачем доказів на підтвердження усунення порушень, встановлених у ході проведення планової перевірки, наявні підстави для застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації будівлі навчального закладу.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Закон №877-V).

Відповідно до статті 1 цього Закону, державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до частини п`ятої статті 4 Закону №877-Vвиробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду. Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Абзацом третім частини першої статті 6 наведеного Закону встановлено, що підставами для здійснення позапланових заходів є перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю).

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №877-V виключно законами встановлюються, зокрема:органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності;види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю);повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг;вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності;спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю).

Згідно частини сьомої статті 7 Закону №877-V yа підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

КЦЗ України регулює відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Приписами статті 20 КЦЗ України на суб`єкта господарювання покладаються обов`язки щодо забезпечення виконання заходів у сфері цивільного захисту на об`єктах суб`єкта господарювання; організація та здійснення під час виникнення надзвичайних ситуацій евакуаційних заходів щодо працівників та майна суб`єкта господарювання; здійснення за власні кошти заходів цивільного захисту, що зменшують рівень ризику виникнення надзвичайних ситуацій; розроблення заходів щодо забезпечення пожежної безпеки, впровадження досягнень науки і техніки, позитивного досвіду із зазначеного питання; забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки; утримання у справному стані засобів цивільного та протипожежного захисту, недопущення їх використання не за призначенням; здійснення заходів щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики.

Положеннями статті 51 КЦЗ України визначено, що діяльність із забезпечення техногенної безпеки є складовою виробничої, експлуатаційної та іншої діяльності відповідних посадових осіб і працівників підприємств, установ, організацій. Ця вимога відображається у відповідних статутах або положеннях. Забезпечення техногенної безпеки суб`єкта господарювання покладається на його керівника.

Статтею 55 КЦЗ України передбачено, що діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств, установ та організацій. Зазначена вимога відображається у трудових договорах (контрактах), статутах та положеннях. Забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

За змістом статей 64 і 66 КЦЗ України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

До повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, зокрема, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей (пункт 12 частини першоїстатті 67 КЦЗ України).

Відповідно до статті 68 КЦЗ України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом. У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом. Приписи, постанови, розпорядження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, щодо усунення порушень встановлених законодавством вимог з питань техногенної та пожежної безпеки можуть бути оскаржені до суду в установлений законом строк.

Згідно з вимогамистатті 70 КЦЗ України, підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що застосування таких заходів реагування, як повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів можливе тільки на підставі судового рішення адміністративного суду.

Звернення суб`єкта владних повноважень до адміністративного суду можливе у випадках визначених законом. Наведені положення статті 70 КЦЗ України є одним з тих випадків, коли орган контролю може (якщо для цього є підстави) застосувати до підконтрольного суб`єкта заходи реагування тільки шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

З огляду на завдання адміністративного судочинства такий механізм реалізації владних повноважень покладає на адміністративний суд обов`язок, окрім іншого, запобігти неправомірному обмеженню прав та інтересів конкретних суб`єктів господарювання суб`єктами владних повноважень; з іншого боку суд повинен зважати на підстави, які змушують контролюючий орган звертатися з позовом про застосування заходів реагування, у даному випадку повне зупинення. З урахуванням наведених контролюючим органом обставин у зіставленні з наслідками застосування заходів реагування адміністративний суд і повинен ухвалити рішення по суті і в межах позовних вимог.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що при обранні виключного заходу реагування у вигляді повного зупинення експлуатації будівлі (відповідно іншого аналогічного об`єкту), позивачем як суб`єктом владних повноважень, і судом, відповідно, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами.

З огляду на це, оцінюванню підлягає питання, чи є захід реагування співрозмірним до мети його застосування і що таке втручання у права відповідача буде пропорційним і, таким чином, буде досягнуто справедливий баланс між інтересами відповідача та публічними інтересами.

Метою застосування такого запобіжного заходу, як повне зупинення роботи певного суб`єкта господарювання є настання для прав та інтересів невизначеного кола осіб негативних наслідків виявлених порушень. При цьому, також важливою умовою застосування запобіжних заходів є наявність обґрунтованих підстав для застосування саме конкретного заходу реагування та його адекватність виявленим порушенням. Отже, при застосуванні заходів до суб`єкта господарювання повинен враховуватися принцип пропорційності.

Ухваленню судового рішення передує розгляд справи відповідно до КАС України, в ході якого суд, зокрема, оцінює, аналізує докази, вирішує питання про належність, допустимість, достатність того чи іншого доказу, на підставі чого і робить висновки, які в свою чергу стають основою судового рішення, його мотивувальної частини, зокрема.

Вирішуючи в судовому рішенні питання зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв тощо, суд, в першу чергу, з`ясовує чи є передбачені для цього законом підстави, а отже оцінює надані позивачем та відповідачем докази, встановлює на підставі них факти, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

Таким чином, суд оцінює як акт позивача, що складений за результатами контрольного заходу і в якому зафіксовано відсутність або наявність порушень правил та норм пожежної і техногенної безпеки, так й інші докази, надані відповідачем, які, в свою чергу, підтверджують відсутність або усунення виявлених порушень - акти виконаних робіт на встановлення певного обладнання, на приведення споруд, обладнання до чинних вимог, правил, інструкцій тощо; первинні документи, що свідчать про купівлю необхідного обладнання; різного роду договори про надання певних послуг, наявність яких є обов`язковою, тощо.

В контексті спірних правовідносин, що склались у цій справі, слід зазначити, що саме суд вирішує питання чи усунув відповідач виявлені порушення чи ні, а отже чи є підстави для задоволення позову чи такі відсутні.

В разі якщо правовідносини між суб`єктом господарювання та органом державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки стали спірними та перейшли у площину судового спору, то акт перевірки органу державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки, складений за результатами контрольного заходу, є лише одним із доказів, що оцінюється судом при вирішення спору, поряд з іншими доказами.

Разом з тим, під час прийняття рішення у справі слід враховувати не лише обставини і підстави, які спонукали позивача, як суб`єкта владних повноважень, звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування, але і ті, які існують на час ухвалення судового рішення. Застосування заходу реагування після з`ясування того факту, що зазначені в акті перевірки порушення усунуті, втрачає той сенс, який законодавством покладений, як основа і правова підстава його застосування.

З цього питання Верховний Суд неодноразово формував правовий висновок про наявність реальної загрози саме на момент ухвалення рішення судом, адже зупинення роботи підприємства - це крайня необхідність під час існування загрози, а не постфактум, адже такий захід не є покаранням, а є превентивним заходом. Така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28 травня 2019 року у справі №819/1850/17, від 19 березня 2020 року у справі №140/2323/19.

Колегія суддів звертає увагу на пункт 168 рішення Європейського суду з прав людини у справі East/WestAllianceLimited проти України від 23 січня 2014 року (Заява №19336/04) у якому зазначено, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс`між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі Спорронг та Льон рот проти Швеції (Sporrong and Lonnrothv. Sweden), пп. 69 і 73, SeriesA № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішеннявід 21 лютого 1986 року у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства (James and Othersv. The United Kingdom), п. 50, SeriesA № 98).

З матеріалів справи встановлено, що відповідачем проведено усі заходи по усуненню порушень зафіксованих у акті перевірки від 16.01.2020 №14. Вказані обставини підтверджуються долученими відповідачем до апеляційної скарги копіями документів, а також актом, складеним за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної безпеки від 21.08.2020 №132, яким встановлено повне усунення порушень, що стали підставою подання адміністративного позову. Вказана обставина визнається й самим позивачем у відзиві на апеляційну скаргу Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Старі Кошари Ковельського району Волинської області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року у справі №140/5363/20.

З огляду на зазначене, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, закріплених статтею 2 КАС України принципу пропорційності та вимоги дотримання балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване застосування заходу реагування, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, ту обставину, що відповідачем проведено заходи щодо усунення виявлених порушень, за відсутності беззаперечних підстав для застосування до відповідача заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації будівель (споруд, приміщень) Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Старі Кошари Ковельського району Волинської області, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи, якими відповідач обґрунтовує апеляційну скаргу спростовують обставин справи та висновки суду першої інстанції в цій справі.

Таким чином, вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській областіз наведених вище підстав.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись частиною третьою статті 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Старі Кошари Ковельського району Волинської області задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року у справі №140/5363/20 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда М. А. Пліш Повне судове рішення складено 29 жовтня 2020 року.

Помічник заступника голови суду