Постанова

від 20.10.2020 по справі 140/2872/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року ЛьвівСправа № 140/2872/20 пров. № А/857/6948/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.

з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву товариства з обмеженою відповідальністю Інтарсіо про ухвалення додаткового судового рішення у справі за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Інтарсіо на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року у справі № 140/2872/20 (головуючий суддя Ксендзюк А.Я., м. Луцьк) за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Інтарсіо до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 07 травня 2020 року Волинський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю Інтарсіо до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення.

За наслідками апеляційного перегляду справи №140/2872/20 постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Інтарсіо задоволено.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року у справі № 140/2872/20 скасовано та ухвалено постанову, якою позов задоволено повністю.

Визнане протиправним та скасоване рішення Волинської митниці Держмитслужби від 18 лютого 2020 року №UA205050/2020/000026/2 про коригування митної вартості товарів, що декларувалися згідно митної декларації типу ІМ40ДЕ №UA205050/2020/010175 від 18 лютого 2020 року.

Також суд стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби на користь товариства з обмеженою відповідальністю Інтарсіо сплачений судовий збір в розмірі 5255 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять) грн. 00 коп.

07 жовтня 2020 року ТзОВ Інтарсіо подало заяву про постановлення додаткового судового рішення, в якій позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби витрати на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій в розмірі 14 524, 55 грн, а саме: на правничу допомогу адвоката - 10 133, 50 грн; суми, що сплачені в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги згідно з умовами договору, - 2 046,05 грн; витрати, пов`язані із залученням перекладача, - 2 345, 00 грн.

Відповідно до ч.3 ст. 252 КАС України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Учасники справи викликалися в судове засідання, проте у зв`язку з їх неявкою фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи заяви, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що заява про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Оскільки в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 не вирішувалося питання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, зазначене є підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Частина 1 статті 132 КАС України встановлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Приписи частини 1 статті 134 КАС України вказують на те, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 КАС України).

Частиною 3 статті 134 КАС України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 КАС України).

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 КАС України).

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Відповідно до матеріалів справи представник позивача до закінчення судових дебатів подав заяву про стягнення витрат на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої та апеляційної інстанцій з долученням відповідних документів на підтвердження таких витрат.

07.10.2020 ТзОВ Інтарсіо подало заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі, яким вирішити питання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 14 524,55 грн.

Частина 5 статті 134 КАС України визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Апеляційний суд встановив, що на підтвердження розрахунку вартості витрат на професійну правничу допомогу позивач подав: - договір про надання правничої допомоги №29/20 від 03.03.2020, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю Інтарсіо та адвокатським бюро Сергій Степанюк і Партнери ; акт надання послуг №29/20-1 від 08.04.2020; акт надання послуг №29/20-2 від 05.10.2020; рахунок на послуги правничої допомоги №29/20-1 від 03.03.2020 на суму 8000 грн; платіжне доручення №1806 від 05.03.2020; рахунок фактуру №07/04/2020 від 07.04.2020 на надання послуг перекладу з польської мови на суму 2345, 00 грн; платіжне доручення №82 від 08.04.2020; наказ №14 від 14.08.2020 Про службове відрядження адвоката ОСОБА_1 ; рахунок на послуги правничої допомоги №29/20 - від 14.08.2020 на суму 4 348, 00 грн; платіжне доручення №284 від 14.08.2020; наказ №16 від 14.09.2020 Про службове відрядження адвоката ОСОБА_1 ; рахунок на послуги правничої допомоги №29/20-3 від 14.09.2020; платіжне доручення №357 від 14.09.2020.

Відповідач проти заявленого до стягнення розміру судових витрат на правничу допомогу заперечив, подавши відповідне клопотання, в якому зазначив, що розмір витрат в сумі 14 524, 55 грн є безпідставним та необґрунтованим, заявлена сума є неспівмірною зі складністю справи, яка є незначної складності, обсягом витраченого адвокатом часу та отриманим результатом.

Колегія суддів погоджується з відповідачем, що зазначені в акті надання послуг №29/20 від 08.04.2020 послуги по вивченню і аналізу документів, підготовка матеріалів до оскарження, надання консультацій та роз`яснень законодавства, узгодження з клієнтом правової позиції охоплюються загальною діяльністю адвоката та повинні входити до складу послуги підготовка позову або складання процесуальних документів , а отже, не можуть бути самостійною складовою витрат на правову допомогу.

Крім того, вартість послуг по супроводу адміністративної справи в суді першої інстанції становить 1051,00 грн, які вже були оплачені до моменту винесення рішення, є також завищеними, тому що розгляд справи було здійснено за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Вартість послуг перекладача в сумі 2345,00 грн, на переконання колегії суддів, не була неминучою, оскільки до суду подавалися лише ті документи, які позивач як декларант повинен був подати митному органу при здійсненні митного оформлення товару.

Витрати адвоката на проїзд до суду апеляційної інстанції також не підлягають відшкодуванню, оскільки заявлена вартість пального, витраченого на службовий автомобіль Chevrolet Aveo SF69Y , реєстраційний номер НОМЕР_1 , не підтверджується жодними доказами.

Також щодо добових витрат адвоката, то матеріали справи не містять підтверджуючих документів, які визначають затверджену суму добових у адвокатському бюро Сергій Степанюк і Партнери на час відрядження.

Відтак, проаналізувавши надані позивачем документи та заперечення відповідача, колегія суддів дійшла висновку про те, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи, часом витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову, і значенням справи для сторони, а тому достатнім і співмірним є розмір витрат на правничу допомогу в сумі 3153,00 грн, що охоплює послуги по складанню адміністративного позову й подання до суду та складання й подання апеляційної скарги .

Керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 241, 243, 250, 252, 310, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю Інтарсіо про ухвалення додаткового судового рішення у справі №140/2872/20 задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби (вулиця Призалізнична,13, село Римачі, Любомльський район Волинської області, 44350, код ЄДРПОУ 43350888) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Інтарсіо (вулиця Грушевського, 108, м. Ковель, Волинська область, 45000, код ЄДРПОУ 40727895) 3153 (три тисячі сто п`ятдесят три) гривні понесених судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 29.10.2020.