Ухвала

від 28.10.2020 по справі 160/13157/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 жовтня 2020 року

Київ

справа №160/13157/19

адміністративне провадження №К/9901/26240/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жук А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу приватного виконавця ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року у справі №160/13157/19 за позовом приватного виконавця ОСОБА_1 до Дисциплінарної комісії приватних виконавців, Міністерства юстиції України про визнання протиправними і скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

24 грудня 2019 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дисциплінарної комісії приватних виконавців, Міністерства юстиції України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року (повний текст якого складено 22 травня 2020 року) позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Міністерством юстиції України було подано апеляційну скаргу.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року задоволено, скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року. Ухвалено нове рішення, яким у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року, позивачем подано касаційну скаргу, у якій він просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року залишити в силі.

Також скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження і відстрочити сплату судового збору за подання касаційної скарги.

Стосовно клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, то Верховний Суд вважає за необхідне його задовольнити з наступних підстав.

Згідно зі статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України ) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду була ухвалена 26 серпня 2020 року, цього ж дня складено і підписано повний текст цієї постанови. Однак, скаржник подав касаційну скаргу 8 жовтня 2020 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.

У касаційній скарзі вказує, що повний текст постанови суду апеляційної інстанції було надіслано йому поштовим зв`язком та отримано ним 14 вересня 2020 року, на підтвердження чого додає копію конверта апеляційного суду.

Отже, оскільки скаржник подав касаційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії оскаржуваної постанови, Верховний Суд визнає поважними наведені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження.

Вирішуючи клопотання особи про відстрочення судового збору суд виходить з такого.

Під час перевірки касаційної скарги встановлено, що позивачем до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору. Натомість, позивачем у касаційній скарзі висловлено прохання щодо відстрочення сплати судового збору та додано податкову декларацію про майновий стан і доходи.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Умови, за яких суд може звільнити повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк та перелік суб`єктів, до яких такі умови застосовуються, визначені статтею 8 Закону України Про судовий збір .

Так, суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Отже, для відстрочення сплати судового збору заявник касаційної скарги має довести існування таких фінансових труднощів та такий майновий стан, що надає підстави вважати за можливе відстрочити сплату судового збору за подання касаційної скарги.

Слід відзначити, що Законом України Про судовий збір чітко визначено, як одну з умов для відстрочення сплати судового збору, зокрема, доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Слід відзначити, що важкий майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні статей 73, 74 КАС України, доказами.

Тож, для застосування судом положень частини першої статті 133 КАС України і Закону України Про судовий збір повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі , вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Положення Закону України Про судовий збір не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору чи звільнення від його сплати може бути, наприклад, довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.

Натомість, суд вважає, що додана скаржником декларація про майновий стан і доходи не є належним доказом підтвердження розміру річного доходу скаржника, і відповідно, не є підставою для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на особу, яка подає скаргу.

Отже, за наведених обставин, у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору належить відмовити.

Підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір встановлено, що за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 цього Закону ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, позов у цій справі заявлено у 2019 році фізичною особою ОСОБА_1 щодо п`яти вимог немайнового характеру.

Згідно зі статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік станом на 1 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1921 грн.

На підставі викладеного, позивачем за подання касаційної скарги на рішення суду у спорі з п`ятьма вимогами немайнового характеру має сплатити 7684,00 грн (3842 грн х 200%).

Реквізити для сплати судового збору:

УК у Печерському районі/Печерський район/22030102;

код отримувача ЄДРПОУ : 38004897;

банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)

номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007;

код класифікації доходів бюджету : 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";

призначення платежу : "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)".

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Отже, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, тому Суд дійшов висновку про залишення її без руху зі встановленням особі, яка її подала, строку для усунення недоліків шляхом подання до Верховного Суду документа про сплату судового збору.

Керуючись статтями 169, 248, 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Визнати поважними підстави пропуску строку приватним виконавцем ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року у справі №160/13157/19 і поновити його .

Відмовити приватному виконавцю ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Касаційну скаргу приватного виконавця ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року у справі №160/13157/19 за позовом приватного виконавця ОСОБА_1 до Дисциплінарної комісії приватних виконавців, Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху .

Надати особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали (в частині подання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження) в установлений судом строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду