Рішення

від 29.10.2020 по справі 219/9779/20

АРТЕМІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 219/9779/20

Провадження № 2-о/219/775/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2020 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Конопленко О.С.

за участю секретаря судового засідання Троян Л.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бахмут в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Бахмутський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,

В С Т А Н О В И В :

22 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, в якій просить встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ровеньки Луганської області, ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Дебальцеве Донецької області. В обґрунтування заявлених вимог заявником зазначено, що померлий є її колишнім чоловіком, який ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходячись у місті Дебальцеве Донецької області, помер, про що медичним закладом видано відповідне лікарське свідоцтво про смерть. Після смерті колишнього чоловіка заявник звернулась до Бахмутського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з заявою про державну реєстрацію смерті померлого, на що заінтересована особа відмовила ОСОБА_1 в реєстрації смерті. Встановлення даного юридичного факту заявнику необхідно для державної реєстрації смерті померлого та подальшого оформлення і отримання дочкою від шлюбу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , державної допомоги у зв`язку з втратою годувальника, у зв`язку з чим вона вимушена звернутись до суду з зазначеною заявою.

Оскільки заяву подано з порушенням вимог статей 175, 317 ЦПК України, ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 23 жовтня 2020 року заяву залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.

23 жовтня 2020 року заявником недоліки усунуто, у зв`язку з чим ухвалою суду від 26 жовтня 2020 року звільнено заявника від сплати судового збору за подання даної заяви, відкрито провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10 годину 30 хвилин 29 жовтня 2020 року.

В судове засідання заявник ОСОБА_1 , яка про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, не з`явилась, направивши на електронну пошту суду 27 жовтня 2020 року заяву про підтримання заявлених вимог та розгляд справи без її участі.

Представник заінтересованої особи - Бахмутського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), який про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в судове засідання не з`явився. 28 жовтня 2020 року до суду від головного спеціаліста відділу Корсун Л.В. надійшла заява, у якій вона зазначила, що не заперечує щодо заявлених вимог та просить справу розглядати без її участі.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути дану справу під час відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою сторін та у відповідності до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України), фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дістається висновку, що заявлені вимоги ОСОБА_1 , заінтересована особа - Бахмутський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, у ході судового розгляду встановлено, що встановлення факту, якого вимагає заявник, породжує правові наслідки. Встановити такий факт іншим шляхом неможливо.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 23 жовтня 2004 року до 17 квітня 2017 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається з копій: повного витягу в Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00023690810 від 16 серпня 2019 року (а.с. 5-6), свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 17 квітня 2007 року (а.с. 10).

Під час перебування у шлюбі у подружжя народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 10 грудня 2005 року (а.с. 11), яка проживає разом з заявником за однією адресою: АДРЕСА_1 , що вбачаться з копій: паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Дебальцівським МВ УМВС України в Донецькій області 04 листопада 2004 року (а.с. 4), довідки про реєстрацію місця проживання особи № 680 від 23 серпня 2019 року (а.с. 13).

В суді встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Дебальцеве Донецької області померл ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підтвердження чого заявником надано до заяви копії медичного свідоцтва про смерть та довідки про причину смерті № 214 від 01 грудня 2018 року, які видані медичним закладом міста Дебальцеве Донецької області, згідно яких колишній чоловік заявника помер від набряку головного мозку, травматичного субдурального крововиливу (а.с. 7).

Даючи оцінку допустимості вищезазначених доказів, як документів, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується частиною 2 статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Крім того, суд враховує норму статті 9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України якою встановлено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо оцінки наданих доказів, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі за текстом - ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини, зокрема Loizidou v. Turkev , Cyprus v.Turkev , а також Молдови та Росії (зокрема, Mozer v. the Republik of Moldova and Russia ), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), ЄСПО наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого намібійського винятку , який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи намібійський виняток у справі Кіпр проти Туреччини , ЄСПЛ зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

В матеріалах справи мається відмова у проведенні державної реєстрації смерті Бахмутського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області за вих. № 16.15-61-158 від 19 грудня 2019 року, згідно якої заявнику відмовлено у державній реєстрації смерті колишнього чоловіка (а.с. 8).

Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.

Для встановлення смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті необхідні обставини, які свідчать про реєстрацію цієї події, а також про те, що заінтересована особа не має можливості відновити втрачені або знищені документи про це.

Як вбачається зі змісту наказу Міністерства юстиції України від 17 червня 2014 року № 953/5 Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції відділам державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходяться на території Донецької області, зокрема, міста Дебальцеве, тимчасово призупинено проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, повторну видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану та видачу витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

За наведених обставин, вимоги заявника є обґрунтованими, оскільки надані заявником докази достовірно свідчать про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у певний час і за певних обставин.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 317 ЦПК України рішення підлягає негайному виконанню.

Також суд вважає за доцільне роз`яснити заявнику положення частини 2 статті 319 ЦПК України, згідно якої рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10,259, 265, 315, 317, 319, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Задовольнити заяву.

Встановити юридичний факт того, що громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Ровеньки Луганської області, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України: у місті Дебальцеве Донецької області.

Допустити негайне виконання рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

Заявник - ОСОБА_1 , місце проживання якої: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

Заінтересована особа - Бахмутський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), місцезнаходження якого: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. В. Першина, буд. 9, код ЄДРПОУ 23600180.

Суддя О.С. Конопленко

29.10.2020