Рішення

від 29.10.2020 по справі 394/460/20

НОВОАРХАНГЕЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У к р а ї н а

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100, смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави, 26, тел. 2-10-45, E-mail: inbox@na.kr.court.gov.ua

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

29.10.2020 2/394/270/20

394/460/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2020 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого: судді - Запорожець О.М.

при секретарі: Лясковській О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом приватного підприємства Новий Світ до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з позовом до відповідачки про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, посилаючись на те, що між господарством та відповідачкою 10.06.2008 року був укладений договір оренди землі щодо передачі у строкове платне користування земельної ділянки за площею 6,1397 га, яка розташована на території Тернівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Державну реєстрацію зазначеного договору оренди землі проведено 27 квітня 2010 року у Новоархангельському відділенні Кіровоградської регіональної Філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 041037600186.

Пунктом 8 договору оренди визначено, що договір укладений на 12 років.

Станом на дату укладення позивачем договору оренди з відповідачкою, державній реєстрації підлягало не саме право, а документ (договір оренди чи додаткова угода), проте, такий договір набрав чинності та відповідно право оренди виникало лише після проведення державної реєстрації договору.

На момент подання цього позову договір оренди землі укладений між сторонами, зареєстрований позивачем відповідно до чинного на той час законодавства, що підтверджується відповідними відмітками у оригіналі договору про державну реєстрацію Договору в Новоархангельському відділенні регіональної Філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру .

Починаючи від початку дії договору оренди позивачем виконуються всі обов`язки, своєчасно сплачується орендна плата, використовуються земельні ділянки виключно за їх цільовим призначенням.

Таким чином договір оренди який діє до 27 квітня 2022 року є чинним та по якому не має рішення будь-якого суду щодо його розірвання або визнання його не дійсним, належить порушене право використання земельної ділянки.

У 2020 році на полі, яке знаходиться на території с. Тернівка Новоархангельського району Кіровоградської області працівниками позивача було заплановано розпочати сільськогосподарські роботи на земельних ділянках, які належать ПП Новий Світ згідно договору оренди.

При виїзді тракторної техніки з відповідним обладнанням для виконання сільськогосподарських робіт та відповідальних працівників ПП Новий Світ за даний технологічний процес, відповідачем було створено перешкоди щодо посіву позивачем сільськогосподарської культури.

В подальшому відповідачка почала здійснювати перешкоди у веденні господарської діяльності ПП Новий Світ , а саме: перешкоджати проведення сільськогосподарських робіт на даній земельній ділянці, які супроводжувались блокуванням тракторної техніки та простою її безпричинно в полі, що призвело до порушення та не виконання технологічних процесів обробітку орендованої земельної ділянки. Даний факт вчинення відповідачкою вищезазначених дій було оформлено та задокументовано актом про обстеження земельної ділянки.

Враховуючи той факт, що відповідачка вчинила перешкоди щодо використання земельної ділянки переданій позивачу в оренду на підставі договору оренди, позивач змушений звернутись до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні орендованою земельною ділянкою.

Просив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

Крім того просив зобов`язати відповідачку не чинити позивачу у користуванні зазначеною земельною ділянкою, зобов`язати відповідачку негайно повернути після набранням рішенням законної сили позивачу у користування вказану земельну ділянку та стягнути понесені судові витрати.

22.07.2020 року ухвалою судді Новоархангельського районного суду Кіровоградської області було прийнято зазначений цивільний позов до розгляду, відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

На виконання положень процесуального закону сторонам було надіслано копію ухвали суду з доданими матеріалами та запропоновано відповідачці подати заяву із запереченням проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та навести в ній відповідні мотиви та аргументи.

Відповідачка надала суду клопотання із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження, просила проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

09.09.2020 року ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області прийнято зазначений цивільний позов та вирішено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

24.09.2020 року представником відповідачки надано клопотання про продовження розгляду справи в порядку спрощеного провадження

06.10.2020 року ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідачки.

Разом з тим представник позивачки надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому зокрема зазначив, що обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у 2020 році на полі № 220 Приватного підприємства Новий Світ , яке знаходиться на території с. Тернівка Новоархангельського району Кіровоградської області працівниками приватного підприємства Новий Світ було заплановано розпочати сільськогосподарські роботи на земельних ділянках які належать ПП Новий Світ згідно договору оренди.

При виїзді тракторної техніки з відповідним обладнанням для виконання сільськогосподарських робіт та відповідальних працівників ПП Новий Світ за даний технологічний процес, відповідачем було вчинено перешкоди щодо посіву позивачем сільськогосподарської культури. Даний факт вчинення відповідачем вищезазначених дій було оформлено та задокументовано актом про обстеження земельної ділянки № НОМЕР_1 від 04.05.2020 року.

З зазначеним висновком позивача відповідач не погоджується з наступних підстав.

У своєму позові позивач вказує, що факт вчинення відповідачем перешкод у користуванні земельною ділянкою оформлено та задокументовано актом про обстеження земельної ділянки. В свою чергу зазначений акт не є належним доказом по справі, що пояснюється наступним.

Акт складений за участю працівників позивача (агроном, інспектор охорони, юрисконсульт), які об`єктивно не могли оцінювати ситуацію на місці оскільки прямо залежні від свого роботодавця (позивача), зокрема такий акт не було складено за участі незацікавлених осіб, а саме представника органу місцевого самоврядування чи відповідного інспектора з нагляду за охороною та використанням земель.

Також варто звернути увагу, що в акті наявне посилання на місце розташування земельної ділянки з кадастровим номером, що без спеціальних знань та засобів (топографо-геодезичні роботи) не могли зробити агроном, інспектор охорони, юрисконсульт, а отже акт не містить доказів того, що саме земельна ділянка, яка зазначена в договорі , обстежувалася 04.05.2020 року зазначеними спеціалістами.

Більш того, позивач не надає доказів на підтвердження того, що земельна ділянка є тією ж земельною ділянкою, яка являється предметом договору оренди від 10.06.2008 року.

Тобто жоден документ який доданий до матеріалів справи не підтверджує факт того, що саме позивачем здійснено посіви сільськогосподарськими культурами та факт перешкоджання відповідачем позивачу у здійсненні його господарської діяльності, тобто відсутні належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог.

Варто також звернути увагу, що за протидію законній господарській діяльності передбачена кримінальна відповідальність визначена ст. 206 КК України, про те доказів звернення до правоохоронних органів позивачем не додано до матеріалів справи.

Вчинення перешкод має відбуватись реально, тобто орендодавець повинен вчиняти активні дії з приводу перепон (перешкод) орендарю (титульному володільцю) в користуванні орендованою земельною ділянкою, яке може полягати у блокуванні проїзду транспортного засобу позивача, не допуску його працівників до відповідної земельної ділянки тобто дій, які створюють завади, забороняють комусь або чомусь здійснювати певні заходи направлені на обробіток земельної ділянки, її обслуговування та огляд.

Акт позивача з приводу обстеження земельної ділянки відповідача та виявлення на ній посіву не може вважатись (в разі заперечення відповідачем цього факту) достовірним та достатнім доказом на підтвердження факту протиправних дій відповідача з приводу чинення перешкод у користуванні земельною ділянкою позивачу. Даний доказ може прийматись до уваги тільки при наявності інших первинних та похідних доказів, що зафіксовані сторонніми особами (спостерігачами), органами місцевого самоврядування, органами державної влади за відповідним зверненням орендаря.

В постанові Верховного Суду від 24 лютого 2020 року у справі № 458/1046/15 (провадження № 61-976св18) зазначено, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення його прав, як власника чи користувача земельної ділянки, оскільки не надав документів на підтвердження права власності чи права користування земельною ділянкою, а також, що внаслідок розташування на земельній ділянці загорожі позивачу як власнику нерухомого майна створюються перешкоди у користуванні нею.

Отже в зазначеній категорії справ суттєвим питанням, що підлягає встановленню та дослідженню в судовому порядку є те чи позивач довів належними та допустимими доказами порушення його прав як користувача земельної ділянки.

Зокрема матеріали цивільної справи не містять документів на підтвердження права користування земельною ділянкою, а також, що внаслідок протиправних дій відповідача позивачу як користувачу нерухомого майна створюються перешкоди у користуванні земельною ділянкою.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема, у визначені законом способи, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Зазначена правова позиція відображена в Постанові Верховного суду від 03.06.2020 року за результатами розгляду справи № 345/3677/17.

У своєму позові позивач не вказує, про те, що відбувалося з земельною ділянкою після травня 2020 року (чи використовується вона ним фактично на дату подання позовної заяви) та чи звертався позивач до відповідних уповноважених органів з метою відшкодування збитків заподіяних внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном (постанова Великої Палати Верховного суду 03.04.2019 року права № 924/1220/17).

В нашому випадку матеріали справи не містять доказів того, що відповідач не допустив представників Позивача, тобто останні не змогли потрапити саме до того об`єкта, стосовно якого позивачем укладено договір оренди, і ці перешкоди носили систематичний, а не разовий характер та наявні на дату подання позову.

Стосовно позовних вимог то варто зазначити, що Позивач просить суд задовольнити дві несумісні між собою вимоги а саме: зобов`язати орендодавця не чинити перешкод ПП Новий Світ до 27.04.2022 року у користуванні орендованою земельною ділянкою та зобов`язати орендодавця негайно повернути після набрання рішенням законної сили у користування ПП Новий Світ земельну ділянку площею 6,14 га.

Як уже зазначалося зобов`язання не чинити перешкоди є негаторним позовом, зокрема ч. 3 ст. 152 ЗК України передбачає способи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Тобто якщо першу позовну вимогу теоретично можна віднести до негаторного позову то друга позовна вимога не відноситься до такого роду позовів. Зокрема матеріали справи не містять доказів того, що орендодавець утримує спірну земельну ділянку, а тому відповідачка фізично не зможе виконати відповідне рішення суду у разі задоволення даного позову зокрема і з тих підстав, що матеріали справи містять акт про передачу та прийом земельної ділянки позивачу відповідачкою, зокрема в зазначеній вимозі не конкретизовано яке саме рішення має набрати законної сили (суду, сесії, виконкому...), після чого у відповідачки настануть відповідні зобов`язання.

Що стосується першої позовної вимоги, то вона не підлягає задоволенню і з тих підстав, що не містить конкретних дій, які повинна вжити відповідачка у разі задоволення позову, зобов`язати орендодавця не чинити перешкод є не правильним способом захисту, оскільки не розкриває змісту того, що саме суд повинен зобов`язати відповідачку, в якому вигляді остання повинна не чинити перешкоди у користуванні земельною ділянкою.

Відповідачка не погоджується з усіма обставинами, на яких ґрунтуються позовні вимоги та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Позивач до суду відповіді на відзив не надсилав.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але надав суду заяву в якій просив розгляд позову проводити за його відсутності та задовольнити його.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явився, але від останнього надійшла заява в якій він просив розгляд справи за його відсутності на підставі наявних матеріалів та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд вважає, що справу можливо розглянути у відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України , цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Ч. 1 ст. 4 ЦПК України наголошує, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У ч. 1 ст. 5 ЦПК України законодавець закріпив, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Ч. 1 ст. 30 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Даний позов підсудний Новоархангельському районному суду, оскільки нерухоме майно (земельна ділянка) розташоване на території Новоархангельського району Кіровоградської області.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04.11.2014 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6,14 га, яка розташована на території Тернівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3523687000:02:000:0656, яка залишилась їй у спадок після смерті ОСОБА_2 , відповідно до неї перейшли права та обов`язки орендодавця за договором оренди землі.

10.06.2008 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Державну реєстрацію зазначеного договору оренди землі проведено 27 квітня 2010 року у Новоархангельському відділенні Кіровоградської регіональної Філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 041037600186.

Зазначений договір відповідно до п. 12 укладено терміном на дванадцять років. Після закінчення строку договору оренди орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди землі, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору, він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. В такому випадку договір оренди земельної ділянки не підлягає реєстрації.

П. 9 договору вказує що орендна плата сплачується орендарем в натуральному та грошовому вигляді в розмірі 3 % від грошової оцінки земельної ділянки.

В п. 17 визначено умови збереження стану об`єкта оренди землі - земельна ділянка повинна використовуватись відповідно до цільового призначення.

У п. 21 зазначено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

В п. 29 договору визначено, що орендодавець зобов`язаний передати земельну ділянку, що відповідає умовам договору оренди; не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою, це саме закріплено в ст. 24 Закону України Про оренду землі .

Довідкою позивача підтверджується факт сплати орендної плати відповідачці.

З акту обстеження земельної ділянки від 04.05.2020 року, складеного працівниками позивача слідує, що при огляді земельної ділянки відповідачки для подальшого початку проведення сільськогосподарських робіт з посіву кукурудзи ПП Новий Світ було виявлено, що вона уже засіяна сільськогосподарськими культурами орендодавця.

Предметом діяльності ПП Новий Світ відповідно до п. 5.2.1 статуту є діяльність у сфері сільського господарства та рибальства в т. ч. ведення товарного сільськогосподарського виробництва; вирощування зернових, технічних та решти культур…

Щодо виниклого спору суд застосовує наступні норми права.

Так, у ч. 1 ст. 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) ділянки регулюються спеціальним законом.

На час підписання договору оренди ч. 2 ст. 124 ЗК України передбачала, що передача в оренду ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником ділянки і орендарем.

У ч. 1 ст. 125 ЗК України вказано, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Вимога про те, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону, передбачена у ч. 2 ст. 126 ЗК України.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є закон Про оренду землі від 6.10.98 №161-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Ст. 1 Закону України Про оренду землі (далі Закон), визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Орендодавцями землі відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Орендарями землі відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Право оренди земельної ділянки, відповідно до приписів ч. 5 ст. 6 Закону, підлягає державній реєстрації.

Ст. 13 Закону вказує, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається в письмовій формі й за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (ст.14 цього закону).

Згідно зі ст. 18 цього закону договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

У ст. 20 Закону передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Держреєстрація договорів оренди землі проводиться в порядку, установленому законом.

У відповідності до ст. 27 Закону орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендар в установленому законом порядку має право витребувати

орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об`єднаннями та організаціями.

Розмір відшкодування орендодавцем збитків, завданих орендарю, повинен бути зменшений, якщо орендар навмисно або через необережність спричинив збільшення розмірів збитків унаслідок невиконання чи неналежного виконання умов договору орендодавцем або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Згідно зі ч. 1 ст. 31 Закону договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено.

Спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку, на що вказує ст. 35 Закону України Про оренду землі .

Момент укладення договору визначено в ст. ст. 638, 640 ЦК України, де визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Отже, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, дотрималися письмової форми договору та підписали його, він уважається укладеним. Із системного аналізу ЦК України можна зробити висновок, що вказане правило визначення моменту укладення договору стосується лише договорів, які повинні бути укладені в простій письмовій формі. Права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як передбачено ст. ст. 18, 20 Закону №161-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Поняття момент укладення договору та момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки різняться змістовим наповненням, а також можуть відрізнятись у часі, що зазначено й у мотивувальних частинах постанов від 19.02.2014 у справі № 0426/14068/2012 та від 13.06.2016 у справі №570/3056/15-ц.

У ЦК України передбачено як визначення строку, так і початку перебігу строку та його закінчення.

У ст. 252 ЦК України вказано, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ч.1 ст. 253 ЦК України).

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (ч.1 ст.254 ЦК України).

Переважна більшість правовідносин, які урегульовані нормами цивільного законодавства, є відносинами, в яких забезпечується правомірна поведінка їх суб`єктів і нормальна реалізація ними суб`єктивних прав і виконання суб`єктивних обов`язків.

Тому і строки в таких правовідносинах є строками здійснення суб`єктивних цивільних прав та виконання обов`язків.

Це загальне правило закріплено в ст. 631 ЦК України, зокрема, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права й виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Разом з тим у ч. 3 вказаної статті обумовлено, що сторони можуть установити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Момент укладення договору передбачений у ст. 640 ЦК України пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх його істотних умов та дотриманням певних вимог, якими є передання майна або вчинення іншої дії, нотаріальне посвідчення договору або його державна реєстрація, якщо таке передбачено актами цивільного законодавства.

У спеціальному законі №161-XIV як вже зазначалось, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (ст.18).

В п. 43 договору оренди земельної ділянки сторони дійшли згоди, що договір набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації, тобто фактично обумовили момент набрання чинності договором, в разі наявності двох обставин, а саме підписання та його реєстрації.

Можна зробити висновок, що сторони в договорі оренди землі мали право зазначати момент початку перебігу та припинення дії договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства.

Разом з тим, якщо сторони не зазначили часу (терміну, календарної дати, події) початку перебігу та закінчення строку договору, діють загальні правила, передбачені спеціальним законом №161-XIV, який прямо встановлював, що договір оренди ділянки набирає чинності після його держреєстрації.

Отже, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору має значення не момент його підписання, а момент учинення реєстраційних дій, з якими закон пов`язує набрання чинності договором, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК (у редакції, яка була чинною як на час укладення договору оренди) між сторонами визначено момент, коли договір, який підлягав державній реєстрації, є укладеним, а саме: договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності нотаріального посвідчення й державної реєстрації з моменту державної реєстрації.

Оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (ч. 2 ст. 631 ЦК України), то моментом укладення договору оренди ділянки на час дії зазначеної редакції ч. 3 ст. 640 ЦК України є саме його державна реєстрація, якщо сторони не передбачили в договорі іншого, відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України. Аналогічний правовий висновок зроблено в постанові Великої палати ВС від 27.06.2019 у справі №332/1178/17.

Сторони узгодили в п. 8 договору строк його дії - 12 років.

У п. 31 передбачили обов`язок орендаря приступати до використання ділянки у строки, установлені договором оренди землі, передбаченому законом або договором та в п. 43 визначили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його держреєстрації.

Отже, момент укладення договору, а отже, і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом держреєстрації договору. Інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договору його текст не містить.

З договору оренди земельної ділянки вбачається, що 27.04.2010 року здійснено держреєстрацію договору.

Стаття 31 закону № 161-XIV регулює питання припинення договору оренди землі, а саме - договір припиняється в разі : закінчення строку, на який його було укладено; викупу для суспільних потреб та примусового відчуження ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, установленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у ст.7 цього закону, від виконання укладеного договору оренди ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї зі сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, установленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо іншого не передбачено законом або цим договором.

Особа, яка набула право власності на ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня держреєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному в ст.148-1 ЗК України.

Обставин, які б свідчили про наявність підстав для дострокового припинення договору оренди ділянки відповідно до ст. 31 закону №161-XIV відповідач у відзиві не зазначив.

А тому, на думку суду, в урахуванням вмотивованого дія договору оренди земельної ділянки укладеного сторонами 10.06.2008 року закінчується 27 квітня 2022 року (12 річний строк рахується з моменту державної реєстрації).

Разом з тим суд відмічає наступне, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Ч. 1 ст. 76 ЦПК України вказує на те, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Як вбачається з відзиву відповідачка не вчиняла жодних дій, направлених на вчинення перешкод у користуванні земельною ділянкою позивачем.

Вчинення перешкод має відбуватись реально, тобто орендодавець повинен вчиняти активні дії з приводу перепон (перешкод) орендарю (титульному володільцю) в користуванні орендованою земельною ділянкою, яке може полягати у блокуванні проїзду транспортного засобу позивача, не допуску його працівників до відповідної земельної ділянки тобто дій, які створюють завади, забороняють комусь або чомусь здійснювати певні заходи направлені на обробіток земельної ділянки, її обслуговування та огляд.

Акт позивача з приводу обстеження земельної ділянки відповідачки та виявлення на ній посіву не може вважатись (в разі заперечення відповідачем цього факту) достовірним та достатнім доказом на підтвердження факту протиправних дій відповідачки з приводу чинення перешкод у користуванні земельною ділянкою позивачу. Даний доказ може прийматись до уваги тільки при наявності інших первинних та похідних доказів, що зафіксовані сторонніми особами (спостерігачами), органами місцевого самоврядування, органами державної влади за відповідним зверненням орендаря.

Разом з тим суд вважає, за доцільне вказати, що термін дії договору оренди земельної ділянки укладеного між сторонами 10.06.2008 року, спливає 27 квітня 2022 року.

З огляду на наведене суд констатує, що позивачем не доведено обставини (здійснення перешкод відповідачем), які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Понесені позивачем витрати віднести за його рахунок.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 252, 253, 254, 631, 638, 640, 792 ЦК України, ст. ст. 124, 125, 126 ЗК України, Законом України Про оренду Землі , ст. ст. 2, 3, 4, 5, 12, 30, 79, 80, 81, 258, 259, 260, 279 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні цивільного позову приватного підприємства Новий Світ до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовити повністю.

Судові витрати по справі віднести за рахунок приватного підприємства Новий Світ .

Ідентифікаційні дані учасників:

ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Приватне підприємство Новий Світ , код юридичної особи в єдиному державному реєстрі підприємств і організацій 03757137.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Копію даного рішення негайно після постановлення направити сторонам.

Суддя: