Рішення

від 29.10.2020 по справі 450/1948/20

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/1948/20 Провадження № 2/450/1303/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2020 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Нестерак Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Борщовицькоїсільської ради Пустомитівського району Львівської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача, у якій просила визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,7175 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № 4623680400:03:000:0155, розташовану на території Борщовицької сільської ради Пустомитівського району Львівської області

Мотивувала свої позовні вимоги тим, що її брат ОСОБА_2 за час свого життя набув право власності на вищезазначене майно. ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер. Оскільки померлий був самотнім, до кола спадкоємців увійшла тільки вона. Зауважує, що проживала разом з ОСОБА_2 на день його смерті, у зв`язку з чим вона фактично вступила в управління майном і прийняла спадщину. Враховуючи наведене, просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді від 30 червня 2020 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 17 вересня 2020 року відмовлено у прийнятті визнання Борщовицькою сільською радою Пустомитівського району Львівської області позову, закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася, однак 17 вересня 2020 року подала до суду заяву, у якій просила розгляд справи проводити за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила такі задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, однак 27 жовтня 2020 року від представника ОСОБА_3 до суду надійшла заява, у якій він визнав позовні вимоги в повному обсязі, а розгляд справи просив проводити за його відсутності.

Оскільки в судове засідання не з`явилися всі особи, які беруть участь у справі, суд у відповідності зі ст. 247 ЦПК України, розглядає справу без фіксування судового засідання технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 127401 стверджується, що ОСОБА_2 належала на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,7175 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № 4623680400:03:000:0155, розташована на території Борщовицької сільської ради Пустомитівського району Львівської області.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Борщовицькою сільською радою Пустомитівського району Львівської області 02 січня 2019 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 09 травня 1955 року встановлено, що батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 17 травня 1957 року, вбачається, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_4 , виданим 27 грудня 1964 року, стверджується, що ОСОБА_1 внаслідок укладення шлюбу змінила своє прізвище на ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

За ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу.

З довідки Борщовицької сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 250 від 20 травня 2020 року вбачається, що разом з ОСОБА_2 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживала його сестра ОСОБА_1 без реєстрації місця проживання.

Відомостей про звернення позивача у встановлений законом строк про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , суду не надано.

При цьому суд зазначає, що поданий позивачем витяг зі Спадкового реєстру № 60449188 від 05 червня 2020 року не свідчить про те, що вона зверталася до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини, а лише посвідчує факт відсутності у реєстрі інформації щодо ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як роз`яснено у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Відповідно до ст. 49 Закону України Про нотаріат на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Дана позиція викладена також у листі Вищого спеціалізованого суду України від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування .

Таким чином, позивач вправі звернутися до суду з вимогами про визнання права власності на спадкове майно лише після отримання відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.

Враховуючи те, що позивачем не надано суду жодних доказів звернення її до нотаріуса для оформлення спадщини, а також відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання права власності на спадкове майно не підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 382 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивач у своїй заяві зазначила, що оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 127401 був втрачений.

При цьому позивач не надала суду жодних доказів, які підтверджували б втрату вказаного документа, а також доказів, які свідчили б про вчинення нею дій, спрямованих на пошук втраченого документа.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вказане, суд прийшов до висновку про те, що обставини, якими позивач мотивувала свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому у задоволенні таких слід відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не вправі покласти в основу свого рішення лише сам факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. За результатами дослідження та вивчення всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду лише на факт надходження до суду заяви про визнання позову відповідачем.

Враховуючи те, що визнання відповідачем позову суперечить дійсним обставинам справи та правовій природі правовідносин, а також з огляду на відсутність законних підстав для задоволення позову, беручи до уваги те, що задоволення позову можуть бути порушені права та інтереси інших осіб, суд відхиляє визнання позову відповідачем.

Згідно ст. 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 5, 13, 33, 81, 89, 141, 206, 214, 215, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 16, 29, 1216, 1217, 1218, 1222, 1223, 1268 ЦК України, ст. 49 Закону України Про нотаріат , суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації проживання АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Шевченківським РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 02 грудня 1997 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_6 .

Відповідач:Борщовицька сільська рада Пустомитівського району Львівської області, місцезнаходження 81124, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Борщовичі, вул. С. Бандери, буд. 98, код ЄДРПОУ 04369601.

Суддя Мусієвський В.Є.