Рішення

від 21.10.2020 по справі 951/1020/19

КОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 951/1020/19

Справа № 2/951/148/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року смт. Козова

Козівський районний суд Тернопільської області

у складі: головуючої судді - Гриновець О.Б.,

за участю: секретаря судового засідання - Галаса В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Козова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернулася в суд із позовною заявою до відповідача про розірвання шлюбу, зареєстрованого 25.02.2017 року Козівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис №10, визначення місця проживання дитини з матір`ю та стягнення аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 4 000,00 грн. щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з моменту звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття, з врахуванням можливих інфляційних процесів.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 25.02.2017 року зареєструвала шлюб з відповідачем. У шлюбі в них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що спільне життя з відповідачем не склалося, в сім`ї постійно виникали різні непорозуміння. Протягом тривалого періоду вони не підтримують шлюбних відносин, в них різні погляди на життя, різні характери, шлюб між ними існує лише формально. Крім цього, відповідач не бере участі у вихованні дитини, не надає будь-якої матеріальної допомоги, необхідної для утримання та виховання дитини. Оскільки між ними на момент пред`явлення позову не досягнуто згоди з приводу матеріального утримання дитини, враховуючи те, що відповідач ухиляється від виконання свого обов`язку щодо утримання дитини та проживає окремо, вважає, що стягнення аліментів саме у такому розмірі відповідатиме інтересам дитини та сприятиме якнайкращому його соціальному забезпеченню.

Ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області від 24.12.2019 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче засідання (а.с.18).

16.06.2020 року ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області постановлено закрити підготовче провадження у справі та призначити її до розгляду по суті (а.с.43).

Позивач у судове засідання не з`явилася, однак через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи у її відсутності, згідно з якою просить задовольнити позовні вимоги (а.с.54).

Відповідач у судове засідання не з`явився, подавши при цьому заяву про розгляд справи у його відсутності, згідно з якою позовні вимоги визнає частково, в частині стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 1 500 грн., а щодо інших позовних вимог не заперечує, такі визнає та просить їх задовольнити (а.с.49).

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явилися, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.6 ст.263 ЦПК України, якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для цього законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Як вбачається із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Козівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області 25.02.2017 року, сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 25.02.2017 року, актовий запис №10 (а.с.5).

У шлюбі в сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ).

Враховуючи те, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач позов визнав, суд дійшов до висновку, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливе і такі обставини суперечать інтересам учасників справи, а відтак шлюб слід розірвати.

Згідно з ч.1 ст.142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Судом встановлено, що позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн., згідно з квитанції №0.0.1508991285.1 від 30.10.2019 року, банк отримувача Казначейство України, отримувач УК у Козівському районі, р/р 31213206019282, МФО 899998, КОД ЄДРПОУ 37822731.

З огляду на викладене та враховуючи визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, суд дійшов до висновку, що позивачу необхідно повернути з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, що становить 384,20 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України на відповідача слід покласти іншу частину сплачених позивачем при подачі позову до суду документально підтверджених судових витрат, а саме 384,20 грн. судового збору.

Що стосується позовної вимоги щодо визначення місця проживання дитини, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ст.141 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Місце проживання малолітньої дитини з одним з батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч.1 ст.3, ст.9 Конвенції про права дитини, ч.ч.2, 3 ст.11 Закону України Про охорону дитинства , ст.161 СК України вбачається висновок, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Враховуючи те, що на даний час визначення місця проживання дитини разом з матір`ю не суперечить інтересам дитини, суд, з врахуванням окремого проживання батьків дитини, дійшов до висновку про обґрунтованість позовної вимоги, яка підлягає до задоволення.

Крім того, відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами 1, 2, 3 ст.181 Сімейного кодексу України встановлено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч. 1 ст. 183 цього Кодексу).

Згідно з ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік визначено, що прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2020 року - 1779 гривень, з 1 липня - 1859 гривень, з 1 грудня - 1921 гривня; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

На підставі вищенаведеного, при визначенні розміру аліментів, суд враховує часткове визнання позову відповідачем, задовільний стан здоров`я та матеріальне становище дитини, яку утримує позивачка, матеріальне становище відповідача, встановлений законом рівень прожиткового мінімуму та рівність прав та обов`язків сторін щодо дитини, та приходить до висновку, що з відповідача в користь позивачки на утримання малолітньої дитини слід щомісячно стягувати аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 2 000 грн. щомісячно до досягнення нею повноліття. На думку суду, вказаний розмір аліментів є достатнім для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У відповідності до вимог ч.1 ст.191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, тобто з 30.10.2019 року та в порядку ч.1 ст.430 ЦПК України допускається негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 206, 247, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 25.02.2017 року Козівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис №10 від 25 лютого 2017 року.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30.10.2019 року та до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, що становить 384,20 грн..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені нею при подачі позову до суду судові витрати в розмірі 384,20 грн..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з врахуванням вимог п.15.5 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 , дані паспорта: серія НОМЕР_4 , виданий Козівським РВ УМВС України в Тернопільській області 04.05.2012 року.

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: с. Річка, Косівський район, Івано-Франківська область; РНОКПП: НОМЕР_5 , дані паспорта: серія НОМЕР_6 , виданий Косівським РС УДМС України в Івано-Франківській області 23.09.2014 року.

Дата складення повного судового рішення 29.10.2020 року.

Суддя О.Б.Гриновець