Рішення

від 29.10.2020 по справі 676/3608/20

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 676/3608/20

Номер провадження 2/676/1696/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2020 року

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

в складі головуючої судді - Шевцової Л.М.

з участю секретаря судового засідання - Сопрун С.В.

позивачки - ОСОБА_1

представників позивачки - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

представника відповідача - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам`янець-Подільському, цивільну справу № 675/3608/20 за позовом ОСОБА_1 , до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Кам`янець-Подільської райдержадміністрації, про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

20.07.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Кам`янець-Подільської райдержадміністрації, про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 21.07.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

13.08.2020 року відповідач надіслав на адресу суду відзив на позов.

Представник позивачки ОСОБА_2 , яка представляє інтереси ОСОБА_1 на підставі ордера серії ХМ № 030054 від 08.07.2020 року надіслала відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 02.09.2020 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 вказує, що з жовтня 2013 року перебувала з відповідачем у трудових відносинах, займала посаду - молодшої медсестри відділення соціально-медичних послуг.

30.06.2020 року звільнена із займаної посади у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників. Звільнення вважає незаконним оскільки в період з 30.06.2020 року по 04.07.2020 року перебувала на лікарняному. Після повернення з лікарняного отримала трудову книжку. Отже, згідно чинного трудового законодавства звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, не допускається. Крім того її звільнення відбулося без згоди профспілкової організації. На день звільнення мала переважне право на залишення на роботі, так як досягла 60 річного віку,має великий досвід.

Представники позивачки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який діє за довіреністю від 02.09.2020 року, в судовому засіданні підтримали позовні вимоги ОСОБА_1 і просять поновити її на посаді молодшої медсестри відділення соціально-медичних послуг, оскільки її звільнення є незаконним, так як відбулося в період тимчасової непрацездатності позивачки та не було враховано відповідачем, переважне право на залишення ОСОБА_1 на роботі. Крім того, просять стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.07.2020 року до дня поновлення на роботі.

Директор територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації Коваль В.В., в судовому засіданні позов не визнала і пояснила, що у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників ОСОБА_1 , 30.04.2020 року було надано персональне попередження, про те що після 2-х місячного терміну з моменту цього попередження вона підлягає звільненню з роботи. В подальшому наказом від 23.06.2020 року позивачку було звільнено з роботи з 30.06.20 року.

Про відкриття лікарняного адміністрацію ОСОБА_1 не повідомляла, тому запис в трудовій книжці було зроблено відповідно до наказу. Лише 06.07.2020 року коли вона отримала трудову книжку, надала директору лист непрацездатності. Після того, як стало відомо, що позивачка перебувала на лікарняному, адміністрацією було винесено наказ про внесення змін в наказ про звільнення ОСОБА_1 де було зазначено, що датою звільнення ОСОБА_1 рахувати перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, який зазначений у лікарняному. Усі розрахунки з позивачкою були здійсненні в рамках чинного законодавства. Крім того, з урахуванням досвіду роботи, ОСОБА_1 було запропоновано вакантну посаду соціального робітника в с. Підпилип`я,Кам`янець-Подільського району,Хмельницької області. Профспілковий комітет засідав і дав свою згоду на звільнення працівників у зв`язку із скороченням,в т.ч. і ОСОБА_1 . Виходячи з викладеного просить в позові ОСОБА_1 відмовити.

Заслухавши учасників справи, вивчивши та дослідивши матеріали справи, судом встановлено , що ОСОБА_1 наказом № 149 від 01.10.2013 року була прийнята на посаду молодшої медичної сестри відділення соціально-медичних послуг територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Кам`янець-Подільської райдержадміністрації, про що свідчить запис в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 26.07.1978 року.

Відповідно до рішення 39 (позачергової) сесії VІІ скликання від 17.10.2019 року Про можливе вивільнення працівників , 30.04.2020 року було винесено наказ № 28/нк про скорочення штату працівників територіального центру та внесено зміни до штатного розпису територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Кам`янець-Подільської райдержадміністрації 30.06.2020 року, скоротивши 24 штатні одиниці, в тому числі молодшу медичну сестру (санітарку-прибиральницю) ОСОБА_1 .

З протоколу № 3 від 24.04.2020 року засідання профспілкового комітету вбачається, що було надано попередню згоду на звільнення працівників у зв`язку із скороченням штату ,де в списку вивільнених вказано помилково прізвище - ОСОБА_1 , замість - ОСОБА_1 , тобто, можна вважати, що згода профспілкового комітету на звільнення позивачки була.

Згідно наданої суду довідки від 24.09.2020 року вказано,що в штаті територіального центру соціального обслуговування працівника із прізвищем ОСОБА_1 не було, а з 2013 року перебувала ОСОБА_1 ,крім того даний факт підтверджено поясненням голови профкому ОСОБА_5 .

Відповідно до вимог ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав,передбачених п.1 ст.40 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу/профспілкового представника/ первинної профспілкової організації,членом якої є працівник.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника,на якого воно винесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою.

В судовому засіданні було встановлено,що ОСОБА_1 як і інших працівників, на засідання профспілкового комітету не викликали.

Відповідно до вимог п.9 ст.43 КЗпП України якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборчого органу первинної профспілкової організації/профспілкового представника/,суд зупиняє провадження по справі,запитує згоду виборного органу і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації /профспілкового представника/ в дачі згоди на звільнення працівника,розглядає справу по суті.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду Про практику розгляду судами трудових спорів за №9 від 06.11.1992 року вказано,що не буде суперечити закону,якщо до профспілкового органу в такому випадку звернеться власник чи уповноважений ним орган або суддя при підготовці справи до судового розгляду.

09 жовтня 2020 року до суду надійшов Протокол №4 від 09.10.20 року засідання профспілкового комітету Про надання згоди на розірвання трудових відносин з ОСОБА_1 на підставі ст.40 КЗпП України та акт,складений присутніми членами профкому про те,що запрошена на засідання профкому ОСОБА_1 не з`явилася,повідомлення-запрошення їй було відправлено поштою,яке вона отримала.

А тому суд вважає,що згода профспілкового комітету на звільнення ОСОБА_1 була надана.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір,укладений на невизначений строк,а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці,в тому числі ліквідації,реорганізації,скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою ст.40 КЗпП України звільнення з цих підстав допускається,якщо неможливо перевести працівника,за його згодою,на іншу роботу.

30.04.2020 року ОСОБА_1 була попереджена, про те, що після закінчення 2-х місячного терміну з моменту одержання попередження підлягає звільненню з роботи за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, про що свідчить персональне попередження, приєднане до матеріалів справи.Вказане позивачем не оспорювалося.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів судам роз`яснено,що розглядаючи трудові спори,пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України,суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства,установи,організації,скорочення чисельності або штату працівників,чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства,що регулюють вивільнення працівника,які є докази щодо змін в організації виробництва і праці,про те,що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу та тому ж підприємстві,в установі,організації,чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Встановлено,що наказом № 35/нк від 23.06.2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади молодшої медичної сестри (санітарки-прибиральниці) з 30.06.2020 року у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, відповідно до п.1 ч. 1ст. 40 КЗпП України.

З акту від 06.07.2020 року складеного директором територіального центру соціального обслуговування, соціальним робітником, головним спеціалістом сектору юридичного та кадрового забезпечення апарату, вбачається, що ОСОБА_1 отримавши трудову книжку, від підпису в журналі обліку трудових книжок відмовилась і виходячи з кабінету надала директору листок непрацездатності, в якому зазначено, що вона перебувала на амбулаторному лікуванні з 30.06.2020 року по 04.07.2020 року. У зв`язку з чим їй було запропоновано повернути трудову книжку для зміни дати запису звільнення, що вона проігнорувала.

Відповідно до вимог ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Наказом № 38/нк від 06.07.2020 року у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на амбулаторному лікуванні з 30.06.2020 року по 04.07.2020 року було внесено зміни до наказу № 35/нк від 23.06.2020 року про її скорочення, про що було повідомлено позивачку листом № 95 від 09.07.2020 року і запропоновано надати трудову книжку для внесення зміни дати звільнення.

Відповідно п.19 постанови ПВС від 06.11.1992 року вказано,що чинне законодавство не передбачає виключення із строку попередження працівника про наступне звільнення/ не менш ніж 2 місяці/ часу знаходження його у відпустці або тимчасової непрацездатності. При недодержанні строку попередження працівника про звільнення,якщо він не підлягає поновленню на роботі з інших підстав,суд змінює дату його звільнення,зарахувавши строк попередження,протягом якого він працював.

Враховуючи,що відповідачем вірно після надання ОСОБА_1 лікарняного з 30.06.20 року по 04.07.20 року,було змінено наказом дату звільнення на 06.07.20 року,суд вважає дії відповідача законними,які не суперечать діючому законодавству. Тим більше,що ОСОБА_1 в судовому засіданні визнала,що станом на винесення наказу про її звільнення,тобто 23.06.2020 року на лікарняному не перебувала,подала його лише 04.07.20 року,трудову книжку для внесення зміни дати звільнення відповідачу також не надавала.

Щодо того, що позивачка є особою, котра включена до переліку осіб, які мають переважне право, передбачено ст. 42 КЗпП України, на залишенні на роботі, як працівник з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, то дане також було враховано відповідачем і запропоновано ОСОБА_1 зайняти посаду соціального робітника с. Підпилипя,Кам`янець-Подільського району , яка була вакантною в структурі штатного розпису територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Кам`янець-Подільської райдержадміністрації, що підтверджується листом № 108 від 04.08.2020 року.

ОСОБА_1 від вказаної посади відмовилася і пояснила,що проживає в смт.Стара Ушиця,а с.Підпилиппя далеко від її місця проживання.

Власник є таким,що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника,якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу,тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю,чи іншу вакантну роботу,яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти,кваліфікації,досвіду,тощо.

Розглядаючи позови про поновлення на роботі осіб,звільнених за п.1ч.1 ст.40 КЗпП України,суди мають з`ясувати чи досяг працівник пенсійного віку для одержання пенсії по старості/60 років/ і чи має він необхідний стаж роботи для призначення повної пенсії.

Судом встановлено,що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому на день звільнення 06.07.2020 року мала 60 років,та право на повну пенсію за віком, яку вона отримує ще з 2019 року,про що сама підтвердила в суді.

Ніяких інших підстав для переважного права залишення позивача на роботі,суду не надано.

А тому суд вважає,що звільнення ОСОБА_1 проведено з дотриманням вимог чинного законодавства.

Керуючись ст. 268 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

В позові ОСОБА_1 до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Кам`янець-Подільської райдержадміністрації, про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29 жовтня 2020 року.

Суддя Кам`янець-Подільського

міськрайсуду Л. М. Шевцова