Постанова

від 13.10.2020 по справі 507/1351/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2960/20

Номер справи місцевого суду: 507/1351/18

Головуючий у першій інстанції Вужиловський О. В.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2020 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.

за участю секретаря: Феленко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства Універсал у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Універсал про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, стягнення судових витрат,на рішення Любашівського районного суду Одеської області , ухваленого під головуванням судді Вужиловського В.О. 19 квітня 2019 року у смт. Любашівка Одеської області,-

встановила:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Любашівського районного суду Одеської області з позовом до ПП Універсал про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, стягнення судових витрат (а.с. 2-4).

В обгрунтування позову посилалася на те, що вона є власником земельної ділянки площею 4,99 га на території Новоселівської сільської Ради Любашівського району Одеської області. До 2016 року її земельні ділянка перебувала в оренді у СВК під керівництвом ОСОБА_2 , який помер. В подальшому, після 2016 року вона ні з ким не підписувала договорів оренди належної їй земельної ділянки. В 2017 та 2018 роках позивач зверталась до відповідача з проханням повернути їй земельну ділянку, однак їй нічого не повідомляли, а лише сплачували кошти за користування її земельною ділянкою. В подальшому, від державного реєстратора вона дізналась, що є договір оренди земельної ділянки, який укладено між нею та відповідачем, хоча ніякого договору ОСОБА_1 не підписувала. Фіктивність договору також підтверджується і тим, що в договорі оренди земельної ділянки її паспортні дані зазначені згідно паспорту 1997 року, а фактично в 2014 році вона отримала новий паспорт. Договорів оренди земельної ділянки з відповідачем вона не укладала, нічого не підписувала, а дізналась про його існування лише при зверненні до державного реєстратора в 2016 році. Тому, просила визнати недійним договір оренди належної їй земельної ділянки, а також стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.

Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 19 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 було задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним договір оренди від 15 червня 2015 року земельної ділянки, площею 4,99 га, яка знаходиться на території Новоселівської сільської ради в масиві № НОМЕР_1 ділянка № НОМЕР_2 , та належить ОСОБА_1 згідно Державного акту серії ЯА № 157917 від 12.01.2007 року, кадастровий номер 5123383400:01:004:0054, укладений між ОСОБА_1 та ПП Універсал Любашівського району Одеської області, право оренди за яким зареєстровано 29 червня 2016 року за номером 1046110751233. Стягнуто з ПП Універсал Любашівського району Одеської області на користь ОСОБА_1 4 994,80 грн. судових витрат (а.с. 134-135).

В апеляційній скарзі ПП Універсал просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, на думку апелянта, судом не враховано, позивач довідалась про використання її земельної ділянки відповідачем 30 червня 2015 року, а тому строк позовної давності почав свій перебіг у цей день та завершився 30 вересня 2018 року, а з позовом ОСОБА_1 звернулася лише у вересні 2018 року, тобто, з пропуском строку, встановленого законом (а.с. 137-142).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ПП Універсал підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно п.п. 1-3 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 157917, виданого Любашівською районною державною адміністрацією, ОСОБА_1 є власником земельною ділянки площею 4.99 га на території Новоселівської сільської ради Любашівського району Одеської області, ділянка № НОМЕР_2 , масив № НОМЕР_1 , кадастровий номер 5123383400:01:004:0054 (а.с. 6).

Відповідачем надано суду договір оренди земельної ділянки від 15 червня 2015 року, укладений між сторонами.

З договору оренди землі від 15 червня 2015 року, який укладено між ОСОБА_1 та Приватним підприємством Універсал Любашівського району Одеської області, видно, що вказаний договір підписаний представником відповідача, а також є підпис від імені позивача (а.с. 20-24). Право оренди земельної ділянки згідно вищевказаного договору зареєстровано 29. червня 2016 року за Приватним підприємством Універсал Любашівського району Одеської області за номером 1046110751233, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 25).

Однак, з висновку експерта № 6425/6426/18-21 від 29 січня 2019 року вбачається, що підпис в графі орендодавець в договорі від 15 червня 2015 року про оренду земельної ділянки та в графі передав в акті приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 15 червня 2015 року виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів. Вказані підписи виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою із наслідуванням якогось підпису ОСОБА_1 .

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну?або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення - правочином є, перш за все, вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229- 233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті?визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.?Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди?(частина перша?статті 638 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 14 Закону України Про оренду землі , договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 цього ж Закону укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4- 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж, якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У справі, що розглядається, позивач звернулась з вимогою про визнання недійсним договору оренди, посилаюсь на те, що вона цей договір не підписувала, умови його не погоджувала, тож, відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваної земельної ділянки позивачу, як власнику цієї земельної ділянки, покликаючись до умов договору, підписаного невстановленою особою замість позивача.

Вказане підтверджується висновком експерта № 6425/6426/18-21 від 29 січня 2019 року, який встановив, що підпис в графі орендодавець в договорі від 15 червня 2015 року про оренду земельної ділянки та в графі передав в акті приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 15 червня 2015 року, виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів. Вказані підписи виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою із наслідуванням якогось підпису ОСОБА_1

Таким чином, колегія суддів вважає доведеним, що позивач спірний договір оренди не підписувала та, відповідно, істотних умов цього договору не погоджувала.

Згідно статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.?Разом із тим?Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним?шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, а також заперечення відповідача, а саме те, що позивач наполягає на поверненні йому земельної ділянки, вважаючи, що ця ділянка знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов'язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.?Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач, як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна?заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Таким чином, колегія суддів доходить до висновку про те, що у задоволенні позову необхідно відмовити з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту. Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

При вказаних обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, що, відповідно, призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку із чим рішення Любашівського районного суду Одеської області від 19 квітня 2019 рокупідлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Універсал - задовольнити частково.

Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 19 квітня 2019 року- скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного підприємства Універсал про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, стягнення судових витрат - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 23 жовтня 2020 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе