Ухвала

від 27.10.2020 по справі 651/74/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа 651/74/20 Головуючий в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11 - кп/819/892/20 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ч.1 ст.191, ч.3 ст.191 КК України

У Х В А Л А

іменем України

27 жовтня 2020 року

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Херсоні матеріали кримінальних проваджень № 12019230120000294 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Верхньорогачицького районного суду Херсонської області від 15 червня 2020 року, яким:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Верхній Рогачик Верхньорогачицького району Херсонської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України такого, що не має судимості,

засуджено:

за ч.1 ст.191 КК України на 3 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, на строк 1 рік;

за ч.3 ст.191 КК України на 4 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, на строк 2 роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, на строк 2 роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази.

Запобіжний захід не обирався.

в с т а н о в и л а:

Цим вироком ОСОБА_7 визнано виннимта засудженоза те,що він, будучи призначеним наказом по комунальному некомерційному підприємству «Верхньорогачицька центральна районна лікарня» Верхньорогачицької районної ради Херсонської області (№ 3 від 09.01.2013 року) на посаду слюсаря-сантехніка, а з 25.11.2013 року і по теперішній час на посаді сторожа (наказ № 114 від 25.11.2013 року), який 28 лютого 2014 року уклав договір з комунальним закладом «Верхньорогачицька центральна районна лікарня» Верхньорогачицької районної ради Херсонської області про повну матеріальну відповідальність на посаду підсобного робітника та виконує роботу оператора котельні, який бере на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності матеріальних цінностей, переданих йому для зберігання Роботодавцем, і у зв`язку з вищевикладеним зобов`язується дбайливо ставитися до переданих йому Роботодавцем для зберігання або іншої мети матеріальних цінностей Роботодавця і вживати заходів для відвернення заподіяння їм шкоди. Також згідно посадової інструкції оператора котельні, затвердженої наказом головного лікаря КНП «Верхньорогачицька ЦРЛ» № 4а від 02 січня 2019 року, відповідно до розділу ІV пункту 4.3 оператор котельні несе відповідальність за завдання матеріальної шкоди в межах, визначених чинним цивільним законодавством та законодавством про працю України.

Так, 21.10.2019 року близько 01:00 години ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді підсобного робітника, оператора котельні КНП «Верхньорогачицька ЦРЛ», який здійснює свою діяльність в смт. Верхній Рогачик Херсонської області по вулиці Успенська, 35, маючи доступ до кам`яного вугілля марки ДГ 13-100, яке знаходиться в незіпсованому стані, придатному для використання за призначенням, вартістю 4 гривні 20 копійок за 1 кілограм, умисно, з особистих корисливих мотивів, незаконно, шляхом вільного доступу, взяв та розпорядився чужим майном, а саме: кам`яним вугіллям марки ДГ 13-100 вагою 204 кілограма, перевізши його на автомобілі ВАЗ 2107 н.з. НОМЕР_1 , який йому не належить, до себе додому за адресою: Херсонська область смт. Верхній Рогачик, вулиця Широка, 48, щоб в подальшому мати змогу розпоряджатися ним на свій розсуд, чим спричинив комунальному некомерційному підприємству «Верхньорогачицька центральна районна лікарня» Верхньорогачицької районної ради Херсонської області матеріальну шкоду на загальну суму 856 гривень 80 копійок.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_7 , будучи призначеним наказом по комунальному некомерційному підприємству «Верхньорогачицька центральна районна лікарня» Верхньорогачицької районної ради Херсонської області (№ 3 від 09.01.2013 року) на посаду слюсаря-сантехніка, а з 25.11.2013 року і по теперішній час на посаді сторожа (наказ № 114 від 25.11.2013 року), який 28 лютого 2014 року уклав договір з комунальним закладом «Верхньорогачицька центральна районна лікарня» Верхньорогачицької районної ради Херсонської області про повну матеріальну відповідальність на посаду підсобного робітника та виконує роботу оператора котельні, який бере на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності матеріальних цінностей, переданих йому для зберігання Роботодавцем, і у зв`язку з вищевикладеним зобов`язується дбайливо ставитися до переданих йому Роботодавцем для зберігання або іншої мети матеріальних цінностей Роботодавця і вживати заходів для відвернення заподіяння їм шкоди. Також згідно посадової інструкції оператора котельні, затвердженої наказом головного лікаря КНП «Верхньорогачицька ЦРЛ» № 4а від 02 січня 2019 року, відповідно до розділу ІV пункту 4.3 оператор котельні несе відповідальність за завдання матеріальної шкоди в межах, визначених чинним цивільним законодавством та законодавством про працю України.

Так, ОСОБА_7 , діючи повторно, 26.10.2019 року близько 01:00 години, перебуваючи на посаді підсобного робітника, оператора котельні КНП «Верхньорогачицька ЦРЛ», який здійснює свою діяльність в смт. Верхній Рогачик Херсонської області по вулиці Успенська, 35, маючи доступ до кам`яного вугілля марки ДГ 13-100, яке знаходиться в незіпсованому стані, придатному для використання за призначенням, вартістю 4 гривні 20 копійок за 1 кілограм, умисно, з особистих корисливих мотивів, незаконно, шляхом вільного доступу, взяв та розпорядився чужим майном, а саме: кам`яним вугіллям марки ДГ 13-100 вагою 126,2 кілограм, перевізши його на автомобілі ВАЗ 2107 н.з. НОМЕР_1 , який йому не належить, до себе додому за адресою: АДРЕСА_1 , щоб в подальшому мати змогу розпоряджатися ним на свій розсуд, чим спричинив комунальному некомерційному підприємству «Верхньорогачицька центральна районна лікарня» Верхньорогачицької районної ради Херсонської області матеріальну шкоду на загальну суму 530 гривні 04 копійки.

У поданій на вирок апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікацію дій ОСОБА_7 за ч.1 ст.191; ч.3 ст. 191 КК України, вважає вирок суду першої інстанції незаконним та таким, що підлягає зміні з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. В обґрунтування своїх доводів указує, що судом першої інстанції не було дотримано вимог ст.55 КК України, а саме наголошував, що рішення суду про позбавлення права обіймати певні посади має бути чітко і ясно сформульоване в резолютивній частині вироку для того, щоб не виникало жодних сумнівів при його виконанні. Судом цих вимог закону дотримано не було, оскільки за вироком суду, що оскаржується, ОСОБА_7 позбавлено право обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, на строк 2 роки. Зазначає, що суд, не окресливши коло, вид та характер посад, безпідставно позбавив ОСОБА_7 можливості працювати на підприємствах, установах та організаціях не лише комунальної чи державної форми власності, а і приватного сектору, таких як домашні господарства та фірми, у той час як характер злочину, вчиненого ним, містить заборону заняття посад саме на підприємствах комунальної форми власності.

Просить вирок щодо ОСОБА_7 в частині призначення додаткового покарання змінити. У резолютивній частині вироку уточнити формулювання додаткового покарання, яке призначене ОСОБА_7 за ч.1, 3 ст.191, ч.1 ст. 70 КК України. Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч.1 ст.191 КК України на 3 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах і організаціях державної чи комунальної форми власності, пов`язані з матеріальною відповідальністю та збереженням матеріальних цінностей, на строк 1 рік; за ч.3 ст.191 КК України на 4 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах і організаціях державної чи комунальної форми власності, пов`язані з матеріальною відповідальністю та збереженням матеріальних цінностей, на строк 2 роки. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 4 років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах і організаціях державної чи комунальної форми власності, пов`язані з матеріальною відповідальністю та збереженням матеріальних цінностей, на строк 2 роки. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, доводи прокурора, який підтримав свої апеляційні вимоги, позицію обвинуваченого ОСОБА_7 , який не заперечував проти задоволення апеляційних вимог сторони обвинувачення, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Висновкисуду першоїінстанції продоведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який його засуджено, за встановлених і викладених у вироку обставин, обґрунтовані доказами, які досліджено судом у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.394, ч.1 ст.404 КПК України, апеляційний суд не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися, і докази стосовно яких судом, згідно із ч. 3 ст. 349 КПК України, не досліджувалися.

Порушень кримінального процесуального закону під час установлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність обвинуваченого та кваліфікацію його дій, перевіркою матеріалів справи не виявлено.

Водночас, як правильно зазначено в апеляційній скарзі прокурора, вирок щодо ОСОБА_7 в частині призначення додаткового покарання у зв`язку неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, необхідно змінити.

Відповідно до положень ст.ст.50, 65 КК України судом першої інстанції при призначенні основного покарання ОСОБА_7 за ч.ч.1, 3 ст. 191 КК України було враховано тяжкість вчинених злочинів, особу винного, характер та ступінь суспільної небезпеки скоєних злочинів, характеристику за місцем проживання та обставину, що пом`якшує покарання, а саме щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, і з урахуваннях зазначених обставин суд призначив ОСОБА_7 за сукупністю злочинів основне покарання у виді обмеження волі межах санкцій статей кримінального закону.

Вид та міра основного покарання, призначеного судом першої інстанції ОСОБА_7 , в апеляційній скарзі прокурором не оспорюються, тому суд апеляційної інстанції не перевіряє законність та обґрунтованість вироку суду в цій частині.

Відповідно до ст. 55 КК України та роз`яснень п. 17 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання лише в тих випадках, коли вчинення злочину пов`язане з посадою підсудного або із зайняттям певною діяльністю.

Якщо в санкції статті Особливої частини КК України визначено характер посади або вид діяльності, то формулювання покарання у вироку має точно відповідати змісту цієї санкції. Покарання має формулюватись таким чином, щоб засуджений не мав права обіймати зазначені у вироку посади або займатись забороненою діяльністю, які за змістом і обсягом повноважень є аналогічними з тими, з якими було пов`язане вчинення злочину. Ця заборона може бути сформульована шляхом опису характеру або обсягу тих повноважень, права здійснювати які позбавляється особа.

Зазначених вимог закон при призначенні додаткового покарання судом дотримано не було, що відповідно до п.4 ч.1 ст.408 КПК України є підставою для зміни вироку в частині призначення додаткового покарання.

Як убачається з матеріалів провадження, судом першої інстанції визнано доведеним пред`явлене ОСОБА_7 обвинувачення за ч.ч.1, 3 ст.191 КК України в повному обсязі та встановлено, що вчинення ним злочину, пов`язано безпосередньо із займаною ним посадою оператора котельні Комунального некомерційного підприємства «Верхньорогачицька районна лікарня» Верхньорогачицької районної ради Херсонської області, тобто на підприємстві комунальної форми власності.

За таких обставин, відсутність конкретизації заборони обіймати посади саме на підприємствах комунальної чи державної форми власності фактично позбавляє ОСОБА_7 працювати і на підприємствах приватного сектору, однак його злочинна діяльність була пов`язана саме із зайняттям посади на підприємстві комунальної власності.

З огляду на викладене вище, у зв`язку з необхідністю виправлення зазначеної помилки суду в частині призначення додаткового покарання за ч.ч.1, 3 ст.191 КК України, яка не погіршує становище обвинуваченого і не тягне за собою необхідність призначення йому більш суворого покарання, вирок суду першої інстанції в цій частині не можна визнати законним та обґрунтованим, тому його слід змінити шляхом уточнення формулювання додаткового покарання, яке призначено ОСОБА_7 ,у видіпозбавлення праваобіймати посадина підприємствах, установах і організаціях державної чи комунальної форми власності, пов`язані з матеріальною відповідальністю та збереженням матеріальних цінностей, на строк 2 роки, оскільки воно буде відповідати меті покарання виправленню особи та запобіганню вчинення ним нових злочинів.

Виходячи з викладено, апеляційну скаргу прокурора належить задовольнити.

Керуючись ч.2 ст.376, ст.ст. 404, 407, 408, 409, 413, 419 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Верхньорогачицького районного судуХерсонської областівід 15червня 2020року щодо ОСОБА_7 в частині призначення додаткового покарання - змінити.

Вважати ОСОБА_7 засудженим до покарання:

за ч.1 ст.191 КК України на 3 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах і організаціях державної чи комунальної форми власності, пов`язані з матеріальною відповідальністю та збереженням матеріальних цінностей, на строк 1 рік;

за ч.3 ст.191 КК України на 4 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах і організаціях державної чи комунальної форми власності, пов`язані з матеріальною відповідальністю та збереженням матеріальних цінностей, на строк 2 роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 4 років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах і організаціях державної чи комунальної форми власності, пов`язані з матеріальною відповідальністю та збереженням матеріальних цінностей, на строк 2 роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та з покладенням на нього обов`язків, передбачених п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

У решті вирок суду першої інстанції щодо нього - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена учасниками судового провадження в касаційному порядку протягом 3 місяців з дня оголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис) ОСОБА_2

Судді: (підпис) ОСОБА_3

(підпис) ОСОБА_4