Ухвала

від 20.10.2020 по справі 752/19515/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

представника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в містіКиєві апеляційні скарги голови Державного космічного агентства України ОСОБА_6 та заступника начальника відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 23 липня 2020 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 23.07.2020 відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у місті Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором прокуратури міста Києва ОСОБА_7 , про накладення арешту у кримінальному провадженні №42018100000000317 від 28.03.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, голова Державного космічного агентства України ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 про накладення арешту на майно.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що постановою старшого слідчого СУ ГУНП у місті Києві ОСОБА_8 від 07.07.2020 державу в особі Державного космічного агентства України визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 42018100000000317 від 28.03.2018.

Частина корпусу № 1, площею 5245,6 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Московська 8, належить державі в особі Державного космічного агентства України, що підтверджується записом про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 17561055, та перебуває у господарському віданні ДП Завод «Арсенал», яке віднесено до сфери управління Державного космічного агентства, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 № 278-р «Про передачу підприємств до сфери управління НКАУ».

Апелянт зазначав, що слідчим суддею помилково зазначено, що кримінальне провадження здійснюється за фактом можливого вчинення злочину службовими особами Фонду державного майна України і лише при проведенні оцінки майна, спираючись на попередню кваліфікацію діяння за ч. 2 ст. 364 КК України, адже службові особи ТОВ «Фін Експерт Проджект» та ТОВ «Консалтингова компанія Острів» можуть виступати організаторами, підбурювачами чи пособниками у злочині, кваліфікованому за ч. 2 ст. 364 КК України. А з огляду на зміст злочинних діянь, вчинення злочину було можливим лише за участі усіх трьох фігурантів кримінального провадження.

На даний час вказане майно перебуває в оренді ТОВ «Фін Експерт Проджект» згідно Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.02.2017 № 55.

На переконання апелянта, посилання суду на те, що протягом двох років, впродовж яких триває досудове розслідування у кримінальному провадженні, слідчим не було подано клопотання про арешт майна, суперечить поданим суду доказам, які свідчать про намір відчуження зазначеного майна, у зв`язку з прийняттям Регіональним відділенням Фонду державного майна України наказів від 12.05.2020 № 256 та 25.05.2020 № 273, якими передбачено приватизацію майна шляхом викупу.

У зв`язку з цим право власності перейде до одного з фігурантів кримінального провадження, та буде припинено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.02.2017 №55,який забезпечує контроль над намірами щодо пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження предмету злочину та доказу у к/п.

Крім того, на ухвалу слідчого судді надійшла апеляційна скарга заступника начальника відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_7 , в якій він просив поновити строк апеляційного оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 про накладення арешту на майно.

Посилаючись на поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, прокурор зазначав, що копію ухвали йому вручено 11.08.2020, тоді як подано апеляційну скаргу 14.08.2020.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, прокурор посилався на наявність у органу досудового розслідування обґрунтованих підстав для звернення із клопотанням про арешт нерухомого майна - частину приміщень виробничих майстерень корпусу № 1, площею 5245, 6 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Московська 8, обумовлених реальним наміром відчуження зазначеного майна, яке було об`єктом кримінального правопорушення.

Прокурор та голова Державного космічного агентства України ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, клопотань про відкладення судового засідання не подавали.

З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, заслухавши думку представника Державного космічного агентства України ОСОБА_5 , який не заперечував проти апеляційного розгляду у відсутності прокурора та ОСОБА_6 , колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності вказаних осіб.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційних скарг, заслухавши представника Державного космічного агентства України ОСОБА_5 , яка підтримала апеляційні скарги, та просила задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт на майно, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання слідчого про арешт майна розглянуто у відсутності прокурора та власника майна. Дані про вручення прокурору копії ухвали слідчого судді у матеріалах справи відсутні.

Згідно даних наявної у матеріалах справи розписки, копію оскаржуваної ухвали представнику Державного космічного агентства України ОСОБА_5 вручено 11.08.2020, та подано апеляційну скаргу 12.08.2020, тобто в строк, передбачений п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 395 КПК України.

Як зазначив прокурор у апеляційній скарзі, копію оскаржуваної ухвали йому вручено 11.08.2020, тоді як подано апеляційну скаргу 14.08.2020, тобто з дотриманням строку, передбаченого п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 395 КПК України, у зв`язку з чим колегія суддів не убачає підстав для розгляду порушеного прокурором питання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження,в провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 42018100000000317, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28.03.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що службовими особами Фонду державного майна України, директором ТОВ «Консалтингова компанія Острів», в порушення вимог чинного законодавства, з корисливих мотивів, умисно, в інтересах ТОВ «Фін Експерт Проджект» неконкурентним способом передано в оренду державне нерухоме майно, яке знаходилось на балансі ДП «Завод Арсенал», загальною площею 5 245 м2розташованого за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, за заниженою вартістю, що призвело до недотримання Державним бюджетом понад 11 386 000,00 грн.

Постановою старшого слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 від 07.07.2020 частину виробничих приміщень корпусу 1 першого поверху та підвалу площею 5245 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, що обліковується на балансі ДП «Завод Арсенал» та належить до сфери управління Державного космічного агентства України, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42018100000000317.

21.07.2020 старший слідчий слідчого управління Головного управління Національної поліції в м. Києві ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим заступником начальника відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_7 , в якому просив накласти арешт на нерухоме майно частину приміщень виробничих майстерень корпусу 1 першого поверху та підвалу загальною площею 5245 кв.м.в будинку пам`ятки архітектури та місто будування національного значення за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, що обліковується на балансі ДП «Завод Арсенал» та належить до сфери управління Державного космічного агентства України.

Обґрунтовуючи мету та підстави накладення арешту, слідчий у клопотанні посилався на необхідність збереження речових доказів та забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 23.07.2020 відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту у кримінальному провадженні №42018100000000317.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту, слідчий суддя виходив з того, що слідчим не доведено необхідність та мету такого арешту, враховуючи, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018100000000317 здійснюється з 28.03.2018, та необхідні експертизи вартості нерухомого майна вже проведено.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Згідно п. 7 ч. 2ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до ч. 3ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1)збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Згідно ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

На переконання колегії суддів, звертаючись до слідчого судді із клопотанням про арешт майна,слідчий, у порушення вимог п 1 ч. 2 ст. 171 КПК України, належним чином не обґрунтував правову підставу та мету для такого арешту, та не навів достатність доказів на підтвердження підстав для накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів та забезпечення відшкодування шкоди (цивільний позов).

Не зважаючи на те, що слідчим визнано частину виробничих приміщень корпусу 1 першого поверху та підвалу площею 5245 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, речовими доказами в кримінальному провадженні №42018100000000317, у клопотанні не доведено таку мету арешту вказаного майна, як збереження речових доказів, та не вказано, у який спосіб та для з`ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні, можливе використання даного нерухомого майна, враховуючи, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється з 28.03.2020, в межах якого вже проведено експертні дослідження вартості нерухомого майна.

Крім того, посилаючись у клопотанні на необхідність накладення арешту на майно з метою забезпечення відшкодування шкоди, слідчий у клопотанні не навів даних про наявність у кримінальному провадженні заявленого цивільного позову про відшкодування шкоди, що у відповідності до ч. 6 ст. 170 КПК України виключає можливість накладення арешту на майно з метою забезпечення цивільного позову.

На переконання колегії суддів, орган досудового розслідування у розумінні вимогст. 132 КПК Українине надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які посилався у своєму клопотанні.

Відповідно ч. 1ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170КПК України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що за правилами ч.ч. 1, 2 ст. 64-2 КПК України, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

Як убачається із наявного у матеріалах клопотання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, будівля корпусу 1 будинку №8 по вул. Московській у м. Києві зареєстровано 16.11.2016 на праві власності за Державним космічним агентством України.

Ураховуючи, що кримінальне провадження здійснюється стосовно службових осіб Фонду державного майна України, та жодним особам не повідомлено про підозру у межах кримінального провадження № 42018100000000317, то Державне космічне агентство України на даному етапі досудового розслідування має статус третьої особи.

Разом з тим, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді звернувсястарший слідчий СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 , а не прокурор.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст.132, 170 - 173 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання органу досудового розслідування з підстав недоведеності та необґрунтованості необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

З рахуванням встановлених обставин, доводи прокурора та голови Державного космічного агентства України ОСОБА_6 про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали слідчого судді колегія суддів вважає безпідставними.

Істотних порушень вимогКПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційні скарги голови Державного космічного агентства України ОСОБА_6 та заступника начальника відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 23.07.2020, якою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 про накладення арешту у кримінальному провадженні № 42018100000000317 від 28.03.2018, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3