Постанова

від 28.10.2020 по справі 920/835/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2020 р. м.Київ Справа№ 920/835/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Дикунської С.Я.

Тищенко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир-12"

на ухвалу Господарського суду Сумської області

від 18.08.2020 (повний текст ухвали підписано 18.08.2020)

про повернення позовної заяви

у справі №920/835/20 (суддя - Котельницька В.Л.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир-12"

до 1) Мазівської сільської ради Путивльського району Сумської області;

2) Приватного підприємства "Волокитинське"

про визнання незаконними рішень їх скасування та визнання недійсними

договорів оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та рух справи

13.08.2020 позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, відповідно до якої просив:

1) визнати незаконним та скасувати рішення сорок третьої сесії сьомого скликання Мазівської сільської ради від 21.02.2020 "Про управління спадщиною та надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ПП "Волокитинське" визнати незаконним та скасувати;

2) визнати незаконним та скасувати рішення сорок шостої сесії сьомого скликання Мазівської сільської ради від 28.05.2020 "Про затвердження технічної документації та передачу земельних ділянок в оренду";

3) визнати недійсним Договір оренди землі від 08.05.2020 року укладеним між Мізівською сільською радою Путивльського району Сумської області та ПП "Волокитинське" земельної ділянки з кадастровим номером 5923884800:07:003:0189, площею 2,662 га, номер запису про інше речове право: 36491340 (спеціальний розділ);

4) визнати недійсним договір оренди землі від 08.05.2020 укладений між Мізівською сільською радою Путивльського району Сумської області та ПП "Волокитинське" земельної ділянки з кадастровим номером 5923884800:07:002:0619, площею 3,1168 га, номер запису про інше речове право: 36489210 (спеціальний розділ);

5) визнати недійсним договір оренди землі від 08.05.2020 укладений між Мізівською сільською радою Путивльського району Сумської області та ПП "Волокитинське" земельної ділянки з кадастровим номером 5923884800:07:002:0075, площею 2,8916 га, номер запису про інше речове право: 36488063 (спеціальний розділ);

6) визнати недійсним договір оренди землі від 08.05.2020 укладений між Мізівською сільською радою Путивльського району Сумської області та ПП "Волокитинське" земельної ділянки з кадастровим номером 5923884800:07:002:0179, площею 3,0040 га, номер запису про інше речове право: 36488326 (спеціальний розділ);

7) визнати недійсним договір оренди землі від 08.05.2020 укладений між Мізівською сільською радою Путивльського району Сумської області та ПП "Волокитинське" земельної ділянки з кадастровим номером 5923884800:07:002:0178, площею 2,6730 га, номер запису про інше речове право: 36491340 (спеціальний розділ);

8) визнати недійсним договір оренди землі від 08.05.2020 укладений між Мізівською сільською радою Путивльського району Сумської області та ПП "Волокитинське" земельної ділянки з кадастровим номером 5923884800:07:003:0065, площею 2,6622 га, номер запису про інше речове право: 36491340 (спеціальний розділ).

Позивач вказував, що він звернувся з відповідним позовом щодо оскарження рішень відповідача-1, які стали підставою для укладення договорів оренди, а отже, позовні вимоги виникли на підставі рішень відповідача-1 та укладених між відповідачами договорів, а отже, позовні вимоги пов`язані підставами виникнення та поданими доказами.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 18.08.2020 у справі №920/835/20 позовну заяву від б/н від 13.08.2020 (вх. № 2528 від 13.08.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир-12" до відповідачів: Мазівської сільської ради Путивльського району Сумської області, Приватного підприємства "Волокитинське" про визнання незаконними рішень їх скасування та визнання недійсними договорів оренди землі - повернуто заявнику з посиланням на приписи п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України. .

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що сумісний розгляд об`єднаних позивачем вимог значно утруднить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті, так як подані в обґрунтування позовних вимог документи, є окремими по вказаним договорам. Також, судом першої інстанції встановлено відсутність підстав для застосування положень ст. 173 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач (ТОВ "Мир-12") звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 18.08.2020 у справі №920/835/20 та направити справу для подальшого розгляду до Господарського суду Сумської області.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при постановленні ухвали порушено норми матеріального та процесуального права, ухвала суду першої інстанції була прийнята при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

В апеляційній скарзі скаржник посилався на те, що судом першої інстанції не було враховано, що позивач звернувся з відповідним позовом щодо оскарження рішень відповідача-1, які стали підставою для укладення договорів оренди, у зв`язку з чим об`єднання позовних вимог надасть можливості досягти процесуальної економії, ефективно надасть використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права. Крім того, заявлений позов стосується одних і тих же осіб (позивача та відповідачів), пов`язані між собою підставою виникнення та поданими доказами в частині встановлення необхідності встановлення обставин передачі земельних ділянок в оренду, об`єднані одним і тим самим способом захисту прав позивача, а тому відповідні позовні вимоги можуть бути об`єднані в одній позовній заяві згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2020, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир-12" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів Дикунська С.Я., Тищенко О.В.

У відповідності до ч. 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до п. 6 ч. 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про повернення заяви позивачеві.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № справі №920/835/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир-12" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 18.08.2020, ухвалено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено процесуальний строк для подання учасниками клопотань, заяв, відзивів.

Ухвала суду апеляційної інстанції направлена учасникам спору за адресами їх місцезнаходження та вручена: Товариству з обмеженою відповідальністю "Мир-12" згідно рекомендованого повідомлення про вручення - 4041400044301 та 4180002350214 (представник), Мазівській сільській раді Путивльського району Сумської області - згідно рекомендованого повідомлення про вручення 4041400044328, Приватному підприємству "Волокитинське"- згідно рекомендованого повідомлення про вручення 4041400044417.

Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", Пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Закон України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" набрав чинності 17.07.2020.

Отже, з урахуванням пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності з 17.07.2020, строк на подання учасниками справи відзивів, заяв та клопотань - сплив, і станом на 28.10.2020 (з урахуванням часу на поштовий обіг) на адресу Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу від учасників справи - не надходив.

Частиною 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачі не були обмежені у своїх процесуальних правах надати відзив на апеляційну скаргу через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що вказані учасники у строк, встановлений судом апеляційної інстанції, не подали відзив на апеляційну скаргу, суд дійшов висновку, що неподання вказаними учасниками апеляційного провадження відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає вирішенню апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Станіка С.Р. на лікарняному з 22.09.2020 по 10.10.2020, а судді учасника - колегії Дикунської С.Я. у відпустці з 12.10.2020 по 23.10.2020, а також проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку про необхідність вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 ГПК України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи, 13.08.2020 позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, відповідно до якої просив:

1) визнати незаконним та скасувати рішення сорок третьої сесії сьомого скликання Мазівської сільської ради від 21.02.2020 "Про управління спадщиною та надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ПП "Волокитинське" визнати незаконним та скасувати;

2) визнати незаконним та скасувати рішення сорок шостої сесії сьомого скликання Мазівської сільської ради від 28.05.2020 "Про затвердження технічної документації та передачу земельних ділянок в оренду";

3) визнати недійсним Договір оренди землі від 08.05.2020 року укладеним між Мізівською сільською радою Путивльського району Сумської області та ПП "Волокитинське" земельної ділянки з кадастровим номером 5923884800:07:003:0189, площею 2,662 га, номер запису про інше речове право: 36491340 (спеціальний розділ);

4) визнати недійсним договір оренди землі від 08.05.2020 укладений між Мізівською сільською радою Путивльського району Сумської області та ПП "Волокитинське" земельної ділянки з кадастровим номером 5923884800:07:002:0619, площею 3,1168 га, номер запису про інше речове право: 36489210 (спеціальний розділ);

5) визнати недійсним договір оренди землі від 08.05.2020 укладений між Мізівською сільською радою Путивльського району Сумської області та ПП "Волокитинське" земельної ділянки з кадастровим номером 5923884800:07:002:0075, площею 2,8916 га, номер запису про інше речове право: 36488063 (спеціальний розділ);

6) визнати недійсним договір оренди землі від 08.05.2020 укладений між Мізівською сільською радою Путивльського району Сумської області та ПП "Волокитинське" земельної ділянки з кадастровим номером 5923884800:07:002:0179, площею 3,0040 га, номер запису про інше речове право: 36488326 (спеціальний розділ);

7) визнати недійсним договір оренди землі від 08.05.2020 укладений між Мізівською сільською радою Путивльського району Сумської області та ПП "Волокитинське" земельної ділянки з кадастровим номером 5923884800:07:002:0178, площею 2,6730 га, номер запису про інше речове право: 36491340 (спеціальний розділ);

8) визнати недійсним договір оренди землі від 08.05.2020 укладений між Мізівською сільською радою Путивльського району Сумської області та ПП "Волокитинське" земельної ділянки з кадастровим номером 5923884800:07:003:0065, площею 2,6622 га, номер запису про інше речове право: 36491340 (спеціальний розділ).

Позивач вказував, що він звернувся з відповідним позовом щодо оскарження рішень відповідача-1, які стали підставою для укладення договорів оренди з відповідачем-2, і відповідні земельні ділянки попередньо пропонувались відповідачем-1 позивачу для оренди, а отже, позовні вимоги виникли на підставі рішень відповідача-1 та укладених між відповідачами договорів, а отже, позовні вимоги пов`язані підставами виникнення та поданими доказами.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 18.08.2020 у справі №920/835/20 позовну заяву від б/н від 13.08.2020 (вх. № 2528 від 13.08.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир-12" до відповідачів: Мазівської сільської ради Путивльського району Сумської області, Приватного підприємства "Волокитинське" про визнання незаконними рішень їх скасування та визнання недійсними договорів оренди землі - повернуто заявнику з посиланням на приписи п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України. .

Суд першої інстанції зазначив, що:

- не всі позовні вимоги є однорідними, оскільки вищезазначені договори породжують різні взаємні права та обов`язки, підтверджуються різними доказами, а не одним доказом;

- майно, яке зазначене у договорах має різні характеристики - адреси, найменування, кадастрові номери тощо;

- матеріали позовної заяви свідчать про об`ємність заявлених вимог, сумісний розгляд вимог про визнання незаконних рішень, одне з яких - від 21.02.2020 взагалі не стосується прийняття функцій управителя спадщини , до складу якої входить земельна ділянка ОСОБА_1 і договір оренди якої позивач просить визнати недійсним, а також вимог про визнання недійсними інших договорів суттєво утруднить вирішення спору;

- з`ясування прав та взаємовідносин між сторонами потребує дослідження різних доказів, а тому вимоги позивача мають вирішуватись в різних позовних провадженнях.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що сумісний розгляд об`єднаних позивачем вимог значно утруднить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті, так як подані в обґрунтування позовних вимог документи, є окремими по вказаним договорам. Також, судом першої інстанції встановлено відсутність підстав для застосування положень ст. 173 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що за поданою позовною заявою фактично підлягають вирішенню декілька окремих спорів між тими ж сторонами, тому що останнім об`єднано декілька вимог, які стосуються окремих договорів.

Проте, з казаними висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції - не погоджується та вважає їх помилковими, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до п. 6 ч. 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про повернення заяви позивачеві.

Згідно з ч. 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи п вилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м`якого покарання від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004). Тому в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади здійснюють функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.

За змістом рішення Конституційний Суд України від 01.12.2004 року у справі №1-10/2004 року щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний інтерес), поняття "право" та "охоронюваний законом інтерес" особи, що вживаються в законах, знаходяться у логічно- смисловому зв`язку та означають прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, легітимний дозвіл, що є об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних потреб особи, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально- правовим засадам.

Ч. 1-4 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що Господарський процесуальний кодекс України, визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 у справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

У рішенні від 13.01.2000 у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та у рішенні від 28.10.1998 у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.

Частиною 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Отже, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, пов`язані однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим самим позивачем до одного і того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного і того самого відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів. Наведене також висвітлено у постанові Верховного Суду від 22.04.2019 у справі №914/2191/16.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу ).

За замістом частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги (1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.

Крім того, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України , проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах 4, 5 вказаної статті.

Саме встановлення господарським судом наведених вище обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

У той же час аналіз пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України у системному співвідношенні з приписами статті 173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об`єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз`єднати позовні вимоги за правилами частини 6 статті 173 Господарського процесуального кодексу України та розглянути кожну з заявлених вимог окремо.

Отже, приписи частини 6 Господарського процесуального кодексу України суд, з урахуванням конкретних обставин, має право застосувати як у разі дотримання правил об`єднання позовних вимог, так і у випадку їх порушення. Проте вчинення відповідної процесуальної дії є дискрецією господарського суду, яка застосовується (або не застосовується) ним за власним переконанням та з урахуванням конкретних обставин справи.

Проте у будь-якому випадку коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах 4, 5 статті 173 ГПК України , у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об`єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов.

Як установлено судом апеляційної інстанції, позивачем у позовній заяві (яка оцінюється судом апеляційної інстанції виключно з підстав оцінки доводів скаржника щодо необхідності застосування ст. 173 Господарського процесуального кодексу України) зазначається про те, що позивач звернувся з відповідним позовом щодо оскарження рішень відповідача-1, які стали підставою для укладення договорів оренди з відповідачем-2, і відповідні земельні ділянки попередньо пропонувались відповідачем-1 позивачу для оренди, а отже, позовні вимоги виникли на підставі рішень відповідача-1 та укладених між відповідачами договорів, а отже, позовні вимоги пов`язані підставами виникнення та поданими доказами.

Крім того, заявлені позовні вимоги стосуються одних і тих же осіб (позивача та відповідачів), пов`язані між собою підставами виникнення та поданими доказами в частині необхідності встановлення обставин передумов прийняття відповідних рішень та укладення відповідних договорів, об`єктами яких виступили земельні ділянки, щодо яких позивачем наголошується на наявності у нього певного майнового інтересу. Також заявлені вимоги об`єднані одним і тим самим способом захисту прав позивача.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги, заявлені у цій справі, згідно з положеннями частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України можуть бути об`єднані в одній позовній заяві. У даному випадку об`єднання відповідних позовних вимог не матиме наслідком утруднення вирішення спору, а навпаки, дасть можливість досягти процесуальної економії за однакових обставин.

Наведена позиція узгоджується з позиціями, викладеними у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 902/434/19, в якій перед Верховним Судом висвітлено питання порядку застосування положень пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України у системному співвідношенні з нормами статті 173 ГПК України , якою визначено правила об`єднання і роз`єднання позовів , а також у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2019 у справі № 922/2485/19, а також подібні висновки наведено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18.

Крім того, з висновками суду першої інстанції у оскаржуваній ухвалі про те, що матеріали позовної заяви свідчать про об`ємність заявлених вимог, сумісний розгляд вимог про визнання незаконних рішень, одне з яких (від 21.02.2020) взагалі не стосується прийняття функцій управителя спадщини , до складу якої входить земельна ділянка ОСОБА_1 і договір оренди якої позивач просить визнати недійсним, - суд апеляційної інстанції не погоджується та вважає вказаний висновок помилковим, з огляду на те, що оцінка заявлених позовних вимог стосовно суті спірних правовідносин, які виникли на підставі ухвалення відповідних рішень, а також і визначення кола учасників спору, здійснюється судом першої інстанції виключно на стадії підготовчого провадження (ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, п. 4 ч. 1 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України), а не на стадії вирішення питання стосовно наявності або відсутності підстав для відкриття провадження у справі, на якій вирішується коло питань, обумовлених ст. 176 Господарського процесуального кодексу України. Також, суд першої інстанції, встановивши на відповідній судовій стадії судового розгляду певні обставини стосовно кола учасників, предмету спору, тощо, не позбавлений права реалізувати права, обумовлені ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, щодо заявлених позовних вимог або їх частини.

При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує, що утруднення розгляду об`єднаних позовних вимог жодним чином не пов`язується з обсягом відповідних документів та їх змістом, а висновки суду першої інстанції щодо вказаної обставини, як підстави для повернення позивачу відповідного позову - є помилковими.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сумісний розгляд вимог позивача до відповідача надасть можливість встановити всі обставини справи, з`ясуванню спірних правовідносин сторін та надасть у повній мірі реалізувати завдання господарського судочинства при вирішенні спору, надасть можливість досягнути процесуальної економії як щодо повідомлення відповідачів про розгляд справи, так і дослідження правовідносин сторін, а також заощадить кошти як позивачів, так і державного бюджету стосовно повідомлення відповідачів за місцем знаходження. Також, заявлені вимоги об`єднані одним і тим самим способом захисту прав позивача.

При цьому, реалізуючи своє право на об`єднання в одній позовній заяві декількох вимог, позивач жодним чином не зловживає своїми правами, а навпаки, намагається найбільш ефективніше реалізувати свої права в межах існуючого між сторонами спору.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує і те, що розгляд вимог в одному провадженні дозволить достягти ефективності захисту порушених прав та дотримання розумних строків розгляду спору, а об`єднання позовних вимог жодним чином не перешкоджає з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін та жодним чином не утруднює вирішення спору.

В окремих рішеннях Європейський суд з прав людини наголошував, що заявників не можна звинувачувати за те, що вони використовують засоби, надані їм відповідно до національного законодавства для захисту своїх інтересів (рішення у справах Саф`яннікова проти України , 2007 р.; Сілін проти України , 2006 р.).

Отже, практика Європейського суду з прав людини також виходить з можливості реалізації особою права на звернення до суду з позовом з декількома вимогами, при обґрунтованості такого звернення та його доцільності, а також при умові наявності такого засобу у національному законодавстві. Як зазначалось вище, ст. 173 Господарського процесуального кодексу Україні чітко передбачено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції при поверненні позовної заяви, не врахував в сукупності усіх обставин та помилково повернув позов з посиланням на п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно посилань скаржника в апеляційній скарзі на постанову Великої Палати Верховного Суду від 09.20.2019 у справі № 605/567/17, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.20.2019 у справі № 605/567/17 висвітлено питання щодо юрисдикційної належності спору , предметом якого є оскарження рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання або відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, і зазначено зокрема, що оспорювання дії відповідача з вимогою зобов`язати його вчинити дії з надання позивачці дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно з поданим нею зверненням так чи інакше зачіпатиме право власності на цю ж земельну ділянку третьої особи оформлене належним чином, а контекст обставин цієї справи, окреслений позивачкою предмет спору дає підстави погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Таким чином, посилання скаржника на вказану постанову в контексті доводів апеляційної скарги, не стосуються підстав застосування ст. 173, 174 Господарського процесуального кодексу України в межах доводів апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Сумської області від 18.08.2020 у справі №920/835/20.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Частиною 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

З огляду на встановлене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, а тому ухвала Господарського суду Сумської області від 18.08.2020 у справі №920/835/20 підлягає скасуванню на підставі п.1-4 ч. 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України.

Також, оскільки судом апеляційної інстанції скасована ухвала суду першої інстанції про повернення позову, керуючись правами, наданими ч. 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України, матеріали позову підлягають передачі на розгляд суду першої інстанції на стадію прийняття позовної заяви та для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Розподіл судових витрат

У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського суду з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 270, 271, 273, 275, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир-12" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 18.08.2020 у справі №920/835/20 - задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 18.08.2020 у справі №920/835/20 - скасувати.

3. Матеріали справи № 920/835/20 передати Господарському суду Сумської області на стадію прийняття позовної заяви та для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

4. Матеріали справи № 920/835/20 повернути до Господарському суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.Я. Дикунська

О.В. Тищенко