Рішення
від 26.10.2020 по справі 903/568/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 жовтня 2020 року Справа № 903/568/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЛЕС ВОЛИНЬ , м.Володимир-Волинський, Волинська область

до відповідача: Приватного підприємства ВОЛИНЬ ЕКОПРОДУКТ , с.Коршів, Волинська область

про стягнення 26 746 грн. 00 коп .

Суддя Шум М.С.

без повідомлення (виклику) сторін

Встановив: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ВЕЛЕС ВОЛИНЬ звернулося з позовом до Приватного підприємства ВОЛИНЬЕКОПРОДУКТ про стягнення 26 746 грн. 00 коп. в т. ч. 20 110 грн. 00 коп. основного боргу, 6 033 грн. 00 коп. штрафу, 603 грн. 00 коп. 3% річних, а також 2 102 грн. 00 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору та 6 500 грн. 00 коп. в повернення витрат на правничу допомогу.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати поставленого згідно з договором купівлі-продажу №4 від 13.06.2013 товару.

Ухвалою суду від 07.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу запропоновано подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, позивачу - протягом 5-ти днів з дня отримання відзиву. Попереджено сторін, що у разі не подання протягом встановленого терміну ухвали обґрунтованих заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, вони мають право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведуть, що пропустили строк з поважних причин. Роз`яснено сторонам, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч.5 статті 252 ГПК України); клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч.7 статті 252 ГПК України).

Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Частинами 2, 4, 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приписами ч. 1 ст. 7 ЗУ Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем реєстрації відповідача Приватного підприємства "ВОЛИНЬ ЕКОПРОДУКТ" є Волинська область, Луцький р-он, с. Коршів, Лесі Українки, 82 .

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 07.08.2020 направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу відповідача.

Однак, судова повістка повернута об`єктом поштового зв`язку з позначкою адресат відсутній за вказаною адресою (а.с. 71-73).

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року роз`яснено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положень частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі, а саме - 21.08.2020.

Крім того будучи обізнаним про наявність спору відповідач міг дізнатися про рух справи з Єдиного державного реєстру судових рішень, який є відкритим.

Відзив відповідача на адресу суду станом на 26.10.2020 не надходив.

Згідно ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

12.06.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕЛЕС ВОЛИНЬ та Приватним підприємством ВОЛИНЬ ЕКОПРОДУКТ було укладено договір купівлі - продажу за №4 (а.с. 5-11).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з договору.

Між сторонами зобов`язання виникли з договору №4 купівлі-продажу від 12.06.2013.

Згідно п.1.1 Договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупця Товар партіями згідно накладних у відповідності до Замовлень Покупця, а Покупець зобов`язується проводити оплату за Товар та приймати його на умовах Договору.

Відповідно до п.1.2. Договору, купівля - продаж кожної партії Товару здійснюється на підставі накладної згідно замовлення покупця.

Згідно з п.1.3. Договору сторони узгодили, що найменування товару, його кількість та розгорнутий асортимент, ціна за одиницю Товару, а також інші умови, вказані в накладних, є невідємними частинами даного Договору.

Договір не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

На виконання умов Договору Продавець відповідно до видаткових накладних за №406 від 10.02.2020 на суму 13 505,00 грн. та за №512 від 17.02.2020 на суму 8 352,50 грн. передав Покупцю продовольчі товари (молочні вироби) у кількості 14 -ти найменувань (а.с. 12-13).

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати за куплений Товар не здійснив, що не заперечується відповідачем та підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків підписаним між Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕЛЕС ВОЛИНЬ та Приватним підприємством ВОЛИНЬ ЕКОПРОДУКТ від 29.02.2020 (а.с.14).

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 20 110,70 грн., підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

У відповідності із ст.ст. 610, 611, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 033,00 грн. штрафу, що становить 30% від простроченої суми заборгованості.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що при порушенні умов Договору Сторона відшкодовує своєму контрагенту заподіяні ним збитки, у порядку, передбаченим чинним законодавством України.

Пунктом 6.2. Договору сторони узгодили, що у випадку прострочення платежу, Продавець має право додатково стягнути з Покупця штраф у розмірі тридцяти відсотків від простроченої суми.

Отже, сплата 30% штрафу є договірним зобов`язанням відповідача.

Нараховані Позивачем 30% штрафу в сумі 6 033,21 грн. від простроченої суми підлягають до стягнення з Відповідача згідно п. 6.1 та 6.2. Договору.

Щодо стягнення з відповідача 603,00 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 20.02.2020 по 29.07.2020 суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Нараховані Позивачем 603,00 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 20.02.2020 по 29.07.2020 підставні та підлягають до стягнення.

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 6 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, згідно з частиною 4 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Аналогічна правова позиція також викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі N 910/9111/17 та від 11.12.2018 року у справі N 910/2170/18.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕЛЕС ВОЛИНЬ (клієнт) та адвокатом Рудисем Романом Валерійовичем, який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія РН N1164 від 10.10.2015, укладено договір про надання правової допомоги №050/07/2020 (далі - договір).

29.07.2020 адвокатом Рудисем Р.В. складено розрахунок витрат на правову допомогу на загальну суму 6 500,00 грн до якого додано квитанцію до договору про надання правової допомоги від 29.07.2020 серія ОГ №050-к/07/2020 на суму 4 000,00 грн.

Відповідно до Акту приймання - передачі наданих послуг №001 від 01.08.2020 вартість послуг виконавця за цим актом складає 6 500,00 грн.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі N 922/445/19.

Згідно із детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом в рамках представництва інтересів клієнта як позивача в суді першої інстанції у господарській справі №903/568/20 було надано та заплановано надання наступних послуг:

1.Усна консультація з вивченням документів та правовий аналіз договору та документів, які підтверджують наявну заборгованість - 1500,00 грн.;

2. Вивчення останніх рішень/судової практики з аналогічних спорів 2 год. х 500.00 грн.- 1000,00 грн.;

3. Складання позовної заяви - 1500,00 грн.;

Враховуючи викладе, всього надано послуг, виконано послуг на суму 4000,00 грн. та заплановано надання послуг на суму 2500,00 грн. (не враховано безпосередню участь у судових засіданнях та транспортні витрати).

Загальна вартість наданих послуг адвокатом - 4000,00 грн.

Разом з тим, суд зауважує, що адвоката Рудися Р.В. участь у судових засіданнях забезпечена не була, оскільки розгляд у справі здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, то сума 2 500, 00 грн. для участі у судових засіданнях та транспортних витрат до задоволення не підлягає.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із критерію дійсності та необхідності, а також критерію розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи, суд доходить висновку, що в загальній кількості достатнім, об`єктивним і співмірними є витрати на правову допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

З огляду на вищевикладене, враховуючи наведені положення процесуального законодавства та підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом відповідача професійної правничої допомоги по справі №903/568/20, відповідно до статей 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що заява про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102 грн. 00 коп. відповідно до ст.ст. 129-130 ГПК України слід віднести на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити .

2. Стягнути з Приватного підприємства ВОЛИНЬ ЕКОПРОДУКТ (45651, Волинська область, Луцький район, с. Коршів, вул. Лесі Українки, 82, код ЄДРПОУ 38652391) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС ВОЛИНЬ" (44701, Волинська обл., м. Володимир - Волинський, вул. Луцька, буд 209, код ЄДРПОУ 37602533) 26 746, 00 грн. в т. ч. 20 110, 00 грн. - основного боргу, 6 033,00 грн. - штрафу, 603 00 грн. - 3% річних, а також 2 102, 00 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору та 4 000,00 грн. витрат на правничу допомогу .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя М. С. Шум

СудГосподарський суд Волинської області
Дата ухвалення рішення26.10.2020
Оприлюднено02.11.2020
Номер документу92525647
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —903/568/20

Судовий наказ від 03.12.2020

Господарське

Господарський суд Волинської області

Шум Микола Сергійович

Рішення від 26.10.2020

Господарське

Господарський суд Волинської області

Шум Микола Сергійович

Ухвала від 07.08.2020

Господарське

Господарський суд Волинської області

Шум Микола Сергійович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні