Рішення

від 29.10.2020 по справі 910/9570/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.10.2020Справа № 910/9570/20

Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справ

за позовом Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" (04073, м. Київ, пров. Куренівський, буд. 19/5; ідентифікаційний код 35591059)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер Хаус" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4А, офіс 139; ідентифікаційний код 41416009)

2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про стягнення 610 505, 21 грн,

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Акціонерне товариство "Комерційний банк "Глобус" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер Хаус" та ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість щодо відшкодування суми гарантійного платежу у розмірі 610 505, 21 грн, яка складається із суми невідшкодованого гарантійного платежу - 380 877,98 грн, суми пені за несвоєчасне виконання зобов`язань щодо виплати гарантійної суми Бенефіціару - 3 320, 03 грн, заборгованість по нарахованим процентам - 147 373, 42 грн, пені за несвоєчасне погашення гарантійної суми - 56 912, 56 грн та пені за несвоєчасне погашення нарахованих процентів - 22 021, 22 грн. за договором про надання гарантії № 10930/ЮГ-18 від 07.09.2018, виконання якого відповідно до договору від 07.09.2018 було забезпечено порукою відповідача-2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2020 позовну прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Крім того, даною ухвалою на виконання вимог ч. 6 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України вирішено звернутися до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської районної в місті Києві державної реєстрації із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи - ОСОБА_1 для встановлення місця перебування та місця проживання даної особи.

30.07.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської районної в місті Києві державної реєстрації на вказаний запит із зазначенням, що ОСОБА_1 проживає за адресою, яка була зазначено позивачем у позовній заяві.

У запропонований в ухвалі від 07.07.2020 п`ятнадцятиденний строк, відзивів від відповідачів до суду не надійшло.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Приписами ст. 10 зазначеного Закону встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер Хаус" є адреса: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4А, офіс 139, а згідно наданої Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської районної в місті Києві державної реєстрації інформації місцем реєстрації ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .

Суд зазначає, що ухвала суду від 07.07.2020 направлялася на вказані вище адреси відповідача-1 поштовим повідомленням № 0105474353458 та відповідача-2 поштовим повідомленням № 0105474353466, однак конверти повернулися на адресу суду із зазначенням причин За закінченням терміну зберігання .

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, суд зазначає, що станом на дату винесення рішення відповідачем не подано до суду заяви про продовження процесуального строку на вчинення відповідної процесуальної дії (подання відзиву на позовну заяву), встановленого судом як це передбачено п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції від 17.07.2020.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідачі належним чином повідомлялися про відкриття провадження у справі, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07.09.2018 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк Глобус" (банк-гарант) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сівер Хауз" (принципал) було укладено договір про надання гарантії №10930/ЮГ-18 та видано банківську гарантію № 10930.

Пунктом 1.1. договору гарантії визначено, що даний договір регулює правовідносини сторін щодо надання банком-гарантом гарантії виконання договору з метою забезпечення належного виконання принципалом умов договору, що буде укладений згідно проведеного тендеру по предмету закупівлі: Ремонт під`їзної дороги до КС Мрин, що проводився АТ "Укртрансгаз" Філією "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз", в подальшому іменований "Бенефіціар" та ТОВ "Сівер Хаус" (принципал).

Гарантійним випадком є невиконання принципалом перед бенефіціаром своїх обов`язків, пов`язаних з виконанням умов основного зобов`язання, а саме: не виконання робіт відповідно до умов договору, що буде укладений згідно проведеного тендеру по предмету закупівлі "Ремонт під`їзної дороги до КС Мрин (Роботи, пов`язані з об`єктами завершеного чи незавершеного будівництва та об`єктів цивільного будівництва)" відповідно до основного зобов`язання (п.1.2. договору гарантії).

Згідно п. 2.1, 2.2 договору гарантії сума і валюта гарантії: 480 877,98 гривень, що є гарантійною сумою. Строк дії гарантії - по "31" січня 2019 року включно.

Відповідно до п. 3.3. договору гарантії у випадку здійснення банком-гарантом на користь бенефіціара платежу за гарантією, банк-гарант протягом трьох робочих днів з дати здійснення гарантійного платежу повідомляє принципала про здійснення гарантійного платежу, принципал протягом 10 робочих днів з дати здійснення гарантійного платежу відшкодовує банку-гаранту суму гарантійного платежу та сплачує банку-гаранту проценти із розрахунку 35% річних.

Пунктом 4.1. та 4.1.1. договору гарантії закріплено виконання принципалом зобов`язань за цим договором забезпечується порукою фізичної особи ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 .

На виконання вказаних положень договору, 07.09.2018 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк Глобус" (банк-гарант) та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки № 10930/Юпор-18, відповідно до умов якого поручитель поручається перед банком-гарантом за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Сівер Хауз" зобов`язань за договором про надання гарантії № 10930/ЮГ від 07.09.2018, о укладений між банком-гарантом та принципалом, з метою забезпечення належного виконання принципалом умов договору, що буде укладений згідно проведеного тендеру (UA-2018-06- 21-000644-с) по предмету закупівлі: "Ремонт під`їзної дороги до КС Мрин (Роботи, пов`язані з об`єктами завершеного чи незавершеного будівництва та об`єктів цивільного будівництва) ", що проводився Акціонерним товариством "Укртрансгаз" Філією "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" (бенефіціар) в сумі 480 877,98 гривень. Крім цього, порукою забезпечуються вимоги банка-гаранта щодо сплати процентів за користування грошовими коштами відповідно до умов договору гарантії, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених договором гарантії.

Крім того, позивач зазначає, що 20.09.2018 між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Реодон ЛТД" (поручитель), найменування якого в подальшому було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Нурсон Ц", було укладено договір поруки № Ю930/1/ЮПОР-18, відповідно до п. 1.1. якого поручитель поручається перед банком-гарантом за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Сівер Хауз" зобов`язань за договором гарантії, що укладений між банком-гарантом та принципалом, з метою забезпечення належного виконання принципалом умов договору, що буде укладений згідно проведеного тендеру (UA-2018-06- 21-000644-с) по предмету закупівлі: "Ремонт під`їзної дороги до КС Мрин (Роботи, пов`язані з об`єктами завершеного чи незавершеного будівництва та об`єктів цивільного будівництва) ", що проводився Акціонерним товариством "Укртрансгаз" Філією "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" (бенефіціар) в сумі 480 877,98 гривень. Крім цього, порукою забезпечуються вимоги банка-гаранта щодо сплати процентів за користування грошовими коштами відповідно до умов договору гарантії, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених договором гарантії.

Згідно п. 3.1. договору поруки від 07.09.2018 у разі невиконання принципалом зобов`язань за договором гарантії в строки та в розмірах, що визначені договором гарантії, банк-гарант має право звернутися до поручителя із відповідною письмовою вимогою.

Поручитель не пізніше наступного робочого дня з моменту отримання вимоги банка-гаранта зобов`язаний виконати обов`язок принципала шляхом перерахування грошових коштів в сумі та на рахунки, що визначені у вимозі банка-гаранта (п. 3.2. договору поруки від 07.09.2018).

Відтак, позивач у позовній заяві зазначає, що ним 30.01.2019 було отримано вимогу по гарантії через банк бенефіціара - Акціонерне товариство "Укртрансгаз" щодо настання гарантійного випадку та необхідності перерахування 480 877,98 гривень за гарантією.

20.02.2019 позивачем було повторно отримано вимогу по гарантії від бенефіціара Акціонерного товариства "Укртрансгаз" Філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" щодо настання гарантійного випадку та необхідності перерахування 480 877,98 гривень за гарантією та 3 320,03 грн. пені.

Позивач згідно платіжними дорученнями № 3185 від 21.02.2019 року на суму 480 877,98 грн., № 3214 від 21.02.2019 року на суму 3 320,03 грн. здійснив на користь бенефіціара платежі за банківською гарантією № 10930 від 07.09.2018 у розмірі 480 877,98 гривень та 3 320,03 грн. пені, що і стало підставою для позивача звернутися до суду із зворотною вимогою відшкодувати дані кошти.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Суд зазначає, що відповідальність гаранта перед кредитором носить грошовий характер. При порушенні боржником основного зобов`язання гарант повинен сплатити грошову суму відповідно до умов гарантії.

Відповідно до п. 2 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою НБУ 15.12.2004 № 639 (надалі - Положення) гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант (банк, який надає гарантію на користь бенефіціара) бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром (особа, на користь якої надається гарантія) сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Відповідно до п. 5 розділу 1 Положення банк-гарант може надавати такі види гарантій: платіжні гарантії, гарантії повернення авансового платежу, тендерні гарантії (гарантії забезпечення пропозиції), гарантії виконання, гарантії повернення позики тощо.

Згідно ст. 562 Цивільного кодексу України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Суд зазначає, що гарант відповідає перед кредитором за порушення основного зобов`язання боржником. Проте, особливістю гарантії є те, що її чинність не залежить від дійсності або чинності основного зобов`язання, що забезпечується гарантією. Отже, гарантійне зобов`язання носить самостійний, автономний характер по відношенню до основного зобов`язання.

Водночас, оскільки гарант відповідає перед кредитором за порушення основного зобов`язання боржником, законне право вимоги кредитора до гаранта може виникнути лише у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язання боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Таким чином, зобов`язання гаранта здійснити його виконання відповідно до умов гарантії виникає після порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією. При цьому, для пред`явлення гаранту вимоги кредиторові достатньо лише факту порушення боржником виконання основного зобов`язання.

Відтак, судом встановлено, що як вбачається з письмової вимоги від 29.01.2019 № 2401ВИХ-19-317 Товариством з обмеженою відповідальністю "Сівер Хауз" - принципал, якого визнано переможцем торгів згідно протоколу розгляду тендерних пропозицій тендерного комітету бенефіціара № Р2018-033/4/1 від 23.08.2018, неналежним чином виконав свої зобов`язання за договором, забезпечених гарантією № 10930 від 07.09.2018.

Зі змісту листа Акціонерного товариства "Укртрансгаз" Філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" від 13.02.2019 № 2401ВИХ-19-650 вбачається, що позивачем було відмовлено виплатити грошові кошти за вимогою від 29.01.2019 по гарантії у зв`язку з чим бенефіціаром повторно було направлено позивачу вказаний лист для виконання гарантії та сплату 480 877, 98 грн та 3 320, 03 грн штрафних санкцій.

Згідно наявних в матеріалах копій платіжних доручень № 3185 від 21.02.2019 року, № 3214 від 21.02.2019 року позивачем (банк-гарант) було сплачено бенефіціару кошти за банківською гарантію в розмірі 480 877,98 грн. та пеню в розмірі 480 877,98 грн. у зв`язку із невиконанням відповідачем-1 основного зобов`язання.

Частиною 1 ст. 569 ЦК України передбачено, що гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Відповідно до п. 7.1. договору гарантії у разі настання гарантійного випадку та виконання Банком-Гарантом своїх гарантійних зобов`язань, останній (банк-гарант) має право на зворотну вимогу (регрес) до принципала і у випадку, якщо сума, сплачена банком-гарантом на користь бенефіціара, не відповідає умовам гарантії.

За умовами п. 3.3. договору гарантії у випадку здійснення банком-гарантом на користь бенефіціара платежу за гарантією, банк-гарант протягом трьох робочих днів з дати здійснення гарантійного платежу повідомляє принципала про здійснення гарантійного платежу, принципал протягом 10 робочих днів з дати здійснення гарантійного платежу відшкодовує банку-гаранту суму гарантійного платежу та сплачує банку-гаранту проценти із розрахунку 35% річних.

Відтак, позивачем на виконання вказаних вище пунктів договору 26.02.2019 на адреси Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер Хауз", ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Реодон ЛТД" було направлено лист від 26.02.2019 вих. № 615, в якому повідомлено принципала та поручителів за договорами поруки про те, що банком-гарантом (позивачем) здійснено відшкодування коштів за банківською гарантією 10930 від 07.09.2018 в розмірі 480 877,98 грн. та пеню в розмірі 480 877,98 грн. у зв`язку із невиконанням відповідачем-1 основного зобов`язання.

Крім того, у вказаному листі позивач просив вказаних вище осіб відшкодувати суму виплачені ним кошти.

Докази направлення даного листа, а саме копії фіскальних чеків та копії рекомендованих повідомлень про вручення містяться в матеріалах справи.

Також суд вказує, що додаткових вимог щодо порядку направлення принципалу повідомлення у відповідності до п. 3.3. договору гарантії не передбачено, а відтак з огляду на те, що вказаний лист відповідачами було отримано, у останніх настав обов`язок протягом 10-ти днів робочих днів з дня здійснення гарантійного платежу - 21.02.2019, тобто у строк до 07.03.2019 (включно) повернути гарантійні кошти та пеню позивачу.

Крім того, із позовної заяви вбачається, що 28.03.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Нурсон Ц" (попереднє найменування Товариство з обмеженою відповідальністю "Реодон ЛТД") було сплачено позивачу 100 000, 00 грн в рахунок погашення заборгованості за договором гарантії, а тому вимоги в частині суми гарантійного платежу в розмір 380 877, 98 грн заявляються до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер Хауз" та ОСОБА_1 .

Пунктом 4.1. та 4.1.1. виконання принципалом зобов`язань за цим договором забезпечується порукою фізичної особи ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 .

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов`язання. Забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. 1, 2 ст. 543 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1.6. договору поруки № 10930/ЮПОР-18 від 07.09.2018 зазначено, що відповідач-2 (поручитель) відповідає перед банком-гарантом у тому ж обсязі, що й принципал.

Банк-гарант має право пред`являти вимогу до поручителя у випадку невиконання/неналежного виконання принципалом своїх зобов`язань, передбачених договором гарантії (п. 2.1.1. договору поруки).

Поручитель не пізніше наступного робочого дня з моменту отримання вимоги банка-гаранта зобов`язаний виконати обов`язок принципала шляхом перерахування грошових коштів в сум та на рахунок (рахунки), що визначені банком-гарантом (п. 3.2. договору поруки).

Відтак, з огляду на встановлені судом обставини, враховуючи те, що відповідачами не спростовано заявлених позовних вимог та не доведено факту відшкодування позивачу гарантійних коштів, суд дійшов висновку, що кошти в розмірі 380 877, 98 грн - залишок гарантійного платежу та 3 320, 03 грн - пеня, які були виплачені позивачем за банківською гарантією № 10930/ЮГ-18 від 07.09.2018 підлягають стягненню з відповідача-1 та відповідача-2 солідарно.

Крім того, позивачем за неналежне виконання відповідачами договору гарантії та договору поруки, нараховано 147 373, 42 грн - заборгованості по нарахованим процентам, 56 912, 56 грн - пені за несвоєчасне погашення гарантійної суми та 22 021, 22 грн - пені за несвоєчасне погашення нарахованих процентів.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вказує, що 3.3. договору гарантії закріплено, що принципал (у випадку здійснення банком - гарантом платежу за гарантією) сплачує банку-гаранту проценти із розрахунку 35 % річних.

Відтак суд, перевіривши нарахування 35 % річних за період з 08.03.2019 по 27.03.2019 (а не по 28.03.2019, оскільки одним із поручителів було сплачено 100 000, 00 грн коштів в рахунок погашення заборгованості саме 28.03.2019) на суму 480 877, 98 грн та за період з 29.03.2019 (оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог) по 08.04.2020 на суму 380 877, 98 грн, зазначає, що солідарному стягненню з відповідачів підлягають 35 % річних в загальному розмірі 146 813, 53 грн.

Крім того, п. 9.3. договору гарантії закріплено, що у випадку невиконання/неналежного виконання принципалом будь якого грошового зобов`язання, передбаченого цим договором, зокрема у випадку прострочення його виконання, принципал сплачує банку-гаранту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасного платежу за кожен день прострочення.

Пунктом 4.1. договору поруки закріплено, що у випадку якщо поручитель не виконає вимогу банка-гаранта у строки, що визначені у цьому договорі, банк-гарант має право нараховувати поручителю неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Відтак, суд перевіривши розрахунки щодо нарахування пені на гарантійну суму 380 877, 98 грн та на суму нарахованих процентів - 146 813, 53 грн за період з 09.10.2019 по 08.04.2020 зазначає, що позивачем помилково у розрахунку зазначено початок нарахувань з 05.10.2019 замість 25.10.2019 (оскільки попередній період в розрахунку закінчується 24.10.2019) , а відтак за розрахунками суду солідарному стягненню з відповідачів на користь позивача підлягає пеня за несвоєчасне повернення гарантійної суми в розмірі 50 401, 11 грн та пеня за несвоєчасне погашення нарахованих процентів в розмірі 19 427, 65 грн, а відтак вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" - задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер Хаус" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4А, офіс 139; ідентифікаційний код 41416009) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" (04073, м. Київ, пров. Куренівський, буд. 19/5; ідентифікаційний код 35591059) суму невідшкодованого гарантійного платежу в розмірі 380 877 (триста вісімдесят тисяч вісімсот сімдесят сім) грн 98 коп., пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань щодо виплати гарантійної суми бенефіціару в розмірі 3 320 (три тисячі триста двадцять) грн 03 коп., заборгованість по нарахованим процентам в розмірі 146 813 (сто сорок шість тисяч вісімсот тринадцять) грн 53 коп, пеню за несвоєчасне погашення гарантійної суми в розмірі 50 401 (п`ятдесят тисяч чотириста одна) грн 11 коп., пеню за несвоєчасне погашення нарахованих процентів в розмірі 19 427 (дев`ятнадцять тисяч чотириста двадцять сім) грн 65 коп. та витрати по сплати судового збору в розмірі 9 012 (дев`ять тисяч дванадцять) грн 59 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 29.10.2020

Суддя Д.О. Баранов