Рішення

від 26.10.2020 по справі 910/8516/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2020Справа № 910/8516/20 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю. , при секретарі судового засідання Бабич М.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОВА ХОРЕКА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕЙКОБС"

про стягнення 102 942,17 грн

Представники сторін:

від позивача: Шаповал Л.В.,

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОВА ХОРЕКА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕЙКОБС" про стягнення 102 942,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 30/1 від 01.07.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8516/20, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

16.07.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2020 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОВА ХОРЕКА" про забезпечення позову у справі № 910/8516/20 відмовлено.

10.07.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому викладено клопотання про поновлення строку для подачі цього відзиву.

06.08.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій викладено клопотання про поновлення строку для подачі відповіді на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву відмовлено, клопотання позивача про поновлення строку для подання відповіді на відзив задоволено, вирішено справу №910/8516/20 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 28.09.2020, витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОВА ХОРЕКА" для огляду в підготовчому засіданні оригінали видаткових накладних.

В підготовче засідання 28.09.2020 з`явився представник позивача.

Суд здійснив огляд наданих позивачем оригіналів видаткових накладних № 36608 від 20.09.2019, № 37250 від 24.09.2019, № 38976 від 02.10.2019, № 39201 від 04.10.2019, № 39848 від 08.10.2019, № 40547 від 11.10.2019, № 41538 від 16.10.2019, № 41892 від 18.10.2019, № 42633 від 22.10.2019, № 43076 від 24.10.2019, № 43113 від 24.10.2019, № 43200 від 25.10.2019, № 43986 від 29.10.2019, № 44120 від 31.10.2019, № 45805 від 05.11.2019, № 45806 від 07.11.2019, № 47110 від 12.11.2019, № 47945 від 15.11.2019, № 47946 від 15.11.2019, № 48343 від 19.11.2019, № 49120 від 22.11.2019, № 49790 від 26.11.2019, № 50558 від 29.11.2019, № 51196 від 03.12.2019.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив закрити підготовче провадження і призначити справу до судового розгляду по суті на 26.10.2020.

26.10.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи платіжних доручень.

В судове засідання 26.10.2020 з`явився представник позивача. Відповідач в судове засідання уповноваженого представника не направив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, а його неявка не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 26.10.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОВА ХОРЕКА" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЖЕЙКОБС" (Покупець) укладено договір поставки №30/1 (надалі також - договір), за умовами п. 1.1 якого Постачальник приймає на себе зобов`язання передавати у власність Покупця продукти харчування (надалі за текстом - Товар), а Покупець зобов`язується приймати і оплачувати Товар в асортименті і в кількості, що вказані у видатковій накладній або рахунку-фактурі або в прайс-листі або в будь-якому іншому документі, який підписується Сторонами на кожну партію Товару та є невід`ємною частиною цього Договору.

Найменування (асортимент), кількість, строки та умови поставки Товару зазначаються в видатковій накладній або -рахунку-фактурі або в прайс-листі або в будь-якому іншому документі, який підписується Сторонами на кожну партію Товару (надалі за текстом - Супровідний документ) та є невід`ємною частиною Договору. (п. 1.2 договору)

Згідно з пунктами 2.2.1, 2.2.2 договору, Постачальник здійснює доставку Товару власним/орендованим транспортом та за свій рахунок на адресу, вказану у замовленні, що надійшло від Покупця, якщо інше не зазначено в Супровідній документації.

Право власності, ризик випадкової загибелі і випадкового пошкодження Товару переходить до Покупця у момент підписання Сторонами Супровідного документа, який засвідчує момент приймання Товару Покупцем в місці поставки.

Відповідно до п. 3.1.1 договору прийом-здача Товару за якістю проводиться згідно з документами, які засвідчують якість товару, а за кількістю згідно з товаросупровідними документами.

За приписами пунктів 6.1, 6.3 договору, ціни на Товар, що поставляється, вказуються в Супровідній документації, в національній валюті, включаючи ПДВ, вартість упаковки, маркування.

Оплата партії Товару здійснюється на умовах відстрочення платежу. Покупець здійснює оплату у розмірі 100% вартості відвантаженого Товару протягом 7 календарних днів з моменту підписання Покупцем видаткової накладної.

Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє протягом одного року з моменту укладання, а щодо взаєморозрахунків - до повного їх виконання. Припинення дії Договору не звільняє Сторони від виконання всіх своїх зобов`язань, передбачених Договором та невиконаних на момент припинення дії Договору, в тому числі і зобов`язань пов`язаних з поверненням Товару згідно умов даного Договору, а також від відповідальності за невиконання таких зобов`язань. (п. 7.1 договору)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач в свою чергу прийняв товар на загальну суму 218 740,90 грн, що підтверджується видатковими накладними № 36608 від 20.09.2019, № 37250 від 24.09.2019, № 38976 від 02.10.2019, № 39201 від 04.20.2019, № 39848 від 08.10.2019, № 40547 від 11.10.2019, № 41538 від 16.10.2019, № 41892 від 18.10.2019, № 42633 від 22.10.2019, № 43076 від 24.10.2091, № 43113 від 24.10.2019, № 43200 від 25.10.2019, № 43986 від 29.10.2019, № 49790 від 26.11.2019, № 50558 від 29.11.2019, № 48343 від 19.11.2019, № № 49120 від 22.11.2019, № 47946 від 15.11.2019, № 47945 від 15.11.2019, № 45806 від 07.11.2019, № 47110 від 12.11.2019, № 44120 від 31.10.2019, № 45805 від 05.11.2019, № 43200 від 25.10.2019, № 36608 від 20.09.2019. Однак, оскільки відповідач здійснив часткову оплату переданого товару на суму 127 232,17 грн, у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 91 508,73 грн. Окрім того, ураховуючи прострочення оплати, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 7 962,76 грн, інфляційні у розмірі 1 484,47 грн та 3% річних у розмірі 1 986,21 грн.

Відповідач в свою чергу заперечує проти заборгованості за товар за видатковими накладними № 41538 від 16.10.2019, № 42633 від 22.10.2019, № 43986 від 29.10.2019, № 45805 від 05.11.2019, № 47110 від 12.11.2019, № 49790 від 26.11.2016, № 50558 від 29.11.2019, оскільки довіреності на отримання матеріальних цінностей за цими накладними ним не видавалися, що свідчить про їх підписання неуповноваженими особами. Крім того, за доводами відповідача, спірні видаткові накладні не містять відбитку печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕЙКОБС".

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження поставки товару відповідачу за договором позивач надав до суду в копіях видаткові накладні № 36608 від 20.09.2019, № 37250 від 24.09.2019, № 38976 від 02.10.2019, № 39201 від 04.20.2019, № 39848 від 08.10.2019, № 40547 від 11.10.2019, № 41538 від 16.10.2019, № 41892 від 18.10.2019, № 42633 від 22.10.2019, № 43076 від 24.10.2019, № 43113 від 24.10.2019, № 43200 від 25.10.2019, № 43986 від 29.10.2019, № 49790 від 26.11.2019, № 50558 від 29.11.2019, № 48343 від 19.11.2019, № № 49120 від 22.11.2019, № 47946 від 15.11.2019, № 47945 від 15.11.2019, № 45806 від 07.11.2019, № 47110 від 12.11.2019, № 44120 від 31.10.2019, № 45805 від 05.11.2019, № 43200 від 25.10.2019, № 36608 від 20.09.2019.

Оригінали вказаних видаткових накладних позивач надав також для огляду суду в підготовчому засіданні 28.09.2020.

Спірними первинними документами у даному спорі є видаткові накладні № 41538 від 16.10.2019, № 42633 від 22.10.2019, № 43986 від 29.10.2019, № 45805 від 05.11.2019, № 47110 від 12.11.2019, № 49790 від 26.11.2016, № 50558 від 29.11.2019, оскільки, за твердженнями відповідача, довіреності на отримання матеріальних цінностей за цими накладними ним не видавалися, та вони не містять відбитку печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕЙКОБС".

Згідно із положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час оформлення відповідних накладних):

- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9);

- первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9);

- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1);

- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1).

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. (ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні )

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (в редакції, чинній на час оформлення відповідних накладних):

- господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. (абзац другий пункту 2.1);

- первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац перший пункту 2.1);

- первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (абзац перший пункту 2.4);

- документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5);

- первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників (пункт 2.15).

Відповідно до ч. ч. 1 та 4 ст. 58-1 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час оформлення відповідних накладних) суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Відповідно до пунктів 1, 5, 9, 10 розділу 3 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 червня 2015 року N 1000/5 (в редакції, чинній на час оформлення відповідних накладних) право на застосування гербових печаток (для установ, які мають право використовувати державну символіку) або печаток установи із зазначенням найменування установи та ідентифікаційного коду (далі - печатка установи) закріплюється у положенні (статуті) установи і зумовлюється її правовим статусом.

На документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, на яких фіксується факт витрати коштів і проведення операцій з матеріальними цінностями, підпис посадової (відповідальної) особи скріплюється печаткою установи (за наявності).

Розпорядчим документом керівника установи визначаються порядок використання, місце зберігання печатки установи і посадові особи, відповідальні за її зберігання, а також перелік посадових осіб, підписи яких скріплюються печаткою установи.

Відбиток печатки, що засвідчує підпис посадової особи, ставиться таким чином, щоб він охоплював останні кілька літер найменування посади особи, яка підписала документ, але не підпис посадової особи. У документах, створених на основі уніфікованих форм, печатка ставиться на окремо виділеному для цього місці з відміткою "М. П.".

Облік усіх печаток та штампів, що застосовуються в установі, ведеться у журналі за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Видача печаток, штампів посадовим особам здійснюється під підпис у відповідному журналі. Печатки зберігаються у шафах (сейфах), що надійно замикаються і опечатуються.

Встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за цих обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи співпадає така особа з відповідачем у цій справі, чи ні).

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17 та від 05 грудня 2018 року у справі № 915/878/16.

При цьому, у постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Суд зазначає, що усі визначені у цьому позові первинні документи - видаткові накладні, в тому числі і спірні, містять відтиск печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕЙКОБС", що також перевірено судом під час огляду їх оригіналів в підготовчому засіданні 28.09.2020.

При цьому, доказів можливої втрати печатки відповідачем, або її викрадення чи в інший спосіб вибуття з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа, в межах даної не подано.

Отже, враховуючи наявність усіх необхідних реквізитів первинного документа на спірних видаткових накладних, зокрема, прізвищ та підписів осіб, які отримали товар за договором, та засвідчення таких підписів відтиском печатки покупця, суд приймає в якості належних та достовірних доказів здійснення поставки позивачем.

Разом з тим, суд звертає увагу, що отримувачем за видатковими накладними № 41538 від 16.10.2019, № 42633 від 22.10.2019, № № 45805 від 05.11.2019, № 47110 від 12.11.2019, № 49790 від 26.11.2016, № 50558 від 29.11.2019 значиться ОСОБА_1 , якому відповідачем вже неодноразово видавалися довіреності на отримання товару від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОВА ХОРЕКА".

Отже, враховуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що відсутність виданих відповідачем довіреностей на отримання матеріальних цінностей конкретно за спірними накладними не спростовує факту приймання-передачі товару за ними за наявності печатки підприємства-відповідача та підписів особи, яка вже отримувала товар від позивача.

Відповідач, в свою чергу, заперечуючи проти отримання товару, не довів таких своїх тверджень відповідними засобами доказування, а натомість його доводи спростовуються встановленим вище.

Суд зазначає, що поданими видатковими накладними у сукупності підтверджується факт здійснення операцій поставки та отримання товару відповідачем на загальну суму 213 308,68 грн, в той час, як саме за поставлений товар відповідач розрахувався частково на суму 121 799,95 грн, що підтверджується виписками по рахунку позивача.

При цьому, відповідно до наданих доказів, зокрема, актів звірки взаєморозрахунків, сума 5 432,22 грн, що сплачена відповідачем 26.07.2019, була спрямована на погашення заборгованості за договором, що виникла у період до спірних поставок, тому не враховується при оцінці заборгованості за цим позовом.

За наведених обставин суд зазначає, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором, не здійснив оплату поставленого товару у повному обсязі, внаслідок чого на момент звернення до суду у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 91 508,73 грн, факт існування якої належним чином доведений та відповідачем не спростований.

Водночас, після відкриття провадження у справі № 910/8516/20 позивачем було сплачено відповідачу заборгованість за договором у розмірі 20 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 2838 від 01.09.2020 та № 2901 від 18.09.2020.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

За таких обставин суд дійшов висновку про закриття провадження у справі № 910/85161/20 в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 20 000,00 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами в цій частині.

Оскільки належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження оплати відповідачем решти поставленого товару на суму 71 508,73 грн до матеріалів справи не подано, то позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Поряд з сумою основного боргу позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 1 986,21 грн та інфляційні у розмірі 1 484,47 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України на підставі якої позивач звертається з такою вимогою, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013)

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних за загальний період прострочки з 27.09.2019 по 29.05.2020, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню на суму 1 894,70 грн у зв`язку неправильним визначенням позивачем початку періоду прострочення відповідача за кожною поставкою (видатковою накладною), який починається на день пізніше від вказаного позивачем.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних за загальний період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року, суд дійшов висновку про задоволення цих позовних вимог у заявленому позивачем обсязі.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 7 962,76 грн за загальний період прострочки з 28.09.2019 по 29.05.2020.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. (п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань")

Згідно з п. 8.3 договору, в разі порушення грошових зобов`язань, а також строку отримання Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних за загальний період прострочки з 27.09.2019 по 29.05.2020, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню на суму 7 865,69 грн у зв`язку неправильним визначенням позивачем початку періоду прострочення відповідача за кожною поставкою (видатковою накладною), який починається на день пізніше від вказаного позивачем.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, зважаючи на викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в частині закриття провадження - на відповідача у зв`язку з тим, що спір виник внаслідок його неправильних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/8516/20 в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 20 000,00 грн.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕЙКОБС" (пр-т Перемоги, 45, м. Київ, 03057, ідентифікаційний код 41531537) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОВА ХОРЕКА" (вул. Милославська, буд. 31, кв. 185, м. Київ, 02097, ідентифікаційний код 39480929) борг у розмірі 71 508,73 грн, інфляційні в розмірі 1 484,47 грн, 3% річних у розмірі 1 894,70 грн, пеню у розмірі 7 865,69 грн та судовий збір у розмірі 2 098,15 грн.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 30.10.2020

Суддя Т. Ю. Трофименко