Рішення

від 19.10.2020 по справі 920/838/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.10.2020 Справа № 920/838/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши без виклику сторін за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/838/20

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Сумської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (40030, м. Суми, вул. Іллінська, буд. 2, код ЄДРПОУ 23825401),

до відповідача Відділу культури і туризму Шосткинської міської ради (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Миру, буд. 11, код ЄДРПОУ 22983575),

про стягнення 4504,87 грн.,

УСТАНОВИВ :

14.08.2020 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 4504,87 грн. заборгованості (в т.ч.: 4400,42 грн основного боргу, 67,82 грн. пені, 21,19 грн. інфляційних збитків, 15,44 грн. 3% річних) за неналежне виконання умов договору від 09.02.2009 № 382 про надання послуг електрозв`язку, укладеного між сторонами даного спору, а також 2102 грн. судового збору.

Ухвалою суду від 19.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за в явними у справі матеріалами.

20.08.2020 копія зазначеної ухвали надіслана учасникам справи як на поштові так і на електронні адреси.

21.08.2020 позивач та відповідач відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення копію ухвали від 19.08.2020 № 920/838/20 отримали.

З моменту отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у даній справі у строк встановлений судом від відповідача на адресу суду не надходило заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відзиву на позов та письмових заперечень по суті позовних вимог.

Таким чином, суд вважає, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи, своїм правом на подання заяв по суті спору не скористався, а тому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання заяв по суті справи та доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини:

09 лютого 2009 року між Відкритим акціонерним товариством Укртелеком (підприємство зв`язку, позивач) та Відділом культури і туризму Шосткинської міської ради (споживач, відповідач), укладено договір №382 про надання послуг електрозв`язку з додатками, а також додаткову угоду та додаткову угоду № 1 до зазначеного договору (далі - договір від 09.02.2009 № 382).

Відповідно до п. 1.2. Статуту Публічного акціонерного товариства Укртелеком (а.с. 24) позивач - Публічне акціонерне товариство Укртелеком є правонаступником усіх прав та обов`язків Відкритого акціонерного товариства Укртелеком .

Пунктами 1.2 та 2.1. Положення про Сумську філію Публічного акціонерного товариства Укртелеком (а.с. 32) та витягом з ЄДРПОУ (а.с. 28) встановлено, що Сумська філія Публічного акціонерного товариства Укртелеком є відокремленим підрозділом Публічного акціонерного товариства Укртелеком , який не має статусу юридичної особи. Філія здійснює від імені Товариства частину його функцій, у тому числі представництва і захисту інтересів Товариства.

Відповідно до розділу 1 договору від 09.02.2009 №382 позивач надавав відповідачу послуги електрозв`язку.

Відповідно до п. 4.5. договору від 09.02.2009 №382 розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв`язку за кожний попередній місяць проводяться Споживачем протягом десяти днів з дня отримання рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з п. 4.6 договору від 09.02.2009 №382 у разі застосування авансової системи оплати Споживач проводить щомісячно до 20 числа поточного місяця попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду), виходячи з фактично наданих послуг.

Згідно з абз. 6 п. 116 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів №295 від 11.04.2012р. у разі неотримання рахунка (квитанції) до 10 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, або здійснення розрахунків без рахунка (квитанції) абонент має право звернутися до служби розрахунків оператора телекомунікацій для отримання інформації про належну до сплати суму та в разі потреби отримати рахунок (квитанцію).

Згідно з рахунків-актів (а.с. 17-23), в яких зазначено, що останні є одночасно актами передавання-приймання виконаних робіт (надання послуг) - позивачем відповідачу надано послуги електрозв`язку за договором № 382 від 09.02.2009 в наступному розмірі: рахунок-акт № 12.2019.5901000000000382 за телекомунікаційні послуги за грудень 2019 року в сумі 706,24 грн; рахунок-акт №1.2020.5901000000000382 за телекомунікаційні послуги за січень 2020 року в сумі 838,69 грн; рахунок-акт №2.2020.5901000000000382 за телекомунікаційні послуги за лютий 2020 року в сумі 838,69 грн; рахунок-акт №3.2020.5901000000000382 за телекомунікаційні послуги за березень 2020 року в сумі 838,69 грн; рахунок-акт №4.2020.5901000000000382 за телекомунікаційні послуги за квітень 2020 року в сумі 838,69 грн; рахунок-акт №5.2020.5901000000000382 за телекомунікаційні послуги за травень 2020 року в сумі 838,69 грн; рахунок-акт №6.2020.5901000000000382 за телекомунікаційні послуги за червень 2020 року в сумі 838,69 грн.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку (а.с. 13) заборгованість відповідача за період з січня по червень 2020 року склала 4400,42 грн.

Оскільки на момент подачі даної позовної заяви до суду відповідач не виконав свого обов`язку щодо сплати заборгованості за надані послуги електрозв`язку за договором від 09.02.2009 № 382 за період з січня по червень 2020 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 4504,87 грн. заборгованості (в т.ч.: 4400,42 грн основного боргу, 67,82 грн. пені, 21,19 грн. інфляційних збитків, 15,44 грн. 3% річних) за неналежне виконання умов зазначеного договору, укладеного між сторонами даного спору.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 33 Закону України Про телекомунікації та п.3.2.8 договору від 09.02.2009 № 382 відповідач повинен своєчасно оплачувати отримані послуги електрозв`язку.

В порушення вищезазначених вимог законодавства та договору від 09.02.2020 № 382 відповідач за надані послуги електрозв`язку за період з січня по червень 2020 року не розрахувався, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 4400,42 грн. боргу за період з січня по червень 2020 року за надані послуги електрозв`язку за договором від 09.02.2009 №382.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 67,82 грн пені суд зазначає наступне:

Згідно з статей 526, 530 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 цього Кодексу).

Згідно статей 230, 231 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За приписами частин першої, третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.8. договору від 09.02.2009 № 382 у разі несплати за надані послуги електрозв`язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню в розмірі одного відсотка від затриманих платежів за кожну добу затримки згідно з чинним законодавством.

Судом перевірено розрахунок пені за договором від 09.02.2009 № 382. за допомогою інструменту Калькулятори системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН , можливість використання якого визнано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі №917/1622/16.

Враховуючи, що господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини неналежного виконання відповідачем зобов`язань за надані послуги електрозв`язку, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 67,82 грн визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім наведеного позивачем заявлено до стягнення також 15,44 грн 3 % річних та 21,19 грн. інфляційних втрат за неналежне виконання умов договору від 09.02.2009 № 382.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв`язку з наведеним, вимоги позивача щодо стягнення 15,44 грн 3 % річних та 21,19 грн. інфляційних втрат відповідно до вимог ст.625 ЦК України суд визнає необґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивач довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4504,87 грн. заборгованості (в т.ч.: 4400,42 грн основного боргу, 67,82 грн. пені, 21,19 грн. інфляційних збитків, 15,44 грн. 3% річних) за неналежне виконання умов договору від 09.02.2009 № 382 про надання послуг електрозв`язку, укладеного між сторонами даного спору

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 2102,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 231-233, 236-238, 240, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відділу культури і туризму Шосткинської міської ради (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Миру, буд. 11, код ЄДРПОУ 22983575) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Сумської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (40030, м. Суми, вул. Іллінська, буд. 2, код ЄДРПОУ 23825401) 4400,42 грн основного боргу за період з січня по червень 2020 року за договором від 09.02.2009 № 382 про надання послуг електрозв`язку, 67,82 грн. пені, 21,19 грн. інфляційних збитків, 15,44 грн. 3% річних, а також 2102 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 29.10.2020.

Суддя В.Л. Котельницька