Рішення

від 29.10.2020 по справі 349/1071/20

РОГАТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 349/1071/20

Провадження № 2/349/412/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 жовтня 2020 року м. Рогатин

Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

у складі головуючого судді Лошак О.О.

з участю секретаря судового засідання Гошко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Луковецько-Вишнівської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області, Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про визнання права власності на земельну частку (пай), -

встановив:

ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Падучак І.І., звернувся в суд із позовом до Луковецько-Вишнівської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області, Рогатинської РДА Івано-Франківської області про визнання права власності на земельну частку (пай) в розмірі 2,38 умовно кадастрових га на території Луковецько-Вишнівської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області.

У позовній заяві зазначено, що ОСОБА_1 з 04 липня 1991 року був прийнятий на роботу в колгосп "Прапор Ілліча" на посаду помічника комбайнера. 07 листопада 1991 року колгосп "Прапор Ілліча" змінив назву на "Прапор України". З 25 лютого 1992 року прийнятий на ферму нічним сторожем. 25 лютого 1993 року колгосп "Прапор України" реорганізовано в селянську спілку "Луковець". З 09 березня1993 року ОСОБА_1 переведений на роботу в будівельну бригаду селянської спілки "Луковець". 27 січня 1997 року селянську спілку "Луковець" реорганізовано в спілку селян власників "Луковець"А в подальшому - 27 лютого 2000 року спілку селян-власників "Луковець" реорганізовано у сільськогосподарський виробничий кооператив "Луковець". 23 травня 2002 рокупозивач був звільнений із займаної посади за згодою сторін. В 1995 році відбулося розпаювання земель між його членами, проте позивача помилково не було включено до списку пайовиків через що ним не було отримано сертифікат на земельну частку (пай). Вважає, що таким чином було порушено його право на одержання земельної частки (паю), у зв`язку з чим він змушений звертатися за захистом своїх прав до суду.

У судове засідання позивач, представник позивача не з`явилися. Предствник позивача направив на адресу суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують повністю, просили позов задовольнити.

Представники відповідачів у судове засідання не прибули, направили на адресу суду заяви про визнання позову, письмові клопотання про слухання справи у їх відсутності.

Участь у судових засіданнях - це право, а не обов`язок сторін по справі. Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з записів у трудовій книжці НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 04 липня 1990 року прийнятий на роботу в тракторну бригаду помічником комбайнера в колгосп "Прапор Ілліча". 07 листопада 1991 року колгосп "Прапор Ілліча" перейменовано в колгосп "Прапор України". 25 лютого 1992 року ОСОБА_1 прийнятий на ферму на посаду нічного сторожа. 24 квітня 1992 року переведений з посади нічного сторожа на посаду вантажника. 25 лютого 1993 року колгосп "Прапор України" перейменовано в селянську спілку "Луковець". 09 березня 1993 року переведений на роботу в будівельну бригаду селянської спілки "Луковець". 27 січня 1997 року селянську спілку "Луковець" перейменовано в спілку селян-власників "Луковець". 27 лютого 2000 року спілка селян-власників "Луковець" реорганізована в сільськогосподарський виробничий кооператив "Луковець". 23 травня 2020 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи за згодою сторін.

Згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Луковецько-Вишнівської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області № 95 від 09 червня 2020 року, відділу у Рогатинському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 23 червня 2020 року, рішення сесії сьомого скликання Луковецько-Вишнівської сільської ради від 03 липня 2020 року, при розпаюванні спілки селян-власників "Луковець" на території Луковецько-Вишнівської сільської ради, ОСОБА_1 не набув права власності земельну частка (пай). Нормативна грошова оцінка одиниці земельної частки (паю) на території Верхньолипицької сільської ради станом на 01 січня 2020 року складає 26087,00 грн.

ОСОБА_1 помилково не було внесено у списки осіб, що мають право на земельну частку (пай), що додавався до Державного акта, що підтверджується довідкою №309, виданою 16 жовтня 2020 року Луковецько-Вишнівською сільською радою Рогатинського району Івано-Франківської області.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) видавалися у 2000 році, що підтверджується довідкою №310, виданою 16 жовтня 2020 року Луковецько-Вишнівською сільською радою Рогатинського району Івано-Франківської області.

Відповідно до розпорядження Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області від 29.09.2000 р. № 295 затверджено середню земельну частку (пай) спілки власників селянських господарств Луковець , що підлягають паюванню на території Луковецько-Вишнівської сільської ради, яка становить 2,38 умовно кадастрових га.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ч.2 ст.5 Земельного кодексу України суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до Указів Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10 листопада 1994 року та «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року землі, що належали на праві колективної власності КСП і перебували у колективній власності були розпайовані. Кожному члену КСП було видано сертифікат, у якому визначалося: право на земельну частку(пай), розміри паю у кадастрових гектарах та у вартісному вираженні без визначення земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Указом Президента України від 08.08.1995 року визначено, що право на земельну частку (пай) мають члени сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами сільськогосподарського підприємства відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Внесеним до списку особам, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, видаються сертифікати на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка і проводиться їх реєстрація районною державною адміністрацією. Тобто, для набуття права на земельну частку (пай), відповідно до п.2 Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720, необхідна наявність двох обставин: членство у колективному сільськогосподарському підприємстві та внесення до списку осіб, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Стаття 1 протоколу до Конвенції Про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (ратифікована Законом України від 17.07.1997 року) передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Право власності на землю гарантується відповідно до положень ст.14 Конституції України. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

За ст. 25 Земельного кодексу України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій. Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання права, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. Необхідність визнання прав на землю виникає тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо наявності у особи певного суб`єктивного земельного права, суб`єктивне право заперечується чи створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності на земельну ділянку чи права користування нею через наявність таких сумнівів чи відсутність або втрату належних правовстановлюючих документів на таку земельну ділянку.

Згідно роз`яснень, даних у п.п.23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 р. №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ згідно зі статтею 25 ЗК при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам з числа працівників з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості). Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Власник майна, відповідно до ст.392 ЦК України, може пред`явити позов про визнання його права власності у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Спеціального визнання судом права власності на майно необхідне тоді, коли щодо його належності у позивача відсутні правовстановлюючі документи.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 № 899-IV право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку. Згідно ч.2 ст. 2 вищезазначеного закону, одним з документів, що посвідчує право на земельну частку (пай), є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

За таких обставин та доказів, досліджених і перевірених у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 набув право на земельну частку (пай) на території Луковецько-Вишнівської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області, в список осіб, які мають право на земельну частку (пай) його не внесено помилково, вимоги позивача грунтуються на чинному законодавстві, а тому підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 12,13,81,259,263-265 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Луковецько-Вишнівської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області, Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про визнання права власності на земельну частку (пай) - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну частку (пай) в розмірі 2,38 умовно кадастрових га, вартістю 26087,00 грн., у землі, яка перебувала у спілці власників селянських господарств Луковець на території Луковецько-Вишнівської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду через Рогатинський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання с.Луковець-Журівський Рогатинського району Івано-Франківської області.

Відповідач: Луковецько-Вишнівська сільська рада Рогатинського району Івано-Франківської області, місцезнаходження: Івано-Франківська область, Рогатинський район, с. Луковець-Вишнівський, код ЄДРПОУ 04354947.

Відповідач: Рогатинська районна державна адміністрація Івано-Франківської області, місцезнаходження: Івано-Франківська область, Рогатинський район, м. Рогатин, вул. Галицька, буд. № 65, код ЄДРПОУ 23805775.

Повне судове рішення складено 29 жовтня 2020 року.

Суддя: О.О.Лошак