Рішення

від 25.10.2020 по справі 314/652/20

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/652/20

Провадження № 2/314/753/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2020 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізькоїобласті в складі:

Головуючогосудді Мануйлової Н.Ю.,

секретарсудового засідання Рясна A.B.,

розглянувши у відкритомусудовому засіданні в порядку загального позовного провадженняцивільну справу №314/652/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Вільнянської державної нотаріальної контори Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину,

за участю представника позивача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 ,

представника відповідача Вільнянської ДНК Євграфової О.М.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Вільнянського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_2 , Вільнянської державної нотаріальної контори Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько, ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 його мати, ОСОБА_6 , отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку розміром 0,3274 посвідчену державним актом серії 1-ЗП №020322.

29 травня 2018 року померла мати позивача, яка останнім часом потребувала догляду і з 01 травня 2018 року до моменту смерті проживала разом з позивачем у його будинку.

30 січня 2019 року позивачем отримано свідоцтво про право на спадщину на Ѕ частку земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 16,288 гектарів, кадастровий № 2321582200:02:003:0030, розташовану на території Купріянівської сільської ради.

Позивач вважав, що оскільки його брат, відповідач по справі ОСОБА_2 , подав заяву про видачу свідоцтва про спадщину лише 22 лютого 2019 року, а раніше не подавав заяви про прийняття спадщини у межах 6-місячного строку, то враховуючи, що останній фактично не проживав зі спадкодавцем, то слід визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом № 63803714, видане ОСОБА_2 22 лютого 2019 року державним нотаріусом Вільнянської державної нотаріальної контори Запорізької області Євграфовою О.М., зареєстрованому в реєстрі за № 220. Відсутність проживання відповідача з спадкодавцем позивач аргументував тим, що згідно довідки виконкому Купріянівської сільської ради № 135 від 28.02.2019 вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований в АДРЕСА_1 , але з 2012 року він не проживає за цією адресою. З акту обстеження депутатом та ще однієї довідки № 176 від 05.03.2019 вбачається, що за адресою АДРЕСА_2 , проживає ОСОБА_7 , яка є власником будинку, а з нею співмешкає ОСОБА_2 , актами обстеження матеріально-побутових умов сім`ї № 415 від 2015 року № 781 від 2016 року зазначені аналогічні обставини, згідно погосподарської книги Купріянівської сільської ради ОСОБА_2 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , а в обліковій картці об`єкту погосподарського обліку на 2016 -2020 роки по АДРЕСА_1 , вказано, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вибув з 2012 року, у зв`язку з чим позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 17.03.2020 витребувано витяг із спадкового реєстру та копію спадкової справи після померлої ОСОБА_6 .

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представники відповідачів просили відмовити у позові, посилаючись на те, що у нотаріуса не було підстав для не видачі спірного свідоцтва, зокрема звернуто увагу на те, що при видачі свідоцтва береться до уваги зареєстроване місце проживання.

Допитаний у судовому засіданні сільський голова ОСОБА_8 зазначив, що кожен рік, з 05 січня по 20 січня Купріянівською сільрадою проводиться обстеження домоволодінь у с.Купріяновка, довідки виписує відповідний секретар по даним погосподарської книги. ОСОБА_2 з 2012 року не проживав за місцем реєстрації.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 зазначила, що спадкодавець, матір сторін, хворіла й в перших числах травня 2018 року позивач ОСОБА_9 забрав її до себе. З ОСОБА_2 вона зустрічалася, і іноді він у неї залишався. Проте, постійно, до смерті матері, відповідач проживав за зареєстрованим місцем проживання. Після смерті його матері вони офіційно уклали шлюб.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та допитавши свідків, суд вважає за необхідне у задоволенні позові відмовити з огляду на таке.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 , яке видано Павлівською сільською радою Вільнянського району Запорізької області 05 вересня 1970 року, є рідним сином спадкодавця, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка згідно свідоцтва про смерть від 29 травня 2018 року, серія НОМЕР_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , запис № 344.

Згідно з матеріалами спадкової справи № 370/2018 року, яка почата 09 листопада 2018 року позивач в межах 6-місячного строку прийняв спадщину, йому було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №94 від 30 січня 2019 року, на 1/2 частку земельної ділянки площею 16,288 гектарів, що належить спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЗП № 026220 виданого Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області 04.02.2005 року, зареєстровано в книзі реєстрації актів на право власності на землю № 010526000056 номер запису про право власності 19665193 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1208140223215, кадастровий номер 2321582200:02:003:0030 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

22 лютого 2019 року до Вільнянської державної нотаріальної контори із заявою про видачу спірного свідоцтва звернувся відповідач ОСОБА_2 . У заяві зазначено, що після померлої його матері відкрилася спадщина, яку він прийняв за законом.

22 лютого 2019 року відповідач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Вільнянської державної нотаріальної контори Запорізької області Євграфовою О.М, на 1/2 частку у спадщині. Спадщина, на яку в указаній частці видано свідоцтво, складалася з права власності на земельну ділянку площею 16,288га, розташовану на території Купріянівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, що належить спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЗП № 026220, виданого Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області 04.02.2005 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010526000056, номер запису про право власності: 19665193, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1208140223215. Кадастровий номер земельної ділянки: 2321582200:02:003:0030. Цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва

За змістом пунктів 3.21 та 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої наказом міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 чинній на час відкриття спадщини, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Таким чином, суд критично відноситься до показань свідка ОСОБА_8 та наданих позивачем довідок, оскільки їх врахування нотаріусом при здійсненні нотаріальних дій та при наявності у відповідача ОСОБА_2 відповідної відмітки в паспорті суперечило б вищезазначеним п. 3.21 та 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої наказом міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, отже позивач не подав належних та допустимих доказів постійного не проживання відповідача зі спадкодавцем.

Також, суд враховує постанову Запорізького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року у справі 314/745/19 відповідно до матеріалів якої позивач ОСОБА_1 зазначав, що він, як спадкоємець першої черги, своєчасно подав до нотаріуса заяву про прийняття спадщини; інші можливі спадкоємці, у т.ч. відповідач, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на отримання спадщини не претендували. Проте, 22 лютого 2019 року, відповідач також звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини з тих підстав, що він нібито постійно проживав разом із померлою матір`ю, та того ж дня отримав у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно з яким посвідчено його право власності на 1/2 частину земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої на території Купріянівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області. Проте, позивач вказував на те, що відповідач не проживав із померлою на момент її смерті, а нотаріус була введена ним в оману. З огляду на вищенаведене, позивач просив суд встановити факт непроживання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 разом зі спадкодавцем більше п`яти років і на момент смерті, скасувавши свідоцтво про право на спадщину за законом № 63803714 видане 22.02.2019 року державним нотаріусом Вільнянської державної нотаріальної контори Запорізької області Євграфовою О.М.

Зазначеною постановою Запорізького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року у справі 314/745/19 відповідний позов залишено без задоволення, при цьому зазначено, що вимоги про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом - в частині посвідчення за ОСОБА_2 права власності в порядку спадкування після померлої ОСОБА_6 на Ѕ частину земельної ділянки не підлягають задоволенню, оскільки підстав, визначених законом для визнання недійсним свідоцтва, матеріали справи не містять.

Також, суд враховує ухвалу Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі 569/15147/17 від 14.09.2020 року, згідно з якою діючим законодавством урегульовано порядок підтвердження постійного місця проживання громадян України.

Крім того, суд враховує позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії судів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2020 року у справі № 360/2312/16-ц (провадження № 61-5221св18) про те, що відмітка про реєстрацію спадкоємця за місцем проживання спадкодавця на час смерті останнього у повній мірі свідчить про фактичне прийняття спадкоємцем спадщини.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, а також те, що матеріалами спадкової справи встановлено, що відповідач надав нотаріусу свій паспорт з відміткою про реєстрацію його місця проживання, то у нотаріуса не було підстав для відмови у видачі спірного свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку чим у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13,81, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , до ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , Вільнянської державної нотаріальної контори Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), місцезнаходження: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, буд. 6, код ЄДРПОУ 02884090, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Наталія Юріївна Мануйлова

25.10.2020