Рішення

від 21.08.2007 по справі 15/565-т

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

15/565-т

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  15/565-т

21.08.07

За позовом   Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Донецької філії

до                   Державного комітету України з державного матеріального резерву

про                 стягнення 530 754,46 грн.

Суддя  

Представники:

від позивача - Ковтун О.П.        

від відповідача - Михайлець О.В.   

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Донецької філії (позивач) до  Державного комітету України з державного матеріального резерву (відповідач) про стягнення 530 754,76 грн. витрат на зберігання матеріальних цінностей у зв'язку з неналежним виконанням вимог договору № 93/391-39 від 15.08.2002.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2006 порушено провадження у справі № 15/565-т.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2006 продовжено строк вирішення спору у справі № 15/565-т.

          19.12.2006 від позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, а саме: позивач збільшив суму позовних вимог та сума боргу по договору № 93/391-39 від 15.08.2002 за період з 01.03.2003  по 28.02.2006 склала –653 335,81 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2006 зупинено провадження у справі та призначено судово –бухгалтерську експертизу, а її проведення доручено Київському науково–дослідному інституту судових експертиз.

          Ухвалою від 08.06.2007 провадження у справі поновлено.

          Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що він включений до переліку підприємств, установ, організацій, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву і на виконання договору № 93/391-39 від 15.08.2002 про відповідальне зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за період з 01.03.2003 по 28.02.2006 поніс витрати на утримання та зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які за розрахунком позивача, складають 653 335,81 грн.

          Позивач вказує, що відповідач, в порушення згаданого договору не відшкодував витрати на зберігання і на підставі розділу 4 договору, п. 5 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв", ст.ст. 526, 610, 623 Цивільного кодексу України просить стягнення зазначеної суми.

          Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення вимог заперечував з тих підстав, що позивачем не доведено той факт, що здійснені позивачем витрати дійсно пов'язані із зберіганням матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

          Крім того, відповідач зазначає, що кошти з Державного бюджету України на фінансування витрат по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в достатній мірі не виділялися.

          В судовому засіданні 21.08.2007, за згодою сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд   

ВСТАНОВИВ:

          Відповідно до п. 3 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" позивач є відповідальним зберігачем матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

          Відповідно до ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" для позивача зберігання цінностей державного мобілізаційного резерву є обов'язковим.

          Підприємствам, що здійснюють зберігання цінностей державного матеріального резерву, відшкодування витрат з державного бюджету передбачене п. 5 ст. 11 Закону.

          На зберіганні відповідача знаходяться матеріальні цінності мобілізаційного резерву. Цей факт підтверджується договором, актом перевірки наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні позивача.

          На виконання вимог Закону України "Про державний матеріальний резерв" сторони уклали договір № 93/391-39 від 15.08.2002 про відповідальне зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

          За умовами цього договору позивач здійснює відповідальне зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та зобов'язаний щорічно подавати відповідачеві зведений кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей.

          Відповідач, в свою чергу, зобов'язаний відшкодувати витрати на зберігання цінностей. Тобто, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачеві понесені останнім фактичні витрати на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за період з 01.03.2003 по 28.02.2006.

          Позивач своєчасно надсилав кошториси витрат на утримання мобілізаційного резерву за період з 2003 року по 2006 рік включно з розгорткою планових витрат кошторису відповідно до умов договору та порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 № 532.

          Також позивач надіслав відповідачеві звіт фактичних витрат, пов'язаних з утриманням мобілізаційного резерву.

          Зазначене підтверджується наданими суду згаданим кошторисом, довідкою про наявність матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

          Причина виникнення спору полягає в тому, що позивач, виконуючи свої обов'язки зі зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, вимагає відшкодування витрат, пов'язаних з таким зберіганням.

Відповідач письмових заперечень або документів, які підтверджують заперечення проти позову не надав.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України   договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (статті 14, 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Сторони спору не погодили між собою графіку відшкодування витрат із зберігання цінностей, як того вимагає договір, а тому суд застосовує звичайні умови настання строку виконання зобов'язань.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь–який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Не звільняють відповідача від виконання зобов'язань й норми Бюджетного кодексу України.

Тому посилання відповідача, що відшкодування витрат повинно здійснюватися виключно в межах фактичного бюджетного фінансування судом не приймається.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          За період з 01.03.2003 по 28.02.2006 згідно з розрахунком ціни позову позивач поніс витрати по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в сумі 653 335,81 грн.

Проте, висновком судово-бухгалтерської експертизи, проведеної на підставі первинних документів, наданих позивачем, позовні вимоги позивача за період з 01.03.2003 по 28.02.2006 підтверджуються в розмірі 602 804,70 грн. В іншій частині позовні вимоги документально та нормативно судово-бухгалтерською експертизою не підтверджуються.

Таким чином, витрати позивача на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за період з 01.03.2003 по 28.02.2006 складають 602 804,70 грн.

Позивачем позовна заява від 31.07.2006 № 38-130/дск направлена до Господарського суду міста Києва 05.08.2006 фельд'єгерським зв'язком за № 211 реєстру.

В зв'язку з цим, згідно з ст. 267 ЦК України у судовому засіданні відповідач заявив клопотання про застосування строку позовної давності та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в сумі 53 426,65 грн. за період з 01.03.2003 по 30.06.2003 в зв'язку із пропуском строку позовної давності.

В зв'язку з тим, що позовні вимоги позивача в сумі 53 426,65 грн. за період з 01.03.2003 по 30.06.2003 заявлені з пропуском строку позовної давності, суд в цій частині задовольняє клопотання відповідача.

Таким чином, витрати позивача на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, що підлягають відшкодуванню, складають 549 378, 05 грн.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на нормах матеріального права, частково підтверджуються матеріалами справи та висновком судово-бухгалтерської експертизи, а отже, підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                  В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги  задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, р/р 3111189900001 в ОПЕРУ НБУ м. Києва, МФО 300001, код ЄДРПОУ 20055032), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Донецької філії (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 74, р/р 260051326 в ДОД ВАТ "Райффайзен банк Аваль" МФО 335076, код ЄДРПОУ 01183764) 549 378 (п'ятсот сорок дев'ять тисяч триста сімдесят вісім) грн. 05 коп. основного боргу, 4 968 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 79 коп. витрат на проведення експертизи, 5 494 (п'ять тисяч чотириста дев'яносто чотири) грн. 54 коп. державного мита, 99 (дев'яносто дев'ять) грн. 23 коп. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття.

Суддя                                                                                                                  М.Г.Хоменко