Рішення

від 15.10.2020 по справі 120/2823/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

15 жовтня 2020 р. Справа № 120/2823/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

секретаря судового засідання: Литвина Д.С.,

за участю представника позивача: Ладуби А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що з метою безоплатної приватизації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Миронівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області, він звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із відповідною заявою на яку отримав відмову, мотивовану тим, що бажана позивачем земельна ділянка розташована за межами населеного пункту в масиві, на якому було проведено паювання земель колективної власності, та передано земельну ділянку у власність громадянину ОСОБА_2 , відповідно до акту розподілу земельних часток, номер земельної частки (паю) №734. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 02.07.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у судовому засіданні 10.08.2020 року. Даною ухвалою встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву, а також витребувано у відповідача усі наявні у нього докази, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

03.08.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує щодо задоволення позовних вимог. Зокрема вказав, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 28.04.2020 року №2-9128/15-20-СГ року позивач був повідомлений про те, що йому відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на підставі ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Також повідомлено, що бажана земельна ділянка розташована за межами населеного пункту в масиві, на якому було проведено паювання земель колективної власності, та передано земельну ділянку у власність громадянину ОСОБА_2 , відповідно до акту розподілу земельних часток, номер земельної частки (паю) №734. Крім того, представник відповідача також зазначив, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області не є розпорядником бажаної позивачем земельної ділянки. Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

Ухвалою суду від 02.07.2020 року відкладено судовий розгляд справи на 08 вересня 2020 року, у зв`язку із неявкою сторін у судове засідання.

08.09.2020 року на адресу суду надійшли заперечення на відзив у яких позивач вказує, що з доданої до відзиву інформації Ямпільського відділення видно, що ОСОБА_2 є померлим, доказів спадкування, передачі земельної ділянки іншим особам не надано. Звертає увагу суду на те, що на момент подання первісного звернення земельна ділянка не була сформованою, відносно неї відсутні будь-які зареєстровані у встановленому законом порядку речові права, а тому для її ідентифікації потрібно виготовляти проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з проханням отримання дозволу на виготовлення вказаного проекту і звернувся позивач до відповідача. У клопотанні було вказано місце знаходження земельної ділянки, до клопотання було долучено графічний матеріал на земельну ділянку, на якому було позначено бажане місце розташування земельної ділянки, яка розташовується поруч із земельною ділянкою, яка має кадастрові номери: 0525683600:04:003:0343, 0525683600:04:003:0341, що давало можливість відповідачу ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки. Також, звертає увагу на те, що на етапі надання дозволу, наперед не вирішується питання про передання земельної ділянки у власність, а лише спрямовуються дії на ідентифікацію земельної ділянки, про що вказує Верховний Суд в своїх судових рішеннях, які є обов`язкові для відповідача. Станом на момент надання заперечень на відзив на позовну заяву, тип власності земельної ділянки не визначений (докази додаються) хоча їй присвоєно кадастровий номер 0525683600:04:003:0342, після мого звернення до Відповідача. Щодо форми власності слід зазначити, що відповідно до інформації з Державної кадастрової карти України Інформація про зареєстроване речове право в Державному земельному кадастрі відсутня , що спростовує доводи Відповідача. Таким чином, на момент звернення позивача із заявою до Відповідача так і на сьогоднішній день відсутнє зареєстроване земельне право на ділянку, що спростовує доводи Відповідача у справі про її належність іншій особі, з врахуванням того, що остання є померлою. Також, вважає, що доводами та практикою судів наведеною у позовній заяві спростовуються і заперечення Відповідача щодо неможливості надання дозволу на виготовлення документації. За таких обставин, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та вважає, що Відповідачем не надано належних заперечень щодо фактів викладених у позовній заяві, а подані заперечення спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Протокольною ухвалою, винесеною без виходу до нарадчої кімнати, в судовому засіданні 08.09.2020 року оголошено перерву до 22.09.2020 року для надання додаткових доказів.

22.09.2020 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення аналогічного змісту із позовною заявою та запереченнями на відзив.

Ухвалою суду від 22.09.2020 року відкладено судовий розгляд справи на 05 жовтня 2020 року, у зв`язку із неявкою сторін у судове засідання.

Ухвалою суду від 05.10.2020 року відкладено судовий розгляд справи на 15 жовтня 2020 року, у зв`язку із неявкою сторін у судове засідання.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на доводи та міркування, які містять позовна заява, заперечення на відзив та додаткові пояснення. Просив суд позивні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату час і місце судового розгляду справи. Проте подав клопотання, про розгляд цієї справи за його відсутності. Додатково зазначив, що проти позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні фактичні обставини.

У березні 2020 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га на території Миронівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області. До клопотання було додано графічні матеріали на земельні ділянки (0525683600:04:003:0343, 0525683600:04:003:0341), які межують із земельною ділянкою, яку бажає отримати позивач.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 28.04.2020 року №2-9128/15-20-СГ позивачу відмовлено у надані дозволу на розробку проекту землеустрою на підставі ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Відмова мотивована тим, що бажана позивачем земельна ділянка розташована за межами населеного пункту в масиві, на якому було проведено паювання земель колективної власності, та передано земельну ділянку у власність громадянину ОСОБА_2 , відповідно до акту розподілу земельних часток, номер земельної частки (паю) №734.

Вважаючи відмову у надані дозволу на розробку проекту землеустрою протиправно, та такою, що не відповідає вимогам чинного земельного законодавства, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 81 Земельного кодексу України № 2768-ІІІ громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно з пунктом "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно зі частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частин 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 27.02.2018 в справі № 545/808/17 та від 26.02.2019 в справі № 802/721/18-а.

Судом встановлено, що відповідач наказом 28.04.2020 року №2-9128/15-20-СГ, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зазначив, що бажана земельна ділянка передана у власність громадянину ОСОБА_2 , відповідно до акту розподілу земельних часток, номер земельної частки (паю) №734.

Водночас суд наголошує, що вичерпний перелік підстав, за наявності яких може бути відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначено у частині сьомій статті 118 ЗК України, однак підстави, якими керувався відповідач, відмовляючи позивачу, до них не належать.

Окрім того, положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному ж випадку, ухвалою від 02.07.2020 року, окрім іншого, витребувано у відповідача усі наявні у нього докази, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного у даній справі наказу.

Разом із тим, жодних доказів, які б підтверджували факт перебування спірної земельної ділянки у приватній власності представником відповідача не надано, так само як і не надано копії акту розподілу земельних часток (паїв), на який він посилається в оскаржуваному наказі.

Крім того, згідно відомостей Публічної кадастрової карти України, земельна ділянка, позначена позивачем на графічних матеріалах, у приватній власності не перебуває.

Суд також критично оцінює посилання представника відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області не є розпорядником бажаної позивачем земельної ділянки, адже, як слідує із змісту оскаржуваного наказу, дані обставини не були підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У даному ж випадку, враховуючи усі наведені вище обставини, суд робить висновок, що оскаржуваний у даній справі наказ від 28.04.2020 року №2-9128/15-20-СГ не відповідає вимогам ст. 2 КАС України, адже прийнятий відповідачем без врахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надати позивачу дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Так, як вже неодноразово зазначалось вище, відповідний суб`єкт владних повноважень за наслідком розгляду клопотання та аналізуючи пакет доданих до нього документів, дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Отже, саме до повноважень відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування віднесено вирішення питання щодо надання дозволу. Відтак, такі повноваження є дискреційними, тобто такими, які дають можливість на власний розсуд суб`єкту владних повноважень визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

Дискреційні повноваження, насамперед, це сукупність прав і обов`язків державних органів, їх посадових та службових осіб, що дають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених проектом акта.

Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням дискреційних повноважень є закон і справедливість.

За таких обставин, враховуючи, що законодавець чітко визначив порядок для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд вважає, що відсутні підстави без дотримання такого зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати наперед визначене рішення та фактично підміняти державний орган. А отже, в досліджуваній частині позов не підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовних заявах мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, враховуючи, що позов задоволено частково судові витрати, понесені позивачем у даній справі, підлягають відшкодуванню в сумі 420,40 грн, пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 28.04.2020 року №2-9128/15-20-СГ Про відмову у наданні дозволу на розробку документації , в частині ненадання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2,0 га, на території Миронівської сільської ради, Ямпільського району, Вінницької області (за межами населеного пункту).

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2,0 га, на території Миронівської сільської ради, Ямпільського району, Вінницької області (за межами населеного пункту), із урахуванням правової оцінки, наданої судом у своєму рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при звернення до суду із цим позовом судовий збір у розмірі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Вишгородським PB ГУ МВС України у Київській області 14.11.2006 року, РНОКПП НОМЕР_2 , Тел.: НОМЕР_3 )

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (ЄДРПОУ - 39767547, вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027, тел.0432-55-15-60, ел. адреса: vinnytsia@land.gov.ua)

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом

Суддя

Секретар