Рішення

від 21.03.2007 по справі 47/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

47/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  47/15

21.03.07

За позовом     Товариство з обмеженою відповідальністю "Ларев"

до                     Товариство з обмеженою відповідальністю "Церцея"

про                    стягнення 1 849,90 грн.

Суддя  

Представники:

Від позивача      -   Сюмак І.В. - представник.

Від відповідача –   не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості внаслідок не виконання зобов”язання за Договором купівлі-продажу №114 від 26.08.2005 року в розмірі –1497,66 грн., пені у розмірі –159,04 грн., індексу інфляції –193,20 грн., а також  витрат по сплаті державного мита, та  витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2007 року було порушено провадження в справі № 47/15 та призначено до розгляду на  28.02.2007 року.

          В судовому засіданні 28.02.2007 року представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої прохав суд стягнути з відповідача пеню в розмірі – 171,51 грн., індексу інфляції –200,69 грн. інші позовні вимоги  підтримав в повному обсязі, просив суду з урахуванням уточнених позовних вимог позов задовольнити.

          Відповідач вимог суду, викладених в ухвалі суду від 02.02.2007 року не виконав, відзив на позовну заяву не надав, і в судове засідання 28.02.2007 року представник відповідача не з”явився. Через канцелярію Господарського суду ніяких заяв та клопотань не подавав.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2007 року розгляд справи було відкладено до 21.03.2007 року.

            В судовому засіданні 21.03.2007 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі просив суд позов задовольнити.

            Відповідач відзиву на позов не надав, у відповідному порядку з загального відділу канцелярії Господарського суду міста Києва заяв, клопотань чи інших пояснень по суті спору до сектору № 47 по справі № 47/15 не надходило, повноважний представник відповідача у судове засідання 21.03.2007 року не з'явився, причини неявки не повідомив.

            Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

      Таким чином, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю “Ларєв” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Церцея”,  Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          26.08.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ларєв”, в якості продавця з однієї сторони,  та Товариством з обмеженою відповідальністю “Церцея”, в якості покупця, з –другої, було укладено договір купівлі-продажу № 114, згідно умов якого продавець зобов”язується передати у власність покупця належний Продавцю кондитерські вироби, а покупець приймає на себе зобов”язання сплатити вартість товару, у відповідності з умовами даного договору.

          Відповідно до п. 3.3 Договору купівлі-продажу № 114 від 26.08.2005 року  датою прийому товару вважається дата, зазначена в накладній, з підписами уповноважених осіб.

          Пунктом 2.2 Договору купівлі-продажу № 114 від 26.08.2005 року передбачено, що оплата проводиться Покупцем протягом 10 банківських днів з моменту передачі товару.

          Згідно з  п.5.3 вищезазначеного Договору у випадку порушення Покупцем строків за поставлений по конкретній накладній товар, останній зобов”язаний сплатити Продавцю суму боргу, а також пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.      

          Згідно накладних № ЛА –0008784 від 15.11.2005 року на суму –1729,29 грн., № ЛА- 0009153  від 25.11.2005 року на суму –1414,47 грн., Позивачем (Продавець) поставлено, відповідно до умов Договору №114 від 26.08.2007 року, Відповідачу (Покупець) товар (кондитерські вироби) на загальну суму –3144,76 грн.

Відповідачем прийнято відповідно 15.11.2005 року та 25.11.2005 року визначений у накладних № ЛА –0008784 від 15.11.2005 року на суму –1729,29 грн., № ЛА- 0009153  від 25.11.2005 року на суму –1414,47 грн. товар, на загальну суму –3144,76 грн., що підтверджується підписом повноважної особи покупця (замовника) - яка зазначена, у Генеральній довіреності від 26.08.2005 року, виданої на отримання відповідачем від Товариства з обмеженою відповідальністю “Ларєв” матеріальних цінностей за вищенаведеними накладними.

          Відповідно до умов Договору № 114 від 26.08.2005 року оплата відповідачем повинна була бути здійснена по накладним № ЛА –0008784 від 15.11.2005 року, № ЛА- 0009153  від 25.11.2005 року протягом десяти банківських днів з моменту отримання товару.

          Однак, відповідно до позовної заяви, Відповідач не розрахувався в повному обсязі за отриманий товар, що відповідачем у визначений ГПК України спосіб, не оспорювалось, заперечень у визначеному порядку до суду не надходило.  

31.12.2005 року сторонами складено Акт взаємних розрахунків відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складала 1 497,66 грн. Даний Акт підписаний уповноваженими особами сторін та скріплений печатками.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу  України.

          Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

           В статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

          Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання), а боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом та якщо    внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора,  він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

          Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов”язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов”язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов”язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов”язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу  України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

           Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу  України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.   

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач – Товариства з обмеженою відповідальністю “Ларєв” - умови Договору купівлі-продажу № 114 від 26.08.2005 року щодо передачі товару виконав належним чином: позивачем (продавець) було передано відповідачу (покупець) товару згідно видаткових накладних на загальну суму 3144,76 грн., а відповідач –Товариства з обмеженою відповідальністю “Церцея”–свої зобовязання за зазначеним договором по оплаті отриманого від позивача товару в сумі 1497,66 грн. - не виконав. На даний час у  відповідача перед позивачем за переданий позивачем, але не оплачений відповідачем товар існує непогашена заборгованість в сумі 1497,66 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у судовому порядку. Таким чином суд визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за  переданий позивачем та отриманий, але не оплачений відповідачем товар за Договором   № 114 від 26.08.2005 року в розмірі – 1497,66 грн. законною та обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Стаття 625 Цивільного кодексу України 16.01.03 №435-VI встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції  за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, враховуючи викладене, дійшов висновку, що відповідач свої зобов'язання по повній оплаті отриманого від позивача товару за договором № 114 від 26.08.2005 року належним чином досі не виконав: станом на день подачі позову відповідач сплатив –1647,10 грн. Його заборгованість перед позивачем на даний час складає –1497,66 грн. Тобто, прострочення виконання зобовязання по повній оплаті відповідачем переданого позивачем товару за договором № 114 від 26.08.2005 року відбувалось:

Відповідачем прийнято 15.11.2005 року та 25.11.2005 року товар визначений у накладних № ЛА –0008784 від 15.11.2005 року на суму –1729,29 грн. та № ЛА- 0009153  від 25.11.2005 року на суму –1414,47 грн. товар (на загальну суму –3144,76 грн.), що підтверджується підписом повноважної особи покупця (замовника) - яка зазначена, у Генеральній довіреності від 26.08.2005 року, виданої на отримання відповідачем від Товариства з обмеженою відповідальністю “Ларєв” матеріальних цінностей за вищенаведеними накладними. Пунктом 2.2 Договору купівлі-продажу № 114 від 26.08.2005 року сторонами погоджено, що оплата проводиться Покупцем протягом 10 банківських днів з моменту передачі товару.

            Суд врахувавши, що з 5 грудня 2005 року (останній день оплати згідно п. 2.2 Договору купівлі-продажу № 114 від 26.08.2005 року) по січень 2007 року включно (нарахування інфляційних втрат можливо до останнього повного місяця перед подачею позову до суду згідно Листа ВСУ від 03.04.1997 року, а у даному випадку до моменту визначеного позивачем) відповідач прострочив перед позивачем виконання зобовязання по оплаті переданого йому товару за договором купівлі-продажу № 114 від 26.08.2005 року, заборгованість відповідача перед позивачем складає –1497,66 грн. і на даний час  не погашена, а позивачем заявлена вимога про стягнення з останнього суми інфляційних втрат за невиконання зобов'язань відповідно до вищенаведеного договору у розмірі –200,69 грн., суд, внаслідок проведеного розрахунку втрат від інфляції здійсненого помісячно (на виконання зазначеного Листа ВСУ від 03.04.1997 року) за період з грудня 2005 року по січень 2007 року, дійшов висновку, що розмір інфляційних втрат становить: ((1497,66 грн. х 1,009) - 1497,66 + (1497,66 грн. х 1,012) - 1497,66 + (1497,66 грн. x 1,018) - 1497,66 + (1497,66 грн. х 0,997) - 1497,66 + (1497,66 грн. х 1,005) - 1497,66 + (1497,66 грн. х 1,005) - 1497,66 + (1497,66 грн. х 1,001) - 1497,66 + (1497,66 грн. х 1,009) - 1497,66 + (1497,66 грн. х  0,01) - 1497,66 + (1497,66 грн. х 1,02)  - 1497,66 + (1497,66 грн. х 1,026) - 1497,66 + (1497,66 грн. x 1,018) - 1497,66 + (1497,66 грн. x 1,009) - 1497,66 + (1497,66 грн. x 1,005) –1497,66) = 200,69 грн., через що, вимога позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем своїх забов'язань відповідно до умов Договору  № 114 від 26.08.2005 року є законною і обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі –200,69 грн.

          Стаття 547 Цивільного кодексу України 2004 року від 16.01.03 № 435-VI встановлює, що правочин   щодо   забезпечення   виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, а правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Стаття 549 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-VI встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

             Стаття 230 ГК України від 16.01.03 № 436-IV встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

              Стаття 551 ЦК України визначає, що якщо   предметом  неустойки  є  грошова  сума,  її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства та розмір неустойки,  встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

              Згідно статі 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР платники  грошових коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.

              Згідно статі 3 Закону України  “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

  Статтею 232 ч.6 ГК України встановлено порядок застосування штрафних санкцій, відповідно до якого нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

Суд, враховуючи викладене, дійшов висновку, що відповідач свої зобов'язання по повній оплаті отриманого від позивача товару за договором № 114 від 26.08.2005 року належним чином досі не виконав: станом на день подачі позову відповідач сплатив –1647,10 грн., у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем на даний час складає –1497,66 грн. Тобто, прострочення виконання зобовязання по повній оплаті відповідачем переданого позивачем товару за договором № 114 від 26.08.2005 року відбувалось:

Відповідачем прийнято 15.11.2005 року та 25.11.2005 року товар визначений у накладних № ЛА –0008784 від 15.11.2005 року на суму –1729,29 грн. та № ЛА- 0009153  від 25.11.2005 року на суму –1414,47 грн. товар (на загальну суму –3144,76 грн.), що підтверджується підписом повноважної особи покупця (замовника) - яка зазначена, у Генеральній довіреності від 26.08.2005 року, виданої на отримання відповідачем від Товариства з обмеженою відповідальністю “Ларєв” матеріальних цінностей за вищенаведеними накладними. Пунктом 2.2 Договору купівлі-продажу № 114 від 26.08.2005 року сторонами погоджено, що оплата проводиться Покупцем протягом 10 банківських днів з моменту передачі товару.

Відповідно до вищенаведеного, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач свої зобов'язання відповідно до п. 2.2 Договору № 114 від 26.08.2005 року по своєчасній оплаті переданого позивачем товару в повному обсязі не виконав, а позивачем заявлена вимога про стягнення з останнього суми пені за неналежне виконання зобов'язання (остаточний строк виконання якого сплив 5 грудня 2005 року, як останній день оплати згідно п. 2.2 Договору купівлі-продажу № 114 від 26.08.2005 року), яка відповідно до розрахунку позивача склала –171,51 грн., але розмір пені, за розрахунком суду, здійсненого з урахуванням статті 232 ГК України в межах піврічного строку коли зобов'язання  мало бути виконано, складає (1497,66 грн. х (9,5% х 2 облікова ставка НБУ встановлена з 10 серпня 2005 року / 365 днів) х 183 дні (піврічний термін згідно статті 232 ГК України з вищенаведеної дати –5 грудня 2005 року, коли зобов'язання  мало бути виконано) = 142,50 грн., через що, вимога позивача про стягнення з відповідача суми пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором №114 від 26.08.2005 року також визнається судом законною і обґрунтованою, але такою, що підлягає задоволенню частково –в сумі 142,50 грн.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу  України, підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Ларєв” до –Товариства зобмеженою відповідальністю “Царцея” - задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Царцея” (код ЄДРПОУ 32663811, місцезнаходження: 04210, м. Київ, вул. Г. Сталінграда,14-Г літ А р/р № 26004001325001 в філії ВАТ КБ “Надра” КРУ, МФО 320564), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ларєв” (код ЄДРПОУ 19479382, місцезнаходження: 04119 м. Київ, вул. Сім”ї Хохлових, 11/2,   р/р 2600810199001 в АБ “Київська Русь” в м. Києві, МФО: 319092)  суму основного боргу –1497(одна тисяча чотириста дев”яносто сім) грн. 66 коп., індексу інфляції –200( двісті) грн. 69 коп.  пені –142 (сто сорок дві) грн. 50 коп., а також 100 (сто)  грн. 40 коп. витрат по сплаті державного мита та 116 (сто шістнадцять) грн. 15 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

     3.   В іншій частині позову –відмовити.

4.          Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

5.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                       Станік С.Р.