Рішення

від 30.10.2020 по справі 552/3290/20

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа № 552/3290/20

Провадження № 2/552/1126/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.10.2020 року Київський районний суд м. Полтави у складі :

головуючого судді Шаповал Т.В.,

при секретарі Дубовик І.О.

розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику осіб цивільну справу за позовом Кредитної спілки Полтава і полтавці до ОСОБА_1 про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Кредитна спілка Полтава і полтавці 20.07.2020 року звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним. Посилався на те, що 15.06.2017 року між ними та відповідачем було укладений договір про відступлення права вимоги №12, зазначили, що в момент вчинення правочину,укладення договору відступлення права вимоги, ОСОБА_1 не були виконані вимоги щодо дотримання змісту правочину нормам цивільного кодексу України, нормам Закону України Про іпотеку та реального настання правових наслідків такого укладення. У зв`язку з чим просив суд визнати недійсним договір про відступлення права вимоги №12 укладений між Кредитною спілкою Полтава і Полтавці та ОСОБА_1 15.06.2017 року.

Ухвалою від 08 вересня 2020 року відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

23.09.2020 року до суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що дійсних намірів щодо реального виконання умов договору про відступлення права вимоги у нього не було, грошові кошти відповідно до договору у розмірі 122 754,48 грн. він не сплачував, прав іпотекодердателя він також не набув, а тому позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Суд, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом, що між Кредитною спілкою Полтава і Полтавці та ОСОБА_1 укладено договір №12 від 15.06.2017 року про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитом передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги і стає кредитором за кредитним договором №57 від 19.04.2011 року, укладеним між КС Полтава і полтавці та ОСОБА_2 ; договором іпотеки №б/н від 19.04.2011 року укладеним між КС Полтава і полтавці та ОСОБА_2 , а новий кредитор зобов`язаний сплатити первісному кредитору суму у розмірі 122 754,48 грн. протягом одного дня після підписання цього договору./а.с.5/

Відповідно до ст.202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За змістом ч.5 ст.203 ЦК, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до змісту ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням чч.1 та 5 ст.203 ЦК, що, за правилами ст.215 цього кодексу, є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст.234 ЦК України.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними № 9 від 06.11.2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі визнання недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За приписами ч.3 ст.215 ЦК, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність із підстав, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.236 ЦК нікчемний правочин або правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1 ч.1 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України .

Судом встановлено, що оспорюваний правочин був укладений між фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг та фізичною особою, яка не може надавати фінансові послуги.

За таких обставин та з огляду на те, що за змістом частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а оспорюваний правочин суперечить наведеним вище приписам цивільного законодавства України щодо суб`єктного складу договору факторингу, то він підлягає визнанню недійсним відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України .

Така позиція відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що договір №12 про відступлення прав вимоги від 15.06.2017 року укладений між Кредитною спілкою Полтава і Полтавці та ОСОБА_1 суперечить нормам ЦК України, а отже позовну заяву Кредитної спілки Полтава і полтавці до ОСОБА_1 про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним необхідно задовольнити.

Керуючись ст. 258 , 259 , 263-265 ЦПК України , суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Кредитної спілки Полтава і полтавці до ОСОБА_1 про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним задовольнити.

Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги №12 від 15 червня 2017 року укладений між Кредитною спілкою Полтава і Полтавці та ОСОБА_1 .

Учасники справи:

- позивач Кредитна спілка Полтава і полтавці , місцезнаходження: м. Полтава, вул. Визволення,21, код ЄДРПОУ 33457978;

- відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 30.10.2020 року

Суддя Т.В.Шаповал