Рішення

від 23.05.2007 по справі 47/86     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

47/86     

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  47/86

23.05.07

За позовом     Товариство з обмеженою відповідальністю "А.В.К. Київ"

до                     Товариство з обмеженою відповідальністю "Рив"єра Фіш"

про                    стягнення 48028,77 грн.

Суддя  

Представники:

Від позивача      -   Якименко І.В. - представник.

Від відповідача –   не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості внаслідок не виконання зобов”язання за Договором №1309-к від 20.09.2006 року в розмірі –44838,48 грн., пені у розмірі –1127,72 грн., інфляційних втрат –1165,80 грн., відсотків за користування грошовими коштами –896,77 грн., а також  витрат по сплаті державного мита, та  витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2007 року було порушено провадження в справі № 47/86 та призначено до розгляду на  25.04.2007 року.

          В судовому засіданні 25.04.2007 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Прохав суд позов задовольнити в повному обсязі.

          Відповідач вимог суду, викладених в ухвалі суду від 27.03.2007 року не виконав, відзив на позовну заяву не надав, і в судове засідання 25.04.2007 року представник відповідача не з”явився. Через канцелярію Господарського суду ніяких заяв та клопотань не подавав.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2007 року розгляд справи було відкладено до 23.05.2007 року.

            В судовому засіданні 23.05.2007 року представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі просив суд позов задовольнити.

            Відповідач відзиву на позов не надав, у відповідному порядку з загального відділу канцелярії Господарського суду міста Києва заяв, клопотань чи інших пояснень по суті спору до сектору № 47 по справі № 47/86 не надходило, повноважний представник відповідача у судове засідання 23.05.2007 року не з'явився, причини неявки не повідомив.

            Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

      Таким чином, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю “А.В.К. Київ” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Рів'єра Фіш.”,  Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          20.09.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “А.В.К. Київ”, в якості Постачальника з однієї сторони,  та Товариством з обмеженою відповідальністю “Рів'єра Фіш.”, в якості покупця, з –другої, було укладено Договір №1309-к, згідно умов якого Постачальник зобов”язується передати у власність покупця належний Постачальнику товар, а Покупець приймає на себе зобов”язання сплатити вартість товару, у відповідності з умовами даного договору.

          Відповідно до п. 2.1 Договору №1309-к від 20.09.2006 року поставка товару здійснюється на умовах СРТ –склад покупця, силами Постачальника.

          Відповідно до п..2.3 Договору №1309-к від 20.09.2006 року передача права власності на товар у відповідності з умовами даного договору, здійснюється в момент фізичного приймання товару і підписанням уповноваженою особою Покупця накладної, з відбитком печатки або штампу останнього.   

          Пунктом 3.2.2 Договору №1309-к від 20.09.2006 року передбачено, що оплата проводиться Покупцем протягом 21 календарного дня з моменту передачі товару.

          Згідно з  п. 3.4 вищезазначеного Договору у разі прострочення оплати Постачальник має право вимагати від Покупця оплату Товару та сплати 2% від неоплаченої суми за користування грошовими коштами Постачальника з дня переходу права власності на неоплачений товар, на підставі ч.3 ст. 692 ЦК України.      

          Відповідно до п.4.2 у випадку несвоєчасної оплати товару, Покупець зобов”язаний сплатити неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з видатковими накладними  № РНк–032275 від 21.09.2006 року на суму –27264 грн., № РНк - 032276  від 21.09.2006 року на суму –17574,48 грн. Позивачем (Постачальник) поставлено, відповідно до умов Договору №1309-к від 20.09.2006 року, Відповідачу (Покупець) товар  на загальну суму – 44838,48 грн.

Відповідачем прийнято відповідно 21.09.2006 року визначений у накладних РНк–032275 від 21.09.2006 року на суму –27264 грн., № РНк - 032276  від 21.09.2006 року на суму –17574,48 грн. товар, на загальну суму –44838,48 грн., що підтверджується підписом та штампом повноважної особи покупця (замовника).

          Відповідно до умов Договору №1309-к від 20.09.2006 року оплата відповідачем повинна була бути здійснена по накладним РНк–032275 від 21.09.2006 року, № РНк - 032276  від 21.09.2006 року протягом двадцяти одного календарного дня з моменту отримання товару.

          Однак, відповідно до позовної заяви та пояснень представника позивача, Відповідач не розрахувався в повному обсязі за отриманий товар, що відповідачем у визначений ГПК України спосіб, не оспорювалось, заперечень у визначеному порядку до суду не надходило.  

На день розгляду справи в суді (23.05.2007 року), за розрахунком позивача, основна заборгованість згідно Договору №1309-к від 20.09.2006 року відповідачем не погашена і складає –44838,48 грн. Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі  –1127,72 грн., інфляційних втрат –1165,80 грн., відсотки за користування грошовими коштами –896,77 грн.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу  України.

          Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

           В статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Стаття 265 визначає, що за   договором   поставки   одна  сторона  -  постачальник зобов'язується передати (поставити)  у  зумовлені  строки  (строк) другій   стороні   -   покупцеві   товар   (товари),   а  покупець зобов'язується прийняти вказаний  товар  (товари)  і  сплатити  за нього певну грошову суму.

             До  відносин  поставки,  не  врегульованих  цим Кодексом,  застосовуються відповідні положення Цивільного  кодексу України про договір купівлі-продажу.

             Згідно до вищевикладеного, статтею 664 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-VI встановлено, що якщо з  договору  купівлі-продажу  не  випливає  обов'язок продавця    доставити    товар   або   передати   товар   у   його місцезнаходженні,  обов'язок  продавця  передати  товар  покупцеві вважається  виконаним  у  момент  здачі  товару  перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

           Стаття 691 Цивільного кодексу України передбачає, що Покупець зобов'язаний    оплатити   товар   за   ціною, встановленою  у  договорі  купівлі-продажу,  або,  якщо  вона   не встановлена  у  договорі  і не може бути визначена виходячи з його умов,  - за ціною,  що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу,  а  також вчинити за свій рахунок дії,  які відповідно до договору,  актів цивільного законодавства або вимог,  що  звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

            Стаття 692 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару та покупець  зобов'язаний  сплатити  продавцеві  повну   ціну переданого товару. У разі прострочення  оплати  товару  продавець  має  право вимагати  оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

          Відповідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання), а боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора,  він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

      Статтею 623 ч.1 встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

          Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу  України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу  України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач – Товариства з обмеженою відповідальністю “А.В.К. Київ” - умови Договору №1309-к від 20.09.2006 року щодо передачі товару виконав належним чином: позивачем (продавець) було передано відповідачу (покупець) товару згідно видаткових накладних на загальну суму 44838,48 грн.., а відповідач –Товариства з обмеженою відповідальністю “Рів'єра Фіш”–свої зобовязання за зазначеним договором по повній оплаті отриманого від позивача товару в сумі 44838,48 грн.  - не виконав. На даний час у  відповідача перед позивачем за переданий позивачем, але не оплачений відповідачем товар існує непогашена заборгованість в сумі 44838,48 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у судовому порядку. Таким чином суд визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за  переданий позивачем та отриманий, але не оплачений відповідачем товар за Договором  №1309-к від 20.09.2006 року в розмірі – 44838,48 грн. законною та обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Стаття 625 Цивільного кодексу України 16.01.03 №435-VI встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції  за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, враховуючи викладене, дійшов висновку, що відповідач свої зобов'язання по повній оплаті отриманого від позивача товару за Договором №1309-к від 20.09.2006 року належним чином досі не виконав: станом на день подачі позову відповідач не сплатив грошові кошти за поставлений товар. Його заборгованість перед позивачем на даний час складає –44838,48 грн. Тобто, прострочення виконання зобовязання по повній оплаті відповідачем переданого позивачем товару за Договором №1309-к від 20.09.2006 року відбувалось:

Відповідачем прийнято 21.09.2006 року, 20.12.2005 року, визначений у накладних РНк–032275 від 21.09.2006 року на суму –27264 грн., № РНк - 032276  від 21.09.2006 року на суму –17574,48 грн. товар, на загальну суму –44838,48 грн., що підтверджується підписом та штампом повноважної особи покупця (замовника). Пунктом 3.2.2 Договору №1309-к від 20.09.2006 року сторонами погоджено, що оплата проводиться Покупцем протягом 21 календарного дня з моменту передачі товару.

            Суд врахувавши, що з 12 жовтня 2006 року (останній день оплати згідно п. 3.2.2 Договору №1309-к від 20.09.2006 року) по 31 жовтеня 2006 року включно (нарахування інфляційних втрат можливо до останнього повного місяця перед подачею позову до суду згідно Листа ВСУ від 03.04.1997 року, а в даному випадку до моменту визначеного позивачем) відповідач прострочив перед позивачем виконання зобовязання по оплаті переданого йому товару за Договором №1309-к від 20.09.2006 року, заборгованість відповідача перед позивачем складає 44838,48 грн. і на даний час  не погашена, а позивачем заявлена вимога про стягнення з останнього суми інфляційних втрат за невиконання зобов'язань відповідно до вищенаведеного договору у розмірі –1165,80 грн., суд, внаслідок проведеного розрахунку втрат від інфляції здійсненого помісячно (на виконання зазначеного Листа ВСУ від 03.04.1997 року) за період з 12 жовтня 2006 року по 31 жовтня 2006 року, дійшов висновку, що розмір інфляційних втрат становить: (44838,48 грн. х 1,026) - 44838,48 грн.) = 1165,80 грн., через що, вимога позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем своїх забов'язань відповідно до умов Договору  №1309-к від 20.09.2006 року є законною і обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі –1165,80 грн.

          Стаття 547 Цивільного кодексу України 2004 року від 16.01.03 № 435-VI встановлює, що правочин   щодо   забезпечення   виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, а правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Стаття 549 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-VI встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

             Стаття 230 ГК України від 16.01.03 № 436-IV встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

              Стаття 551 ЦК України визначає, що якщо   предметом  неустойки  є  грошова  сума,  її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства та розмір неустойки,  встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

              Згідно статі 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР платники  грошових коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.

              Згідно статі 3 Закону України  “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 232 ч.6 ГК України встановлено порядок застосування штрафних санкцій, відповідно до якого нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

Суд, враховуючи викладене, дійшов висновку, що відповідач свої зобов'язання по повній оплаті отриманого від позивача товару за Договором №1309-к від 20.09.2006 року належним чином досі не виконав: станом на день подачі позову відповідач не розрахувався за поставлений товар в повному обсязі, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем на даний час складає –44838,48 грн. Тобто, прострочення виконання зобовязання по повній оплаті відповідачем переданого позивачем товару за Договором №1309-к від 20.09.2006 року відбувалось:

Відповідачем прийнято 21.09.2006 року, 20.12.2005 року, визначений у накладних РНк–032275 від 21.09.2006 року на суму –27264 грн., № РНк - 032276  від 21.09.2006 року на суму –17574,48 грн. товар, на загальну суму –44838,48 грн., що підтверджується підписом та штампом повноважної особи покупця (замовника). Пунктом 3.2.2 Договору №1309-к від 20.09.2006 року сторонами погоджено, що оплата проводиться Покупцем протягом 21 календарного дня з моменту передачі товару.

Відповідно до вищенаведеного, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач свої зобов'язання відповідно до п. 3.2.2 Договору №1309-к від 20.09.2006 року по своєчасній оплаті переданого позивачем товару в повному обсязі не виконав, а позивачем заявлена вимога про стягнення з останнього суми пені за неналежне виконання зобов'язання (остаточний строк виконання якого сплив 11 жовтня 2006 року, як останній день оплати згідно п. 3.2.2 Договору №1309-к від 20.09.2006 року), яка відповідно до розрахунку позивача склала –1127,72грн., розмір пені, за розрахунком суду, складає: з 12.10.2006 року по 04.12.2006 року (дата визначена позивачем до якої нараховується пеня) (44838,48 грн. х (8,5% х 2 облікова ставка НБУ встановлена з 10 червня 2006 року / 365 днів) х 54 (дні прострочення) = 1127,72 грн. через що, вимога позивача про стягнення з відповідача суми пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договору №1309-к від 20.09.2006 року також визнається судом законною і обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 1127,72 грн.

Також суд, враховуючи викладене, дійшов висновку, що відповідач свої зобов'язання по повній оплаті поставленого йому позивачем товару за Договором №1309-к від 20.09.2006 року належним чином досі не виконав: станом на день подачі позову відповідач не сплатив 44838,48 грн. ( вартість  поставленого товару згідно видаткових накладних) Його заборгованість перед позивачем на даний час складає 44838,48 грн. Враховуючи те, що позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача суми 2% від неоплаченої суми  за прострочення виконання зобов'язання за договором, суд дійшов висновку, що розмір 2% від неоплаченої суми:

          Відповідно до вищенаведених накладних за розрахунком позивача, 2% від неоплаченої суми складають 896,77 грн., за розрахунками суду  2% від неоплаченої суми складають: 44838 грн. х 2% = 896,77 грн., а тому  вимога позивача про стягнення з відповідача відсотків за користування грошовими коштами та прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором №1309-к від 20.09.2006 року є законною та обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі –896,77 грн.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу  України, підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “А.В.К. Київ” до –Товариства з обмеженою відповідальністю “Рів'єра Фіш”- задовольнити в повному обсязі.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Рів'єра Фіш.” (код ЄДРПОУ 33548188, місцезнаходження: 03151, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 66 р/р № 26009291530053 в АКІБ “Укрсіббанк”, МФО 300733), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “А.В.К. Київ” (код ЄДРПОУ 21512394, місцезнаходження: 03045 м. Київ, вул. Новопирогівська,58,   р/р 260025874 в ВАТ “Родовід банк”, МФО: 321712)  суму основного боргу –44838 (сорок чотири тисячі вісімсот тридцять вісім ) грн. 48 коп., індексу інфляції –1165 грн. (одна тисяча сто шістдесят п”ять) грн. 80 коп., суми  пені –1127 ( одна тисяча сто двадцять сім) грн. 72 коп., суми за користування грошовими коштами –896 (вісімсот дев”яносто шість) грн. 77 коп. а також 480 (чотириста вісімдесят)  грн.28 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                       Станік С.Р.