Постанова

від 26.06.2007 по справі 34/223-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/223-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

П О СТ А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26.06.2007м.КиївСправа № 34/223-А

15 год. 40 хв.

За позовомУправління Пенсійного фонду України у Печерському  районі міста Києва

доПриватного підприємства «Кордон-М»

простягнення 45 673,74 грн.

СуддяСташків Р.Б.

секретар судового засіданняШпильова Я.І.

Представники:

від позивача –Боровський М.Є. (довіреність від 02.01.2007 № 135/07);

від відповідача –не з'явився.

Розгляд справи здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України) відповідно до пункту 6 Розділу VІІ цього Кодексу.

СУТЬ СПОРУ:

Управління Пенсійного фонду України у печерському районі міста Києва (далі –Управління) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до приватного підприємства «Кордон-М»(далі –Підприємство) про стягнення недоїмки по страхових внесках до Пенсійного фонду України у розмірі 45 673,74 грн.

26.06.2007 Управління змінило позовні вимоги у зв'язку із частковою сплатою відповідачем заборгованості за вимогою № Ю-1297 від 10.11.2006. Позивач просив суд стягнути з Підприємства недоїмку в сумі 11 668 грн. 11 коп. і фінансові санкції та пеню у сумі 30 306 грн. 67 коп. Всього 41 974 грн. 78 коп. На підтвердження зазначеного Управлінням додано довідку від 26.06.2007 № 34/223-А, згідно з якою станом на 26.06.2007 за Підприємством обліковується заборгованість по збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 41 974 грн. 78 коп. (в. т.ч. фінансові санкції в сумі 30 306 грн. 67 коп.).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до частини першої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058) у разі виявлення  своєчасно  не  сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважається простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі –недоїмка) і стягується з нарахуванням  пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, будь-яких клопотань щодо відкладення розгляду справи з повідомленням причин своєї неявки не надіслав.

Ухвала про відкриття провадження у справі та призначення її до судового розгляду, а також повістки направлялися відповідачу за всіма наявними у матеріалах справи адресами, в т.ч. зазначеними в його реєстраційних документах.

Вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи (частина восьма статті 35 КАС України).

За таких обставин, відповідно до частини шостої статті 71 КАС України справа вирішується на основі наявних в ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до абзацу першого статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР (далі - Закон № 400) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької   діяльності,   які використовують працю найманих працівників.

Абзацом першим статті 14 Закону № 1058 встановлено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Статтею 1 Закону № 1058 передбачено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Згідно з частиною шостою статті 19 Закону № 1058  страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Відповідно до частини десятої статті 20 Закону № 1058, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи,

винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно зі статтею 23 Закону № 1058 спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій (частина друга статті 106 Закону № 1058).

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (частина третя статті 106 Закону № 1058).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в зв'язку з несплатою недоїмки по страхових внескам до Пенсійного фонду України було надіслано відповідачу рішення від 08.11.2006 № 2376 про сплату недоїмки у сумі 30 306,67 грн.  та вимогу від 10.11.2006 № Ю-1297 про сплату недоїмки у сумі  15 367,07 грн., які були отримані відповідачем відповідно 08.11.2006 та 10.11.2006, що підтверджується відповідними документами, копії яких знаходиться у матеріалах справи.

Підприємство оскаржило в судовому порядку вищевказані рішення та вимогу.

Постановою від 13.12.2006 у справі № 47/325-А Господарський суд міста Києва відмовив Підприємству у задоволенні позову.

Постановою від 01.03.2007 по справі № 47/325-А Київський апеляційний господарський суд відмовив Підприємству у задоволенні позову та залишив вищевказану постанову Господарського суду міста Києва без змін.

Станом на день розгляду спору заборгованість, визначена вказаними вимогою та рішенням, відповідачем в повному обсязі не сплачена.

Частиною третьою статті 106 Закону № 1058 встановлено, що у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки   і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З урахуванням того, що у відповідача станом на день розгляду спору обліковується недоїмка по страхових внескам до Пенсійного фонду України та несплачена сума штрафних санкцій та пені у розмірі 41 974 грн. 78 коп., беручи до уваги те, що позивачем було вжито всіх передбачених Законом № 1058 заходів з погашення недоїмки відповідача, які, в свою чергу, не дали позитивного результату, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з Підприємства недоїмки в сумі 41 974 грн. 78 коп.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз,  судові  витрати  (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 23, 71, 86, 94, 98, 158-163, 167, пунктом 6 Розділу VII КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Кордон-М»(м. Київ, бул. Дружби народів, 13, кв.58, р/р 260080070074 в АКБ «Павекс-банк», МФО 321983, код ЄДРПОУ 31568838) на користь Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва (р/р 256053012609 в Головному Управлінні Ощадбанку по м. Києву та Київській області, МФО 322669, код ЄДРПОУ 22870173) недоїмку по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 41 974 (сорок одна тисяча дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 78 коп.

Постанова відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання у повному обсязі, шляхом подання через Господарський суд міста Києва заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

              СуддяСташків Р.Б.