Рішення

від 15.10.2020 по справі 640/12364/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2020 року м. Київ № 640/12364/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Головного управління ДПС у м. Києві доДержавного підприємства "Державна вугільна компанія" про представники сторін:стягнення заборгованості позивача: Аліфанов Т.Ю.; відповідача: не прибув, (у судовому засіданні 15.10.2020, відповідно до ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення)),

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, ідентифікаційний код - 43141267) (далі - позивач або ГУ ДПС в м. Києві) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Державна вугільна компанія" (адреса: 01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 16-22, ідентифікаційний код - 39388266) (надалі - відповідач або ДП "Державна вугільна компанія"), у якому позивач просить суд стягнути кошти з платника податків ДП "Державна вугільна компанія" з усіх рахунків відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу - 282 772 617,99 грн.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідачем не сплачено податковий борг у розмірі 282 772 617,99 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.06.2020 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі № 640/12364/20; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено справу до розгляду в підготовче засідання на 13.08.2020.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 10.09.2020.

10.09.2020, зважаючи на неявку представників сторін у судове засідання, розгляд справи відкладено на 15.10.2020.

15.10.2020 в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки (п. 2 ч. 3 ст. 205 КАС України).

Таким чином з урахуванням повторної неявки представників відповідача в судове засідання, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності вказаного учасника справи, що, відповідно, не перешкоджає розгляду справи по суті згідно ч.ч. 1, 3 ст. 205 КАС України.

Відповідач відзив на позовну заяву ГУ ДПС у м. Києві не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

Відповідачем було подано до контролюючого органу наступні уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок:

- за вересень 2015 року (від 22.10.2018),

- за жовтень 2015 року (від 22.10.2018),

- за листопад 2015 року (від 20.11.2018),

- за грудень 2015 року (від 21.01.2019),

- за січень 2016 року (від 19.02.2019),

- за лютий 2016 року (від 17.03.2019),

якими самостійно виправлено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі, відповідно, 24 939 24,00 грн., 39 353 082,00 грн., 18 540 640,00 грн., 9 900 733,00 грн., 395 141,00 грн., 668 855,00 грн., та суму штрафу, нараховану платником самостійно у зв`язку із виправленням помилок - 297 022, 00 грн., 11 854,00 грн., 20 066,00 грн.

Окрім того, працівниками позивача, а також ГУ ДФС у м. Києві були проведені перевірочні заходи щодо дотримання відповідачем вимог податкового законодавства, за результатами яких на підставі, зокрема, актів від 27.09.2018 № 619/26-15-14-01-05/39388266, 29.10.2018 № 17162/26-15-12-06-16, від 21.11.2018 № 19352/26-15-12-06-16, 27.11.2018 № 19597/26-15-12-06-16/39388266, від 30.01.2019 № 718/26-15-12-06-16/39388266 прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 26.10.2018 № 0013731401 форма "Р", яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 115 485 474,00 грн., з яких: 92 388 379,00 грн. за основним зобов`язанням та 23 097 095,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 26.10.2018 № 0013731401 форма "Н", яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями розмірі 65 961 168,16 грн.;

- від 15.11.2018 № 0834091206, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1229 696,00 грн.;

- від 14.12.2018 № 0937991206, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 927 032,00 грн.;

- від 13.12.2018 № 0933091206, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 722 995,10 грн.;

- від 19.02.2019 № 0132931206, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 4 664 935,52 грн.

Матеріали справи містять докази направлення перелічених рішень за юридичною адресою відповідача, а також отримання останніх представником відповідача за довіреністю, а саме: фіскальний чек від 26.10.2018, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень зі штрихкодовими ідентифікаторами 0405340067681, 0410710873732, 0411625069890, 0410711117311, 0410710876219, 0410710877371, 0410711150564, 0410711684577, 0410711460490 з розпискою представника відповідача за довіреністю про отримання рішення.

Водночас, у відповідності до приписів пункту 102.4 статті 102 ПК України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Відтак, в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, у зв`язку із чим у контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 807/2097/16.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача по податку на додану вартість, що підлягає стягненню, (24 593 924,00 грн. + 39 353 082,00 грн. + 18 540 640,00 грн. + 9 900 733,00 грн. + 297 022,00 грн. + 11 854,00 грн. + 20 066,00 грн. + 395 141,00 грн. + 668 855,00 грн. + 1 229 696,00 грн. + 722 995,10 грн. + 927 032,00 грн. + 4 664 935,52 грн. + 115 485 474,00 грн. + 65 961 168,16 грн.), становить 282 772 617,99 грн.

Враховуючи вимоги статті 59 ПК України, позивачем була виставлена податкова вимога від 03.11.2015 № 3172-23.

Означені вимога отримана відповідачем 05.11.2015 (рекомендований лист зі штрихкодовим ідентифікатором 0314602858779).

Також, відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.10.2018 у справі № 826/5981/17 було накладено арешти на кошти та інші цінності Державного підприємства "Державна вугільна компанія", що знаходяться на рахунках у банках до повного погашення боргу в розмірі 111 987 519,14 грн.

Згідно із підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України під податковим зобов`язанням розуміється сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пункту 49.1 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Як передбачено підпунктами 49.18.1 - 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Згідно із пунктом 56.11 статті 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Як передбачено пунктом 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 59.4 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно із підпунктом 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

При цьому, податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання(підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відтак, враховуючи, що сума податкового зобов`язання із податку на додану вартість у розмірі 282 772 617,99 грн. не була сплачена своєчасно, вона набула статусу податкового боргу.

При цьому, доказів оскарження податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та погашення податкового боргу із податку на додану вартість у розмірі 282 772 617,99 грн. відповідачем суду не надано.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачекs.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки у цій справі не залучалися свідки та не проводилися експертизи, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Головного управління ДПС у м. Києві - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Державна вугільна компанія" (адреса: 01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 16-22, ідентифікаційний код - 39388266), з наявних банківських рахунків, обслуговуючих відповідного платника податків, на користь Головного управління ДПС у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, ідентифікаційний код - 43141267) податковий борг перед бюджетом у сумі 282 772 617,99 грн. (двісті вісімдесят два мільйони сімсот сімдесят дві тисячі шістсот сімнадцять гривень 99 копійок), зокрема з податку на додану вартість (код платежу - 14060100).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення складено 26.10.2020.

Суддя К.С. Пащенко