Рішення

від 28.10.2020 по справі 640/16676/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2020 року м. Київ № 640/16676/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомАкціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Ай Пі Венчур" до Головного управління ДПС у м. Києві провизнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Акціонере товариство Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Ай Пі Венчур (далі - позивач та/або АТ ЗНВКІФ Ай Пі Венчур ) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - відповідач та/або ГУ ДПС у м. Києві) та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.06.2019 року №0464061212, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що є інститутом спільного інвестування, який у відповідності до підпункту 141.6.1 пункту 141.6 статті 141 звільняється від оподаткування, а у поданій до контролюючого органу звітній податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2018 рік була допущена помилка, яка в подальшому, з урахуванням положень пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України була виправлена. Також, АТ ЗНВКІФ Ай Пі Венчур зазначило, що при здійсненні камеральної перевірки контролюючим органом не враховано уточнену декларацію від 22.03.2019 року і незважаючи на технічні помилки безпідставно застосовано штрафні санкції.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній стверджує про правомірність прийнятого ним рішення та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом звертає увагу на наступне.

На підставі підпункту19 1 .1.2 пункту 19 1 .1 статті 19 1 , 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, в порядку пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати суми (зобов`язання) по податку на прибуток АТ ЗНВКІФ Ай Пі Венчур , за наслідком якої складено акт перевірки від 11.04.2019 року №001465/26-15-12-12/41000049 (далі - акт перевірки).

У висновках акту перевірки зазначено, що дані камеральної перевірки свідчать про порушення термінів сплати (перерахування) самостійно узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на прибуток АТ ЗНВКІФ Ай Пі Венчур задекларованої в податковій декларації з податку на прибуток підприємства (від 28.02.2019 року №9311173564).

Тут і надалі висновки акту перевірки.

На підставі наведених висновків ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.06.2019 року №0464061212, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 10%, що становить 329 398, 70 грн. за затримку на 11 календарних днів сплати грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств (далі - спірне та/або оскаржуване рішення).

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно із підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Положеннями пункту 46.1 статті 46 ПК України встановлено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1 ст. 49 ПК України).

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України).

Разом з цим, положеннями пункту 50.1 статті 50 ПК України визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Судом встановлено, що позивачем 28.02.2019 року подано до контролюючого органу звітну податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2018 рік №9311173564, у якій при заповненні додатка ПЗ до рядка 05 Декларації в таблиці 2 Підстави для застосування пільги була зазначена підстава для застосування пільги відповідно до підпункту 141.6.1 пункту 141.1 статті 141 ПК України, а таблиця 1 Розрахунок прибутку, що звільняється від оподаткування не була заповнена.

Відповідно в декларації на прибуток значення рядка 05 ПЗ Прибуток, звільнений від оподаткування, або збиток від діяльності, прибуток від якої звільнений від оподаткування - нуль.

В зв`язку з цим за даними декларації зі всієї суми прибутку 18 299 925 грн. за 2018 рік нараховано податок на прибуток в розмірі 3 293 987 грн. (значення рядків 06, 17 і 19 декларації). Дана сума податку відображена в інтегрованій картці платника по податку на прибуток з терміном сплати 11.03.2019 року.

Між тим, АТ ЗНВКІФ АЙ ПІ ВЕНЧУР помилка була виправлена шляхом подання уточненої декларації з податку на прибуток підприємств за 2018 рік №9311390215 від 22.03.2019 року, а саме: заповнено таблицю 1 Розрахунок прибутку, що звільняється від оподаткування : значення рядок 05 зазначеної таблиці Прибуток, звільнений ввід оподаткування, або збиток від діяльності, прибуток від якої звільнений від оподаткування дорівнює сумі прибутку за 2018 року і становить 18 299 925грн.; значення рядка 05 ПЗ Прибуток, звільнений ввід оподаткування, або збиток від діяльності, прибуток від якої звільнений від оподаткування становить 18 299 925грн..

В зв`язку з цим за даними уточненої декларації нарахований податок на прибуток 2018 року становить нуль гривень ( значення рядків 06, 17 і 19 декларації).

Аналіз наведених обставин дає суду підстави дійти до висновку, що позивачем уточнюючою декларацією з податку на прибуток приватних підприємств за 2018 рік зменшено суму податку на прибуток приватних підприємств, що свідчить про відсутність обставин встановлення заниження грошового зобов`язання у первинно поданій податковій декларації з податку на прибуток приватних підприємств за 2018 рік.

Згідно із пунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналіз зазначеної норми дозволяє здійснити висновок, що об`єктом застосування штрафу є несвоєчасно сплачена сума узгодженого грошового зобов`язання.

При цьому, суд зазначає, що специфіка нарахування штрафної санкції, полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом вже на погашену суму податкового боргу, таким чином, при поданні уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов`язання з певного податку, відсутній об`єкт застосування штрафної санкції, передбаченої статтею 126 ПК України, оскільки подання уточнюючої декларації зі зменшеним податковим зобов`язанням не є сплатою узгодженої суми податкового зобов`язання, у той час як її (штрафної санкції) нарахування залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов`язання, а отже, з врахуванням встановлених у даній справі обставин, суд приходить до висновку, про безпідставність застосування до позивача штрафу, передбаченого з пунктом 126.1 статті 126 ПК України.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі №803/1156/17, від 03.05.2018 року у справі №820/4177/17.

Згідно із пунктом 109.1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Таким чином, приймаючи до уваги відсутність об`єкту застосування штрафних санкцій, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Додаткового суд звертає увагу на те, що при здійсненні камеральної перевірки позивача, контролюючим органом не було враховано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток приватних підприємств, пояснень з приводу наведеного відповідачем до суду не надано.

Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення, сума сплаченого позивачем судового збору підлягає стягненню із відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-74, 77-78, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Ай Пі Венчур (03115, м. Київ, проспект Перемоги, б. 91, нежитлове приміщення 5, код ЄДРПОУ 410000490) до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.06.2019 року №0464061212, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.

3. Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) на користь Акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Ай Пі Венчур (03115, м. Київ, проспект Перемоги, б. 91, нежитлове приміщення 5, код ЄДРПОУ 410000490(03115, м. Київ, проспект Перемоги, б. 91, нежитлове приміщення 5, код ЄДРПОУ 410000490) судовий збір у розмірі 4 940 (чотири тисячі дев`ятсот сорок) грн. 98 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева