Рішення

від 28.10.2020 по справі 640/19157/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2020 року м. Київ № 640/19157/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Контерра" до Головного управління ДПС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Контерра (далі - позивач та/або ТОВ Контерра ) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - відповідач та/або контролюючий орган/ ГУ ДПС у м. Києві) та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00004171402 від 23.03.2019 року, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.03.2019 року №00004181402, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.

Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує, що господарські операції з контрагентом - ТОВ ОФФЕРТ ГРУП на підставі договору від 01.02.2016 року мали реальний характер, послуги були фактично надані контрагентом та оплачені ТОВ Контерра . При цьому, позивач вказує, що до перевірки ним надано всі належно оформленні первинні документи, а акт від 27.02.2019 року №142/26-15-14-02-04/38241492 складено контролюючим органом із порушенням пункту 5.2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 22.12.2010 року №984.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній стверджує про правомірність прийнятих ним рішень та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову. Зокрема, контролюючий орган посилається на податкову інформацію щодо ТОВ ОФЕРТ ГРУП та наявність кримінального провадження №32017100080000017 від 17.02.2017 року, в рамках якого надано пояснення директором ТОВ ОФФЕРТ ГРУП ОСОБА_1 , яка повідомила про відсутність жодного відношення до здійснення підприємницької діяльності зазначеного товариства.

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Контерра з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ ОФФЕРТ ГРУП за квітень 2016 року при визначенні показників декларації з податку на додану вартість за 2016 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства, за наслідком якої складено акт від 27.02.2019 року №142/26-15-14-02-04/38241492 (далі - акт перевірки).

У висновках акту перевірки вказано про допущення позивачем наступних порушень:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств за 2016 рік у сумі 59 659 грн.;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 66288 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки ТОВ Контерра подано заперечення, за наслідком розгляду яких контролюючий орган листом від 25.03.2019 року №53810/10/26-15-14-02-04 повідомив про залишення висновків акту перевірки від 27.02.2019 року №142/26-15-14-02-04/38241492 без змін.

28.03.2019 ГУ ДФС у місті Києві прийнято наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення №000041171402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток за податковими зобов`язаннями у розмірі 59659 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 14915 грн. (далі - спірне та/або оскаржуване рішення №1);

- податкове повідомлення-рішення №000041181402, яким ТОВ Контерра зменшено суму від`ємного значення за квітень 2016 року у розмірі 66288 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №2).

Тут і надалі разом спірні та/або оскаржувані рішення.

Рішенням Державної фіскальної служби України віл 13.06.2019 року №27269/6/99-99-11-04-01-25 скаргу ТОВ Контерра на спірні рішення залишено без задоволення, а останні без змін.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

У відповідності до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України 44.6. у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

В той же час, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (далі - Закон №996-ХIV).

Бухгалтерські записи (проведення) господарських операцій здійснюються відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291. Складання фінансової звітності здійснюється з дотримання вимог статті 4 Закону №996-XIV та принципів, передбачених Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73.

Відповідно до підпунктів 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі також ПК України) прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно зі статтею 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно вимог пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Відповідно до вимог пункту 6 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73, фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів, зокрема:

- зарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід порівняти доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей;

- повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

- послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

- обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов`язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

- превалювання сутності над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

- єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

Згідно з пунктом 3 розділу І вказаного Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73, прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов`язані з ними витрати.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Положеннями пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналізуючи наведені положення суд приходить до висновку, що для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі - Наказ №88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу №88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

З цього приводу також звертається увага, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Слід враховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Так, судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Контерра та Товариством з обмеженою відповідальністю ОФЕРТ ГРУП укладено договір про надання послуг №01022016 від 01.02.2016 року, у відповідності до якого замовник дає завдання виконавцю та зобов`язується оплатити її послуги, а виконавець зобов`язується відповідно до завдання замовника надати йому зазначені інформаційно-консультаційні послуги (далі - договір).

Згідно із пунктом 1.2 договору на підтвердження надання виконавцем замовнику інформаційно-консультаційних послуг відповідно до умов цього договору складається акт прийому-передачі надання послуг.

Відповідно до пункту 2.1 договору виконавець зобов`язується надавати замовникові за його окремими дорученнями наступні інформаційно-консультаційні послуги з бухгалтерського обліку та аудиту протягом строку цього договору: облік комерційних операцій; підготовка та аудит фінансових рахунків; перевірка рахунків та підтвердження їх точності; складання податкових декларації; консультаційні послуги за запитом.

Згідно із пунктом 4.1 договору загальна ціна послуг, що надаються за даним договором складає 331 439, 39 грн., окрім того ПДВ - 20% 66287, 88 грн., разом з урахуванням ПДВ 397727,27 грн.

Також сторонами складено та підписано технічне завдання №01022016 від 01.02.2016 року, яке уточнює перелік послуг та відповідальності сторін, що надаються в рамках договору №01022016 від "01" лютого 2016 року (далі - "Договір").

Відповідно до пункту 2.1 технічного завдання виконавець бере на себе зобов`язання щодо надання наступних послуг з ведення бухгалтерського обліку: забезпечення дотримання на підприємстві (в установі, організації) ЗАМОВНИКА встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організація контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій замовника; участь в оформленні матеріалів, пов`язаних з нестачею та відшкодуванням витрат від нестачі, крадіжки й псування активів підприємства замовника; забезпечення перевірки стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах замовника за їх наявності; організація бухгалтерського обліку господарсько-фінансової діяльності замовника й контролю за економічним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів підприємства: забезпечення раціональної організації обліку й звітності на підприємстві замовника; організація обліку коштів, товарно-матеріальних цінностей і основних засобів, що надходять до підприємства замовника, своєчасне відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій, пов`язаних з їх рухом облік витрат виробництва й обігу, виконання кошторисів витрат, реалізації продукції, виконання робіт (послуг), результатів господарсько-економічної діяльності підприємства, а також фінансових, розрахункових та кредитних операцій; забезпечення контролю за законністю, своєчасністю й правильністю оформлення фінансових документів; складання економічно обґрунтованих звітних калькуляцій собівартості продукції (робіт, послуг); забезпечення правильного нарахування й перерахування податків і зборів (податкових платежів), вкладів на соціальне страхування, коштів на фінансування капітальних вкладів, заробітної плати робітників і службовців та інших виплат і платежів, погашення в установлені строки заборгованості за позиками; здійснення контролю за дотриманням порядку оформлення первинних бухгалтерських документів, розрахунків та платіжних зобов`язань, витрачання фонду заробітної плати, проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей і основних засобів; перевірок організації бухгалтерського обліку й звітності, а також документальних ревізій у підрозділах підприємства замовника; участь у розробці й здійсненні заходів, спрямованих на забезпечення дотримання платіжної та фінансової дисципліни: участь у здійсненні економічного аналізу господарсько-фінансово діяльності підприємства замовника за даними бухгалтерського обліку й виявлення та усунення/уникнення втрат і невиробничих витрат; вжиття заходів щодо запобігання нестачам, незаконному витраченню коштів, привласненню товарно-матеріальних цінностей, порушення господарського законодавства: забезпечення збереження бухгалтерських документів; забезпечення своєчасного складання бухгалтерської та податкової звітності, даних первинних документів і бухгалтерських записів, подання в установленому порядку до відповідних органів; надання методичної допомоги працівникам внутрішніх підрозділів підприємства ЗАМОВНИКА, його філій, представництв, відділень з питань бухгалтерського обліку, контролю, звітності та економічного аналізу здійснення контролю за зміною рахунків, на які перераховуються податки та збори (обов`язкові платежі); здійснення контролю за змінами чинного податкового, фінансового та іншого законодавства, що безпосередньо пов`язані із суттю послуг, які надаються виконавцем за цим Договором;

На виконання договору сторонами складено та підписано 13.04.2016 року акт №ОУ-0000043 здачі-прийняття робіт (надання послуг) у відповідності до якого ТОВ ОФЕРТ ГРУП надано позивачу інформаційно-консультаційні послуги на загальну суму 331 439, 39 грн.

Також, в матеріалах справи міститься рахунок-фактура №СФ-0000078 від 13.04.2016 року. Факт оплати коштів позивачем на користь ТОВ ОФЕРТ ГРУП у розмірі 397727,27 зафіксовано в акті перевірки.

Проаналізувавши надані документи суд приходить до наступного висновку.

Так, у технічному завданні наведений досить широкий опис послуг з ведення бухгалтерського обліку, які надаються ТОВ ОФЕРТ ГРУП ТОВ Контерра . Натомість, в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000043 від 13.04.2016 року вказано про надання інформаційно-консультаційних послуг на загальну суму 331 439, 39 грн. Тобто, вказаний акт містить типовий зміст без конкретизації послуг, без розкриття змісту та обсягу таких послуг в цілях господарської діяльності.

Водночас, суд звертає увагу на те, що за умовами договору, а саме пункту 3.1 замовник зобов`язаний своєчасно забезпечувати виконавця всім необхідним для виконання за цим договором, в тому числі документами у потрібній кількості, нормативними актами, що регулюють діяльність замовника, канцелярським приладдям, робочим місцем та іншим.

Варто відмітити, що позивачем не надано до суду жодних документів, у тому числі пояснень, яким чином ТОВ ОФЕРТ ГРУП виконувала роботи згідно умов договору, яким чином результат цієї роботи передавався ТОВ Контерра , місце надання таких послуг, ким вони надані (відповідальна особа) та які конкретно послуги були надані. При цьому, суд відмічає, що позивачем надано до суду податкову звітність, однак не можливо встановити, що остання готувалась ТОВ ОФЕРТ ГРУП .

Поряд з цим, як слідує з акту перевірки основним видом діяльності ТОВ ОФЕРТ ГРУП є 41.20 - Будівництво житлових і нежитлових будівель, директором, засновником та головним бухгалтером якого є одна особа - ОСОБА_1 . В той же час, суд враховує, що за умовами укладеного позивачем та ТОВ ОФЕРТ ГРУП договору від 01.02.2016 року передбачена можливість забезпечення його виконання за рахунок сил третіх осіб, проте звертає увагу, що згідно відомостей, що зафіксовані в акті перевірки ТОВ ОФЕРТ ГРУП у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 рік реєструвало придбання товарів: цигарки, продукти, харчування, іграшки, автозапчастини того.

Окрім цього, суд наголошує, що суть послуг, які надавались ТОВ ОФЕРТ ГРУП полягали у фактичному наданні бухгалтерських послуг, що, в свою чергу, передбачає доступ суб`єкта до інформації про господарські операції юридичної особи, рахунки тощо. На думку суду, у випадку залучення ТОВ ОФЕРТ ГРУП до надання таких послуг третіх осіб позивачу мало б бути про це відомо. Докази залучення ТОВ ОФЕРТ ГРУП задля виконання умов договору від 01.02.2016 року матеріали адміністративної справи не містять.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що матеріли адміністративної справи не містять в собі об`єктивного результату наданих послуг (письмові консультації, проекти податкової звітності, тощо).

Надані витяги з електронної пошти не дають змоги ідентифікувати ким та які розрахунки готувалися. Водночас, суд наголошує, що безпосередньо розрахунки про які йдеться в електронних повідомленнях позивачем до суду не надано.

Зважаючи на наведене суд приходить до висновку про відсутність належних та достатніх доказів на підтвердження реальності надання ТОВ ОФЕРТ ГРУП інформаційно-консультаційних послуг ТОВ Контерра відповідно до умов договору віл 01.02.2016 року.

Приймаючи наведене, суд також враховує не на користь позивача інформацію в частині допиту як свідка у кримінальному провадженні директора ТОВ Оферт Груп (код 40147989) ОСОБА_1 , яка показала, що ніякого відношення до діяльності підприємства не має, фінансово-господарську діяльність від імені директора ніколи не проводила, первинну бухгалтерську, податкову, фінансову та господарську звітність не формувала та в первинній фінансово-господарській документації не розписувалась та не уповноважувала на це нікого.

Також при вирішенні спору по суті суд не враховує посилання позивача на порушення контролюючим органом пункту 5.2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 22.12.2010 року №984, оскільки зазначене не спростовує вище встановленого судом.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відповідність спірних рішень критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, що, в свою чергу, зумовлює відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 2, 72, 73, 77, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Контерра (03151, м. Київ, вул. Ушинського, б. 40, корп. Б, офіс 502, код ЄДРПОУ 38241492; адреса для листування: 01024, м. Київ, провулок Виноградний, б. 1/11, кв. 46) до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева