Рішення

від 20.10.2020 по справі 444/727/18

ЖОВКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 444/727/18

Провадження № 2/444/40/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Мікула В. Є.

секретар судового засідання Савчук Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом Заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі його органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах до Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, Жовківської районної державної адміністрації Львівської області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача : Державне підприємство Міністерства оборони України "Західвійськбуд" про визнання недійсними рішень, договору оренди та витребування земельної ділянки,-

В СТ АН ОВ ИВ :

Заступник військового прокурора Західного регіону України звернувся до Жовківського районного суду Львівської області в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі його органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, з позовом до Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області (Відповідач 1), Жовківської районної державної адміністрації Львівської області (Відповідач 2) та ОСОБА_1 (Відповідач 3) про визнання незаконним та скасування рішення реєстраційної служби Жовківського районного управління юстиції Львівської області (номер запису про право 4046380 від 23.12.2013) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права комунальної власності за Малехівською сільською радою Жовківського району Львівської області на земельну ділянку (кадастровий номер 4622785700:03:001:0012) площею 0,6766 га по АДРЕСА_1 , визнання недійсним та скасування пунктів 1-4 рішення Відповідача - 1 від 07.11.2013 року №15 «Про державну реєстрацію права комунальної власності земельної ділянки по АДРЕСА_1 для обслуговування складського та побутового приміщень гр. ОСОБА_1 та надання в оренду»; визнання недійсним договору оренди землі від 15.01.2014 року, укладеного між Малехівською сільською радою Жовківського району Львівської області та ОСОБА_1 , щодо передачі в оренду земельної ділянки з кадастровим № 4622785700:03:001:0012; витребування від Малехівської сільської ради та ОСОБА_1 на користь держави Україна в особі Міністерства оборони України земельної ділянки площею 0,6766 га по АДРЕСА_1 кадастровий номер 4622785700:03:001:0012; стягнення з відповідачів на користь позивача судовий збір.

Ухвалою від 26.03.2018 р. суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив справу до розгляду в підготовчому засіданні на 04.07.2018.

Ухвалою від 29.01.2019 р. суд зупинив провадження у справі №444/727/18 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 914/2421/18, яка розглядається Господарським судом Львівської області.

Ухвалою від 12.11.2019 р. суд поновив провадження у справі №444/727/18 та призначив справу до розгляду на 15.01.2020.

Ухвалою від 15.01.2020 р. суд закрив підготовче провадження у справі №444/727/18 та призначив справу до розгляду по суті на 10.03.2020.

Ухвалою від 10.03.2020 р. суд відклав розгляд у справі №444/727/18 на 23.04.2020.

Ухвалою від 23.04.2020 р. суд відклав розгляд у справі №444/727/18 на 10.07.2020.

Ухвалою від 10.07.2020 р. суд відклав розгляд у справі №444/727/18 на 21.09.2020.

21.09.2020 року справу було знято з розгляду у зв`язку із зайнятістю судді в іншому судовому засіданні.

В судовому засіданні 21.10.2020 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення такого, однак подав письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримав повністю, проводити слухання справи за відсутності прокурора.

Представник Малехівської сільської ради в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення такого, однак подав письмову заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності.

Окрім цього, Малехівською сільською радою (Відповідач 1) подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд у позові відмовити. Вказав, що враховуючи відчуження об`єктів нерухомого майна ДП МОУ «Західвійськбуд» на користь юридичних осіб, згідно затвердженого начальником центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України 10.02.2003р. бізнес-плану Державною підприємства МОУ «Західвійськбуд» на 2003 рік, ДП МОУ «Західвійськбуд» у 2003 році було замовлено виготовлення технічної документації на проведення інвентаризації земельних ділянок, які розташовані в АДРЕСА_1 . Зазначив, що в ході проведення інвентаризації встановлено, що у ДП МОУ «Західвійськбуд» в користуванні знаходяться земельні ділянки площами 2,1493 га, 0,2276га, 0,4045га, 0,2786га. Вказав, що 14.03.2006р. Малехівською сільською радою було прийнято рішення №1 «Про погодження дозволу на складання проекту землеустрою з інвентаризації земельної ділянки», згідно якого погоджено вилучення земельної ділянки з користування та погоджено дозвіл на складання проекту землеустрою з інвентаризації земельної ділянки для обслуговування об`єктів нерухомого майна в є. Малехів по АДРЕСА_2 .

Зазначив, що дане рішення було прийнято Малехівською сільською радою за заявою ДП МОУ «Західвійськбуд», керуючись ст. 12, 120 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час прийняття даного рішення), враховуючи, що ДП МОУ «Західвійськбуд» було відчужено об`єкти нерухомою майна юридичним особам.

Вказав, що враховуючи дане рішення сільської ради, а також клопотання ДП МОУ «Західвійськбуд» про погодження вилучення частини земельної ділянки, було прийнято розпорядження голови Жовківської районної державної адміністрації від 22.12.2006р. №1223, яким припинено ДП МОУ «Західвійськбуд» користування частиною земельної ділянки площею 5,1443 та у зв`язку з добровільною відмовою від права користування частиною земельної ділянки з подальшою передачею ГзОВ «Західбудсервіс», ПП «Автотехнобудсервіс" і ТзОВ «Галтрансрембуд». Вилучену земельну ділянку ДП МО України «Західвійськбуд» площею 5,1443 га перевести в землі запасу Малехівської сільської ради (забудовані землі).

Звернув увагу на те, що при затвердженні проекту землеустрою щодо зміни та встановлення меж села Малехів Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області у ДП МОУ «Західвійськбуд» в користуванні було 3,0600 га, що вбачається із викопіювання з проекту землеустрою щодо зміни та встановлення меж села Малехів Жовківського району Львівської області. Із викопіювання з генерального плану с. Малехів вбачається, що на території розформованих військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 знаходяться юридичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність. Дані юридичні особи є власниками об`єктів нерухомого майна, які було відчужено Третьою особою.

Зазначив, що на момент прийняття рішення сільської ради про затвердження генерального плану с. Малехів та прийняття рішення Львівською обласною радою про зміну меж с. Малехів, розпорядження голови Жовківської районної державної адміністрації від 22.12.2006р. №1223 було чинним.

Вказав, що із розпорядження голови Жовківської районної державної адміністрації від 22.12.2006р. №1223, яким припинено ДП МОУ «Західвійськбуд» користування частиною земельної ділянки площею 5,1443 га у зв`язку з добровільною відмовою від права користування частиною земельної ділянки з подальшою передачею ТзОВ «Зухідбудсервіс», ПП «Автотехнобудсервіс" і ТзОВ «Галтрансрембуд», вбачається, що воно не стосується спірної земельної ділянки, яка перебуває в користуванні ОСОБА_1 .

Зазначив, що з акту встановлення та узгодження меж землекористування ОСОБА_1 від 27.06.2005р., вбачається, що суміжним землекористувачем спірної земельної ділянки є ДІЇ МОУ «Західвійськбуд», яке ніяких претензій при узгоджені меж не заявило та належним чином погодило межі даної земельної ділянки про, що свідчить підпис керівника га печатка підприємства.

Вважає, що договірні відносини з приводу користування спірною земельною виникли ще у 2006 році, що свідчить про безпідставність позовних вимог позивача.

Вказав, що керуючись генеральним планом с. Малехів, нормами чинного той момент законодавства, беручи до уваги те, що спірна земельна ділянка перебувала в межах населеного пункту с. Малехів, Малехівською сільською радою, як суб`єктом якому законом надано право розпоряджатися землями територіальної громади, прийнято оскаржуване рішення.

Звернув увагу також на те, що під час державної реєстрації спірної земельної ділянки, державним кадастровим реєстратором було виявлено помилку у присвоєнні кадастрового номера 4622785700:03:002:0001, в результаті чого присвоєно новий кадастровий номер 4622785700:03:001:0012.

Вказав, що позивач належним чином не обгрунтовує та не надає жодних належних та допустимих доказів, згідно яких можна було б встановити розміщення спірної земельної ділянки.

Зазначив, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування належить до виключної компетенції органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, а у випадку задоволення позову, в порушення чинного законодавства, Міністерство оборони України, попри те, що частина земельних ділянок військових частин НОМЕР_1 і НОМЕР_2 може належати ДП МОУ «Західвійськбуд» виключно на праві постійного користування, набуде право власності на спірну земельну ділянку.

Також Відповідач 1 просить суд застосувати до вимог прокурора строк позовної давності, оскільки такий на його думку є пропущеним.

Представник Жовківської РДА в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення такого, однак подав письмову заяву, в якій вказав, що Жовківська РДА є неналежним відповідачем.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення такого, однак його представник подав письмову заяву, в якій просив проголосити рішення за його відсутності та відсутності відповідача 3.

Окрім цього, Відповідачем № 3 ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд у позові відмовити.

Відповідачем № 3 у відзиві вказує, що позивач не довів факту правонаступництва земельних ділянок від військових частин НОМЕР_1 і НОМЕР_2 до Державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд". Зазначив, що посилання на наказ Міністра оборони України від 29.01.1998 року №27 «Про створення та реєстрацію державних підприємств Міністерства оборони України», як на підставу правонаступництва земельних ділянок, не відповідає чинному законодавству України, факт правонаступництва встановлюється законом, а не рішеннями судів.

Вказав, що враховуючи те, що відповідач 3 не брав участі у справах №№914/2733/13; 914/2895/15; 5015/2616/12, він спростовує доводи позивача про факт правонаступництва земельних ділянок від військових частин НОМЕР_1 і НОМЕР_2 до Державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд".

Зазначив, що позивач безпідставно обґрунтовує позовні вимоги, посилаючись на розпорядження голови Жовківської районної державної адміністрації № 1223 від 22 грудня 2006 року «Про вилучення земельної ділянки із землекористування ДП МО України «Західвійськбуд» на території Малехівської сільської ради» та розпорядження голови Жовківської районної державної адміністрації від 14 грудня 2011 року №1137 «Про визнання таким, що втратили чинність розпорядження голови райдержадміністрації від 22.12.2006 року №1223».

Вважає, що вказані розпорядження стосуються земельних ділянок ТзОВ «Західбудсервіс», ПП «Автотехнобудсервіс» і ТзОВ «Галтрансрембуд», а не земельної ділянки відповідача 3 - ОСОБА_1 .

Вказав, що попереднім користувачем земельної ділянки площею 0,6766 га було Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр-Дистриб`юція», а не Державне підприємство Міністерства оборони України "Західвійськбуд".

Зазначив, що після підписання договорів купівлі продажу від 24 грудня 2004 року та для укладення вказаного договору оренди земельної ділянки ОСОБА_1 замовив у Жовківського районного відділу Львівської регіональної філії Центру державного земельного кадастру виготовлення Технічного звіту по виконаних роботах про передачу земельної ділянки в оренду на території АДРЕСА_1 .

Вказав, що у складі вказаного Технічного звіту знаходиться рішення №4 від 11 листопада 2015 року XXXV сесії четвертого демократичного скликання Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області «Про погодження проекту землеустрою з інвентаризації земельної ділянки з метою надання її в оренду п. ОСОБА_1 для обслуговування складського та побутового приміщення на території Малехівської с/ради», а також розпорядження голови Жовківської районної державної адміністрації від 6 грудня 2005 року №824 «Про затвердження технічної документації із землеустрою земельної ділянки та надання її в оренду гр. ОСОБА_1 ». На стор. 32 Технічного звіту знаходиться витяг з форми 6-зем №832 від 02 червня 1005 року, в якому користувачем згаданої земельної ділянки значиться ТОВ «Центр-Дистриб`юція».

Відповідач 3 переконаний у тому, що розпорядження голови Жовківської районної державної адміністрації № 1223 від 22 грудня 2006 року «Про вилучення земельної ділянки із землекористування ДП МО України «Західвійськбуд» на території Малехівської сільської ради» аж ніяк не може стосуватися його земельної ділянки.

Також Відповідач №3 просить суд застосувати до вимог прокурора строк позовної давності, оскільки такий на його думку є пропущеним.

Державним підприємством Міністерства оборони України «Західвійськбуд було надано письмові пояснення щодо суті спору, в яких третя особа просить суд задовольнити позов прокурора в повному обсязі. Окрім цього, представником третьої особи було подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини встановлені судом.

Згідно державного акту на право постійного користування землею від 03.06.1997р. II-ЛВ №002741 (Том 1 а.с.25) військова частина НОМЕР_2 , яка знаходиться в с. Малехові, є постійним землекористувачем земельної ділянки площею 3,8491 га. Земельну ділянку надано у постійне користування для будівництва та експлуатації існуючих будівель і споруд відповідно рішення Малехівської сільської ради від 27.12.1996р.

Згідно державного акту на право постійного користування землею від 29.05.1997р. II-ЛВ №000650 (Том 1 а.с.27) військова частина НОМЕР_1 , яка знаходиться в с. Малехові, є постійним землекористувачем земельної ділянки площею 5,799 та. Земельну ділянку надано у постійне користування для будівництва та експлуатації існуючих будівель і споруд відповідно рішення Малехівської сільської ради від 17.09.1996р.

Наказом Міністерства оборони України № 27 від 29.01.1998 (Том 1 а.с.35) "Про створення та реєстрацію державних підприємств Міністерства оборони України" на базі розформованих військових частин організовано створення відособлених структурних підрозділів державних підприємств Міністерства оборони України, в тому числі й ДП МОУ "Західвійськбуд".

Враховуючи відчуження об`єктів нерухомого майна ДП МОУ «Західвійськбуд» на користь юридичних осіб, згідно затвердженого начальником центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України 10.02.2003р. бізнес-плану Державною підприємства МОУ «Західвійськбуд» на 2003 рік (Том 1 а.с.170-171), ДП МОУ «Західвійськбуд» у 2003 році було замовлено виготовлення технічної документації на проведення інвентаризації земельних ділянок, які розташовані в АДРЕСА_2 (Том 1 а.с.172).

25.12.2003р. Малехівською сільською радою було прийнято рішення № 6 «Про надання дозволу на проведення інвентаризації земель ДП МОУ "Західвійськбуд"» (Том.1 а.с.176).

Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 24.12.2004 року (реєстровий номер 1572) ОСОБА_1 придбав складське приміщення «В-1», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 24.12.2004 року (реєстровий номер 1570) ОСОБА_1 придбав складське приміщення «Б-1», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до рішення №19 від 27.04.2005р. Малехівської сільської ради «Про припинення права користування земельною ділянкою ТзОВ «Центр-Дистриб`юції» та надання дозволу на складання проекту землеустрою з інвентаризації земельної ділянки ОСОБА_1 » вирішено припинити право користування земельною ділянкою площею 0,6994 га, яка була надана в користування ТзОВ «Центр-Дистриб`юція» по АДРЕСА_1 , погодити надання дозволу громадянину ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою з інвентаризації земельної ділянки орієнтовною площею 0,69 га для обслуговування складського та побутового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Акту встановлення та узгодження меж землекористування ОСОБА_1 від 07.06.2005 року в присутності представника суміжного землекористувача УНРДП МОУ «Західвійськбуд» (яким ніяких претензій при встановленні меж землекористування не заявлено) складено акт про проведення встановлення в натурі меж земельної ділянки ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до розпорядження голови Жовківської районної державної адміністрації від 22 липня 2005 року № 403 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою з інвентаризації земельної ділянки орієнтовною площею 0,68 га з метою надання її в оренду ОСОБА_1 для обслуговування побутового та складського приміщень.

Відповідно до розпорядження голови Жовківської районної державної адміністрації від 6 грудня 2005 року №824 «Про затвердження технічної документації із землеустрою земельної ділянки та надання її в оренду гр. ОСОБА_1 » передано в оренду земельну ділянку площею 0,6766 га гр. ОСОБА_1 для обслуговування складського та побутового приміщень.

Враховуючи рішення №1 від 14.03.2006р. Малехівської сільської ради «Про погодження дозволу на складання проекту землеустрою з інвентаризації земельної ділянки», а також клопотання ДП МОУ «Західвійськбуд» про погодження вилучення частини земельної ділянки, було прийнято розпорядження голови Жовківської районної державної адміністрації від 22.12.2006р. № 1223 «Про вилучення земельної ділянки із землекористування ДП МО України «Західвійськбуд» на території Малехівської сільської ради» (Том 1 а.с.17), згідно якого вирішено: припинити ДП МО України «Західвійськбуд» користування частиною земельної ділянки площею 5,1443га, надану для обслуговування об`єктів нерухомого майна у зв`язку з добровільною відмовою від права користування частиною земельної ділянки з подальшою передачею ТвОВ «Західвійськбудсервіс», ПП «Автотехнобудсервіс» і ТзОВ «Галтрансрембуд» на території Малехівської сільської ради; вилучену земельну ділянку ДП МО України «Західвійськбуд» площею 5,1443 га переведено в землі запасу Малехівської сільської ради (забудовані землі).

Рішенням Малехівської сільської ради № 1 від 19.11.2008 (Том 1 а.с. 180а) було затверджено генеральний план с. Малехів.

Розпорядженням голови Жовківської районної державної адміністрації від 14 грудня 2011 року №1137 «Про визнання таким, що втратило чинність розпорядження голови райдержадміністрації від 22.12.2006 року №1223» визнано таким, що втратило чинність розпорядження голови Жовківської районної державної адміністрації від 22.12.2006р. № 1223 «Про вилучення земельної ділянки із землекористування ДП МО України «Західвійськбуд» на території Малехівської сільської ради».

Рішенням Малехівської сільської ради № 15 від 07.11.2013 року «Про державну реєстрацію права комунальної власності земельної ділянки по АДРЕСА_1 для обслуговування складського та побутового приміщень гр. ОСОБА_1 та надання в оренду» вирішено: 1) Малехівській сільській раді здійснити державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку для обслуговування складського та побутового приміщень по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4622785700:03:001:0012; 2) після державної реєстрації права комунальної власності, надати в оренду гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,6766 га для обслуговування складського та побутового приміщень кадастровий номер 4622785700:03:001:0012 терміном на 42 роки, з розміром орендної плати 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; 3) доручено сільському голові в установленому порядку відповідно до законодавства укласти договір оренди земельної ділянки із гр. ОСОБА_1 на умовах, визначених п. 1; 4) орендарю гр. ОСОБА_1 забезпечити використання зазначеної земельної ділянки відповідно до її цільового призначення та умов договору оренди, а також здійснити державну реєстрацію права користування в установленому законодавством порядку.

З договору оренди землі від 15.01.2014 року вбачається, що Малехівська сільська рада на підставі рішенням Малехівської сільської ради № 15 від 07.11.2013 року надає, а ОСОБА_1 приймає в строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 4622785700:03:001:0012 загальною площею 0,6766 га для обслуговування складського та побутового приміщень, яка знаходиться АДРЕСА_1 (Том 1 а.с. 21-23).

Відповідно до відомостей про земельну ділянку (роздруківка з сайту e.land.gov.ua) земельна ділянка площею 0,6766 га кадастровий номер 4622785700:03:001:0012, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 перебуває у праві власності Малехівської сільської ради (№ запису про право 4046380, дата державної реєстрації права 23.12.2013 року) та праві оренди землі Відповідача №3 (дата реєстрації 08.04.2014 року).

Прокурор та позивач вважають, що рішення реєстраційної служби Жовківського районного управління юстиції Львівської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права комунальної власності за Малехівською сільською радою Жовківського району Львівської області на земельну ділянку (кадастровий номер 4622785700:03:001:0012) площею 0,6766 га по АДРЕСА_1 слід визнати незаконним та скасувати оскільки вказане рішення призвело до вилучення спірного майна від законного користувача, пункти 1-4 рішення Відповідача - 1 від 07.11.2013 року №15 «Про державну реєстрацію права комунальної власності земельної ділянки по АДРЕСА_1 для обслуговування складського та побутового приміщень гр. ОСОБА_1 та надання в оренду» слід визнати недійсним та скасувати, оскільки Малехівська сільська рада Жовківського району Львівської області приймаючи оскаржуване рішення, вийшла за межі своїх повноважень і розпорядилася спірною земельною ділянкою, передавши її у оренду відповідачу №3 без згоди Міністерства Оборони України.

Укладений між Малехівською сільською радою та ОСОБА_1 договір оренди спірної земельної ділянки прокурор просить визнати недійсним, оскільки такий укладений на виконання рішення Малехіської сільської ради від 07.11.2013 року №15. Спірну земельну ділянку просив суд витребувати від Відповідача №3 на користь держави в особі Міністерства оборони України.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до наступних висновків:

Щодо позовної вимоги прокурора та позивача про визнання недійсним та скасування пунктів 1-4 рішення Відповідача-1 від 07.11.2013 року №15 «Про державну реєстрацію права комунальної власності земельної ділянки по АДРЕСА_1 для обслуговування складського та побутового приміщень гр. ОСОБА_1 та надання в оренду», суд зазначає наступне.

Прокурор та позивач вважають, що Малехівська сільська рада Жовківського району Львівської області приймаючи оскаржуване рішення, вийшла за межі своїх повноважень і розпорядилася спірною земельною ділянкою, передавши її у оренду відповідачу №3 без згоди Міністерства Оборони України.

Як встановлено судом, згідно оскаржуваного рішення Малехівська сільська рада вирішено: 1) Малехівській сільській раді здійснити державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку для обслуговування складського та побутового приміщень по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4622785700:03:001:0012; 2) після державної реєстрації права комунальної власності, надати в оренду гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,6766 га для обслуговування складського та побутового приміщень кадастровий номер 4622785700:03:001:0012 терміном на 42 роки, з розміром орендної плати 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; 3) доручено сільському голові в установленому порядку відповідно до законодавства укласти договір оренди земельної ділянки із гр. ОСОБА_1 на умовах, визначених п. 1; 4) орендарю гр. ОСОБА_1 забезпечити використання зазначеної земельної ділянки відповідно до її цільового призначення та умов договору оренди, а також здійснити державну реєстрацію права користування в установленому законодавством порядку.

Пленум Верховного суду України у п.11 постанови №7 від 16.04.2004р. "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" звертає увагу що розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.

Відповідно до ст.2 Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно з ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла під час виникнення спірних правовідносин) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, однією з яких, зокрема, є землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, отже, землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення є землями однієї категорії.

Як визначено ст.65 Земельного кодексу України, землями промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

За змістом ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони" та ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про використання земель оборони").

Як встановлено судом, згідно державного акту на право постійного користування землею від 03.06.1997р. ІІ-ЛВ № 002741 (Том І а.с.25) військова частина НОМЕР_2 , яка знаходиться в с. Малехові, була постійним землекористувачем земельної ділянки площею 3,8491 га. Земельну ділянку надано у постійне користування для будівництва та експлуатації існуючих будівель і споруд відповідно рішення Малехівської сільської ради від 27.12.1996р.

Згідно державного акту на право постійного користування землею від 29.05.1997р. ІІ-ЛВ № 000650 (Том 1 а.с.27) військова частина НОМЕР_1 , яка знаходиться в с.Малехові, була постійним землекористувачем земельної ділянки площею 5,799 га. Земельну ділянку надано у постійне користування для будівництва та експлуатації існуючих будівель і споруд відповідно рішення Малехівської сільської ради від 17.09.1996р.

Наказом Міністерства оборони України № 27 від 29.01.1998 (Том 1 а.с.35) "Про створення та реєстрацію державних підприємств Міністерства оборони України" на базі розформованих військових частин організовано створення відособлених структурних підрозділів державних підприємств Міністерства оборони України, в тому числі й ДП МОУ "Західвійськбуд".

Відповідно до вимог ст. 77 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони", ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань утворених відповідно до законів України. Вказані землі, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

З аналізу вищенаведеного, вбачається, що державне підприємство МО України "Західвійськбуд" стало правонаступником всіх майнових прав і обов`язків військових частин НОМЕР_1 і НОМЕР_2 (які входили до складу в/ч НОМЕР_3 ), зокрема правонаступником права постійного користування: земельною ділянкою 5,799 га ( згідно Державному акту на право постійного користування землею 11-ЛВ № 000650 від 29.05.1997р.); земельною ділянкою розміром 3,8491 га (згідно Державного акту на право постійного користування землею 11-ЛВ № 002741 від 03.06.2997 р.), які були надані у постійне користування військовим частинам А - 3334 і А - 3357.

Суд звертає увагу на те, що загальна площа земельних ділянок, які належали військовим частинам А - 3334 і А - 3357 (які входили до складу в/ч НОМЕР_3 ), згідно наведених вище Державних актів на право постійного користування землею, становила 9,65га.

Згідно долученої до матеріалів справи довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) (Том 1 а.с.29) зазначено, що станом на 01.01.2004р. землекористувачем земельної ділянки площею 9,65 га є ДП МОУ "Західвійськбуд"; дана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту. У довідці вказаний номер рядка 6.1, а таким номером рядка як власник, землекористувач зазначається Міністерство оборони України.

Суд також звертає увагу на те, що постановою від 11 грудня 2014 року у справі № 914/2733/13 (Том 1 а.с. 37), Львівським апеляційним господарським судом було встановлено, що ДП МОУ "Західвійськбуд" є повним правонаступником військової частини НОМЕР_2 , в тому числі і щодо права землекористування, а документальне переоформлення такого права у певний термін не є обов`язковим.

Суд звертаєувагу нате,що 10.05.2016року постановоюЛьвівського апеляційногогосподарського судуу справі№ 914/2895/15встановлено,що 01.12.1998р.відповідно доНаказу МОУкраїни від29.01.98р.№ 27розформовано Львівськетериторіальне інженерно-будівельнеуправління,до складуякого,зокрема,входили:військова частина НОМЕР_1 та військовачастина НОМЕР_2 .Згідно зНаказом від20.11.1998року №131військова частина НОМЕР_1 розформована,а правонаступникомпризначено ДПМО «Західвійськбуд»,якому передавалисяфонди імайно військовоїчастини.Згідно зНаказу від20.11.98р.№ 131 військовачастина НОМЕР_1 розформовано,а правонаступникомпризначено ДПМО "Західвійськбуд",якому передавалисяфонди імайно зазначеноївійськової частини.Відповідно вищенаведеногоНаказу булопризначено ліквідаційнукомісію тавстановлено терміндля складанняліквідаційного балансута ліквідаційногоакта дляскладання актівприйняття -передачі основнихзасобів доДП МОУкраїни "Західвійськбуд".Згідно НаказуМіністра ОборониУкраїни від19.03.99р.№ 84 були внесені зміни та доповнення до Статуту ДП МО України "Західвійськбуд", зокрема було доповнено п. 1.3 статуту, а саме: ДП МО України "Західвійськбуд" є правонаступником територіального інженерно-будівельного управління. В Акті прийняття - здачі посади керівника ДП МО України "Західвійськбуд" затвердженого 21.05.1999р. начальником розквартирування військ та капітального будівництва МО України, зазначено, що основні засоби виробництва передачі від Львівського територіального інженерно-будівельного управління (в/ч НОМЕР_3 ) в ДП МО України "Західвійськбуд", акти затверджені 17.02.99р. А також виконані передача балансів від Львівського територіального інженерно-будівельного управління - ДП МО України "Західвійськбуд".

У постанові від 10.05.2016 по справі №914/2895/15, Львівський апеляційний господарський суд встановив, що державне підприємство МО України "Західвійськбуд" стало правонаступником всіх майнових прав і обов`язків військових частин НОМЕР_1 і НОМЕР_2 (які входили до складу в/ч НОМЕР_3 ), зокрема правонаступником права постійного користування: земельною ділянкою 5,799 га ( згідно Державному акту на право постійного користування землею 11-ЛВ № 000650 від 29.05.1997р.); земельною ділянкою розміром 3,8491 га ( згідно Державному акту на право постійного користування землею 11-ЛВ № 002741 від 03.06.2997 р.), які були надані у постійне користування військовим частинам А - 3334 і А - 3357.

Відповідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Таким чином, з врахуванням аналізу зазначених норм законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що до ДП МОУ «Західвійськбуд» перейшло право користування земельними ділянками, які належали на праві постійного користування військовим частинам А - 3334 і А - 3357 згідно Державного акту на право постійного користування землею 11-ЛВ № 000650 від 29.05.1997р. та згідно Державного акту на право постійного користування землею 11-ЛВ № 002741 від 03.06.2997 р. Загальна площа земельних ділянок згідно даних актів становить 9,65 га.

Відповідно до статуту, Державне підприємство "Західвійськбуд" засноване на державній власності, діє як державне унітарне комерційне підприємство та належить до сфери управління Міністерства оборони України.

Метою діяльності підприємства являється виконання програми житлового та військового будівництва для Міністерства оборони України, структур Сил України та інших замовників - юридичних та фізичних осіб України та інших держав незалежно від форм власності.

Майно ДП МО України «Західвійськбуд» становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі Підприємства. Майно Підприємства є державною власністю і закріплюється на праві повного господарського відання, Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та статуту.

Підприємство здійснює володіння, користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності.

Вимогами ст. 10 Закону України "Про оборону України" ст. ст. З, 10 України "Про Збройні Сили України", п.п. 1,75 "Положення про Міністерство оборони України", затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 406/2011, встановлено, що Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади і військового управління, забезпечує використання відповідно до законодавства земельних ділянок, виділених для потреб Збройних Сил України.

Відповідно до вимог п.п. 44, 45, 50 "Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями", затвердженого наказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997 року № 483, передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військового та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України. Оформлення передачі земель місцевим органам влади здійснюють землекористувачі спільно з квартирно-експлуатаційною частиною, на обліку яких знаходяться земельні ділянки.

Міністром оборони України або уповноваженою ним посадовою особою рішення щодо надання згоди на передачу спірної земельної ділянки не приймалося, відповідне клопотання про її передачу Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням не порушувалося.

Таким чином Відповідачем №1 у справі не доведено, що спірна земельна ділянка була вилучена у встановленому законом порядку та за згодою уповноваженої особи із земель Міністерства оборони України, передана Малехівській сільській раді, змінила форму власності (з державної на комунальну).

Водночас судзазначає,що 24.12.2004року Відповідачем№3було набутона підставідоговорів купівлі-продажу,право власностіна складськіприміщення «В-1»та «Б-1»,які знаходятьсяза адресою: АДРЕСА_1 .Право власностібуло зареєстровано,про щосвідчать витягипро реєстраціюправа власності№ 6502620від 15.02.2005року (Том1а.с.116)та №6502503від 15.02.2005року (Том 1 а.с.117).

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ч.1 ст. 120 Земельного кодексу (в редакції, що діяла під час виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до Постанови ВСУ від 11.02.2015 року у справі №6-2цс15 колегія суддів дійшла висновку, що аналіз норм ст. 120 Земельного кодексу у редакції 2003 року у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені. Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Відповідно до рішення Вищого господарського суду у справі №922/2257/14 від 22.09.2015 року колегія суддів дійшла висновку, що при виникненні у іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без "оформлення" припинення права будь-якими актами та документами. Вказана норма є імперативною і відступ від неї на підставі договору не допускається. Тобто у всіх випадках переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право на земельну ділянку виникає у набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об`єкти. Подальша "реєстрація земельної ділянки" (ст. 202 ЗК України) та права на земельну ділянку (Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") повинні бути здійсненні з метою запобігання спорам та створення можливості для наступного відчуження земельної ділянки за договором.

Відповідно до рішення Вищого господарського суду у справі № 910/23058/14 від 09.07.2015 року при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами. Варто наголосити, що ця норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, а припиняється в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки.

Відповідно до рішення Вищого господарського суду у справі № 910/9813/15 від 20.10.2015 року при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без "оформлення" припинення права будь-якими актами та документами. Варто наголосити, що ця норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, має місце заміна сторони в зобов`язанні.

Отже, усе вищезазначене свідчить про те, що після набуття Відповідачем № 3 права власності на складські приміщення, до Відповідача № 3 перейшло права користування земельною ділянкою, а право попереднього власника або користувача було припинено автоматично в силу закону, без "оформлення" припинення права будь-якими актами та документами, а отже, суд не вбачає порушення законних прав Позивача щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, оскільки, як зазначалось, на момент прийняття оспорюваного рішення Відповідача №1 право Позивача на вказану земельну ділянку було припинено автоматично в силу закону, а тому згода Міністерства Оборони України на вилучення вказаної земельної ділянки з користування після виникнення у Відповідача №3 права приватної власності на складські приміщення не вимагалося.

Також суд бере до уваги ту обставину, що Відповідачем № 3 та Відповідачем № 1 заявлено заяву про застосування до вимог прокурора строку позовної давності.

Обгрунтовуючи свою заяву про застосування до вимог Прокурора строку позовної давності, Відповідач №3 звертає увагу на те, що Позивачем по справі подано разом із позовною заявою рішення господарського суду Львівської області у справах №5015/2616/12, №914/2733/13 та 914/2895/15, а також запит прокуратури від 14.12.2017 року та відповідь Малехівської сільської ради на такий від 21.12.2017 року, звідки випливає, що про існування спірного рішення № 15 від 07.11.2013 року, а також про існування договору оренди позивач та прокуратура, як ініціатор перерахованих судових процесів, могли довідатися значно раніше грудня 2017 року.

Обгрунтовуючи свою заяву про застосування до вимог Прокурора строку позовної давності, Відповідач №1 звертає увагу на те, що позивачу було відомо про зменшення площі землекористування ДП МОУ «Західвійськбуд» ще з 2003 року, оскільки останнім виготовлялася технічна документація щодо інвентаризації земель.

Оскаржуване прокурором рішення Малехівської сільської ради № 15 «Про державну реєстрацію права комунальної власності земельної ділянки по АДРЕСА_1 для обслуговування складського та побутового приміщень гр. ОСОБА_1 та надання в оренду», було прийнято 07.11.2013 року.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Статтею 260 ЦК України визначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.253 ЦКУ України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Прокурор стверджує, що про порушення інтересів держави внаслідок прийняття оскаржуваного рішення він дізнався після отримання відповіді Малехівської сільської ради від 21.12.2017, згідно якої рішення від 14.03.2006 № 1 не було скасовано, і рішень щодо повернення земельної ділянки на території с. Малехів площею 5,1443 га у власність держави в особі Міністерства оборони України сільською радою не приймалось.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати свої права в примусовому порядку через суд (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 року у справі № 6-116цс13).

Як зазначено в постанові Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі № 6-75цс15, формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не лише з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме із копій рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2012 року у справі № 5015/2616/12, рішення Господарського суду Львівської області від 08.09.2014 року у справі № 914/2733/13, рішення Господарського суду Львівської області від 21.12.2015 року у справі № 914/2895/15, постанови Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 року, прокуратурою Жовківського району, першим заступником прокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та ДП МОУ «Західвійськбуд», заступником військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та ДП МОУ «Західвійськбуд» неодноразово ініціювалися судові процеси щодо передання іншим особам земельних ділянок, які були надані в постійне користування військовим частинам НОМЕР_2 та НОМЕР_1 на підставі державного акту на право постійного користування землею від 03.06.1997р. II-ЛВ №002741 та державного акту на право постійного користування землею від 29.05.1997р. II-ЛВ №000650.

Зокрема, такі судові процеси розпочиналися та тривали і в період з часу винесення оскаржуваного рішення 07.11.2013 року.

Наведене свідчить про те, що як прокурор та позивач, так і третя особа ДП МОУ «Західвійськбуд», яке відповідно до свого статуту належить до сфери управління Міністерства оборони України, як до 07.11.2013 року, так і після цієї дати, інтересувалися майновими правами Міністерства оборони України на земельні ділянки в с. Малехів, які були в постійному користуванні військових частин НОМЕР_2 та НОМЕР_1 (в складі яких була і спірна земельна ділянка), отримували копії рішень Малехівської сільської ради про передання таких ділянок іншим особам та копії договорів про надання таких в оренду іншим особам.

Відтак, прокурор та позивач мали об`єктивну можливість довідатися про обставини та факти порушення прав позивача щодо спірної земельної ділянки, зокрема про винесення оскаржуваного рішення № 15, з 07.11.2013 року.

Таким чином 3-х річний строк позовної давності щодо вимоги про визнання недійсним та скасування пунктів 1-4 рішення Відповідача-1 від 07.11.2013 року №15 «Про державну реєстрацію права комунальної власності земельної ділянки по АДРЕСА_1 для обслуговування складського та побутового приміщень гр. ОСОБА_1 та надання в оренду», розпочався із 07.11.2013 року та закінчився 06.11.2016 року.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, прокурор звернувся із даним позовом до суду лише 21.03.2018р., про що свідчить відмітка канцелярії суду на позовній заяві.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що прокурором пропущено встановлений законом строк позовної давності щодо вказаної позовної вимоги, поважних причин такого пропуску прокурором та позивачем не наведено.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як зазначає Пленум Вищого господарського суду України у своїй постанові від 29.05.2013р. №10, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на викладене суд вважає, що в задоволенні позовної вимоги прокурора про визнання недійсним та скасування пунктів 1-4 рішення Відповідача-1 від 07.11.2013 року №15 «Про державну реєстрацію права комунальної власності земельної ділянки по АДРЕСА_1 для обслуговування складського та побутового приміщень гр. ОСОБА_1 та надання в оренду», слід відмовити у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Щодо вимог прокурора про визнання незаконним та скасування рішення реєстраційної служби Жовківського районного управління юстиції Львівської області (номер запису про право 4046380 від 23.12.2013) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права комунальної власності за Малехівською сільською радою Жовківського району Львівської області на земельну ділянку (кадастровий номер 4622785700:03:001:0012) площею 0,6766 га по АДРЕСА_1 ; визнання недійсним договору оренди землі від 15.01.2014 року, укладеного між Малехівською сільською радою Жовківського району Львівської області та ОСОБА_1 , щодо передачі в оренду земельної ділянки з кадастровим № 4622785700:03:001:0012; витребування від Малехівської сільської ради та ОСОБА_1 на користь держави Україна в особі Міністерства оборони України земельної ділянки площею 0,6766 га по АДРЕСА_1 кадастровий номер 4622785700:03:001:0012 - судом встановлено, що такі є похідними від вимоги про визнання недійсним та скасування пунктів 1-4 рішення Малехівської сільської ради від 07.11.2013 року №15, у задоволенні якої відмовлено, а відтак у задоволенні цих вимог потрібно відмовити також.

Суд звертає увагу на те, що ЗУ «Про ратифікацію Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року. Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 1 Ідо Конвенції» ратифіковано Конвенцію про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року (надалі Конвенція) та Перший протокол та протоколи №2,4,7,11 до Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 року «Стретч проти Об`єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії» зазначено, що визнання недійсним правочину згідно якого особа отримала майно від держави та подальше позбавлення її цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон є неприпустимим.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання фундаментальних прав окремої особи. Необхідно, щоб була дотримана обгрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1 Першого протоколу Конвенції.

У вказаному вище рішенні від 24.06.2003 року «Стретч проти Об`єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії» зазначено, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26.03.2013 року у справі «Рисовський проти України», зокрема, вказано, що потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та ОСОБА 1 проти Чеської республіки»).

Європейський суд дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

У практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982 року, «Особа 5 та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986 року, «Щокін проти України» від 14.10.2010 року, «Сєрков проти України» від 07.07.2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000 року, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року та інші напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний» «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. При цьому суд констатує порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатись як порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар. Таким чином, стаття 1 Першого протоколу Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у

своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст. 78 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, беручи до уваги встановлені обставини, враховуючи наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак судовий збір з відповідачів в користь позивача стягувати не потрібно.

Керуючись статтею 23, ч. 2 ст. 247, статтями 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову заступника військовогопрокурора Західногорегіону Українив інтересахдержави -Міністерства оборониУкраїни вособі йогооргану,уповноваженого здійснювативідповідні функціїу спірнихвідносинах доМалехівської сільськоїради Жовківськогорайону Львівськоїобласті,Жовківської районноїдержавної адміністраціїЛьвівської області, ОСОБА_1 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруна стороніпозивача :Державне підприємствоМіністерства оборониУкраїни "Західвійськбуд"про визнаннянедійсними рішень,договору орендита витребуванняземельної ділянки - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, подається до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 28.10.2020р.

Суддя Мікула В. Є.