Постанова

від 27.10.2020 по справі 808/3104/14(сн/280/3/20)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 808/3104/14 (СН/280/3/20) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,

секретарі судового засідання Сколишеві О.О.,

за участі представника відповідача Лабур М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року в адміністративній справі №808/3104/14 (головуючий суддя першої інстанції Максименко Л.Я.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фаворіт до Головного управління ДПС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 13.05.2014 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Вільнянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області ( на теперішній час - Головне управління ДПС у Запорізькій області), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.12.2013 року № 0000611500, № 0000621500 та №0000631500.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків контролюючого органу щодо порушення товариством податкового законодавства, оскільки угоди, укладені позивачем з ПП Грант-ГЗО , ТОВ Агро-Ера , ПП Украгро-Трейд , ФОП ОСОБА_1 , ТОВ Авіс Фарм , ПП Зернопром , ТОВ Норт Вест 2012 , мали реальний характер, повністю виконані та відповідним чином відображені в податковому обліку позивача. Первинні документи укладені з дотриманням вимог ст.9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , з додержанням обов`язкових умов дійсності правочину, з волевиявленням сторін, передбачених ст.203 ЦК України, зміст первинних документів не суперечить актам цивільного законодавства, підписані особами, які мають необхідний об`єм цивільної право-дієздатності. Відтак, у будь-якому випадку такі договори створюють реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року, скасовано податкові повідомлення-рішення, винесені Вільнянською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 30.12.2013 року №0000611500, №0000621500, №0000631500.

Постановою Верховного Суду від 10.12.2019 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 липня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, в своїй постанові зазначив, що попередніми судами не надано оцінку доводам відповідача про не підтвердження руху активів та їх зберігання, відсутності підтвердження постачання товару по ланцюгу продавців; не враховано особливості обліку та постачання сільськогосподарської продукції; не досліджено технічну можливість контрагентів позивача поставити товар із урахуванням їх фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), понесення ними витрат, пов`язаних із реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо). Крім того, судом помилково не враховано доводи контролюючого органу щодо наявної інформації, а саме протоколи допиту свідків - директорів ТОВ Калев (ПП Зернопром ) ОСОБА_2 та ТОВ Норт Вест 2012 ОСОБА_3 , а також ОСОБА_4 , власниці вантажного автомобіля, отримані у межах кримінального провадження № 32014080020000012, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом вчинення службовими особами ТОВ Фаворіт кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України. Згідно з поясненнями вказаних осіб вони заперечували фінансово-господарські взаємовідносини з позивачем.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, винесені Вільнянською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 30.12.2013 року №0000611500, №0000621500, №0000631500.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що за результатами перевірки позивача не підтверджено реальність руху ТМЦ, згідно наданих товарно-транспортних накладних відсутнє конкретне місце навантаження та розвантаження(склад). На думку апелянта, при розгляді справи судом першої інстанції не взято до уваги, що в ході проведення перевірки позивачем не надано документів де зберігався товар (на яких складах), також перевіркою встановлено відсутність довіреностей у TOB Фаворіт , витягу з журналу довіреностей. Вважає, що з огляду на наведені факти позивачем не доведено реальність господарських операцій з контрагентами. Крім того, апелянт звертає увагу, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №32014080020000012, що кваліфікується за ч.3 ст.212 КК України за фактом ухилення від сплати податків службовими особами TOB Фаворіт допитано в якості свідків диретора ТОВ Калев , директора Норт Вест 2012 та гр. ОСОБА_4 , які заперечують свою участь в діяльності підприємств та наявності відносин з ТОВ Фаворіт . З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Вважає, що прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих повноважень.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції не прибув, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Фаворіт є юридичною особою (код ЄДРПОУ 25492010) зареєстроване 21.10.1998 року .

Відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Судом першої інстанції встановлено, що Вільнянською ОДПІ ГУ Міндоходів в період 19.11.2013 року по 09.12.2013 року проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ Фаворіт з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість за період з 01.10.2010 року по 31.08.2013 року, за результатами якої 16.12.2013 року складено акт №331/22/25492010 (а.с.11-54 т.1).

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем:

- п.138.2 ст.138, пп.139.1.9. п.139.1. ст.139, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1253849,38 грн., у т.ч. по періодам: за І квартал 2011 року на загальну суму 50354,17 грн.; за III квартал 2011 року на загальну суму 86257,51 грн.; за IV квартал 2011 року на загальну суму 116621,89 грн.; за І квартал 2012 року на загальну суму 86289,32 грн.; за II квартал 2012 року на загальну суму 356248,49 грн.; за III квартал 2012 року на загальну суму 45866,27 грн.; за IV квартал 2012 року на загальну суму 512211,73 грн. та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 81474 грн., в т.ч. за III квартал 2011 року в сумі 81474 грн.;

- п.198.1, п.198.3 ст.198, ст.200.1 ст.200 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 2018395,19 грн., у т.ч. за січень 2011 року в сумі 21287,26грн., за лютий 2011 року в сумі 18996,07грн., за серпень 2011 року в сумі 91301,33 грн., за листопад 2011 року в сумі 46664,83 грн., за грудень 2011 року в сумі 38450,7 грн., за березень 2012 року в сумі 82180,17 грн., за квітень 2012 року в сумі 232622,33 грн., за травень 2012 року в сумі 28773,67 грн., за червень 2012 року в сумі 77894,33 грн., за вересень 2012 року в сумі 43682,33 грн.; за листопад 2012 року в сумі 487820,67 грн., за січень 2013 року в сумі 269918,25 грн., за лютий 2013 року в сумі 133832,67 грн., за березень 2013 року в сумі 165447,42 грн., за квітень 2013 року в сумі 200348,67 грн., за травень 2013 року в сумі 25648 грн., за червень 2013 року в сумі 23498,33 грн., за липень 2013 року в сумі 5467,33 грн., за серпень 2013 року в сумі 24560,83 грн..

На підставі вказаного вище акту перевірки контролюючим органом 30.12.2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000611500, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 3007452,19 грн., з яких за основним платежем 2018395,19 грн., за штрафними санкціями 989057,00 грн. ( а.с.8 т.1),

- № 0000621500, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податок на прибуток в розмірі 1855598,01 грн., з яких за основним платежем 1253849,38 грн., за шрафними санкціями 601748,63 грн. (а.с.9 т.1),

- № 0000631500, яким зменьшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 81474,00 грн. (а.с.10 т.1).

Не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із наявності належним чином оформленої первинної документації, яка підтверджує реальність виконання угод та правомірність формування податкового кредиту та валових витрати за даними операціями.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовни вимог з огляду на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами п.134.1. ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно із п.п.14.1.181 п.14.1 ст.1 розділу І ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно із розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документ.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено, що у перевіряємий період ТОВ Фаворіт мало господарські відносини з ПП Грант ЗГО , ТОВ Агро-Ера , ПП Украгро-Трейд , ФОП ОСОБА_1 , ТОВ Авіс Фарм (ПП Калка ), ТОВ Калев (ПП Зернопром ), ТОВ Норт Вест 2012 .

Так, між ТОВ Фаворит (покупець) та ПП Грант-ЗГО (продавець) укладено договори купівлі-продажу №0115-11 від 04.01.2011 року та №3101 від 31.01.2011 року, відповідно до яких продавець передає, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити визначений умовами угоди товар (жмих соняшника, соя)(а.с.51-52 т.3).

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надано наступні документи: зведена відомость первинних документів, видаткові накладні, рахунки-фктури, податкові накладні (а.с.50, а.с.53-58 т.3).

Далі, між ТОВ Фаворітя (покупець) та ПП Агро-Ера (продавець) 01.01.2011 року укладено договір купівлі-продажу №ДГ-01/01, відповідно до якого продавець передає, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити визначений умовами угоди товар (сільгосппродукція) (а.с.219 т.2).

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надано наступні документи: зведена відомомость первинних документів, видаткові накладні, податкові накладні (а.с.218-225 т.2).

Між ТОВ Фаворіт (покупець) та ПП Украгро-Трейд (постачальник) укладено договори поставки №04/11/11-ІІ від 04.11.2011 року та №26/11/11-ІІ від 26.11.2011 року, відповідно до яких постачальник постачає, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити визначений умовами угоди товар (жмих соняшника, запчастини) (а.с.33-35, 37-39 т.3) .

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надано наступні документи: зведена відомость первинних документів, специфікації, видаткові накладні, податкові накладні (а.с.32, а.с.36, 40 -49 т.3).

Крім того, між ТОВ Фаворіт (покупець) та ФОП ОСОБА_1 (продавець) укладено договори купівлі-продажу №163 від 26.12.2011 року; № 164 від 26.12.2011 року; № 171 від 28.12.2011 року; від 03.03.2012 року; від 23.03.2012 року; від 05.04.2012 року; від 05.04.2012 року; від 11.04.2012 року; від 17.04.2012 року; від 18.04.2012 року; від 26.04.2012 року; від 30.05.2012 року; від 31.05.2012 року; від 05.06.2012 року; від 07.06.2012 року; від 18.06.2012 рку; від 06.09.2012 року, відповідно до яких постачальник постачає, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити визначений умовами угоди товар (люпин, олія соєва, жмих соєвий) (а.с.139-156 т.4).

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надано наступні документи: зведена відомость первинних доументів, видаткові накладні, податкові накладні (а.с.154-186 т.2)

Далі, між ТОВ Фаворіт (покупець) та ТОВ Авіс Фарм (ПП Калка ) (продавець) укладено договір купівлі-продажу №А-19/11/12-Ф від 19.11.2012 року, відповідно до якого продавець передає, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити визначений умовами угоди товар (соя) (а.с.2-4 т.3).

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надано наступні документи: перелік товарно-транспортних накадних, товарно-транспортні накладні, зведена відомость первинних документів, специфікації, видаткові накладні, податкові накладні (а.с.95-117 т.2, а.с.1, а.с.5-14 т.3).

Далі, між ТОВ Фаворіт (покупець) та ПП Зернопром (ТОВ Калев ) (продавець) укладено договір купівлі-продажу №З-25/01/13-Ф від 25.01.2013 року, відповідно до якого продавець передає, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити визначений умовами угоди товар (соя, олія соняшникова) (а.с.118-120 т.2).

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надано наступні документи: специфікації, видаткові накладні, податкові накладні, перелік товарно-транспортних накадних, товарно-транспортні накладні, (а.с.121-153 т.2)

Крім того, між ТОВ Фаворіт (покупець) та ТОВ Норт Вест 2012 (продавець) укладено договір купівлі-продажу №25/02-НВ від 25.02.2013 року, відповідно до якого продавець передає, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити визначений умовами угоди товар (соя, олія соєва, люпин) (а.с.9-11 т.2).

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надано наступні документи: специфікація від 27.02.2014 року, видаткові накладні, податкові накладні, перелік товарно-транспортних накадних, товарно-транспортні накладні, (а.с.12-94, 187-217 т.2).

Всі видані та отримані позивачем податкові накладні зареєстровані у відповідному реєстрі (а.с.22-23, 30-31 т.3).

Розрахунки з контрагентами за вказаними вище договорами проводились у безготівковому порядку, на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи надано: журнали-ордери і відомості по розрахунку із постачальниками, журнали проводок, виписки банку, картки рахунку, оборотно-сальдові відомості, відомості формування доходів та витрат (а.с.106-209 т.3, а.с.1-29, 92-138 т.4).

Крім того, господарська діяльність позивача у перевіряємий період (показники витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування) відображена позивачем у документах податкової звітності (а.с.15-21, 24-29 т.3), відомостіях нарахування амортизації (а.с.30-42 т.4), штатним розписом за період 2010-2013 роки (а.с.43-55 т.4), податковими розрахунками з працівниками (а.с.56-68 т.4), технічними паспортами на складські приміщення, податковими деклараціями орендої плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, відомостями із договору оренди землі, про наявні земельні ділянки, договорами оренди землі та актами прийому-передачі об`єкта оренди - земельної ділянки (а.с.69-87 т.4).

Зазначене підтверджує наявність у позивача технічних, технологічних та трудових ресурсі, що забезпечували можливість реального виконання укладених з контрагентами угод.

Наявні в матеріалах справи та перелічені вище первинні документи за своїм обсягом, змістом та оформленням відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , не містять недоліків у формуванні.

Апелянтом ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не наведено достатніх та об`єктивних доказів на спростування наведених вище обставин, наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Навпаки, наданими під час перевірки та до матеріалів справи документами бухгалтерської та податкової звітності підтверджуються реальний рух активів в процесі здійснення господарських операцій позивача із його контрагентами.

Оприбуткування та використання позивачем отриманого товару у власній господарській діяльності відповідачем не заперечується та підтверджується долученими до матеріалів справи Журналами-ордерами, Відомостями по рахунку 201, обортно-сальдовими відомостями тощо.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Виходячи з вимог Податкового кодексу України, підтвердженням факту здійснення господарської операції є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та підставою для нарахування податкового кредиту і податкового зобов`язання з податку на додану вартість є податкова накладна. Тож, на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучати відповідно на підставі договорів оренди та цивільно-правових угод.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 16.01.2018 року у справах №820/4648/13-а, №826/1398/14, №2а-3404/12/1370, від 18.01.2018 року у справі №2а-13944/12/2670, від 08.05.2018 року у справі №815/3526/17, від 08.05.2018 року у справі №814/937/15.

Посилання апелянта на недоліки в оформлені ТТН, як то у графі вантаж одержав - посада, ПІБ та підпис вантажоодержувача відсутні, що не дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а також не дає змогу встановити чи отриманий вантаж вантажоодержувачем, апеляційний суд до уваги не приймає з огляду на таке.

Так, перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, необхідно оцінити документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю.

Таким чином, окремі недоліки у оформленні первинних документів не є беззаперечним свідченням фіктивності господарської операції.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 18.12.2018 року у справі №816/1118/17.

Доводи відповідача щодо не доведеності дійсного виконання зазначених вище господарський операцій на підставі того, що відповідно до Автоматизованої системи співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України виявлено розбіжності між сумами податкових зобов`язань з ПДВ даних підприємств та ТОВ Фаворіт , апеляційний суд оцінює критично, оскільки саме по собі неналежне відображення у податковій звітності продавця тих чи інших показників по господарських операціях, не може бути підставою для донарахування додаткових податкових зобов`язань по таких господарських операціях покупцю.

Крім того, будь-яке автоматизоване співставлення, чи данні, отримані з атоматизованих систем контролюючого органу, не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 27.02.2018 по справі № 811/2154/13-а.

Суд також зауважує, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі № 826/11879/13-а, від 08.05.2018 року у справі № 815/3526/17 та від 23.05.2018 року у справі №804/2551/13-а.

При цьому, контролюючим органом всупереч вимог ст.71 КАС України, не доведено та не надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення було недостатнім для виконання умов договорів поставки, укладених з позивачем, як не було надано і доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Всі контрагенти позивача на час здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій з позивачем у перевіряємий період були зареєстровані уповноваженими органами як суб`єкти господарювання, взяті податковими органами на облік як платники податків, в тому числі ПДВ, а також в ЄДР відсутні записи про відсутність підприємств за місцем реєстрації.

Щодо посилань апелянта на наявність кримінального провадження щодо посадових осіб позивача за статтею 212 КК України, апеляційний суд зазначає наступне.

Так, відповідачем до матеріалів справи 05.03.2020 року надано копії протоколів допиту ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також протокол огляду приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_1 в рамках кримінального провадження №320140800200000012 від 15.01.2014 року, за фактом ухилення від сплати податків (ч.3 ст.212 КК України) (а.с.190-196 т.4).

Згідно вказаних протоколів допитано в якості свідка директора TOB Калев (стара назва ПП Зернопром ОСОБА_2 , який вказав, що жодного відношення до діяльності TOB Калев не має, як став директором підприємства йому не відомо, документи від імені TOB Калев стара назва ПП Зернопром по взаємовідносинам з TOB Фаворіт , виконані не ним. Ніяких товарів в адресу TOB Фаворіт не реалізовував, службові особи підприємства йому не відомі.

Також, допитано в якості свідка директора TOB Норт Вест 2012 ОСОБА_3 , який вказав, що жодного відношення до діяльності TOB Норт Вест 2012 не має, директором підприємства став за грошову винагороду, документи від TOB Норт Вест 2012 по взаємовідносинам з TOB Фаворіт виконані не ним. Ніяких товарів в адресу TOB Фаворіт не реалізовував, службові особи підприємства йому не відомі.

Крім того, допитано в якості свідка ОСОБА_4 як власника вантажного автомобіля MERCEDES-BENZ д.н. НОМЕР_1 тапричепу (цистерна харчова) д.н. НОМЕР_2 , яка вказала, що TOB Фаворіт їй не відоме, фінансово-господарських взаємовідносин з вказаним підприємством не мала, перевезення товарів в адресу TOB Фаворіт не здійснювала.

Апеляційний суд критично ставиться до вказаних пояснень та зазначає, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належною процесуальною формою.

Вказані пояснення надавались свідками у 2014 роком, тобто складені майже через рік після складання акту перевірки №331/22/25492010 від 16.12.2013 року, а тому не могли бути підставою для висновків, викладених в акті перевірки.

Крім того, згідно інформації старшого слідчого першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя ГУДФС у Запорізькій області капітана податкової міліції Сахно С.О. від 27.04.2015 вих.№ 763/08-26-09, досудове розслідування по кримінальному провадженню №32014080020000012 завершено на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України (відсутність в діянні складу кримінального правопорушення) (а.с.254 т.4).

Апелянтом не зазначено та не доведено, чи підтримували вказані особи в подальшому свої пояснення, чи змінювали їх, чи взагалі спростували.

Апеляційний суд зазначає, що протоколи допиту свідка (свідків), протоколи огляду приміщення у кримінальному провадженні, не є в розумінні статті 78 КАС України обставинами (доказами), які повинні враховуватись судом при розгляді іншої справи. За відсутності вироку або рішення суду щодо встановлення таких обставин, самі по собі протоколи допитів свідків не є безумоною доказовою базою.

Крім того, згідно з ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тож, відповідно до змісту статті 78 КАС України обставини, встановлені такими вищевказаними процесуальними документами, жодного преюдиційного значення не мають і не є підставами для звільнення від доказування.

Вказаний висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 19 вересня 2018 року по справі №809/2438/15.

При цьому, податковим органом не вжито ніяких заходів з метою доведення складу податкового правопорушення, крім дублювання податкової інформації, викладеної в акті перевірки, не надано суду інших доказів на підтвердження складу податкового правопорушення.

З огляду на викладене, доводи податкового органу про нереальність господарських взаємовідносин позивача з вищевказаними контрагентами не відповідають фактичним обставинам та спростовуються наданими до матеріалів справи документами.

Більш того, відповідачем ані в акті перевірки, ані в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність вказаних правочинів позивача нормам цивільного законодавства.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних та обгрунтованих юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року в адміністративній справі №808/3104/14 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року в адміністративній справі №808/3104/14 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 жовтня 2020 року.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак