Рішення

від 23.10.2020 по справі 669/600/20

БІЛОГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Білогірський районний суд Хмельницької області 30200 Хмельницька обл., смт Білогір`я, вул. Шевченка, 42, inbox@bg.km.court.gov.ua, Тел.(факс) 038 41 2 1444

Справа № 669/600/20

Провадження № 2/669/285/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2020 року смт.Білогір`я

Білогірський районний суд Хмельницької області

в складі :

головуючої - судді Бараболі Н.С.,

за участю секретаря Бульбах Т.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в смт. Білогір`я цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Денисівської сільської ради Білогірського району Хмельницької області про визнання права власності в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В :

25.06.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Денисівської сільської ради Білогірського району Хмельницької області про визнання за нею права власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 . Вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_2 . Після його смерті вона є спадкоємцем за законом, проте позбавлена можливості оформити спадкові права на житловий будинок, який належав чоловіку (який він фактично успадкував після смерті свого батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ), оскільки будівлі не були зареєстровані у органах реєстрації нерухомого майна.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася. В поданій до суду заяві представник позивача ОСОБА_4 просила розгляд справи проводити у її відсутності та відсутності позивача, позов підтримала.

Представник Денисівської сільської ради Білогірського району Хмельницької області належним чином і своєчасно повідомлений про дату розгляду справи в судове засідання не з`явився, направив до суду заяву, в якій просив справу розглянути без його участі, позов ОСОБА_1 визнав.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ознайомившись із письмовими заявами сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що будівництво житлового будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 проведено в 1962 році. При його будівництві права суміжних землекористувачів не порушені. Власником житлового будинку в погосподарських книгах сільської ради рахувався ОСОБА_3 на підставі діючого на той час законодавства, про що свідчить запис в погосподарській книзі. Вказані обставини підтверджуються даними довідок №№33,393, виданих 22.01.2020 року і 16.09.2020 року, відповідно, Денисівською сільською радою Білогірського району Хмельницької області, та даними технічного паспорту на житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 , виготовленого РКП Білогірське бюро технічної інвентаризації 02 грудня 2004 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що вбачається із повторного свідоцтва про його смерть, серії НОМЕР_1 , виданого 23.01.2007 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білогірського районного управління юстиції у Хмельницькій області.

Син померлого ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 відповідно до положень п.1 ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції 1963 року, діючої на дату відкриття спадщини), якою було передбачено, що якщо спадкоємець фактично вступив в управління або володіння спадковим майном вважається, що спадкоємець прийняв спадщину. ОСОБА_2 постійно проживав разом із ОСОБА_3 на час відкриття спадщини та протягом строку, встановленого статтею 553 цього ж Кодексу не заявив про відмову від неї, фактично прийняв спадщину шляхом взяття майна під свою охорону, що підтверджується даними довідок Денисівської сільської ради Білогірського району Хмельницької області №138 від 17 березня 2020 року та №392 від 16 вересня 2020 року.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається із свідоцтва про його смерть, серії НОМЕР_2 , виданого 17 липня 2019 року виконавчим комітетом Денисівської сільської ради Білогірського району Хмельницької області.

Після смерті ОСОБА_2 прийняла спадщину ОСОБА_1 , позивачка по справі, звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, та оформивши права на частину спадкового майна, що вбачається із даних повідомлення приватного нотаріуса Білогірського районного нотаріального округу Савіцької З.М. №61/01-16 від 13 липня 2020 року. Із Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №60894537, виданої 13.07.2020 року тим же нотаріусом слідує, що після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведено спадкову справу №64795496, видано свідоцтва про право на спадщину. Із заявою про прийняття спадщини звернулася його дружина ОСОБА_1 , позивач по справі, якій і видано свідоцтва про право на спадщину.

Незважаючи на прийняття спадщини позивачка не може оформити право на спадщину на житловий будинок, оскільки спадкодавцем право власності на житловий будинок не було зареєстровано в органах реєстрації нерухомого майна, що підтверджується повідомленням приватного нотаріуса Білогірського районного нотаріального округу Савіцької З.М. про відмову у оформленні спадщини на житловий будинок №53/01-16 від 22.06.2020 року, що належав спадкодавцю, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва на законодавчому рівні вперше встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року №449 Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом державного замовлення . Тобто до 05 серпня 1992 року не передбачалася процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 року "Про затвердження Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт" було передбачено, що підставою для оформлення права власності на приватні житлові будинки, дачні та садові будинки, споруджені до 5 серпня 1992 року, є складений БТІ висновок про технічний стан будівлі та документ, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій вона розміщена. Зазначена постанова втратила чинність 2 червня 2011 року.

Законом України від 17 лютого 2011 року "Про регулювання містобудівної діяльності" (Закон N 3038-VI) встановлено, що прийняття в експлуатацію зведених до 31 грудня 2009 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж таких об`єктів за наявності документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані.

Відповідно до ст. 58 Конституції України нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, тому загальні правила прийняття в експлуатацію не можуть поширюватися на приватні житлові будинку з господарськими будівлями та спорудами, які збудовані до 5 серпня 1992 року.

Житловий будинок ОСОБА_2 збудований в 1962 році, тому для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно було б достатньо технічного паспорта, складеного за результатами технічної інвентаризації, виписки із погосподарської книги сільської ради, рішення місцевої ради про згоду на оформлення права власності на нерухоме майно.

Проте право власності ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 як власника, припинилося на підставі п. 11 ч.1 ст.346 ЦК України у зв`язку із його смертю.

Згідно ст. 1218 даного Кодексу до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, тому до позивача, як до спадкоємця, який прийняв спадщину, відповідно до ст. 1216 цього ж Кодексу перейшли всі права власника майна, проте із за відсутності на житловий будинок правовстановлюючих документів, оформити право власності на вказане майно у позасудовому порядку неможливо.

Згідно ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі, тому у суду є всі підстави для розгляду вказаного позову та достатньо доказів вважати, що житловий будинок з господарським будівлями, що знаходяться по АДРЕСА_1 повинен належати позивачці, як спадкоємцю ОСОБА_2 .

У частині 4 ст.206 ЦПК України вказано, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Вимоги позивача ґрунтуються на законних вимогах, тому підстав для відмови у прийнятті визнання відповідачем позову суд не знаходить, позов підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.346, 1216, 1268 ЦК України, ст.ст. 206, 229, 247, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженкою с.Великі Калетинці Білогірського району Хмельницької області, право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н. С. Бараболя