Постанова

від 27.10.2020 по справі 712/15346/18

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1413/20Головуючий по 1 інстанції Справа №712/15346/18 Категорія: 301030100 Марцішевська О. М. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2020 рокум. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

секретар Попова М.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі - Черкаська міська рада, Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради, Державний кадастровий реєстратор відділу у м. Черкасах міськрайонного управління у Черкаському районі та м. Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Денисенко Юлія Петрівна;

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;

особи, які подали апеляційну скаргу - представник позивача - адвокат Сучило Артем Олегович; Кравчук Леонід Федорович;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Сучила Артема Олеговича, Кравчука Леоніда Федоровича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради, Державного кадастрового реєстратора відділу у м. Черкасах міськрайонного управління у Черкаському районі та м. Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Денисенко Юлії Петрівні; третя особа на стороні позивача: ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_3 , про скасування рішень,

в с т а н о в и в:

у грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 існує спір щодо меж суміжних земельних ділянок. ОСОБА_3 є власником 7/20 частини вказаного домоволодіння по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10 листопада 2008 року.

Попередньому власнику ОСОБА_4 був наданий дозвіл на побудову даного будинку на площі 400 кв.м. на підставі рішення виконкому Черкаської міської ради від 12 липня 1956 року. Також ОСОБА_3 є власником 13/20 частини вказаного домоволодіння на підставі договору купівлі-продажу від 10 листопада 2008 року, згідно з яким площа ділянки, на якій розташований будинок вказана у розмірі 384 кв.м.

17 листопада 2017 року ОСОБА_3 звернулась до Черкаської міської ради з заявою про передачу у власність земельної ділянки площею 410 кв.м. та рішенням Черкаської міської ради № 2-3038 від 22 лютого 2018 року їй було надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,0410 га за адресою: АДРЕСА_1 .

Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,0426 га за вказаною адресою виконано ФОП ОСОБА_5 та в пояснювальній записці зазначено, що розбіжності площі не перевищують допустиму норму, а саме 6% згідно наказу Держкомзему від 18 травня 1998 року.

Рішенням народного суду м. Черкаси від 17 серпня 1972 року було поділено житловий будинок по АДРЕСА_2 між співвласниками на той час ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та встановлений порядок користування земельною ділянкою площею 696 кв.м. Відповідно до Генерального плану земельної ділянки по АДРЕСА_2 , складеного 20 лютого 1957 року, загальна площа земельної ділянки складала - 696 кв.м. Відповідно до Плану меж земельної ділянки, складеного інженером-землевпорядником ОСОБА_8 , площа земельної ділянки по АДРЕСА_2 складає 670 кв.м.

Позивач вважає, що збільшення земельної ділянки ОСОБА_3 відбулось за рахунок зменшення ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на 26 кв.м., чим порушено їх майнові права.

Вказує, що оскільки збільшення розміру земельної ділянки ОСОБА_3 відбулося за рахунок ділянок суміжних землевласників, тобто ОСОБА_3 було самовільно захоплено частину земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , майнові інтереси даних осіб було порушено, тому рішення Черкаської міської ради № 2-3804 від 24.01.2019 року має бути скасоване.

З урахуванням збільшених позовних вимог ОСОБА_1 просив суд: скасувати рішення Черкаської міської ради № 2-3038 від 22 лютого 2018 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою на земельну ділянку по АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 ; скасувати рішення державного кадастрового реєстратора відділу у м. Черкасах Міськрайонного управління у Черкаському районі та м. Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Денисенко Юлії Петрівни про державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 7110136700:06:003:0030 та присвоєння кадастрового номера земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 ; скасувати рішення Черкаської міської ради № 2-3804 від 24 січня 2019 року про передачу земельної ділянки у власність по АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 .

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 травня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду обґрунтоване тим, що доводи позивача про набуття ним у встановленому законом порядку при переході права власності права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_4 , площею 696 кв.м не знайшли підтвердження під час розгляду справи. Також суд вказав, що не доведено, що в даний час земельна ділянка у користуванні позивача по фактичному користуванню є зменшеною, ніж набута у користування попередніми співвласниками у законний спосіб за рішеннями виконкому.

Суд зазначив, що позивачем не надано належних і допустимих доказів факту порушення його прав на земельну ділянку з боку суміжного землевласника ОСОБА_3 внаслідок набуття нею права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_4 на підставі спірних рішень.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Сучило А.О. подав апеляційну скаргу та просить скасувати рішення суду і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 повністю.

В апеляційній скарзі вказує, що оскільки збільшення розміру земельної ділянки ОСОБА_3 відбулось за рахунок земельних ділянок суміжних землевласників без відповідного погодження меж, тобто ОСОБА_3 було самовільно захоплено частину земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , майнові інтереси даних осіб було порушено.

Зазначає, що судом не було взято до уваги, що у попереднього власника земельної ділянки по АДРЕСА_4 , у власності перебувала земельна ділянка, площею 384 кв.м., тому відповідно розбіжності при обрахунках в 6% не мають перевищувати 0,407 га, а відповідно до площі 400 кв.м., розбіжності не мають перевищувати 0,424 га. Разом з тим, у пояснювальній записці технічної документації із землеустрою вказаної земельної ділянки зазначено, що площа земельної ділянки становить 0,0426 га.

Крім того, ОСОБА_1 з посиланням на положення статті 120 ЗК України вказує, що він позбавлений можливості користування належною йому частиною земельної ділянки.

Представник ОСОБА_3 - адвокат Топор Ігор Олександрович подав відзив на апеляційну скаргу та просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відзиві вказує, що позивачем не надано жодного доказу, що зменшення земельної ділянки ОСОБА_1 відбулось саме за рахунок земельної ділянки ОСОБА_3 .

Звертає увагу, що рішенням виконкому Черкаської міської ради № 602 від 12 липня 1956 року за належним ОСОБА_3 домоволодінням закріплено земельну ділянку площею 400 кв.м., тому твердження позивача, що земельна ділянка ОСОБА_3 повинна становити 384 кв.м. не заслуговують на увагу.

Також зазначає, що ОСОБА_1 не належить на праві власності земельна ділянка за адресою АДРЕСА_4 , тому права позивача жодним чином не порушені.

Крім того, вказує, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 грудня 2015 року встановлено, що розмір земельної ділянки по АДРЕСА_4 повинен становити 584,55 кв.м., а згідно наданого позивачем плану розмір вказаної земельної ділянки становить 670 кв.м.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Сучило А.О. подав відповідь на відзив представника ОСОБА_3 - ОСОБА_9 , в якому вказує, що у відзиві не спростовано твердження та аргументи стосовно суті вимог.

Зазначає, що ОСОБА_3 замовчується, що саме попереднім власником домоволодіння ОСОБА_6 було порушено вимоги рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради депутатів трудящих № 595-і від 11 серпня 1955 року Про затвердження обміру земель , щодо повернення виявлених 92 кв.м. земельних лишків та передачі їх ОСОБА_6 , у користування ботанічного саду Черкаського педагогічного Інституту Ім. 300 річчя возз`єднання України з Росією . Виявлені лишки попереднім власником будинковолодіння не повернуто, натомість захоплено додаткові квадратні метри (до будинковолодіння АДРЕСА_3 ) за рахунок ботанічного саду Черкаського педагогічного інституту.

Вважає, що Черкаською міською радою було порушено норми чинного законодавства, так як ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку площею 0,0426 га, що перевищує площу земельної ділянки, на якій розміщено будинок, право власності на який вона набула, а саме 384 кв.м.

Також вважає, що на даний час співвласниками житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд по АДРЕСА_4 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , то вони являються правонаступниками права користування даними приміщеннями відповідно до рішень народного суду в м. Черкаси від 17 квітня 1972 року та від 17 липня 1972 року, та відповідно земельною ділянкою площею 696 кв.м., як вказано в рішенні народного суду від 17 липня 1972 року.

Представник Черкаської міської ради також подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 та з урахуванням того, що позивачем не було доведено факту порушення його прав відповідачем та третьою особою на стороні відповідача та не було надано жодних належних, достатніх та допустимих доказів факту порушення прав позивача на земельну ділянку, що перебуває у його користуванні як такого, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення місцевого суду.

Державний кадастровий реєстратор відділу у м. Черкасах Денисенко Ю. подала заперечення на апеляційну скаргу, в якому вказує, що вона як державний реєстратор під час здійснення державної реєстрації земельної ділянки ОСОБА_3 , площею 0,0426 га в АДРЕСА_4 , керувалась Законами України Про землеустрій , Про Державний земельний кадастр , Постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 грудня 2012 року, а також враховувала частину 2 статті 28 Закону України Про землеустрій , тому заперечує проти скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки.

07 вересня 2020 року третя особа на стороні позивача ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу та просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 травня 2020 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 повністю.

В апеляційній скарзі вказує, що оскільки на даний час співвласниками житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд по АДРЕСА_4 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , то вони є правонаступниками права користування даними приміщеннями відповідно до рішень народного суду в м. Черкаси від 17 квітня 1972 року та від 17 липня 1972 року, та відповідною земельною ділянкою площею 696 кв.м., як вказано у рішенні народного суду від 17 липня 1972 року.

Зазначає, що судом не взято до уваги відсутність погодження меж земельної ділянки ОСОБА_3 з суміжними землекористувачами та самовільне збільшення земельної ділянки.

Вказує, що ОСОБА_3 мала набути право власності на земельну ділянку в обсязі, встановленому для попереднього землевласника, а саме розроблення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку, площею 0,0426 га, є підтвердженням приховування лишків, які було самовільно захоплено попереднім власником домоволодіння ОСОБА_6 , так як земельна ділянка ОСОБА_3 виділялась із земельної ділянки площею 984,55 кв.м. (фактично ОСОБА_6 користувався земельною ділянкою площею 1077 кв.м.).

Стверджує, що ОСОБА_2 позбавлений можливості виділити в натурі належну йому частину земельної ділянки з земельної ділянки площею 696 кв.м., так як на даний час за домоволодінням АДРЕСА_4 наявно лише 670 кв.м., тому виділення частини земельної ділянки ОСОБА_2 можливе лише за рахунок інших співвласників, що в подальшому зменшить площу земельної ділянки інших співвласників.

Представник Черкаської міської ради подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в якому вказує, що ні позивачем, ні третьою особою на стороні позивача не було надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт самовільного збільшення земельної ділянки ОСОБА_3 , та саме за рахунок суміжних землевласників.

Вважає, що рішення суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання незаконним та скасування рішень Черкаської міської ради від 22 лютого 2018 року № 2-3038 та від 24 січня 2019 року № 2-3804, оскільки під час розгляду справи не було встановлено факту накладення земельних ділянок сторін відповідно до правовстановлюючих документів на них.

Зазначає, що доводи скаржника про те, що ОСОБА_3 мала набути право власності на земельну ділянку в обсязі, встановленому для попереднього власника, не повинні прийматися судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки судом першої інстанції зроблено правильний висновок про відсутність факту порушення прав скаржника на його земельну ділянку зі сторони ОСОБА_3 .

Також вважає твердження скаржника про те, що він позбавлений можливості користування належною йому земельною ділянкою, безпідставними, оскільки вони не підтверджені відповідними доказами.

Представник третьої особи ОСОБА_3 - адвокат Топор І.О. подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в якому вказує, що ОСОБА_2 фактично подав апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_1 , оскільки він є третьою особою у справі та його права не порушено.

Зазначає, що скаржник замовчує, що у нього і позивача існують лишки у вигляді самозахвачених земель, площею 92 кв.м. Вказана земельна ділянка повинна бути передана згідно з рішенням Виконкому Черкаської міської ради від 11 серпня 1955 року до Черкаського педагогічного університету, що зроблено не було.

Стверджує, що збільшення земельної ділянки ОСОБА_3 не відбулось, міська рада претензій до останньої не має, а відсутність погодження меж з суміжними користувачами не є підставою для скасування рішення міської ради.

Заслухавши пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору дарування частини житлового будинку від 01 грудня 2018 року ОСОБА_10 , подарувала ОСОБА_1 12/100 частин житлового будинку АДРЕСА_4 . Відчужувана частина домоволодіння розташована на земельній ділянці 0,0308 га кадастровий номер 7110136700:06:003:0032 (т. 1 а.с. 9).

На підставі договору дарування частини житлового будинку від 01 грудня 2018 року ОСОБА_10 , яка діяла в інтересах ОСОБА_11 , подарувала ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 46/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться по АДРЕСА_4 . Частки обдаровуваних у праві власності на житловий будинок розподіляються наступним чином: ОСОБА_2 - 23/100 частки; ОСОБА_1 - 23/100 частки. Відчужувана частина житлового будинку розташована на земельній ділянці 0,0308 га кадастровий номер 7110136700:06:003:0032 (т. 1 а.с. 11).

Отже, ОСОБА_1 є власником 35/100 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться по АДРЕСА_4 на підставі договорів дарування частини житлового будинку від 01 грудня 2018 року.

Висновком про реєстрацію документів на право користування земельною ділянкою АДРЕСА_5 , розмір земельної ділянки по фактичному користуванню 1077 кв.м., користувач - ОСОБА_6 , підставою користування є договір на право забудови від 14 березня 1947 року, зареєстрований Черкаською нотаріальною конторою. Розмір земельної ділянки, згідно із встановленими нормами - 984, 65 кв.м. Виявлено лишки у розмірі 92,45 кв.м.

Рішенням виконкому Черкаської міської ради трудящих № 595-И від 11 серпня 1955 року вирішено: виявлені лишки, в тому числі у ОСОБА_6 в розмірі 92 кв.м., передати ботанічному саду Черкаського педінституту ім. 300 річчя воз`єднання України з Росією (на даний час Національний університет ім.Б.Хмельницького).

Отже, за відніманням вказаних у рішенні № 595-И від 11 серпня 1955 року лишків у розмірі 92,45 кв.м. площа земельної ділянки АДРЕСА_6 зменшилась з 1077 кв.м до 984,65 кв.м.

З матеріалів інвентаризаційної справи № 8558 на домоволодіння АДРЕСА_4 вбачається, що рішенням виконкому Черкаської міської ради трудящих № 602 від 12 липня 1956 року ОСОБА_4 , робітнику заводу №182, було надано дозвіл на побудову планового будинку по АДРЕСА_7 , на площі 400 кв.м. за рахунок садиби гр. ОСОБА_6 по його згоді як тестю.

Отже, за відніманням вказаної у рішенні № 602 від 12.07.1956 року площі 400 кв.м. площа земельної ділянки АДРЕСА_6 ) за змістом рішень виконкому Черкаської міської ради розрахунково зменшилась з 984,65 кв.м. до 584,65 кв.м.

Відповідно до Генерального плану земельної ділянки по АДРЕСА_2 , складеного 20 лютого 1957 року, загальна площа земельної ділянки складала - 696 кв.м.

Дозвіл ОСОБА_4 на побудову даного будинку на площі 400 кв.м був наданий на підставі рішення виконкому Черкаської міської ради від 12 липня 1956 року.

Відповідно до акту приймання індивідуального домоволодіння від 26 лютого1964 року домоволодіння ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 прийняте в експлуатацію. Згідно з висновком про реєстрацію домоволодіння від 02 березня 1964 року домоволодіння АДРЕСА_1 розташоване на земельній ділянці площею 384 кв.м.

Рішенням народного суду м. Черкаси по цивільній справі № 2-14/1972 року від 17 квітня 1972 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 було розірвано. Визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_2 .

Рішенням народного суду м. Черкаси від 17 липня 1972 року було поділено житловий будинок по АДРЕСА_2 між співвласниками на той час ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та встановлений порядок користування земельною ділянкою площею 696 кв.м.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 18 травня 1973 року, посвідченим старшим нотаріусом першої Черкаської державної нотаріальної контори Дрюченко В.Г., ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_12 купила 7/20 частин будинку АДРЕСА_1 .

Також за договором купівлі-продажу від 10 листопада 2008 року, укладеним із ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , ОСОБА_3 набула у власність 13/20 частини вказаного домоволодіння, згідно з яким площа ділянки, на якій розташований будинок вказана у розмірі 384 кв.м.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 червня 2010 року, при розгляді спору між ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_10 про встановлення порядку користування земельною ділянкою та усунення перешкод у їх користуванні встановлено порядок користування частиною земельної ділянки під городом по АДРЕСА_2 , площею 105 кв. м.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 грудня 2015 року у справі № 2-975/11 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_11 , ОСОБА_10 до ОСОБА_3 , Черкаської міської ради, виконавчого комітету Черкаської міської ради, КП ЧООБТІ , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , треті особи: Черкаський міжрайонний відділ Черкаської регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру Державного комітету України по земельних ресурсах, Черкаський національний університет ім. Богдана Хмельницького, про встановлення меж, визнання недійсними розрахунки Державного комунального підприємства Черкаського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації ідеальних часток домоволодіння № 8 від 30 вересня 1972 року; визнання протиправним і скасування рішення № 310 Виконкому Черкаської міської ради депутатів трудящих від 21 квітня 1971 року; визнання протиправними і скасування рішення №363 (15) Виконкому Черкаської міської ради трудящих від 17 травня 1973 року; зобов`язання відновити становище, яке існувало до порушення шляхом приведення у відповідність матеріалів технічної інвентаризації з вимогами чинного законодавства; визнання за ОСОБА_11 та ОСОБА_10 право користування земельною ділянкою домоволодіння по АДРЕСА_2 , що позначено на схемі від 1971 року, що є невід`ємною частиною до рішень народного суду м. Черкаси від 17 квітня 1972 року і від 17 липня 1972 року; зобов`язання вчинити певні дії, зобов`язання знесення самочинної забудови, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, визнання недійсним договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки та визнання недійсним генплану відмовити.

На час розгляду справи № 2-975/11 з метою забезпечення позову ухвалою Соснівського районного суду від 23 листопада 2010 року заборонено ОСОБА_3 , власниці будинку АДРЕСА_1 , зводити паркани та демонтувати самостійно встановлені між домоволодіннями АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 ; заборонено ОСОБА_3 власниці будинку АДРЕСА_1 вчиняти будь-які дії, спрямовані на приватизацію спірної земельної ділянки; заборонено Виконавчому комітету Черкаської міської ради приймати рішення стосовно приватизації земельної ділянки АДРЕСА_1 . Вказані заходи забезпечення позову скасовані ухвалою Соснівського районного суду від 17 лютого 2016 року.

02 серпня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних у кримінальних справ рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області залишено без змін.

17 листопада 2017 року ОСОБА_3 звернулась до Черкаської міської ради з заявою про передачу у власність земельну ділянку площею 410 кв.м.

Рішенням Черкаської міської ради №2-3038 від 22 лютого 2018 року громадянці ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) громадянці ОСОБА_3 по АДРЕСА_3 , орієнтовною площею 0,0410 га безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

ФОП ОСОБА_5 виконано технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_3 площею 0,0426 га у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_4 . В пояснювальній записці зазначено, що розбіжності в площі не перевищують допустиму норму, а саме 6% згідно наказу Держкомзему від 18 травня 1998 року. Даною технічною документацією передбачається здійснення державної реєстрації земельної ділянки у державному земельному кадастрі та передати ОСОБА_3 площею 0,0426 га у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_4 . Акт погодження меж земельної ділянки не підписаний суміжними землекористувачами ОСОБА_11 та ОСОБА_10 з посиланням на ухвалу Вищого спеціалізованого суду від 02 серпня 2017 року.

Рішенням від 26 липня 2018 року державного кадастрового реєстратора відділу у м.Черкасах міськрайонного управління у Черкаському районі та м. Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Денисенко Ю.П. про державну реєстрацію земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 присвоєння земельній ділянці кадастровий номер 7110136700:06:003:0030. (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер НВ-7107351612018 від 26 липня 2018 року).

Відповідно до Плану меж земельної ділянки, складеного інженером-землевпорядником ОСОБА_8 площа земельної ділянки по АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 складає 670 кв.м.

Рішенням Черкаської міської ради від 21 січня 2019 року № 2-3804 "Про передачу земельної ділянки у власність по АДРЕСА_3 , гр. ОСОБА_3 (існуюче домоволодіння)" затверджено технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_3 , гр. ОСОБА_3 п. 2 та передано гр. ОСОБА_3 земельну ділянку по АДРЕСА_3 , площею 0,0426 га безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Рішенням № 45472233 від 12 лютого 2019 року державного реєстратора Великої О.В. здійснена державна реєстрація права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 7110136700:06:003:0030 за адресою: АДРЕСА_4 (номер запису про право власності: 30241694 від 07 лютого 2019 року згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 161752510 від 01 квітня 2019 року.

Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до абзацу 1 частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з Інструкцією Про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками , затвердженої наказом Держземагентства України від 18 травня 2010 року № 376, межа земельної ділянки - сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки. Бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами зазначається заявником на фрагментах планово-картографічних матеріалів, які надають можливість правильно визначити місце розташування земельної ділянки, на яку претендує особа, яка звернулась з клопотанням з метою безоплатного отримання земельної ділянки у власність.

Порядок погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118 та 186-1 ЗК України.

Відповідно до частини дев`ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такоїекспертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з приписами частини четвертої, п`ятої, шостої, сьомої статті 186-1 ЗК України розробник проекту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Орган, зазначений в частині першій цієї статті, зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Згідно з пунктом 67 Порядку ведення Державного земельного кадастру, внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України Про державний земельний кадастр та цього Порядку.

Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Частинами п`ятою, шостою статті 24 Закону України Про державний земельний кадастр встановлено, що Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Порядок проведення державної реєстрації земельної ділянки також визначено пунктами 107-114 Порядку.

Відповідно до абзацу 1 пункту 109 цього Порядку державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Для здійснення державної реєстрації земельної ділянки кадастровому реєстратору подаються згідно з пунктом 110 Порядку: 1) заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22; 2) оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації); 3) електронний документ.

Відповідно до пункту 111 Порядку державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє: 1) відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку; 2) електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку.

За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор виконує одну з таких дій: здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або приймає рішення про відмову в державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77-83 Порядку.

Згідно з вимогами статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до статей 15 ЦК, 4 ЦПК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що після набуття у власність частини домоволодіння по АДРЕСА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перейшло право користування земельною ділянкою такої площі, яка перебувала у користуванні попередніх власників відповідної частини домоволодіння. При цьому із матеріалів справи вбачається, що у користуванні попередніх власників будинковолодіння АДРЕСА_8 , перебувала земельна ділянка площею 584 кв.м., а площа земельної ділянки, яка на даний час перебуває у користуванні позивача та третьої особи ОСОБА_2 складає 696 кв.м.

Судом першої інстанції також вірно визначено, що позивачем не доведено, що ОСОБА_3 було самовільно захоплено частину земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , та що під час оформлення права власності на земельну ділянку ОСОБА_3 по АДРЕСА_4 , до складу вказаної земельної ділянки увійшла частина земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Враховуючи наведене, позивачем не доведено, що діями відповідачів під час оформлення права власності третьої особи ОСОБА_17 на земельну ділянку по АДРЕСА_4 , було порушено права ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою по АДРЕСА_4 .

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалив законне рішення на підставі повно та всебічного досліджених наданих сторонами доказів.

Доводи апеляційних скарг не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, були предметом розгляду місцевого суду та зводяться до переоцінки доказів.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Відповідно до статті 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Сучила Артема Олеговича, ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 травня 2020 року - залишити без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Сучила Артема Олеговича, ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 ЦПК України.

Судді

Повний текст постанови складений 30 жовтня 2020 року