Ухвала

від 28.10.2020 по справі 991/8168/20

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

справа № 991/8168/20

провадження №11-сс/991/876/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2020 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю представника ТОВ « Грона Плюс» адвоката ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Грона Плюс» на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 жовтня 2020 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №52020000000000170 від 06 березня 2020 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000170 від 06 березня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.364 КК.

01 жовтня 2020 року до Вищого антикорупційного суду детективом НАБУ подано погоджене із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі САП) клопотання про накладення арешту на майно, вилучене 29-30 вересня 2020 року при проведенні обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 жовтня 2020 року вказане клопотання детектива задоволено частково, накладено арешт на вилучене при проведенні обшуку майно за вказаною адресою, накладення арешту мотивовано необхідністю забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Вимоги апеляційної скарги і доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючисьз вказаноюухвалою слідчогосудді,представник ТОВ «Грона Плюс» адвокат ОСОБА_7 12 жовтня 2020 року звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, в обґрунтування якої вказує, що арешт майна, тимчасово вилученого під час обшуку 29-30 вересня 2020 року, є безпідставним, оскільки оскаржувана ухвала постановлена за відсутності правової підстави для арешту майна, за відсутності належних та допустимих доказів, що вказують на наявність складу кримінального правопорушення та з порушенням вимог процесуального закону.

Так, на думку особи, яка звернулась з апеляційною скаргою, стороною обвинувачення не наведено жодного належного та допустимого доказу щодо набуття вилученого майна протиправним шляхом чи шляхом вчинення кримінального правопорушення, оскільки посадові/службові особи жодного із зазначених в оскаржуваній ухвалі підприємств не мають статусу підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого у даному кримінальному провадженні; ТОВ «ГРАНОЛЮКС», як власник комп`ютерної техніки, взагалі не має відношення до вказаного кримінального провадження; відсутні підстави та розумні підозри вважати, що вилучені речі і документи є доказом у кримінальному провадженні. Також адвокат посилається на відсутність причинно-наслідкового зв`язку між вилученим при проведенні обшуку майном та обставинами кримінального провадження №52020000000000170, а також на відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні підприємством чи його посадовими особами інкримінованих кримінальних правопорушень.

На переконання адвоката зазначене свідчить, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна.

У зв`язку з зазначеним в апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 в інтересах ТОВ «Грона Плюс» просить скасувати у повному обсязі ухвалу слідчого судді та постановити нову якою відмовити у накладенні арешту майна.

Позиції учасників судового провадження.

Представник ТОВ «Грона Плюс» адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити у повному обсязі із зазначених у ній та доповненнях до неї підстав.

Прокурор, пославшись на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи правомірними висновки слідчого судді щодо наявності підстав для арешту майна, у зв`язку з чим просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, залишивши без змін оскаржувану ухвалу слідчого судді.

Мотиви суду.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст. 16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно з положеннями ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.ст.94, 132, 173 КПК повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

З матеріалів судового провадження вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000170 від 10 вересня 2019 року. В межах вказаного кримінального провадження 29-30 вересня 2020 року в приміщенні, що використовується ТОВ «Грона Плюс» за адресою м.Київ, вул.Шота Руставелі, буд.4, кв.11, детективами НАБУ на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 вересня 2020 року проведено обшук, при проведенні обшуку виявлене та вилучене майно, на яке оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 07 жовтня 2020 року накладено арешт.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, приймаючи таке рішення слідчий суддя дійшов висновку, що досліджені під час судового засідання матеріали дають підстави вважати, що заявлена детективом мета - збереження речових доказів - може бути досягнута через застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Зазначені обставини покладені слідчим суддею в обґрунтування висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання детектива НАБУ про арешт майна в рамках розслідування кримінального провадження №52020000000000170.

При перегляді оскаржуваної ухвали колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, дослідивши надані матеріали, заслухавши пояснення особи, яка подала апеляційну скаргу, та заперечення прокурора, погоджується з мотивами та висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі від 07 жовтня 2020 року щодо накладення арешту на майно.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги адвоката щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині наявності існування підстави та розумної підозри вважати, що вилучені речі і документи є доказом у кримінальному провадженні, суд враховує наступне.

Пунктом 1 ч.2 ст.170 КПК передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст.98КПК речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається з матеріалів провадження та надано відповідну оцінку слідчим суддею, постановою детектива НАБУ від 30 вересня 2020 року вилучені під час обшуку документи, ноутбуки, мобільні телефони та флеш-накопичувачі визнано речовими доказами, оскільки мають значення для кримінального провадження та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час досудового розслідування.

На виконання вимог ст.170 КПК слідчим суддею враховано, що перелік вилучених документів відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК, оскільки містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, оскільки стосуються підприємств АТ «ДПЗКУ», ТОВ «Грона Плюс», ТОВ «Преміум Прайд, ТОВ «Дарума-Інтек» тощо, а також містять відомості щодо діяльності зазначених підприємств, законність якої досліджується в рамках обставин кримінального провадження.

Крім цього, слідчим суддею правомірно враховано ту обставину, що оглянуті під час проведення обшуку ноутбуки, накопичувач на жорстких магнітних дисках та USB-флеш накопичувач містять файли із відомостями, які мають значення для кримінального провадження, а тому такі предмети відповідають критеріям речових доказів.

З цих підстав, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку, про те, що накладення арешту на вилучені під час обшуку документи, а також зазначені ноутбуки, накопичувачі на жорстких магнітних дисках та USB-флеш накопичувач є процесуально обумовленим.

Не залишилась без оцінки суду і позиція адвоката про те, що частина вилучених ноутбуків належить ТОВ «ГРАНОЛЮКС», яке взагалі не має відношення до вказаного кримінального провадження.

Так, як вбачається з оскаржуваної ухвали, при оцінці вказаної обставини слідчий суддя виходив із того, що обшук у межах вказаного кримінального провадження проведено в приміщенні, яке використовується ТОВ «Грона Плюс» за адресою м.Київ, вул.Шота Руставелі, буд.4, кв.11, а місцезнаходженням ТОВ «ГРАНОЛЮКС» є м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 38, офіс 208-2, при цьому представником ТОВ «Грона Плюс» належних документів (в т.ч. із зазначенням серійних номерів), що підтверджують право товариства саме на вилучені ноутбуки ані слідчому судді, ні під час апеляційного перегляду не надані. До того ж, за положеннями чинного процесуального законодавства арешт з метою збереження речового доказу може бути накладено на майно будь-якої особи, а не тільки підозрюваної у кримінальному провадженні.

Колегія суддів також погоджується з висновками слідчого судді про те, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав. Хоча власник обмежується у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим. Отже, відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження. З урахуванням досліджених слідчим суддею обставин в цьому кримінальному провадженні, колегія суддів погоджується, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи з метою виконання завдань кримінального провадження.

Надаючи оцінку доводам адвоката викладеним в апеляційній скарзі про те, що слідчий суддя не мав застосовувати такий захід забезпечення кримінального провадження, оскільки детективом не наведено жодного належного та допустимого доказу щодо набуття вилученого майна протиправним шляхом чи шляхом вчинення кримінального правопорушення, про наявність причинно-наслідкового зв`язку між вилученим в ході проведення обшуку майном та кримінальним провадженням №52020000000000170, а також про відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні підприємством чи його посадовими особами інкримінованих кримінальних правопорушень, колегія суддів виходить з такого.

Арешт у цьому провадженні накладено з метою саме збереження речових доказів, а тому слідчий суддя на підставі достатності даних, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, розумної оцінки сукупності отриманих доказів правомірно встановив можливість використання вилученого майна як доказу у кримінальному провадженні та на даному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення та з`ясовувати підстави набуття вилученого майна, а тому, враховуючи підстави та мету накладення арешту, вказані доводи не впливають на обґрунтованість рішення слідчого судді.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи адвоката ОСОБА_7 стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, слід визнати непереконливими, підстав для обґрунтованого сумніву в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегією суддів при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, слідчим суддею відповідно до ст.ст.132, 170 КПК дотримані принципи розумності та співрозмірності обмеження права власності осіб завданням кримінального провадження та враховані наслідки від вжиття такого тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано та під час судового розгляду скарги не встановлено.

В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи адвоката, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 6§1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (VandeHurk v. theNetherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007§30). При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, § 58).

Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними представником ТОВ «Грона Плюс» в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а відтак вимоги апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Грона Плюс» залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 жовтня 2020 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 52020000000000170 від 06 березня 2020 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3