Постанова

від 30.10.2020 по справі 640/22125/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/22125/19 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененко О.М., за участю секретаря - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2020 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК" до Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування наказів,

ВСТАНОВИВ

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ДБК" (далі - ТОВ "ДБК", позивач) з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування наказів, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати повністю Наказ Міністерства юстиції України №3451/7 від 11.09.2019 Про відмову у задоволенні скарги товариства з обмеженою відповідальністю ДБК від 25.07.2019 №147/1 ;

- визнати протиправним та скасувати повністю Наказ Міністерства юстиції України №3452/7 від 11.09.2019 Про відмову у задоволенні скарги товариства з обмеженою відповідальністю ДБК від 25.07.2019 №147/3 ;

- визнати протиправним та скасувати повністю Наказ Міністерства юстиції України №3453/7 від 11.09.2019 Про відмову у задоволенні скарги товариства з обмеженою відповідальністю ДБК від 25.07.2019 №147/2 .

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ ДБК звернулося до Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України із скаргами від 25.07.2019 за №147/1, №147/2 та №147/3 про проведення перевірки правомірності прийнятих державним реєстратором Мельником Д.С. Комунальне підприємство Центр правової допомоги та реєстрації , м. Київ рішень щодо державної реєстрації права власності на відповідні об`єкти нерухомого майна (за адресою: м. Київ, вул. Ризькій, 73Г, офісне приміщення в„–26 , квартира в„–220 , офісне приміщення №16 ), які, як вважає позивач, належать останньому на праві власності, за іншою фізичною особою, та про їх скасування.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2020 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

На думку апелянта суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення неповно з`ясував обставини, а також порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, позивач зокрема зазначає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що ТОВ ДБК при зверненні до відповідача зі вказаними скаргами не надало документів, які б підтверджували право власності на нерухоме майно щодо якого, державним реєстратором Мельником Д.С. було вчинено реєстраційні дії і тим самим не довело факт порушення його (ТОВ ДБК ) прав.

Апелянт звертає увагу, що між ТОВ ДБК та ТОВ ЯР укладено договір №3 на будівництво житлово-офісного комплексу з підземним паркінгом по вулиці Ризькій у м. Києві.

Положеннями пунктів 2.5. та 2.7. цього Договору передбачено, що з метою виконання зобов`язань Сторони-2 (ТОВ ДБК ) за Договором, Сторона-1 (ТОВ ЯР ) при укладанні цього Договору передає Стороні-2 (ТОВ ДБК ) майнові права на всі об`єкти інвестування в Об`єкті будівництва (п. 2.5.).

Відповідно до пункту 3.1.1 вказаного Договору (в редакції Додаткової угоди №2 від 26.12.2014 до Договору №3 від 02.09.2010 року) визначено вичерпний перелік житлових приміщень, зокрема, офісне приміщення №26, загальною площею 116,0 кв.м., приміщення № 16, загальною площею 58,2 кв.м., квартира АДРЕСА_2 , що передаються Стороні 1 на виконання вказаного Договору.

Однак на переконання ТОВ ДБК , державним реєстратором Мельником Д.С. здійснено державну реєстрацію права власності офісного приміщення №26, загальною площею 116,0 кв.м., приміщення № 16, загальною площею 58,2 кв.м., квартира АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу №04/04/2016-26 від 04.04.2016 року, укладеного між останнім та ТОВ ЯР

Водночас позивачам указує, що такі дії державного реєстратора є незаконними оскільки ТОВ ЯР не має права відчужувати та обтяжувати будь-яким способом майнові права, передані ТОВ ДБК відповідно до Договору від 02.09.2010 №3 (в редакції Додаткової угоди №2 від 26.12.2014 до Договору №3).

Зазначене на переконання позивача є достатньою підставою для визнання дій державного реєстратора незаконними та спростовує висновки відповідача і суду першої інстанції щодо не порушення прав ТОВ ДБК під час вчинення указаних реєстраційних дій державним реєстратором Мельником Д.С.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач наполягає на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, тому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2020 залишити без змін.

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ТОВ ДБК подано до Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України скарги від 25.07.2019 року №147/1 на рішення державного реєстратора, в якій просить:

1) провести перевірку правомірності прийнятого рішення державним реєстратором ОСОБА_2 , Комунальне підприємство Центр правової допомоги та реєстрації , м. Київ, щодо державної реєстрації права власності на офісне приміщення № 26, загальною площею 116,0 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ;

2) скасувати рішення про державну реєстрацію від 24.06.2019 року (номер запису про право власності: 32156368), рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47523305 від 26.06.2019 року 15:26:41, прийняте державним реєстратором Мельник Дмитром Сергійовичем, Комунальне підприємство Центр правової допомоги та реєстрації , м. Київ, щодо державної реєстрації права власності на офісне приміщення №26, загальною площею 116,0 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .

Також ТОВ ДБК подано до Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України скаргу від 25.07.2019 року №147/2 на рішення державного реєстратора, в якій просить:

- провести перевірку правомірності прийнятого рішення державним реєстратором ОСОБА_2 , Комунальне підприємство Центр правової допомоги та реєстрації , м. Київ, щодо державної реєстрації права власності на приміщення № 16, загальною площею 58,2 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію від 24.06.2019 року (номер запису про право власності: 32156578), рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47523566 від 26.06.2019 року 15:33:23, прийняте державним реєстратором Мельник Дмитром Сергійовичем, Комунальне підприємство Центр правової допомоги та реєстрації , м. Київ, щодо державної реєстрації права власності на приміщення № 16, загальною площею 58,2 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .

Крім того ТОВ ДБК подано до Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України скаргу від 25.07.2019 року №147/3 на рішення державного реєстратора, в якій просить:

1) провести перевірку правомірності прийнятого рішення державним реєстратором ОСОБА_2 , Комунальне підприємство Центр правової допомоги та реєстрації , м. Київ, щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 ;

2) скасувати рішення про державну реєстрацію від 24.06.2019 року (номер запису про право власності: 32154509), рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47521391 від 26.06.2019 року 14:42:46, прийняте державним реєстратором Мельником Дмитром Сергійовичем, Комунальне підприємство Центр правової допомоги та реєстрації , м. Київ щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 .

На обґрунтування скарг від 25.07.2019 №147/1, №147/2, №147/3 ТОВ ДБК зазначено, що 02.09.2010 між ТОВ ЯР (код ЄДРПОУ 30861926) (Сторона 1) та ТОВ ДБК (код ЄДРПОУ 32772943) (Сторона 2) укладено Договір №3 на будівництво житлово-офісного комплексу з підземним паркінгом по м. Київ, вулиці Ризька 73-А.

Положеннями пунктів 2.5. та 2.7. цього Договору передбачено, що з метою виконання зобов`язань Сторони-2 (ТОВ ДБК ) за Договором, Сторона-1 (ТОВ ЯР ) при укладанні цього Договору передає Стороні-2 (ТОВ ДБК ) майнові права на всі об`єкти інвестування в Об`єкті будівництва (п. 2.5.).

Відповідно до пункту 3.1.1 вказаного Договору (в редакції Додаткової угоди № 2 від 26.12.2014 до Договору № 3 від 02.09.2010 року) визначено вичерпний перелік житлових приміщень, зокрема, офісне приміщення №26, загальною площею 116,0 кв.м., приміщення №16, загальною площею 58,2 кв.м., квартира №220, загальною площею 211,4 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , що передаються Стороні 1 на виконання вказаного Договору.

Водночас, на переконання ТОВ ДБК , державним реєстратором Мельником Д.С. незаконно здійснено державну реєстрацію права власності офісного приміщення №26, загальною площею 116,0 кв.м., приміщення № 16, загальною площею 58,2 кв.м., квартира АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу №04/04/2016-26 від 04.04.2016, укладеного між останнім та ТОВ ЯР , оскільки ТОВ ЯР не має права відчужувати та обтяжувати будь-яким способом майнові права, передані ТОВ ДБК відповідно до Договору від 02.09.2010 №3 (у редакції Додаткової угоди №2 від 26.12.2014 до Договору №3).

До скарг від 25.07.2019 року №147/1, №147/2, №147/3 ТОВ ДБК долучено копії:

- інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна;

- Договору від 02.09.2010 року №3 на будівництво житлово-офісного комплексу з підземним паркінгом по вул. Ризькій, буд. 73-А;

- Додаткової угоди від 12.11.2014 року №1 до Договору №3 від 02.09.2010 року на будівництво житлово-офісного комплексу з підземним паркінгом по вул. Ризькій, буд. 73-А в Шевченківському районі міста Києва;

- Додаткової угоди від 26.12.2014 року №2 до Договору №3 від 02.09.2010 року; Акту готовності об`єкта до експлуатації від 15.12.2014 року №б/н;

- сертифікату серії ІУ №165143580820, яким засвідчено відповідність закінченого будівництва об`єкта Будівництво житлово-офісного комплексу з підземним паркінгом по вул. Ризькій, буд. 73-А Шевченківському районі міста Києва ;

- розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 27.07.2015 року №411 Про присвоєння поштової адреси новозбудованому житлово-офісному комплексу з підземним паркінгом на вул. Ризькій, буд. 73-Г в Шевченківському районі м. Києва ;

переліку інвесторів, за кошти яких ОВ ДБК збудувало будинок у місті Києві по вул. Ризька, 73-Г;

- витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ ДБК .

За результатами розгляду скарги ТОВ ДБК від 25.07.2019 №147/1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.07.2019 року №25682-33-19, Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації 03.09.2017 року складено Висновок, яким рекомендовано Міністерству юстиції України відмовити у задоволенні скарги ТОВ ДБК від 25.07.2019 року №147/1, оскільки скаргу подано особою, якою не підтверджено факт порушення її прав в результаті прийняття оскаржуваного рішення.

На підставі вказаного висновку Комісії, наказом Міністерства юстиції України від 11.09.2019 року №3451/7 відмовлено у задоволенні скарги ТОВ ДБК .

За результатами розгляду скарги ТОВ ДБК від 25.07.2019 року №147/2, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.07.2019 року №25683-33-19, Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації 03.09.2017 року складено Висновок, яким рекомендовано Міністерству юстиції України відмовити у задоволенні скарги ТОВ ДБК від 25.07.2019 року №147/2, оскільки скаргу подано особою, якою не підтверджено факт порушення її прав в результаті прийняття оскаржуваного рішення.

На підставі вказаного висновку Комісії, наказом Міністерства юстиції України від 11.09.2019 року №3453/7 відмовлено у задоволенні скарги ТОВ ДБК .

За результатами розгляду скарги ТОВ ДБК від 25.07.2019 року №147/3, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.07.2019 року №25685-33-19, Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації 03.09.2017 року складено Висновок, яким рекомендовано Міністерству юстиції України відмовити у задоволенні скарги ТОВ ДБК від 25.07.2019 року №147/3, оскільки скаргу подано особою, якою не підтверджено факт порушення її прав в результаті прийняття оскаржуваного рішення.

На підставі вказаного висновку Комісії, наказом Міністерство юстиції України від 11.09.2019 №3452/7 відмовлено у задоволенні скарги ТОВ ДБК .

Уважаючи накази Міністерства юстиції України від 11.09.2019 №3451/7, №3452/7 та №3453/7 протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що єдиним офіційним та належним способом підтвердження права власності на нерухоме майно є реєстрація такого права в порядку, встановленому Законом України від 01.07.2004 №1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон №1952-IV).

При цьому комісією надається оцінка рішенням державного реєстратора, перевіряються відомості, що містяться в Державному реєстрі речових прав чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та не вирішуються питання щодо невиконання цивільно-правового договору.

Водночас як установлено судом першої інстанції, що в документах поданих позивачем до відповідача разом зі скаргами відсутні відомості щодо реєстрації ТОВ ДБК майнових прав на об`єкти нерухомості (об`єкти інвестування) на підставі Договору від 02.09.2010 року №3 на будівництво житлово-офісного комплексу з підземним паркінгом по вул. Ризькій, буд. 73-А в Шевченківському районі м. Києва.

Також у переліку інвесторів, затвердженому директором ТОВ ДБК від 19.01.2016 року, на який посилається позивач, не міститься відомостей про право власності, зокрема ТОВ ДБК як одного з інвесторів, на спірні приміщення.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 7 статті 7 Закону №1952-IV Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 37 Закону №1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).

За змістом частини п`ятої статті 37 Закону №1952-IV скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:

1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;

2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;

3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;

4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

Частиною 6 статті 37 Закону №1952-IV установлено, що за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про відмову в задоволенні скарги або про задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття одного з рішень передбачених підпунктами а-є пункту 2 цієї частини.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 8 статті 37 Закону №1952-IV Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті.

Частинами дев`ятою та десятою статті 37 Закону №1952-IV передбачено, що порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

Процедура розгляду відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закони) скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту (далі - суб`єкт оскарження), що здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами (далі - суб`єкт розгляду скарги) визначена Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 (далі - Порядок №1128).

Згідно з пунктом 2 Порядку №1128 для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом.

До складу комісії входять заступник керівника суб`єкта розгляду скарги за напрямом державної реєстрації, посадові особи структурних підрозділів апарату суб`єкта розгляду скарги за напрямом державної реєстрації, а також можуть входити за згодою представники інших державних органів, громадських об`єднань, інші особи.

Відповідно до пункту 3 Порядку №1128 розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено (далі - скаржник), що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов`язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та / або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.

Перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб`єкта розгляду скарги (належний суб`єкт розгляду скарги) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги (пункт 5 Порядку №1128).

Пунктом 8 Порядку №1128 установлено, що під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб`єкта оскарження, і вирішує: 1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб`єкта оскарження; 2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб`єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб`єктом оскарження на законних підставах; 3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора); 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Відповідно до пункту 12 Порядку №1128 за результатами розгляду скарги суб`єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови в задоволенні скарги ТОВ ДБК зазначено абзац 9 частини п`ятої статті 37 Закону №1952-IV, а саме не підтвердження скаржником факту порушення його прав у зв`язку з прийняттям рішень державним реєстратором Мельником Д.С. При цьому відповідачем зазначено, що з відомостей державного реєстру прав та доданих позивачем до скарги документів неможливо встановити належність права ТОВ ДБК на приміщення щодо яких державним реєстратором проведено реєстрацію права власності на підставі оскаржуваного позивачем рішення.

Аналіз зазначених норм Закону №1952-IV та Порядку №1128 дає підстави для висновку, що Міністерство юстиції України відповідно до його повноважень відмовляє в задоволенні скарги на дії чи рішення державного реєстратора якщо особа, яка подала скаргу не підтвердить факт порушення її прав внаслідок прийняття державним реєстратором такого рішення.

Водночас колегія суддів зазначає, що суд у межах розгляду цієї справи не може надавати оцінку рішенню Міністерства юстиції України на предмет наявності чи відсутності факту порушеного права позивача, як підстави для відмови у задоволенні скарги, оскільки це питання стосується виключно приватного права та не може бути предметом розгляду в адміністративному провадженні.

У той же час, про наявність інших процедурних порушень допущених відповідачем під час розгляду скарг та прийнятті рішень від 11.09.2019 позивач ні у позові ні в апеляційній скарзі не зазначає.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Що стосується доводів, якими позивач обґрунтовує вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

До компетенції адміністративних судів на час розгляду справи судами попередніх інстанцій належали публічно-правові спори, в яких хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

Наведене узгоджується з положеннями статей 2, 4, 19 КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначають поняття публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Таким чином, у межах цієї адміністративної справи може вирішуватися виключно публічно-правовий спір щодо правомірності наказів Міністерства юстиції України від 11.09.2019 №3451/7, №3452/7, №3453/7 Про відмову у задоволенні скарг товариства з обмеженою відповідальністю ДБК від 25.07.2019 №147/1, №147/2 №147/3.

У спірних правовідносинах Міністерство юстиції України виступає як суб`єкт владних повноважень, який законом наділений владними управлінськими функціями щодо забезпечення процедури адміністративного оскарження у сфері державної реєстрації юридичних осіб.

Отже, у межах цієї справи підставою для скасування оскаржуваних рішень можуть бути лише процедурні порушення, допущені Міністерством юстиції України під час розгляду скарг на дії державного реєстратора та прийняття за його наслідком відповідного рішення.

Водночас звертаючись зі скаргами до Міністерства Юстиції України ТОВ ДБК фактично не погоджується з рішенням державного реєстратора щодо реєстрації права власності на майно за іншою особою, яке, як уважає позивач, належить йому. На підтвердження зазначеного позивач указує на наявність ряду договорів та інших документів, які на його думку підтверджують право власності ТОВ ДБК на нерухоме майно щодо якого були вчинені оскаржувані ним реєстраційні дії.

Колегія суддів звертає увагу, що зазначені позивачем в апеляційній скарзі доводи є аналогічними доводам наведеним ним у скаргах, з якими він звертався до Міністерства Юстиції України та стосуються господарсько-правових відносин ТОВ ДБК із його контрагентом.

Проте суд розглядаючи справу в порядку адміністративного судочинства не може надавати оцінку господарським правовідносинам позивача та його контрагентів, перевіряючи правомірність рішень відповідача як суб`єкта владних повноважень під час виконання ним владних управлінських функцій.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів наведених в апеляційній скарзі.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального закону.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва 27 травня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та в силу частини 5 статті 328 КАС України оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя О.М.Оксененко