Постанова

від 02.11.2020 по справі 915/1786/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2020 року м. ОдесаСправа № 915/1786/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді: Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, пр-т Шевченка, 29)

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Паращака Івана Миколайовича

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.02.2020

у справі №915/1786/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Євролім"

до Фізичної особи-підприємця Паращака Івана Миколайовича

про стягнення 104 870,88 грн.

за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Паращака Івана Миколайовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Євролім"

про стягнення грошових коштів у загальній сумі 23 500 грн.,

(суддя першої інстанції: Давченко Т.М., дата та місце ухвалення рішення: 19.02.2020, Господарський суд Миколаївської області, м.Миколаїв, вул.Адміральська, 22)

В липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОЛІМ" (далі - ТОВ "ЄВРОЛІМ") звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Фізичної-особи підприємця Паращака Івана Миколайовича (далі - ФОП Паращак І.М.) про стягнення з останнього грошових коштів у загальній сумі 104870 грн. 88 коп., із яких: 90866 грн. 42 коп. - основний борг; 3601 грн. 65 коп. - 3% річних; 10402 грн. 81 коп. - інфляційні втрати, з посиланням на порушення відповідачем зобов?язань за укладеним між ними договором поставки від 02.04.2018 №02/04-1, а саме, зобов?язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого за цим договором товару, внаслідок чого утворився основний борг у спірній сумі, на яку позивачем здійснено нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексуУкраїни.

07.10.2019 Господарським судом Миколаївської області відкрито провадження за зустрічним позовом ФОП Паращака І.М. про стягнення з ТОВ "ЄВРОЛІМ" у порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України грошових коштів у загальній сумі 23500 грн. ? суми попередньої оплати товару. Зазначене провадження об?єднано з первісним позовом у господарській справі № 915/1786/19 та вирішено розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.

Відповідач за первісним позовом посилається на неналежне виконання товариством умов зазначеного вище договору поставки, а саме, умов щодо поставки замовленого підприємцем товару,

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.02.2020 первісний позов ТОВ "ЄВРОЛІМ" задоволено частково, стягнуто з ФОП Паращака Івана Миколайовича на користь ТОВ "ЄВРОЛІМ" грошові кошти в загальній сумі 102364 грн. 04 коп., із яких: 90866 грн. 42 коп. - основного боргу; 3592 грн. 25 коп. - 3% річних; 7905 грн. 37 коп. - інфляційних втрат, у задоволені решти вимог за первісним позовом відмовлено, у задоволенні зустрічного позову ФОП Паращака Івана Миколайовича відмовити у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ФОП Паращак І.М. звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.02.2020 по даній справі скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні первісного позову ТОВ Євролім до ФОП Паращак І.М. про стягнення 104870,88 грн. відмовити, а зустрічний позов ФОП Паращак І.М. про стягнення 23500,00 грн. задовольнити в повному обсязі.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновків про наявність підстав для задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову, у зв`язку із чим рішення підлягає скасуванню.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що в день поставки товару керівник позивача повідомив відповідача про те, що через затримку поставок товару його контрагентами, він не може вчасно виконати власні зобов`язання в обумовлений у накладній строк, а також запропонував відповідачу здійснити за договором часткову передплату товару в розмірі 10 тис.грн. 23.04.2018 відповідачем здійснено передплату у вказаному розмірі, однак поставки товару не відбулося. Аналогічна ситуація повторилась і в червні, і в липні 2018 року, коли відповідач сплатив на рахунок позивача 3500 грн. та 10000 грн. відповідно. Після цього відповідач перестав здійснювати передплату товару та почав вимагати повернення коштів, проте марно.

ФОП Паращак І.М. зазначає, що видаткова накладна, на яку суд послався як на доказ поставки обумовленого товару не може свідчити про реальність поставки, в той час коли інші докази (первинні документи), які повинні оформлятися безпосередньо під час поставки товару та є належними доказами - відсутні.

Апелянт також зазначає, що поставка за договором, з огляду на специфічний характер вантажу, мала бути підтвердженою, зокрема, договором перевезення, паспортом якості товару, свідоцтвом про повірку автоцистерни з товаром, товаротранспортними документами на небезпечні вантажі

Крім того, з посиланням на ст. 1212 Цивільного кодексу України відповідач просить задовольнити його зустрічні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2020 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Паращука Івана Миколайовича на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.02.2020 по справі №915/1786/19 до надходження матеріалів позовного провадження з суду першої інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Паращука І.М. на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.02.2020 по справі №915/1786/19, розглянути апеляційну скаргу ФОП Паращука І.М. на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.02.2020 по справі №915/1786/19 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

29.09.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ Євролім надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач за первісним позовом просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

ТОВ Євролім вважає рішення суду першої інстанції законним, ухваленим внаслідок повного, всебічного і об`єктивного встановлення всіх обставин справи з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні будь-які підстави для його скасування, а доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є надуманими, безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Крім того, позивач надав суду попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну допомогу, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у даній справі укладено договір поставки від 02.04.2018 №02/04-1.

Відповідно до умов вказаного Договору ТОВ "ЄВРОЛІМ" (постачальник) зобов?язалося передати в погоджені строки, а ФОП Паращак І.М. (покупець) - прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі товар - нафтопродукти, найменування, кількість та ціна яких вказується в накладних документах, які оформлюються на кожну окрему погоджену партію товару у відповідності з письмовими заявками покупця на постачання тої чи іншої партії товару (п.п. 1.1, 2.1 договору).

Постачання товару автомобільним транспортом здійснюється в рамках наступних базисів постачання: а) CPT ? пункт призначення, вказаний покупцем в заявці на відвантаження товару, постачання транспортом і за рахунок постачальника; б) EXW ? резервуар нафтобази зберігання. вказаний постачальником; в) FCA ? резервуар нафтобази зберігання, вказаний постачальником, вивіз товару транспортом (та за рахунок) покупця (п. 2.2 договору).

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по якості - відповідно до технічних умов та інших нормативно-технічних актів (паспорт та/або сертифікат заводу-виробника) з урахуванням умов "Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №271/121 від 04.06.2007.

Відповідно до п. 2.6 договору покупець проводить прийомку товару по кількості у відповідності з умовами "Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску і обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України" №281/171/578/155, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв?язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008.

У відповідності до п. 2.13 договору, у випадку якщо поставка товару була проведена без дотримання заявлених (згідно даних, відображених в заявці) покупцем даних про обсяг, дату поставки і т.д., однак сторонами були підписані накладні документи на товар, поставка товару вважається погодженою між сторонами і такою, що відповідає умовам договору.

Сторонами погоджено, що відвантаження товару, що поставляється згідно умов договору, та видача відповідних документів на товар здійснюється постачальником на підставі належним чином оформленої довіреності на отримання товару (п. 2.14 договору).

Відповідно до умов п.3.1 Договору загальна ціна договору визначається кількістю отриманого та оплаченого покупцем товару протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та видаткових накладних.

Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару, що вказана в видаткових накладних та/або актах приймання-передачі (п. 3.3 договору).

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на банківський рахунок постачальника (п. 3.4 договору).

Сторонами погоджено, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2018, а в частині розрахунків - до їх повного проведення. У разі відсутності письмової заяви жодної із сторін про припинення дії договору, поданої до моменту припинення дії договору, останній вважається продовженим на один календарний рік (п. 6.1 договору).

Згідно видаткової накладної від 12.04.2018 №310 на виконання умов договору ТОВ "ЄВРОЛІМ" поставлено відповідачу товар на суму 114366 грн. 42 коп. Вказана видаткова накладна засвідчена підписами директора товариства та ФОП Паращака І.М. та скріплена печатками сторін. (т.1 а.с. 16)

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довіреності від 11.04.2018 №1 товар отриманий відповідачем особисто. (т.2 а.с. 17)

ФОП Паращак І.М. оплатив поставлений товар частково у загальній сумі 23500 грн. згідно платіжних доручень: від 23.04.2018 №515 на суму 10000 грн. з призначенням платежу "Оплата за паливо JET A-1 зг. видаткової накладної № 310 від 12.04.2018р в т.ч. ПДВ 20%..."; від 04.06.2018 №572 на суму 3500 грн. з призначенням платежу "Оплата за паливо JET A-1 зг. рах. № 310 від 12.04.2018 в т.ч. ПДВ 20%..."; від 30.06.2018 №630 на суму 10000 грн. з призначенням платежу "Оплата за паливо JET A-1 зг. рах. № 310 від 12.04.2018 в т.ч. ПДВ 20%...". (т.1 а.с. 19-21)

Несплата відповідачем коштів за поставлений товар в повному обсязі стала підставою для звернення ТОВ Євролім до Господарського суду Миколаївської області з відповідними позовними вимогами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у даній справі укладено договір поставки від 02.04.2018 №02/04-1.

Відповідно до умов вказаного Договору ТОВ "ЄВРОЛІМ" (постачальник) зобов?язалося передати в погоджені строки, а ФОП Паращак І.М. (покупець) - прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі товар - нафтопродукти, найменування, кількість та ціна яких вказується в накладних документах, які оформлюються на кожну окрему погоджену партію товару у відповідності з письмовими заявками покупця на постачання тої чи іншої партії товару (п.п. 1.1, 2.1 договору).

Згідно видаткової накладної від 12.04.2018 №310 на виконання умов договору ТОВ "ЄВРОЛІМ" поставлено відповідачу товар на суму 114366 грн. 42 коп. Вказана видаткова накладна засвідчена підписами директора товариства та ФОП Паращака І.М. і скріплена печатками сторін. (т.1 а.с. 16)

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довіреності від 11.04.2018 №1 товар отриманий відповідачем особисто. (т.2 а.с. 17)

У відповідності до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинний документ ? це документ, який містить відомості про господарську операцію. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов?язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Викладене кореспондується з приписами п.п. 2.1-2.2, 2.4-2.5 Положення №88, згідно яких первинні документи ? це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції ? це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов?язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Первинні документи повинні мати такі обов?язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

З огляду на зазначене, місцевий господарський суд обґрунтовано визнав первинний документ ? видаткову накладну від 12.04.2018 №310 належним доказом вчинення сторонами у справі господарської операції ? поставки ТОВ "ЄВРОЛІМ" ФОП Паращаку І.М. товару на суму 114366 грн. 42 коп.

Крім того, у зв`язку із підтвердженням належними та допустимими доказами поставки товару, судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта в частині неотримання товару за договором.

Доводи апеляційної скарги ФОП Паращака І.М. про те, що поставка за договором, з огляду на специфічний характер вантажу, мала бути підтвердженою, зокрема, договором перевезення, паспортом якості товару, свідоцтвом про повірку автоцистерни з товаром, товаротранспортними документами на небезпечні вантажі не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки за посиланням позивача, відповідач вивіз товар власними транспортними засобами на умовах поставки FCA, що узгоджується з умовами п. 2.2 Договору. Відповідачем за первісним позовом не спростовано належними та допустимими доказами зазначених обставин.

Як зазначалося раніше, ФОП Паращаком І.М. оплачено поставлений товар частково у загальній сумі 23500 грн. згідно платіжних доручень: від 23.04.2018 №515 на суму 10000 грн. з призначенням платежу "Оплата за паливо JET A-1 зг. видаткової накладної № 310 від 12.04.2018р в т.ч. ПДВ 20%..."; від 04.06.2018 №572 на суму 3500 грн. з призначенням платежу "Оплата за паливо JET A-1 зг. рах. № 310 від 12.04.2018р в т.ч. ПДВ 20%..."; від 30.06.2018 №630 на суму 10000 грн. з призначенням платежу "Оплата за паливо JET A-1 зг. рах. № 310 від 12.04.2018р в т.ч. ПДВ 20%...".

З огляду на викладені обставини, враховуючи умови укладеного між сторонами договору, а також наявні в матеріалах справи докази, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем за первісним позовом доведено прострочення виконання відповідачем за первісним позовом грошових зобов?язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого товариством товару, внаслідок чого утворився основний борг у сумі 90866 грн. 42 коп., а тому вимоги про стягнення з ФОП Паращака І.М. цієї суми є обґрунтованими.

Також судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ ЄВРОЛІМ в частині стягнення 3% річних у розмірі 3592 грн. 25 коп. та 7905 грн. 37 коп. інфляційних втрат, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується із задоволенням позовних вимог ТОВ ЄВРОЛІМ про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3592 грн. 25 коп. та 7905 грн. 37 коп. інфляційних втрат.

Щодо зустрічних позовних вимог ФОП Паращука І.М. про стягнення з ТОВ Євролім грошових коштів на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, та зокрема, застосовуються до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільний кодекс України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

З огляду на вищевикладене, враховуючи обставини щодо реальності поставки товару за видатковою накладною від 12.04.2018 №310 та належного виконання ТОВ "ЄВРОЛІМ" умов договору поставки, а також сплату відповідачем коштів на підставі укладеного між сторонами договору поставки, у зв`язку з чим відсутня обставина безпідставного отримання та збереження позивачем грошових коштів, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічної позовної вимоги ФОП Паращака І.М. про стягнення грошових коштів у загальній сумі 23 500 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федорченко та Лозенко проти України від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення поза розумним сумнівом . Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

З огляду на зазначене, судова колегія зазначає, що місцевим господарським судом у ході розгляду справи було досліджено усі обставини справи, перевірено їх наявними у ній доказами, та надано їм відповідну правову оцінку, а доводи апелянта не спростовуються вірних висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Паращака Івана Миколайовича на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.02.2020 у справі №915/1786/19 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.02.2020 у справі №915/1786/19 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Стосовно стягнення витрат на правничу допомогу з ФОП Паращака І.М. на користь ТОВ Євролім , судова колегія зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України , заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, між адвокатом Солошенко С.В. та ТОВ Євролім 22.07.2019 було укладено Договір про надання правничої допомоги №02-07/19.

Крім того, до поданого до суду апеляційної інстанції відзиву представником позивача додано Додаткову угоду №3 від 17.09.2020, якою, зокрема, було визначено вартість послуг адвоката за надання правничої допомоги.

Пунктом 2 Додаткової угоди №3 від 17.09.2020 сторони визначили, що вартість послуг становить: аналіз документів, визначення правової позиції, складання і подання до Південно-західного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу - 2000,00 грн.

Крім того, 25.09.2020 між адвокатом Солошенко С.В. та ТОВ Євролім підписано Звіт про надання правничої (правової) допомоги за Договором №02-07/19 від 22.07.2019, яким визначено детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) із зазначенням втраченого часу.

Також позивач надав до суду апеляційної інстанції Акт №2 приймання-передачі наданих послуг за Договором про надання правничої допомоги №02-07/19 від 22.07.2019. Відповідно до п.3 вказаного акту підписанням останнього Клієнт стверджує про прийняття наданої Адвокатом правової допомоги, а саме: послуг, перелік яких наведений у Звіті від 25.09.2020, а також підтверджує відсутність претензій по якості, своєчасності і повноті наданої правової допомоги. Пунктом 5 Акту клієнт зобов`язався сплатити обумовлену вартість правової допомоги (2000 грн.) на рахунок Адвоката протягом трьох банківських днів з дня підписання цього Акту і Звіту.

Водночас, згідно з ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши наявних в матеріалах справи, копію договору про надання правової допомоги, копію додатку до договору, враховуючи залишення апеляційної скарги ФОП Паращака І.М. без задоволення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відображена у них інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом Солошенком С.В роботи (наданих послуг) відповідає документам та інформації, у зв`язку з чим витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 підлягають стягненню з ФОП Паращака І.М. на користь ТОВ Євролім .

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 130, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Паращака Івана Миколайовича на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.02.2020 у справі №915/1786/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.02.2020 у справі №915/1786/19 залишити без змін.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Паращака Івана Миколайовича (54025, інд.код: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Євролім (03151, м.Київ, вул. Народного Ополчення, 26-А, інд.код: 40038459) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош