Рішення

від 12.12.2006 по справі 132/5-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

132/5-06

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"12" грудня 2006 р.                                                                             Справа № 132/5-06

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Еталон - Сервіс”, м. Біла Церква

про стягнення  522,72 грн.

за участю представників:

позивача:Владимиров О. В. –дов. від 20.10.2006р., № 02-12157/29

відповідача:Мельник Є. П. - керівник

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі –Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Еталон - Сервіс” (далі –Відповідач) про стягнення 522,72 грн. пені за порушення строків виконання зобов'язань.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором від 14.04.2006 року № 15-5/25 на поставку одноосних возиків.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позові.

Відповідач, позов визнає частково.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір на поставку одноосних возиків № 15-5/25 від 14.04.2006 р. (далі –Договір), відповідно до умов якого  відповідач –постачальник зобов'язався передати у власність позивачу - замовнику одноосні возики в кількості 36 одиниць на суму 52 272 грн., а позивач зобов'язався прийняти та оплатити продукцію на умовах Договору.

На виконання пункту 6.2 Договору позивач 05.06.2006. здійснив передоплату за товар на загальну суму 26136 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 30.05.2006 р. № 4.

Відповідно до п. 2.3 Договору відповідач зобов'язався здійснити поставку продукції протягом тридцяти днів з моменту  здійснення передоплати.  

Однак, відповідач своїх договірних зобов'язань щодо поставки оплаченої  позивачем  продукції належним чином не виконав, в результаті чого позивач направив на адресу відповідача претензію від 19.07.2006р. № 03-8630/26 з вимогою поставити продукцію.

Як вбачається з накладної  № 11 від 25.07.2006 р., яка знаходиться в матеріалах справи, поставка продукції відповідачем була здійснена 25.07.2006 р.

Згідно із п. 8.2 договору за порушення строків виконання зобов'язання постачальник – відповідач сплачує на користь замовника – позивача пеню у розмірі 0,1% вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожен день прострочення.

31.07.2006 р. позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити 522,72 грн. пені за порушення строків виконання зобов'язань щодо поставки продукції. Однак, відповідач зазначену претензію залишив без відповіді та задоволення.

Таким чином, відповідно до п. 8.2 договору за порушення строків виконання зобов'язання щодо поставки продукції позивач просить стягнути з відповідача пеню, яка за його розрахунком складає 522,72 грн.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею  231 зазначеного Кодексу передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 546 зазначеного Кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 статті 549 вказаного Кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи позивач на виконання умов договору 05.06.2005р. здійснив предоплату на суму 26136 грн. (платіжне доручення від 30.05.2006р. № 4). Термін поставки продукції складає 30 днів з моменту перерахування предоплати (п. 2.3 договору). Поставка продукції була здійснена 25.07.2006р. (видаткова накладна № 11 від 25.07.2006р.). Таким чином, прострочення виконання зобов'язання щодо поставки продукції складає 19 днів з 06.07.2006р. по 24.07.2006р. включно. Отже, виходячи з правильного арифметичного розрахунку, пеня складає 496,58 грн. (26136 грн. х 0,1% х 19 = 496,58 грн.).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.  Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

          Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В статті 525 вказаного Кодексу зазначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Беручи до уваги викладене та враховуючи вказані норми законодавства суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково на суму 496,58 грн.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до статті 49 ГПК України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 44 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Еталон - Сервіс” (09109, Київська область, м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 16, код ЄДРПОУ 32276540) на користь Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (01030, м. Київ, вул. О. Гончара, 55-А, код ЄДРПОУ 00013528) 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 58 коп. –пені за порушення строків виконання зобов'язань, 96 (дев'яносто шість) грн. 90 коп. витрат по сплаті державного мита та 112 (сто дванадцять) грн. 10 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

          Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                

Дата підписання рішення 25.12.2006р.