Постанова

від 21.10.2020 по справі 910/11392/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2020 р. Справа№ 910/11392/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Мартюк А.І.

За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.

представників сторін:

від позивача: Захарченко В.П. (ордер АМ №1005/36 від 21.09.20);

Кузьмін Д.Л. (ордер ЖТ №36793 від 03.09.2020);

від відповідача: не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс будівельників України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2020

у справі № 910/11392/19 (суддя Демидова В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Розумне будівництво"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс будівельників України"

про стягнення заборгованості у розмірі 990346, 02 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господларського суду міста Києва від 14.05.2020 у справі №910/11392/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс будівельників України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Розумне будівництво" 930000 грн. 00коп. основного боргу; 18498 грн.08 коп. 3% річних; 33945грн. 00коп. інфляційних втрат та 14736грн. 65 коп. витрат зі сплати судового збору. В задоволенні решти позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що:

- представник постачальника (відповідача) зобов`язаний був перевірити повноваження на здійснення господарської операції особи, якій було передано товар, однак матеріали справи не містять жодного документу, який би свідчив про наявність таких повноважень у ОСОБА_3., який прийняв товар;

- відповідно до умов договору місцем отримання товару є с. Велике Устя, тоді як відповідно до товарно-транспортних накладних пунктом розвантаження є с.Сосниця. Жодних доказів, які б свідчили про заміну сторонами договору поставки місця товару, не надано.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2020 по справі № 910/11392/19 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що:

- матеріали справи містять достатньо доказів належного виконання відповідачем своїх зобовязань за договором №АБУ/171018/1620/КТВ від 17.10.2018. Факт поставки позивачеві товару підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, роздруківкми із GPS трекерів, які встановлені на автомобілях, що доставляли вантаж, показами свідків та листом ТОВ ДБУ Мегаполіс (попередня назва ТОВ АБУ Менеджмент ), яке здійснювало перевезення;

- водії автомобілів, які здійснювали доставку вантажу, а саме водій ОСОБА_1 та водій ОСОБА_2 надали свідчення про те, що вони дійсно у листопаді 2018 на вантажних автомобілях перевозили вантаж (камінь бутовий), який належав ТОВ Альянс Будівельників України до - ТОВ Розумне Будівництво .

Від позивача (23.09.2020 покупця) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2020 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить долучити до матеріалів справи копії видаткових накладних та копії актів виконаних робіт, в задоволенні зазначеного клопотання (викладеному у відзиві на апеляційну скаргу) судова колегія відмовляє, оскільки відповідно до ч.3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Доказі неможливості подання таких доказів позивачем не надано.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про те, що:

- починаючи з 13.11.2018 ТОВ АБУ Менеджмент не здійснювало перевезення каменю бутового для ТОВ Розумне Будівництво , а дану функцію здійснювали різні суб`єкти господарювання, в тому числі ТОВ Смартбудінвест , ТОВ Вікинг Транс , ТОВ Промбудмеханізація того, що підтверджується витребуваними у Корпорації Укртрансбуд товарно-транспорними накладними, що містяться в матеріалах справи;

- позивач в апеляційній скарзі вказує, що платіжне доручення №1964 від 09.11.2018 щодо перерахування ТОВ Розумне будівництво на користь відповідача 930 000,00 грн. не має відношення до договору, оскільки в такому дорученні не зазначено, в рамках якого саме договору здійснювалась оплата, однак таке твердження відповідача суперечить попередній та подальшій позиції про ніби то поставку на користь позивача 927,18 тон бутового каменю на виконання умов договору та здійсненої передоплати, яку відповідач також наводить в своїх запереченнях. Відповідач, зазначаючи про ніби то відсутність відношення здійсненої передоплати від 09.11.2018 до договору в свою чергу не заперечує факту отримання коштів та не зазначає суду на якій підставі отримав вказану грошову суму від позивача.

20.10.2020 від позивача надійшла заява про визнання доказів недопустимими, в якій позивач просить визнати недопустимими доказами копії товарно-транспортних накладних, що були подані відповідачем ТОВ Альянс Будівельників України разом з відзивом на позовну заяву від 25.09.2019 та не приймати такі докази до уваги.

В заяві позивач зазначає про те, що:

- Товарно-транспортні накладні надані відповідачем щодо ніби то поставки каменю бутового на користь ТОВ Розумне Будівництво в період з 12.11.2020 по 30.11.2020 не мають жодного відношення до ТОВ Розумне Будівництво оскільки вони не підписані уповноваженою позивачем особою, а також містять інший пункт розвантаження ніж зазначено у договорі поставки.

В судове засідання апеляційного господарського суду 21.10.2020 не з`явився представник відповідача.

Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що у єдиного представника відповідача, який володіє інформацією виявлено позитивний результат на коронавірус SARS-CoV-2 а тому адвокат Карпінський С.В. підлягає самоізоляції та не може взяти участь в судовому засіданні.

Колегія суддів відмовляє в задоволенні зазначеного клопотання, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не обмежує кількості представників. Так, юридичну особу за посадою може представляти її керівник. Інші особи можуть бути її представниками, якщо вони діють у межах, визначених законодавством чи установчими документами юридичної особи.

Відповідно до статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Таким чином, зазначений у клопотанні представник є не єдиною особою, що має право представляти інтереси товариства в суді.

Судовою колегією також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача судовою колегією встановлено.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс будівельників України", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Розумне будівництво", як покупцем, укладено договір поставки №АБУ/171018/1620/КТВ від 17.10.2018, за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставляти покупцю, а покупець приймати та оплачувати будівельні матеріали (надалі товар). Вид, одиниця виміру, ціна, умови та строки поставки яких визначені сторонами у специфікаціях та/або видаткових накладних, що мають силу специфікацій, які є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 4.3. договору розвантаження та приймання-передача товару здійснюється на підставі товарно-транспортних накладних протягом однієї години з моменту прибуття транспортного засобу постачальника на склад (будівельний майданчик, місце вивантаження) покупця.

Пунктом 4.6. договору сторони погодили, що за відсутності претензій по кількості та якості покупець зобов`язується прийняти товар відповідно до умов договору шляхом підписання товарно-транспортних накладних (інших актів прийому-передачі), або інших документів, підтверджуючих поставку товару/надання послуг (шляхових листів, нарядів тощо) та надати постачальнику його примірник, в протилежному випадку або у випадку необґрунтованої відмови у підписанні товарно-транспортних накладних (інших актів прийому-передачі), товарно-транспортні накладні, або інші документи, які підтверджують поставку товару (шляхових листів, нарядів тощо) вважається підписаним сторонами, а поставка належної якості та у повному об`ємі.

Згідно з п. 4.7. договору право власності на товар та ризики виникають у покупця в момент передачі товару покупцю, що фіксується у товарно-транспортних накладних та підтверджують момент передачі та отримання товару покупцем.

Сума договору визначається загальною вартістю поставленого товару, відповідно до видаткових накладних, що додаються до договору і є його невід`ємною частиною (п. 5.2. договору).

За умовами п.6.2. договору поставка товару здійснюється за умови стовідсоткової передплати. Факт приймання-передачі товару підтверджується підписами представників сторін на товарно-транспортних накладних. Договір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами та діє протягом одного календарного року із дня підписання сторонами, а в частині грошових розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань згідно умов даного договору. Договір продовжується автоматично на кожен наступний календарний рік, у випадку, якщо жодна із сторін не заявить вимогу про його розірвання за 20 (двадцять) календарних днів до закінчення строку дії договору ( п. 9.1. договору).

Специфікацією №1 до договору сторони визначили: найменування товару - камінь бутовий гранітний сірий фр. 150-300; ціна товару - 1380 гривень за одну метричну тонну; ціна товару вказана з урахуванням доставки на склад покупця у с. Велике Устя, Чернігівської області; термін поставки - 3 робочих дні з моменту надходження передоплати відповідно до п.6.2. договору.

Звертаючись з позовом позивач зазначає про те, що на виконання умов договору позивачем сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю "Альянс будівельників України" 930000,00грн. передплати за платіжним дорученням № 1964 від 09.11.2018, проте поставка товару здійснена не була, у зв`язку з чим 06.12.2018 і 08.07.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Розумне будівництво" направлено на адресу постачальника претензію з вимогою повернути суму передплати. Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс будівельників України" суму передоплати не повернуло.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, у строк, встановлений цим договором, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Специфікацією №1 до договору сторони визначили термін поставки - 3 робочих дні з моменту надходження передплати.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Розумне будівництво" сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю "Альянс будівельників України" 930000,00 грн. передплати за товар, що сторонами не оспорюється та підтверджується копією платіжного доручення № 1964 від 09.11.2018.

За приписами частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним зокрема у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Пунктом 4.7. договору сторони чітко визначили, що право власності на товар та ризики виникають у покупця в момент передачі товару покупцю, що фіксується у товарно-транспортних накладних, які підтверджують момент передачі та отримання товару покупцем.

Як доказ поставки товару до матеріалів справи відповідачем надано товарно-транспортні накладні (ТТН) №№ 584531, 584532 від 12.11.2018; №№ 21008, 21009 від 19.11.2018; №№ 21018, 476446, 914929 від 20.11.2018; №№ 914941, 914938 від 21.11.2018; № 918753 від 22.11.2018; № 918714 від 23.11.2018; №№ 26578, 26579, 21352, 26581 від 28.11.2018; №№ 592334; 592335, 592330, 592331, 592329, 26600, 21356, 26556 від 30.11.2018, у яких зазначено: автомобільний перевізник - ТОВ "Альянс будівельників"; замовник - ТОВ "Розумне будівництво"; вантажовідправник - ТОВ "Альянс будівельників"; вантажоодержувач - ТОВ "Розумне будівництво"; пункт розвантаження -с. Сосниця; прийняв товар - ОСОБА_3 (підпис); розділ "відпуск за довіреністю вантажоодержувача" - не заповнений. Довіреностей на отримання товару уповноваженою позивачем особою відповідач суду не надав.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає про те, що ОСОБА_3 не має жодного відношення до Товариства з обмеженою відповідальністю "Розумне будівництво", не перебуває у трудових відносинах з позивачем та не був уповноважений на отримання матеріальних цінностей.

Факт відсутності трудових відносин ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Розумне будівництво" підтверджується документами податкової звітності.

Як визначено Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила), у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

За умовами п.11.1. Правил товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику (п. 11.4-11.6 Правил).

Відповідно до пункту 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення), повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Пунктом 2.6. Положення встановлено, що фізичні та юридичні особи, які беруть участь у здійсненні операцій, пов`язаних з прийомом і видачею грошових коштів, цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об`єктів майна, забезпечуються підприємством, установою, що виконує ці операції, копіями первинних документів про таку операцію.

У пункті 4.2. договору поставки сторони передбачили, що не узгоджені даним договором питання приймання товару по кількості та якості регулюються нормами чинного законодавства України, Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 (далі - Інструкція № П-6) та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 (далі - Інструкція № П-7).

У п. 21 Інструкції № П-6 та п.23 Інструкції № П-7 містяться аналогічні положення, відповідно до яких представнику, виділеному для участі в прийманні продукції за кількістю (якістю і комплектності), видається належно оформлене і завірене печаткою підприємства разове посвідчення за підписом керівника підприємства (організації) або його заступника. У посвідченні на право участі в прийманні продукції за кількістю (якості та комплектності) вказується: дата видачі посвідчення та його номер; прізвище, ім`я та по батькові, місце роботи і посада особи, якій видано посвідчення; найменування підприємства, якому виділяється представник; на участь в прийманні якої саме продукції уповноважений представник.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що представник постачальника зобов`язаний був перевірити повноваження на здійснення господарської операції особи, якій було передано товар (письмовий договір, довіреність, акт органу юридичної особи або разове посвідчення за підписом керівника підприємства).

Втім, матеріали справи не містять жодного документа, який би свідчив про наявність таких повноважень у ОСОБА_3.

Розділ "відпуск за довіреністю вантажоодержувача" у товарно-транспортних накладних не заповнений.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо підписання ОСОБА_3 товарно-транспортних накладних у рамках договору поставки №АБУ/240918/1504/КТВ від 24.09.2018, укладеного між тими ж сторонами, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки даний договір не є предметом дослідження цієї справи.

Правовідносини, що виникли між Товариством з обмеженою відповідальністю "Розумне будівництво" та Корпорацією "Укртрансбуд" протягом вересня-грудня 2018, так само не можуть свідчити про факт виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, у зв`язку з чим доводи відповідача в цій частині також відхиляються колегією суддів.

У розумінні положень договору поставки № АБУ/171018/1620/КТВ від 17.10.2018, єдиним документом, що підтверджує момент передачі та отримання товару покупцем, є товарно-транспортні накладні (п. 4.7 договору). Видаткові накладні, що складені відповідачем та направлені позивачу (після звернення позивача до суду з даним позовом), як і показання свідків, також не можуть свідчити про поставку товару, оскільки не є належними доказами відповідно до наведених вище положень закону.

Разом з тим судом обґрунтовано зауважено, що відповідно до умов договору місцем отримання товару є с. Велике Устя, тоді як відповідно до вищезазначених товарно-транспортних накладних пунктом розвантаження є с. Сосниця. Жодних доказів, які б свідчили про зміну сторонами договору поставки місця товару, до матеріалів справи не надано

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено - якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення (п.1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013).

07.12.2019 позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 061218 від 06.12.2018 з вимогою здійснити повернення суми попередньої оплати у розмірі 930000грн. Претензія отримана відповідачем 10.12.2018, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення. Таким чином, відповідач був зобов`язаний повернути суму передоплати в строк до 17.12.2018 включно, проте виплату не здійснив.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач, отримавши як попередню оплату за договором грошові кошти в сумі 930000грн., не надав доказів належного виконання свого зобов`язання щодо поставки товару та в порушення норм ст.693 Цивільного кодексу України не виконав вимогу позивача щодо повернення перерахованих коштів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 930000,00 грн. попередньої оплати за товар.

Оскільки пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховані та заявлені до стягнення з відповідача 41619,02 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2018 року по червень 2019 року та 18727 грн. 3% річних за період з 14.12.2018 по 16.08.2019.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є невірним у зв`язку з неправильним визначенням дня початку виникнення заборгованості, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних за загальний період прострочення з 18.12.2018 по 16.08.2019 у розмірі 18498,08 грн.

Частковому задоволенню в сумі 33945,00 грн. підлягають і вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат, оскільки позивач не врахував, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2020 не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс будівельників України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2020 у справі №910/11392/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/11392/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 02.11.2020

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді Л.В. Кропивна

А.І. Мартюк