Постанова

від 21.10.2020 по справі 910/4249/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2020 р. Справа№ 910/4249/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Калатай Н.Ф.

при секретарі: Пересенчук Я.Д.

за участю представників сторін:

від позивача: Шкред А.О.;

від відповідача: Бондаренко Я.Ю.;

від третьої особи 1: Дробах В.Г.;

від третьої особи 2: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Громадської організації "Об`єднання власників дач урочища Оболонь" та Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2020 року (повний текст складено 27.05.2020)

у справі № 910/4249/20 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Обслуговуючого кооперативу "Чорнобилець - Оболонь"

до Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Громадська організація "Об`єднання власників дач урочища Оболонь", Кооперативне дачне товариство "Чорнобилець"

про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач - Обслуговуючий кооператив "Чорнобилець - Оболонь" звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про зобов`язання відповідача - Оболонську районну в м. Києві державну адміністрацію направити до державного підприємства "Національні інформаційні системи" повідомлення про відкликання повідомлення від 27.08.2018 р. № 104-7651 "Щодо внесення інформації до словника Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", а також про зобов`язання відповідача направити до державного підприємства "Національні інформаційні системи" повідомлення про внесення до словника іменованих об`єктів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно із зазначенням переліку власних вулиць, які входять на даний час до існуючих юридичних осіб, а саме:

- до складу кооперативного дачного товариства "Чорнобилець" входять вулиці: лінія 1, 2, 3, 4, 5, 7, 8, 9,11 в урочище "Наталка";

- до складу обслуговуючого кооперативу "Чорнобилець - Оболонь" входять вулиці: лінія 1, 1а, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 в урочище "Оболонь".

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що внаслідок протиправних дій відповідача до словника іменованих об`єктів м. Києва було внесено відомості про ГО Об`єднання власників дач урочища Оболонь як правонаступника обслуговуючого кооперативу "Чорнобилець - Оболонь", тоді як правонаступником останнього є позивач.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2020 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки Громадська організація "ОВД урочища Оболонь" була зареєстрована як новостворена юридична особа, а не юридична особа, створена в порядку реорганізації, що також підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, протоколом загальних зборів КДТ "Чорнобилець" від 17.10.2015 р., а тому відповідач, як уповноважена особа, була зобов`язана направити повідомлення адміністратору Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про внесення інформації до словника іменованих об`єктів державного реєстру та внесення змін до інформації, що міститься в словнику іменованих об`єктів, щодо позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Громадська організація "Об`єднання власників дач Урочища Оболонь" звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2020 року у справі № 910/4249/20 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі та залучити Громадську організацію "Об`єднання власників дач Урочища Оболонь" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не залучив Громадську організацію "Об`єднання власників дач Урочища Оболонь" в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору. За твердженням апелянта, суд першої інстанції невірно трактує статут Громадської організації "Об`єднання власників дач Урочища Оболонь", який був зареєстрований відповідно до чинного законодавства України, тоді як виділення Обслуговуючого кооперативу "Чорнобилець - Оболонь" із КДТ "Чорнобилець" відбулося незаконно під час проведення загальних зборів, що є предметом дослідження в межах справи № 910/18579/19. Наведене в оскаржуваному судовому рішенні посилання на акт розмежування вулиць від 22.04.2019, складеним ОК Чорнобилець-Оболонь та КДТ Чорнобилець спростовується цільовим актом розмежування від 14.07.2018 між КДТ Чорнобилець та ГО Об`єднання власників дач урочища Оболонь .

03.08.2020 року на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, в якій останній просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2020 року у справі № 910/4249/20 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація є органом місцевого самоврядування є помилковим, оскільки органами місцевого самоврядування на території м. Києва є Київська міська рада та її виконавчий орган (Київська міська державна адміністрація). За твердженням апелянта, інформацію, надану ГО ОВД урочища Оболонь , було перенаправлено листом відповідача від 27.08.2018 для розгляду до ДП Національні інформаційні системи , що не є повідомленням в розумінні Порядку внесення інформації до словника іменованих об`єктів. Суд першої інстанції безпідставно не задовольнив клопотання відповідача про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ГО ОВД урочища Оболонь та клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантину.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/4249/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Кропивна Л.В., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської організації "Об`єднання власників дач урочища Оболонь" та призначено справу до розгляду на 02.09.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2020 року поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження Оболонською районною в м. Києві державною адміністрацією рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2020 року та відкрито апеляційне провадження для спільного розгляду з апеляційною скаргою Громадської організації "Об`єднання власників дач урочища Оболонь".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2020 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Громадську організацію "Об`єднання власників дач урочища Оболонь" та відкладено розгляд справи на 23.09.2020.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2020 року № 09.1-08/3360/20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з перебуванням судді Кропивної Л.В. у відпустці.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2020 року для розгляду справи № 910/4249/20 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Дідиченко М.А., судді Пономаренко Є.Ю, Калатай Н.Ф.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2020 апеляційні скарги прийнято до свого провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду залучено до участі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кооперативне дачне товариство "Чорнобилець" та відкладено розгляд справи на 21.10.2020.

Позиції учасників справи

25.08.2020-26.08.2020 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшли відзиви на апеляційні скарги, в яких останній заперечує проти вимог та доводів апелянтів та просить залишити їхні апеляційні скарги без задоволення.

Явка представників сторін

Представник третьої особи 2 у судове засідання 21.10.2020 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи вказана особа повідомлявся належним чином, оскільки судова кореспонденція направлялась на юридичну адресу третьої особи 2 - м.Київ, вулиця Богатирська, будинок 30-а.

В матеріалах справи відсутні відомості, що третя особа 2 змінила своє місцезнаходження.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Колегія суддів зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання адресатами кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням сторонами, вказує на суб`єктивну поведінку цих осіб щодо отримання кореспонденції, яка надходила на їх адресу.

Також колегія суддів, вважає за необхідне зазначити, що відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України "Про доступ до судових рішень" статтями 2, 4 якого встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом.

Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Причому, згідно з ст. 11 цього Закону, не пізніше 01.06.2006 року забезпечено постійне внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень електронних копій судових рішень Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих адміністративних судів, апеляційних та місцевих господарських судів, апеляційних загальних судів, а внесення судових рішень місцевих загальних судів - не пізніше 1 січня 2007 року.

А тому, ухвала суду апеляційної інстанції від 23.09.2020 вважає врученою третій особі 2.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Оскільки третя особа 2 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов`язковою судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи міститься відзив на апеляційну скаргу, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 21.10.2020 за відсутності представника третьої особи 2.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

05 липня 1996 року за адресою: місто Київ, вулиця Богатирська, будинок 30а зареєстровано КДТ Чорнобилець .

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 26 липня 1997 року № 898 надано в постійне користування дві земельні ділянки для дачного будівництва: в урочищі Оболонь 29,39 га та в урочищі Наталка 26,75 га. У межах території, визначеної державним актом на право постійного користування землею № 005403, зареєстрованого за № 78-4-00003 від 21 липня 1997 року, до КДТ Чорнобилець в урочищі Оболонь входили вулиці: Лінія 1, 1а, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, до КДТ Чорнобилець в урочищі Наталка належали вулиці: Лінія 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12.

Як зазначає позивач та не заперечується сторонами, у зв`язку із зазначеним до словника іменованих об`єктів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно по місті Києві внесено запис: КДТ Чорнобилець (Оболонський район) із внесеними вулицями Лінія 1, Лінія 1а, Лінія 3, Лінія 4, Лінія 5, Лінія 6, Лінія 7, Лінія 8, Лінія 9, Лінія 10, Лінія 11, Лінія 12, Лінія 13, Лінія 14, Лінія 15, Лінія 16, Лінія 17, Лінія 18.

17 жовтня 2015 року загальними зборами членів КДТ Чорнобилець прийнято рішення про реорганізацію цього дачного товариства шляхом виділу з нього ОК Чорнобилець-Оболонь , що оформлено протоколом загальних зборів членів КДТ Чорнобилець від 17 жовтня 2015 року.

26 лютого 2016 року зборами КДТ Чорнобилець затверджено розподільчий баланс та передавальний акт. Згідно із цим передавальним актом за рішенням загальних зборів від 17 жовтня 2015 року КДТ Чорнобилець передає створеному шляхом виділу ОК Чорнобилець-Оболонь майно та майнові права.

Реєстрацію ОК Чорнобилець-Оболонь проведено 26 квітня 2016 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

При цьому, як зазначає позивач у своїй позовній заяві, окремі мешканці урочища Оболонь вирішили створити громадську організацію та оголосили її правонаступником КДТ Чорнобилець . Державна реєстрація юридичної особи ГО Об`єднання власників дач урочища Оболонь проведена 03 травня 2017 року за кодом ЄДРПОУ 41314665.

Водночас позивач зауважує, що з листа ДП Національні інформаційні системи від 13 серпня 2018 року № 3605/10.2.1, адресованого заступнику голови Оболонської РДА Блохову С. В., йому стало відомо про те, що на адресу ДП Національні інформаційні системи надійшов лист голови правління ГО Об`єднання власників дач урочища Оболонь від 03 серпня 2018 року № 40-д щодо внесення до словника Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформації про новостворену ГО Об`єднання власників дач урочища Оболонь в Оболонському районі міста Києва. Також у вказаному листі повідомлялось про наявність у реєстрі запису виключно щодо КДТ Чорнобилець , у зв`язку з чим ДП Національні інформаційні системи просило надати додаткову інформацію.

У відповідь на вказаний лист Оболонська РДА надіслала лист від 27 серпня 2018 року № 104-7651, у якому зазначила: Оскільки 17 жовтня 2015 року реорганізовано КДТ Чорнобилець шляхом виділу з нього нової юридичної особи та утворення нового товариства ГО Об`єднання власників дач урочища Оболонь (раніше КДТ Чорнобилець в урочищі Оболонь), просимо внести зміни до словника іменованих об`єктів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно із зазначенням переліку власних вулиць, які входять тапер до існуючих юридичних осіб, а саме: 1) до складу ГО Об`єднання власників дач урочища Оболонь входять вулиці Лінія 1, 1а, 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, урочище Оболонь ; 2) до складу КДТ Оболонь урочище Наталка входять вулиці Лінія 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, урочище Наталка.

Зазначене повідомлення про внесення відомостей до словника іменованих об`єктів інформації про ГО Об`єднання власників дач урочища Оболонь як про правонаступника КДТ Чорнобилець внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно що, на думку позивача, порушує його права, оскільки правонаступником КДТ Чорнобилець є ОК Чорнобилець-Оболонь , а не ГО Об`єднання власників дач урочища Оболонь .

З цього приводу ОК Чорнобилець-Оболонь звертався до Міністерства юстиції України зі зверненнями, в яких просив не вносити до словника іменованих об`єктів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформацію про ГО Об`єднання власників дач урочища Оболонь як про правонаступника КДТ Чорнобилець , однак станом на дату звернення до суду з цим позовом відповіді не отримав.

Крім цього, позивач послався на те, що він подав скаргу до відповідача, в якій просив направити до ДП Національні інформаційні системи лист про відкликання листа від 27 серпня 2018 року № 104-7651 як такого, що містить недостовірні відомості.

31 травня 2019 року позивачем було подано відповідачу заяву про направлення повідомлення щодо внесення інформації до словника Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в якій він просив відповідача подати до ДП Національні інформаційні системи повідомлення про внесенні змін до словника іменованих об`єктів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з зазначенням переліку вулиць, які входять на даний час до існуючих юридичних осіб, а саме: 1) до складу Обслуговуючий кооператив Чорнобилець-Оболонь входять вулиці Лінія 1, 1а, 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, урочище Оболонь ; 2) до складу КДТ Оболонь урочище Наталка входять вулиці Лінія 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, урочище Наталка.

Листом від 26.06.2019 № 104-5690 відповідачем було повідомлено, що звернення позивача від 31.05.2019 було направлено до ДП Національні інформаційні системи .

Листом від 08.08.2019 № 3192/10.2-14 ДП Національні інформаційні системи повідомило відповідачу, що у листі не вказано, які саме дії необхідно виконати у Словнику по місту Києву стосовно вищевказаних записів. Тому ДП Національні інформаційні системи просило вказати, які саме зміни необхідно внести до Словника щодо вищезазначених записів та ОК Чорнобилець-Оболонь .

Позивач вважає, що дії відповідача щодо направлення до державного підприємства "Національні інформаційні системи" повідомлення про внесення до словника іменованих об`єктів інформації про зміну до інформації, що міститься у словнику іменованих об`єктів, про іменований об`єкт - урочище Оболонь без перевірки інформації про правонаступництво заявника - громадської організації "ОВД урочища Оболонь" після кооперативного дачного товариства " Чорнобилець " є протиправними, а тому просить суд зобов`язати Оболонську районну в м. Києві державну адміністрацію направити до державного підприємства "Національні інформаційні системи" повідомлення про відкликання повідомлення від 27.08.2018 р. № 104-7651 "Щодо внесення інформації до словника Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", а також просить суд зобов`язати Оболонську районну в м. Києві державну адміністрацію направити до державного підприємства " Національні інформаційні системи " повідомлення про внесення до словника іменованих об`єктів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно із зазначенням переліку власних вулиць, які входять на даний час до існуючих юридичних осіб, а саме:

- до складу кооперативного дачного товариства "Чорнобилець" входять вулиці: лінія 1, 2, 3, 4, 5, 7, 8, 9,11 в урочище " Наталка "

- до складу обслуговуючого кооперативу " Чорнобилець - Оболонь" входять вулиці: лінія 1, 1а, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 в урочище " Оболонь ".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що оскільки Громадська організація "ОВД урочища Оболонь" була зареєстрована як новостворена юридична особа, а не юридична особа, створена в порядку реорганізації, що також підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, протоколом загальних зборів КДТ "Чорнобилець" від 17.10.2015 р., а тому відповідач, як уповноважена особа, зобов`язана направити повідомлення адміністратору Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про внесення інформації до словника іменованих об`єктів державного реєстру та внесення змін до інформації, що міститься в словнику іменованих об`єктів, щодо позивача.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини 1, 2 статті 4 зазначеного Кодексу).

Отже, у розумінні наведених положень правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом відкриття провадження у справах здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондують з положенням статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначеними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17.

При цьому Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17); суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (пункти 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Отже, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Як уже зазначалося, Обслуговуючий кооператив "Чорнобилець - Оболонь" звернувся з позовом про зобов`язання Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації направити до державного підприємства "Національні інформаційні системи" повідомлення про відкликання повідомлення від 27.08.2018 р. № 104-7651 "Щодо внесення інформації до словника Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", а також про зобов`язання відповідача направити до Державного підприємства "Національні інформаційні системи" повідомлення про внесення до словника іменованих об`єктів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно із зазначенням переліку власних вулиць, які входять на даний час до існуючих юридичних осіб, а саме:

- до складу кооперативного дачного товариства "Чорнобилець" входять вулиці: лінія 1, 2, 3, 4, 5, 7, 8, 9,11 в урочище "Наталка";

- до складу обслуговуючого кооперативу "Чорнобилець - Оболонь" входять вулиці: лінія 1, 1а, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 в урочище "Оболонь".

В той же час, ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції не здійснив оцінки ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права.

Так, відповідно до п. 1.14 Порядку ведення словників Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 06.07.2012 № 1014/5 словник іменованих об`єктів містить інформацію про іменовані об`єкти, які є ідентифікаторами місцезнаходження об`єктів нерухомого майна на певній території: найменування юридичних осіб/об`єднань громадян, у разі якщо юридичні особи не були утворені (гаражних кооперативів, садових товариств тощо), автомобільних доріг, урочищ, полонин, лісництв, масивів, залізниць (перегонів, станцій, роз`їздів, пікетів, дільниць, їх кілометрів ), комплексів будівель та споруд, заповідників, парків тощо.

Згідно п. 2.3 вказаного Порядку інформація до словника іменованих об`єктів та словника вулиць вноситься на підставі повідомлення органу місцевого самоврядування, оформленого відповідно до законодавства, на території адміністративно-територіальної одиниці якого розташовані відповідні вулиці або іменовані об`єкти, до якого додається копія відповідного рішення щодо найменування (перейменування) вулиці або найменування (перейменування), уточнення, зміни, ліквідації тощо іменованого об`єкта.

Інформація до словника іменованих об`єктів та словника вулиць вноситься на підставі повідомлення органу місцевого самоврядування, оформленого відповідно до законодавства, на території адміністративно-територіальної одиниці якого розташовані відповідні вулиці або іменовані об`єкти, до якого додається копія відповідного рішення щодо найменування (перейменування) вулиці або найменування (перейменування), уточнення, зміни, ліквідації тощо іменованого об`єкта.

Контроль за повноту інформації, що вноситься до словника АТУ, словника іменованих об`єктів та словника вулиць, здійснюють посадові особи органів місцевого самоврядування, які надали відповідну інформацію.

Внесення інформації до словників Державного реєстру прав здійснюється протягом десяти робочих днів з дати отримання адміністратором Державного реєстру прав відповідного повідомлення. У випадку, якщо інформація, що міститься у повідомленні, потребує додаткового уточнення, внесення інформації до словників Державного реєстру прав здійснюється протягом п`яти робочих днів після отримання необхідної уточненої інформації. (п. 2.4 Порядку ведення словників Державного реєстру речових прав на нерухоме майно).

Отже, Порядком передбачено, що інформація до словника іменованих об`єктів та словника вулиць вноситься на підставі повідомлення органу місцевого самоврядування, а не будь-яких інших юридичних осіб чи фізичних осіб, тоді як контроль за такою інформацією здійснюють посадові особи органів місцевого самоврядування, які надали відповідну інформацію.

Порядком не передбачено права юридичних осіб та подання відповідних заяв чи зобов`язання органу місцевого самоврядування подати відповідне повідомлення для внесення змін до словника іменованих об`єктів та словника вулиць.

В той же час, позивачем не наведено обставин, яким чином позовні вимоги про зобов`язання відповідача направити до Державного підприємства "Національні інформаційні системи" повідомлення про відкликання повідомлення від 27.08.2018 р. № 104-7651 "Щодо внесення інформації до словника Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" та повідомлення про внесення змін до словника іменованих об`єктів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно призведе до відновлення його порушеного права. Більше того, такий обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є неефективним способом захисту цивільних прав, оскільки не передбачений цивільним законодавством та не призводить до реального захисту і поновлення порушених прав та інтересів.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача було подано заяву від 31.05.2019 про направлення повідомлення щодо внесення інформації до словника Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Як вбачається з листа відповідача № 104-5690 від 26.06.2019, подану позивачем заяву було перенаправлено до ДП Національні інформаційні системи .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що у даній справі позивач не довів порушення відповідачем його права чи інтересу на момент звернення із позовом до господарського суду, тоді як обраний позивачем спосіб захисту не передбачений цивільним законодавством та не призведе до відновлення його порушених прав.

Крім того, обраний позивачем спосіб захисту цивільного права не передбачено законом, оскільки він не підпадає під примусове виконання обов`язку в натурі, передбачене п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Також колегія суддів також вважає за можливе відзначити, що заявлений у даній справі позов фактично містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (а саме того, що Обслуговуючий кооператив Чорнобилець-Оболонь є правонаступником прав та обов`язків Кооперативного дачного товариства Чорнобилець в частині розмежування вулиць в урочищі Оболонь , що заперечується Громадською організацією "Об`єднання власників дач урочища Оболонь"), що не стосується захисту права цивільного.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 зробила правовий висновок, що вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, який порушує провадження у справі за позовом, в основі якого правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем при заявлені до суду даного позову було невірно обрано спосіб захисту своїх прав та інтересів, колегія суддів дійшла до висновку про відмову у задоволені позовних вимог.

Викладений у апеляційній скарзі довід скаржника про те, що місцевий господарський суд неправомірно розглянув справу у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін, колегією суддів відхиляється з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2020 судом було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, що переглядається. При цьому, зважаючи на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, місцевий господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи за правилами спрощеного провадження на підставі частини 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України із викликом сторін.

Згідно з частиною 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 247 зазначеного Кодексу у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині 4 цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи: 1) про банкрутство; 2) за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 3) у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій); 4) у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції; 6) у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних такою посадовою особою юридичній особі її діями (бездіяльністю); 7) у спорах щодо приватизації державного чи комунального майна; 8) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 9) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 3-8 частини 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.

Місцевий господарський суд урахував наведені положення законодавства, взяв до уваги значення справи для сторін, категорію та складність справи, обсяг і характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи, розглянув справу у спрощеному провадженні з викликом сторін, не порушуючи вимог процесуального закону; обставин протилежного третя особа не довела.

В матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, як того вимагає ст. 250 ГПК України.

Вказане вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.12.2019 у справі № 910/8294/19.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно не задовольнив клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з запровадженням карантину з метою запобігання поширення коронавірусу COVID-19, колегією суддів відхиляється, оскільки відкладення розгляду справи є правом суду, а не його обов`язком, тоді як суди в період карантину не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя.

Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 28.04.2020 у справі № 910/10553/18, від 05.05.2020 у справі № 911/1634/19, від 15.05.2020 у справі № 17/32.

Інші доводи і підстави позовних вимог та відповідні заперечення апелянтів не досліджуються з огляду на встановлення факту обрання позивачем неналежного способу захисту прав та інтересів. Відповідні доводи та заперечення щодо них можуть бути предметом розгляду, зокрема, при зверненні позивача з позовом, який буде спрямованим на реальний захист порушених прав.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Дослідивши матеріали наявні у справі, колегія суддів вважає, що скаржники не довели обґрунтованість своїх апеляційних скарг, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції в межах їхніх доводів та вимог апеляійних скарг не має.

В той же час, оскільки позивач не довів порушення відповідачем його права чи інтересу на момент звернення із позовом до господарського суду, а обраний позивачем спосіб захисту не призведе до відновлення його порушених прав, а тому колегія суддів дійшла до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2020 підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на позивача, а за подачу апеляційних скарг - на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 278, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційні скарги Громадської організації "Об`єднання власників дач урочища Оболонь" та Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2020 року у справі № 910/4249/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2020 у справі № 910/4249/20 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову покласти на позивача.

4. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційних скарг покласти на апелянтів.

5. Матеріали справи № 910/4249/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 28.10.2020 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

Н.Ф. Калатай