Ухвала

від 02.11.2020 по справі 908/1299/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

02.11.2020 Справа № 908/1299/19

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Кощеєв І.М., Широбокова Л.П.

секретар судового засідання Абадей М.О.

за участю представників:

від прокуратури: Карпенко О.І., посвідчення №051256 від 24.10.2018, прокурор відділу

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства "Кенгес" на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.08.2019 у справі №908/1299/19 (суддя Носівець В.В.; рішення ухвалене о 15:47 год. у місті Запоріжжя, повне рішення складено 16.08.2019)

за позовом керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області, м.Бердянськ, Запорізька область, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Комиш-Зорянської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Комиш-Зорянської селищної ради Більмацького району Запорізької області, смт.Комиш-Зоря, Більмацький район, Запорізька область

до відповідача Селянського (фермерського) господарства "Кенгес", с.Благовіщенка, Більмацький район, Запорізька область

про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Керівник Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області, м.Бердянськ, Запорізька область, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Комиш-Зорянської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Комиш-Зорянської селищної ради Більмацького району Запорізької області звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Селянського (фермерського) господарства "Кенгес" про витребування із чужого незаконного володіння земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності за кадастровим номером 2322781800:04:002:0538 площею 49,6800 га, яка надана у постійне користування ОСОБА_1 на підставі державного акта на право постійного користування землею від 19.03.1999 року серії ЗП 000027 №1798, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №82, виданого 02.06.1999.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказав, що відповідно до Державного акта на право постійного користування землею від 02.06.1999 серії ЗП000027 №1798 ОСОБА_1 було надано у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку державної власності площею 49,68 га. Приймаючи до уваги те, що спірна земельна ділянка надавалась у постійне користування громадянину, а не С(Ф)Г "Кенгес", вона не входить до складу майна цього господарства, а тому не може використовуватись після смерті ОСОБА_1 , оскільки будь-які права приватних осіб щодо вказаної земельної ділянки припинились зі смертю належного користувача. Вказані обставини, апелянт вважає підставами для витребування земельної ділянки на підставі ст.ст. 387, ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.08.2019 у справі №908/1299/19 позов задоволено. Витребувано із незаконного володіння Селянського (фермерського) господарства "Кенгес" на користь Комиш-Зорянської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Комиш-Зорянської селищної ради Більмацького району Запорізької області земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності за кадастровим номером 2322781800:04:002:0538 площею 49,6800 га, яка надана у постійне користування ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ЗП000027 №1798, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №82, виданого 02.06.1996 на підставі сесії Куйбишевської районної Ради народних депутатів Куйбишевського району Запорізької області від 19 березня 1999 року №6.

Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства "Кенгес" на користь прокуратури Запорізької області в особі Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області кошти, витрачені на сплату судового збору у 2019 році при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 1921,00 грн.

Проаналізувавши приписи ст. ст. 407, 1218, 1225 ЦК України та ст. ст. 19, 20, 23 Закону України "Про фермерське господарство", суд дійшов висновку, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право Смерть власника/постійного користувача земельної ділянки - фізичної особи з юридичної точки зору є припиненням його право - та дієздатності. Таким чином, спірна земельна ділянка, починаючи з 07.02.2017, не мала використовуватись С(Ф)Г "Кенгес", адже підстави для цього відпали внаслідок смерті особи, якій було надано у постійне користування та володіння цю землю.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач (СФГ "Кенгес") звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 07.08.2019 у справі №908/1299/19 скасувати; прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову керівника Бердянської місцевої прокуратури до селянського (фермерського) господарства "Кенгес" про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння відмовити повністю, провадження по справі закрити.

Відповідач вказує, що не згодний з ухваленим рішенням, вважає його прийнятим на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права.

За поясненнями апелянта він користується спірною земельною ділянкою через її надання спадкоємцями померлого, які як він вважає, і повинні бути відповідачами у справі, а СФГ - третьою особою. Неврахування цих фактів прокурором свідчить про невиконання ним положень ст.162 ГПК України із настанням наслідків, передбачених ст. ст. 226, 231 ГПК України. Проте судом першої інстанції відповідне клопотання задоволено не було.

Судом не взято до уваги, що згідно ст.ст. 9, 11, 14, 16-18 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", ст.ст. 1, 5, 7, 8, 12 діючого на теперішній час Закону України "Про фермерські господарства", після одержання Державного акту на право користування землею, фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи та з цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не фізична особа, якій земля надавалась у постійне користування. Відповідно до статуту фермерського господарства, землі господарства складаються у тому числі, з земельної ділянки, одного із засновників, і яка, виходячи із змісту ч. 2 ст. 23 Закону України "Про фермерські господарства", у разі спадкування фермерського господарства входить до складу спадкової маси.

Апелянт також вказує, що судом першої інстанції проігноровано доводи відповідача щодо неналежного представництва інтересів керівника Бердянської місцевої прокуратури та не було звернуто уваги на неналежну аргументацію прокурора у позовній заяві щодо представництва прокуратурою інтересів держави, яка в порушення вимог ст. 131-1 Конституції України та ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" не містить обґрунтувань порушення інтересів держави та з наявністю яких обставин пов`язаний захист такого порушення.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що доводи відповідача щодо правомірності використання спірної земельної ділянки суперечать положенням ст.ст. 116, 118, 126 Земельного кодексу України (в редакції 2001 року), ст. 407 Цивільного кодексу України, ст.ст. 19, 20, 23 Закону України "Про фермерське господарство".

Право користування земельною ділянкою, що виникло у фізичної особи-громадянина на підставі Державного акту на право постійного користування, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право, що у свою чергу припиняє права користування земельними ділянками і господарством.

Окрім того, суперечать положенням ст.ст. 13, 14, 131 1 ,143 Конституції України, ст.ст. 78, 92, 93, 102 1 , 116, 118, 122-124, 126 Земельного кодексу України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 19, 20, 23 Закону України "Про фермерське господарство" доводи скаржника про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2019 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Орєшкіна Е.В., Кощеєв І.М. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства "Кенгес" на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.08.2019 у справі №908/1299/19; ухвалено зупинити провадження за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства "Кенгес" на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.08.2019 у справі №908/1299/19 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №587/430/16-ц у подібних правовідносинах.

У зв`язку з ухваленням 26.06.2019 Великою Палатою Верховного Суду постанови у справі №587/430/16-ц, за клопотанням Першого заступника прокурора Запорізької області ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.10.2019 поновлено апеляційне провадження у справі №908/1299/19; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 18.11.2019 о 12:00 год.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 18.11.2019 зупинено провадження за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства "Кенгес" на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.08.2019 у справі №908/1299/19 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18 у подібних правовідносинах.

26.05.2020 Великою Палатою Верховного Суду у справі №912/2385/18 ухвалено постанову. Оскільки обставини, що зумовили зупинення провадження у справі №908/1299/19 відпали, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.07.2020 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства "Кенгес" на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.08.2019 у справі №908/1299/19. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 16.09.2020 о 14:00 год.

У зв`язку з перебуванням судді Кощеєва І.М. у відпустці, автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для вирішення питання щодо призначення судового засідання в режимі відеоконференції та подальшого розгляду справи №908/1299/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Орєшкіна Е.В., Антонік С.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2020.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2020 прийнято апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Кенгес" на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.08.2019 у справі №908/1299/19 до свого провадження; відмовлено засновнику Селянського (фермерського) господарства "Кенгес" ОСОБА_2. у задоволенні клопотання про проведення судового засідання призначеного на 16.09.2020 о 14:00 год. у справі №908/1299/19 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В судове засідання 16.09.2020 представники сторін та прокурор не з`явились.

В матеріали справи надійшло клопотання прокурора відділу Прокуратури Дніпропетровської області Карпенко О.І., яка повідомила суду апеляційної інстанції, що у зв`язку із проведенням заходів із реформи органів прокуратури у відповідності до наказу Генерального прокурора І.Венедіктової №410 від 03 вересня 2020 року було змінено найменування юридичної особи - Прокуратури Дніпропетровської області на Дніпропетровську обласну прокуратуру та проводяться зміни у штаті працівників регіональних прокуратур, тому враховуючи не завершення цього процесу задля забезпечення у даній справі участі повноважного представника від органів прокуратури заявила про відкладення розгляду цієї справи.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції визнано поважними причини, по яких Дніпропетровська обласна прокуратура наразі не має можливості забезпечити участь в судовому засіданні повноважного представника, колегія суддів визнала за необхідне відкласти розгляд цієї справи. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2020 відкладено розгляд справи в судовому засіданні на 13.10.2020 о 14:00 год.

За розпорядженнями керівника апарату суду від 13.10.2020, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Антоніка С.Г., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого для розгляду справи №908/1299/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.10.2020 визначеним складом колегії суддів прийнято апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Кенгес" на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.08.2019 у справі №908/1299/19 до свого провадження.

У судовому засіданні 13.10.2020 колегією суддів встановлено, що 07.10.2020 на електронну адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання Комиш-Зорянської селищної ради про відмову від позову, а 08.10.2020 на електронну адресу суду надійшов лист Бердянської місцевої прокуратури, в якому прокуратура повідомляє суд про те, що на теперішній час підстав для подальшого підтримання даного позову органами прокуратури в суді не вбачається.

За приписами частини восьмої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Разом з тим, відповідно до довідки Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2020 №06-21/679/20 заява/клопотання вих.№02-123/1127 від 07.10.2020 у справі №908/1299/19 Господарського суду Запорізької області, що надійшло електронною поштою від Комиш-Зорянської селищної ради Більмацького району Запорізької області на офіційну електронну адресу Центрального апеляційного господарського суду, не містить кваліфікованого електронного підпису.

Також, відповідно до довідки Центрального апеляційного господарського суду від 08.10.2020 №06-21/686/20 лист вих.№31/1-622-19 від 07.102020 у справі №908/1299/19 Господарського суду Запорізької області, що надійшов електронною поштою від Бердянської місцевої прокуратури на офіційну електронну адресу Центрального апеляційного господарського суду, не містить кваліфікованого електронного підпису.

Враховуючи, що вищенаведені клопотання та лист надійшли електронною поштою, однак не засвідчені електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", означені документи судом апеляційної інстанції залишено без розгляду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.10.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 02.11.2020 о 11:30 год.

За розпорядженнями керівника апарату суду від 02.11.2020, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Орєшкіної Е.В., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Кощеєв І.М., Широбокова Л.П.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2020 колегією суддів у новому складі прийнято апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Кенгес" на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.08.2019 у справі №908/1299/19 до свого провадження.

Прокурор, який приймав участь в судовому засіданні 02.11.2020, підтвердив факт не підтримання прокурором, яким був заявлений позов, свого позову.

Розглянувши матеріали справи колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 02.06.1999 серії ЗП 000027 №1798 ОСОБА_1 для ведення селянського /фермерського/ господарства у постійне користування надана земельна ділянка державної власності площею 49,68 га (ріллі), що розташована на території Благовіщенської сільської ради. Документ зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №82. Підставою для видачі Державного акту на право постійного користування землею було рішення сесії Куйбишевської районної Ради народних депутатів Куйбишевського району Запорізької області від 19.03.1999 №6.

03.04.2001 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було створене та зареєстроване селянське (фермерське) господарство "Кенгес" (С(Ф)Г "Кенгес"), що підтверджується записом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Зі Статуту С(Ф)Г "Кенгес" (в редакції на час його створення) вбачається, що господарство створено та організовано на земельній ділянці, наданій у постійне користування ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства згідно вищевказаного Державного акту на право постійного користування землею.

Згідно копії актового запису про смерть №52 від 09.02.2017, ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Разом з тим, факт використання С(Ф)Г "Кенгес" вищевказаної земельної ділянки після смерті користувача підтверджується інформацією Комиш-Зорянської селищної ради Більмацького району Запорізької області від 15.01.2019 за №02-123/0060 про використання спірної земельної ділянки, податковими деклараціями платника єдиного податку четвертої групи С(Ф)Г "Кенгес" за 2017-2019 роки, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо вказаної земельної ділянки, статутами С(Ф)Г "Кенгес", згідно яких до складу земель господарства включено спірну земельну ділянку за кадастровим номером 2322781800:04:002:0538 загальною площею 49,68 га.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наданої відділом у Більмацькому районі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області №708/191-19 від 01.03.2019, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки складає 1279414,21 грн.

В ході інвентаризації земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 2322781800:04:002:0538.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.04.2019 (номер запису про право власності: 30234260), власником земельної ділянки за кадастровим номером 2322781800:04:002:0538 загальною площею 49,68 га є Комиш-Зорянська селищна рада Більмацького району Запорізької області.

Приймаючи до уваги, що земельна ділянка була надана у постійне користування ОСОБА_1 , а не С(Ф)Г "Кенгес", вона не може використовуватись господарством після смерті належного користувача, Бердянською місцевою прокуратурою Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Комиш-Зорянської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Комиш-Зорянської селищної ради Більмацького району Запорізької області було подано позов про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Земельними відносинами згідно статті 2 Земельного кодексу України є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина перша статті 3 Земельного кодексу України).

За приписами частин 1, 3, 4 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Частиною третьою статті 41 Конституції України громадянам надано право для задоволення своїх потреб користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавств (частина перша статті 14 Цивільного кодексу України).

Частинами першою, другою статті 4 Земельного кодексу України (в редакції від 06.04.1999) - станом на час передання спірної земельної ділянки у користування) встановлено, що у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб`єктами права державної власності на землю виступають: обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

Відповідно до частини другої статті 7 Земельного кодексу України (в редакції від 06.04.1999) постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

Частинами п`ятою, шостою статті 7 Земельного кодексу України (в редакції від 06.04.1999) передбачено, що у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

За частиною першою статті 51 Земельного кодексу України (в редакції від 06.04.1999) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (частина перша статті 23 Земельного кодексу України (в редакції від 06.04.1999).

За приписами частини першої статті 9 Закону України від 25.10.2001 "Про селянське (фермерське) господарство" (в редакції від 02.12.2000) після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Таким, чином, вищенаведеними нормами встановлено, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення С(Ф)Г надавалась не як - громадянину України, а як голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Після проведення державної реєстрації такого господарства користувачем земельної ділянки є саме фермерське господарство. а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Отримання спірної земельної ділянки в постійне користування саме з метою створення фермерського господарства підтверджується відміткою в Державному акті на право постійного користування землею, в якій зазначено мету (призначення) наданої земельної ділянки: "для ведення селянського (фермерського) господарства".

Вказаний акт на право постійного користування землею, рішення, яке було підставою для його видачі і державна реєстрація С(Ф)Г "Кенгес" як юридичної особи є дійсними (чинними), в судовому порядку не скасовані.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 01 квітня 2020 року у справі №320/5724/17 вказано: "Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України".

З 01.01.2002 набув чинності новий Земельний кодекс України №2768-ІІІ від 25.10.2001.

Право постійного користування земельною ділянкою було визначено ч. 1 ст. 92 Кодексу, як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Статтею 31 Земельного кодексу України (в редакції від 01.01.2017-в редакції на момент смерті землекористувача) було встановлено, що землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до частини другої статті 92 Земельного кодексу України (в редакції від 01.01.2017) встановлено, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування";

ґ) вищі навчальні заклади незалежно від форми власності;

д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

З наведеного вбачається, що на момент смерті ОСОБА_1 право громадян та юридичних осіб на використання земельних ділянок на підставі права постійного користування законодавством не передбачено.

За пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до закону. При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку.

Положення вищенаведеного пункту щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення визнано неконституційним згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005р. №5-рп/2005.

Отже, громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18 вказує, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

Підстави припинення користування земельною ділянкою наведені у статті 141 Земельного кодексу України (в редакції від 01.01.2017). Такими підставами є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Наведений перелік і перелік підстав припинення земельною ділянкою в редакції чинній на цей час, не містять такої підстави припинення права користування земельною ділянкою як смерть громадянина - засновника С(Ф)Г. У разі смерті громадянина - засновника С(Ф)Г відповідні права та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18 зроблено висновок, що з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

За вказаних обставин і правових норм з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що зі смертю ОСОБА_1 , якій отримав спірну земельну ділянку на праві постійного користування відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 02.06.1999 серії ЗП 000027 №1798, таке право не є таким, що припинилось.

В той же час колегія суддів не погоджується з доводами відповідача про відсутність обґрунтувань прокурором у позовній заяві порушення інтересів держави та неналежне представництво Бердянської місцевої прокуратури представником іншої прокуратури без надання відповідних повноважень.

Пунктом 3 частини першої статті 131 1 Конституції України передбачена можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Відповідно до частини третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

За частиною третьою статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною четвертою статті 53 Господарського процесуального кодексу Українии передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Рішенням Конституційного Суду України №3-рн/99 від 08.04.1999 визначено, що під поняттям "орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Звертаючись з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Комиш-Зорянської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Комиш-Зорянської селищної ради Більмацького району Запорізької області, Бердянська місцева прокуратура Запорізької області виходила з наступних норм.

Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі статтею 122 Земельного кодексу України повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, у тому числі сільськогосподарського призначення, із земель комунальної власності відповідних територіальних громад, надання у власність або користування для всіх потреб віднесено до компетенції сільських, селищних, міських рад.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на спірну земельну ділянку 05.02.2019 зареєстровано право комунальної власності за Комиш-Зорянською об`єднаною територіальною громадою в особі Комиш-Зорянської селищної ради Більмацького району Запорізької області.

Прокуратура вважала, що після смерті належного землекористувача - засновника С(Ф)Г, якому на підставі Державного акту було надано право постійного користування земельною ділянкою, СФГ "Кенгес" спірна земельна ділянка використовується незаконно, що порушує встановлений законодавством порядок набуття прав на землю та відповідно майнові інтереси держави щодо володіння та розпорядження цією земельною ділянкою.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області №10-8-0.302-228/2-19 від 11.01.2019 Середній розмір ставки річної орендної плати, що застосовувався при укладенні договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у 2016 по Більмацькому районі Запорізької області становив 7,9% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки. Разом з тим, за інформацією Пологівського управління ГУ ДФС у Запорізькій області та податкових декларацій (з фіксованого сільськогосподарського податку; з плати за землю; платника єдиного податку) вбачається, що сплата податків С(Ф)Г "Кенгес" була нижчою.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

При оцінці обґрунтованості звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави, суд апеляційної інстанції враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі №п/800/490/15 (провадження №21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що в них наявна копія листа Комиш-Зорянської селищної ради Більмацького району Запорізької області від 17.03.2019 №02-123/0333, яка на запит Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області повідомила про надсилання до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області запиту щодо проведення Управлінням заходів по визнанню Державного акту на право постійного користування недійсним, але була надана відповідь про відсутність наявної інформації. Селищною радою було також повідомлено, що вона є обізнаною про порушене право з часу реєстрації спірної земельної ділянки за територіальною громадою,а саме з 05.02.2019.

В подальшому Комиш-Зорянської селищної ради Більмацького району Запорізької області листом від 28.03.2019 №02-123/0451 повідомила Бердянську місцеву прокуратуру про неможливість подати позовну заяву до С(Ф)Г "Кенгес" у зв`язку з відсутністю юриста та коштів на сплату судового збору.

На виконання повноважень передбачених пунктом 3 статті 131 1 Конституції України, пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про прокуратуру", з метою захисту інтересів держави, керуючись частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", Бердянська місцева прокуратура Запорізької області листом від 24.05.2019 №31/1-1170вих-19 повідомила голову Комиш-Зорянської селищної ради Більмацького району Запорізької області про подання до Господарського суду Запорізької області позову в інтересах селищної ради до С(Ф)Г "Кенгес" про витребування із незаконного володіння земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 49,6800 га, кадастровий номер 2322781800:04:002:0538.

Отже, компетентний орган, який прокурор зазначив як позивача, не здійснює своїх повноважень щодо захисту інтересів держави. Таким чином, твердження апелянта про те, що прокурором не обґрунтовані підстави здійснення його представництва є безпідставними тому, що необхідність захисту інтересів держави прокурор аргументував тим, що звернення з цим позовом спрямоване, насамперед, на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільнозначимого питання законності права постійного користування спірною земельною ділянкою державної власності.

Щодо посилання апелянта на відсутність повноважень у прокурора Запорізької області Стешенка В.Є. на представництво інтересів Бердянської місцевої прокуратури, то такі твердження спростовуються положеннями статей 7, 15, 21, 23 Закону України "Про прокуратуру", статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, пунктом 1 Положення про службове посвідчення працівника прокуратури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2012 №386, наказу Генерального прокурора України від 21.09.2018 №186.

Колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 18.10.2016 у справі №826/10324/14 зроблено наступний висновок, який може бути застосований і в даному судовому процесі: "Відповідно до статті 56 Закону №1789-ХІІ під поняттям "прокурор" у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, третій, п`ятій і сьомій статті 46, статті 46-1, статті 46-2, 46-3, 46-4, частині першій статті 47, статтях 48, 48-1, 49, 50, 50-1 та 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники та помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур (на правах обласних), їх перші заступники, заступники, міжрайонні прокурори, прокурори міст, районів, районів у містах та прирівняних до них спеціалізованих прокуратур, їх перші заступники і заступники, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах своєї компетенції.

Під поняттям "прокурор" у частині третій статті 20 та статтях 21, 23 та 24 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур (на правах обласних), їх перші заступники, заступники, міжрайонні прокурори, прокурори міст, районів, районів у містах та прирівняних до них спеціалізованих прокуратур, їх перші заступники і заступники.

Проаналізувавши наведені вище норми права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що наведеними положеннями КАС та Закону №1789-ХІІ не встановлено необхідності підтвердження довіреністю повноважень осіб зазначених у статті 56 Закону №1789-ХІІ, як представників у адміністративному процесі, які діють у межах своєї компетенції. Такі особи підтверджують свої повноваження службовим посвідченням".

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наведеними правовими нормами не встановлено необхідності підтвердження довіреністю повноважень осіб зазначених у статті 15 Закону України "Про прокуратуру", як представників у господарському процесі, які діють у межах своєї компетенції. Такі особи підтверджують свої повноваження службовими посвідченнями. Відносно забезпечення підрозділами представництва в суді регіональних прокуратур участі у розгляді справ у місцевих господарських судах, то суд звертає увагу, що відповідач хибно розуміє п. 10.2 Наказу Генеральної прокуратури України №186 від 21.09.2018, а саме: остання фраза після коми у цьому пункті дійсно стосується власного представництва регіональними прокуратурами у місцевих загальних судах у справах за власними позовами (заявами); а попередня фраза даного пункту вказує, що в місцевих господарських, адміністративних і апеляційних судах підрозділи представництва в суді регіонального прокуратури здійснюють представництво за позовами (заявами) поданими іншими прокурорами не за місцем розташування прокуратури (тобто представництво здійснюється за територіальним принципом).

З матеріалів справи також вбачається, що Бердянською місцевою прокуратурою до Прокуратури Запорізької області був направлений лист від 06.06.2019 №31/1-6222-19 на підставі вимог наказу Генеральної прокуратури України №186 від 21.09.2018 "Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень" про забезпечення участі прокуратури області у розгляді Господарським судом Запорізької області вказаного позову керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області.

Між тим, незважаючи на наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі даного позивача, колегією суддів встановлено, що 16.10.2020 до суду апеляційної інстанції надійшов оригінал заяви/клопотання вих.№02-123/1127 від 07.10.2020 Комиш-Зорянської селищної ради Більмацького району Запорізької області про відмову від позову, відправлений засобами поштового зв`язку.

Заяву вмотивовано тим, що 23.06.2020 Великою Палатою Верховного Суду у подібних спірних правовідносинах винесено постанову у справі №922/989/18 (провадження 12-205гс19) щодо збереження фермерських земель постійного користування за фермерським господарством в разі смерті особи на кого був виданий державний акт. Відповідно до вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у правовідносинах постійного користування земельною ділянкою, наданою засновнику фермерського господарства, відбувається фактична заміна користувача й обов`язки землекористувача переходять до фермерського господарства з дня його державної реєстрації. Крім того, Велика Палата Верховного Суду наголосила, що у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку. Враховуючи наявність вищевказаної правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка на момент пред`явлення прокурором позову була відсутня, позивач посилаючись на приписи ст.ст. 191, 274 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне відмовитися від даного позову та просить закрити провадження у цій справі.

Дослідивши подану заяву/клопотання про відмову від позову судом встановлено, що її підписано Комиш-Зорянським селищним головою Ігорем Ігнатуша та скріплено печаткою Комиш-Зорянської селищної ради Більмацького району Запорізької області.

Посадове становище підписанта підтверджується інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Доказів обмежень в частині повноважень керівника Комиш-Зорянської селищної ради Більмацького району Запорізької області Гнатуши Ігоря Вікторовича на відмову від позову матеріали справи не містять.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Згідно з частиною п`ятою статті 55 Господарського процесуального кодексу України відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Колегією суддів встановлено, що прокурор не підтримав свого позову в суді апеляційної інстанції і не вимагав розгляду справи по суті.

Тому враховуючи те, що заява Комиш-Зорянської селищної ради Більмацького району Запорізької області про відмову від позову не порушує прав та обов`язків сторін та третіх осіб, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення поданої заяви про відмову від позову, визнання нечинним рішення та закриття провадження у справі.

Відповідно до частини третьої статті 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Статтею 274 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині.

Частиною другою статті 130 Господарського процесуального кодексу України та частиною четвертою статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку, суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним під час подання відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

При зверненні до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.08.2019 у справі №908/1299/19 Селянське (фермерське) господарство "Кенгес" сплатило судовий збір у розмірі 2881,50 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1450939194.1 від 30.08.2019 (а.с.22 т.2).

За таких обставин, поверненню з державного бюджету на користь Селянського (фермерського) господарства "Кенгес" підлягає судовий збір у сумі 1440,75 грн. (2881,50 грн./2 = 1440,75 грн.).

Керуючись ст.ст. 130, 191, 231, 234, 235, 274, 275 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву Комиш-Зорянської селищної ради Більмацького району Запорізької області про відмову від позову у справі №908/1299/19 задовольнити.

Прийняти відмову Комиш-Зорянської селищної ради Більмацького району Запорізької області від позову до Селянського (фермерського) господарства "Кенгес" про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Визнати нечинним рішення Господарського суду Запорізької області від 07.08.2019 у справі №908/1299/19.

Провадження у справі №908/1299/19 закрити.

Повернути Селянському (фермерському) господарству "Кенгес" (71050, Запорізька область, Більмацький район, село Благовіщенка, вулиця Лермонтова, буд. 1 кв. 1, ЄДРПОУ 31370005) з Державного бюджету України суму 1440,75 грн. (одну тисячу чотириста сорок гривень 75 копійок) - 50 відсотків судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги згідно з квитанцією №0.0.1450939194.1 від 30.08.2019, копія якої знаходиться у матеріалах справи №908/1299/19.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повна ухвала складена 02.11.2020.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя Л.П. Широбокова