Рішення

від 22.10.2020 по справі 902/570/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" жовтня 2020 р. Cправа № 902/570/20

за позовом : Фермерського господарства "Моргульський І.В." (вул. Терешкової,42, с. Велика Вулига, Тиврівський р-н, Вінницька обл., 23355)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" (с. Наливайка, Голованівський р-н, Кіровоградська обл., 26512)

третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками та відшкодування шкоди

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Резніченко Ю.О.

за участю представників:

позивача: Моргульський І.В. , Киришов О.В.

відповідача та третьої особи: Сердюк В.О.

В С Т А Н О В И В :

03.06.2020 р. Фермерське господарство "Моргульський І.В. звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками та відшкодування шкоди.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 902/570/20 розподілено судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 04.06.2020 р. відкрито провадження у справі № 902/570/20. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 01.07.2020 р.

За наслідками розгляду справи 01.07.2020 р. суд постановив продовжити строк підготовчого провадження у справі з власної ініціативи на 30 днів у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України, за наслідками чого в судовому засіданні було оголошено перерву в розгляді справі до 26.08.2020 р., про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

26.06.2020 р. від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (№ 4922 від 26.06.2020 р.), який долучений судом до матеріалів справи.

На визначену дату судом 26.08.2020 р., в судове засідання з`явились представники позивача. Представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить розписка, яка наявна в матеріалах справи.

Судом було повідомлено представників позивача, що до суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв`язку із хворобою.

Представники позивача стосовно даного клопотання заперечили вважають його безпідставним.

Суд постановив, відхилити клопотання представника відповідача про перенесення судового засідання, у зв`язку із його безпідставністю та можливістю залучення іншого представника, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Разом з тим, суд зауважив, що частиною 2 статті 50 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Як вбачається з позову, земельні ділянки які є безпосередній предметом спору належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Отже, рішення з даного господарського спору може вплинути на права або обов`язки ОСОБА_1 .

Суд з`ясував думку представників позивача відносно залучення третьої особи.

Представники позивача стосовно даного клопотання заперечили.

Суд за наслідками розгляду справи дійшов висновку про залучення у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивач ОСОБА_1 оскільки рішення з даного господарського спору може вплинути на права або обов`язки останнього.

Ухвалою суду від 26.08.2020 р. підготовче засідання у справі відкладено на 09.09.2020 р. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

23.07.2020 р. від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № канц. 01-34/6570/20 від 23.07.2020 р.), яка долучена судом до матеріалів справи.

Разом з тим, 09.09.2020 р. судове засідання у даній справі не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Яремчука Ю.О. на лікарняному.

Станом на 14.09.2020 р. суддя Яремчук Ю.О. приступив до роботи.

Таким чином, суд вважає за необхідне призначити іншу дату судового засідання, про що повідомити учасників справи в порядку, визначеному ст.ст. 120, 121 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 14.09.2020 р. повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання, що відбудеться 02.10.2020 р.

На визначену дату судом в судове засідання з`явились представники позивача, відповідача та третьої особи.

В судовому засіданні 02.10.2020 р. представник позивача просив суд долучити до матеріалів справи висновок експерта.

Судом було задоволене дане клопотання.

За наслідками розгляду справи 02.10.2020 р. судом було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 22.10.2020 р., про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

На визначену дату судом 22.10.2020 р. в судове засідання з`явились представники позивача, відповідача та третьої особи.

В судовому засіданні представниками позивача та позивачем позов було підтримано в повному обсязі.

Представник відповідача та третьої особи проти позову заперечив, просив суд відмовити в його задоволенні.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши представників позивача відповідача та третьої особи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

В якості заявлених позовних вимог позивачем зазначається: 15.04.2019 р. між ФГ Моргульський І.В. (надалі - Позивач) та гр. ОСОБА_1 укладено договір оренди належної останньому земельної ділянки кадастровий номер 0524585300:01:002:0285 площею 4,7190 га, яка знаходиться на території Рахно - Полівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 15 років.

Даний договір зареєстровано у Тиврівській районній державній адміністрації Вінницької області 17.04.2019 р., індексний номер 46505522, що стверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію іншого речового права.

15.04.2019 р. між ФГ Моргульський І.В. та гр. ОСОБА_1 укладено договір оренди належної останньому земельної ділянки кадастровий номер 0524585300:01:002:0286 площею 0,9285 га, яка знаходиться на території Рахно - Полівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 15 років.

Даний договір зареєстровано у Тиврівській районній державній адміністрації Вінницької області 17.04.2019 року, індексний номер 46505884, що стверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію іншого речового права.

01.05.2019 р. Вінницькою регіональною філією ДП Центр ДЗК проведено закріплення меж даних земельних ділянок в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка, які передані на зберігання ФГ Моргульський І.В.

При цьому, позивачем стверджується, що починаючи з 2019 р. вищевказаними земельними ділянками фактично користувалося ТОВ Агро Інвест Україна (Код ЄДРПОУ 34478187).

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з 29.05.2020 р. ТОВ Агро Інвест Україна (Код ЄДРПОУ 34478187) припинено, його правонаступником є ТОВ Агрофірма Хлібороб (Код ЄДРПОУ 30702533) (надалі - Відповідач), яке на даний час продовжує використовувати вищевказані земельні ділянки.

Проте ні в ТОВ Агро Інвест Україна , ні в його правонаступника ТОВ Агрофірма Хлібороб (Код ЄДРПОУ 30702533) жодних правових підстав для використання вищевказаних земельних ділянок не мали, тобто було здійснено самовільне захоплення та використання земельних ділянок.

Зокрема, позивачем зазначається, що працівники відповідача фізично не допускають працівників ФГ Моргульський І.В. на вищезазначені земельні ділянки, провели посів та збір урожаю 2019 р. та посів урожаю 2020 р.

З цього приводу голова ФГ Моргульський І.В. Моргульський І.В. неодноразово звертався до Тиврівського відділення поліції Жмеринського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області.

Зокрема позивачем заявлено до стягнення з відповідача збитки в розмірі 252 860,00 грн у вигляді неодержаної сільськогосподарської продукції, оскільки вважає, що внаслідок зайняття відповідачем самовільно земельних ділянок та здійснення на них посівів кукурудзи, призвело до того, що позивач був позбавлений можливості отримати дохід від аналогічного посіву та збору врожаю. Як наслідок позивачем було замовлено експертизу для визначення розміру матеріального збитку завданого ФГ Моргульський І.В. в результаті неотримання у 2019 р. урожаю кукурудзи з земельних ділянок за кадастровими номерами 0524585300:01:002:0285 та 0524585300:01:002:0286.

З врахуванням викладеного вважає такі дії відповідача незаконними, що і стало підставою звернення з позовом до суду.

Представник відповідача позов не визнає, свою процесуальну позицію останнім викладено у відзиві на позовну заяву (№ 4922 від 26.06.2020 р.), в якому останнім зокрема зазначено, що 25.12.2006 р. між товариством ж обмеженою відповідальністю Агро Інвест Україна (Орендар) правонаступником якого є Агрофірма Хлібороб у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, що підтверджується витягом з ЄДРЮО та ФОП від 15.06.2020 р. та Тиврівською районною держадміністрацією (Орендодавець), на підставі Розпорядження Тиврівської районної Державної адміністрації Вінницької області №628 від 25.12.2006р., був укладений Договір оренди земельної ділянки (масив) не витребувані паї №б/н (надалі - Договір оренди невитребуваних земельних ділянок), згідного якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування масив не витребуваних земельних ділянок, загальна площа яких становить: 140,48 га для ведення товарного с/г виробництва.

Державну реєстрацію договору оренди невитребуваних земельних ділянок здійснено 23.02.2007 р. інформацію про, що внесено у Державний реєстр земель та вчинено запис №070785300028.

Відповідно до вищевказаного договору, відповідачу була передана земельна ділянка (пай) № НОМЕР_1 , що належала ОСОБА_4 , яка в подальшому була успадкована ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 29.10.2018 р.

Згідно з п. 5 Договір оренди невитребуваних земельних ділянок, укладено на 15 років. Після закінчення строку договору Орендар має право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення цього договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 39 Договір оренди невитребуваних земельних ділянок, цей договір набуває законної чинності після встановлення першого правочину та його державної реєстрації в місцевих органах державної реєстрації прав.

З врахуванням викладеного вищезазначений договір діє до 23.02.2022 р.

Зокрема зазначає, що відповідача ні Тиврівською районною держадміністрацією, ні позивачем, ні новим власником земельної ділянки, в місячний строк, не було повідомлено про набуття права власності на земельні ділянки кадастрові номери 0524585300:01:002:0286 та 0524585300:01:002:0285 новими власниками.

Станом на 17.03.2019 р. маючи законне право користування земельними ділянками, відповідачем було розпочато передпосівну підготовку земельних ділянок з приводу яких виник спір, а саме внесення сухих мінеральних добрив.

Зокрема зазначає, що 24.04.2019 р. на адресу відповідача надійшла заява від Калінчук Лариси Миколаївни , яка діє в Інтересах ОСОБА_1 , згідно довіреності від 09.01.2019 р., в якому заявник повідомляє, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок 0,9285 га кадастровий номер 0524585300:01:002:0286 та 4,719 га кадастровий номер 0524585300:01:002:0285, які він отримав у спадщину від ОСОБА_4 . Додатково даним листом повідомлено Відповідача, що ОСОБА_1 обізнаний про перебування вищезгаданих земельних ділянок в оренді у ТОВ Агро Інвест Україна , нових договорів з іншими особами щодо даних земельних ділянок ним не укладалося, а навпаки має намір і в подальшому підтримувати орендні відносини з Відповідачем.

06.05.2019 р. відповідач, маючи законне право користуватися земельними ділянками, а також врахувавши вищевказаного листа від ОСОБА_1 , провів посівну компанію засіявши спірні земельні ділянки кукурудзою.

З врахуванням викладеного відповідач вважає правомірно провів посівну компанію, маючи укладений договір оренди не витребуваних земельних ділянок, який не був припинений та/або визнавався недійсним в судовому порядку, а отже вважаємо, що такі його дії не можуть бути кваліфіковані як "самовільне зайняття земельної ділянки", а відтак і відсутня протиправна поведінка в діях відповідача.

Стосовно заявлених позивачем збитків у вигляді упущеної вигоди відповідачем зазначається, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом не доведено повного складу цивільного правопорушення в діях відповідача, а саме визначення в установленому порядку розміру збитків (упущеної вигоди) та його доведення, а тому не можуть існувати і причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою і збитками та не може й мати місце вина відповідача, у зв`язку з чим, позов не підлягає задоволенню.

Позивачем 23.07.2020 р. подано відповідь на відзив (вх. № канц. 01-34/6570/20 від 23.07.2020 р.), в якому останнім спростовуються доводи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву, а саме позивачем зазначено, що договір оренди не витребуваних земельних ділянок від 25.12.2006 р., на який посилається відповідач в частині правомірного використання спірних земельних ділянок з моменту державної реєстрації за орендодавцем ОСОБА_1 права власності на спірні земельні ділянки, припинив свою дію в силу вимог закону.

Крім того зазначено, що договори оренди земельних ділянок за кадастровими номерами 0524585300:01:002:0285 площею 4,7190 га та 0524585300:01:002:0286 площею 0,9285 га, які знаходиться на території Рахно - Полівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва укладені між позивачем та ОСОБА_1 на 15 років та зареєстровані у Тиврівській районній державній адміністрації Вінницької області, що стверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію іншого речового права 15.04.2019 р. та 17.04.2019 р. відповідно. Тому з 17.04.2019 р. у фермерського господарства виникло законне право на користування вищевказаними земельними ділянками.

Зокрема позивачем спростовуються доводи відповідача стосовно того, що станом на 17.03.2019 р. маючи законне право користування земельними ділянками, відповідачем було розпочато передпосівну підготовку земельних ділянок з приводу яких виник спір, а саме внесення сухих мінеральних добрив, оскільки жодних доказів на підтвердження даних обставин відповідачем не додано. Подані відповідачем разом з відзивом завірені копії подорожніх листів трактора чи вантажного автомобіля, оборотно - сальдові відомості по рахунках та акти списання посівного матеріалу є неналежними доказами в розумінні ст. 76 ГПК України, оскільки вони не містять жодної інформації щодо предмета доказування та не дають змоги встановити, саме на цих земельних ділянках вносились сухі мінеральні добрива та здійснювалася передпосівна підготовка земельних ділянок

Стосовно тверджень відповідача, що заявою Калінчук Лариса Миколаївна , яка діяла в інтересах ОСОБА_1 надав згоду на використання спірних земельних ділянок відповідачу, позивач зазначає, що заява від представника власника не є документом, на підставі якого виникає право оренди. Відтак не маючи зареєстрованих договорів оренди із власником землі відповідач не мав права проводити посів цих земельних ділянок.

Окрім того позивачем було повністю підтримано заявлені збитки.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав заявлених вимог учасників судового процесу, дотримуючись принципів об`єктивної істини, добросовісності, розумності та справедливості суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, між сторонами виникли спірні правовідносини, з приводу користування відповідачем земельних ділянок, які належить позивачу на праві користування (оренди). Тобто, існує спір про користування земельними ділянками, предметом якого є усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, що належить на праві користування (оренди) позивачу.

Відтак, спірні правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі, є земельними та регулюються відповідними положеннями Конституції України, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Таке врегулювання створює в цих відносинах правовий порядок, який вимагає від їх суб`єктів певної правової поведінки.

Так, відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За приписами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в ч. 1 ст. 321 ЦК України, згідно з якою, право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 цієї статті).

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (ст. 212 ЗК України).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Положення ст. 391 Цивільного кодексу України, якою передбачено права власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, передбачають регулювання захисту права власності не в будь-якому випадку, а саме в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та (або) розпорядження майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов`язані з позбавленням володіння майном. Тобто передбачений вказаною правовою нормою негаторний позов пред`являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати користування та розпорядження ним. Також характерною ознакою цього позову, як правило, є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена в п.4.26 постанови від 19.09.2019р. у справі №906/1063/18).

Негаторний позов подається у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Отже, предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена в п.47 постанови від 15.10.2019р. у справі №902/1003/17).

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Якщо ж на час подання позову порушення припинилися, то й відпадає підстава для пред`явлення негаторного позову.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення (постанова Вищого господарського суду України від 07.06.2016 року у справі №907/810/15).

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.05.2015 у справі № 6-92цс15, у якій зазначено, що передбачений статтею 391 ЦК спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном, підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.

Зважаючи на викладене, позивачем із даними позовними вимогами може виступати власник або постійний землекористувач.

Судом встановлено, що земельна ділянка за кадастровим номером 0524585300:01:002:0285 належать на праві приватної власності у відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 161264954) ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) та земельна ділянка 0524585300:01:002:0286 належать на праві приватної власності у відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 161263787) ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ).

Суд зауважує, що дані земельні ділянки ОСОБА_1 успадкував від ОСОБА_4 у відповідності до заповіту, в якому зазначено, що спадщина на яку видано свідоцтво складається з права на земельну частку (пай) на землю яка перебуває у колективному сільськогосподарському підприємстві Україна , с. Рахни-Польві, Тиврівського р-ну, Вінницької обл., розміром 4,78 га в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж частки в натурі (на місцевості).

На момент укладення договору від 25.12.2006 р. оренди земельної ділянки (масив) не витребувані паї №б/н, між товариством ж обмеженою відповідальністю Агро Інвест Україна (Орендар) правонаступником якого є агрофірма Хлібороб у формі товариства з обмеженою відповідальністю, що підтверджується витягом з ЄДРЮО та ФОП від 15.06.2020 р. та Тиврівською районною держадміністрацією (Орендодавець), на підставі Розпорядження Тиврівської районної Державної адміністрації Вінницької області №628 від 25.12.2006 р., відповідачу була передана земельна ділянка (пай) № НОМЕР_1 , що належала ОСОБА_4 , яка в подальшому була успадкована ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 29.10.2018 р.

При цьому у відповідності до ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) - використання нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв) - нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.

Статтею 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року № 1952-ІV дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва.

Згідно до положень ст.12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

З наведених вище положень законодавства вбачається, що здійснення державної реєстрації прав (в тому числі права власності) на нерухоме майно за загальним правилом означає підтвердження державою фактів набуття, припинення чи переходу відповідних речових прав, що надає право управненій особі посилатися на відомості з Державного реєстру прав у спорах з третіми особами для підтвердження відповідних фактів у встановленому порядку.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 було успадковано спірні земельні ділянки, розроблено всю необхідну технічну документацію та зареєстровано право власності на спірні земельні ділянки, про що зазначено вище.

Тому відповідно до Закону, з моменту державної реєстрації права власності на спірні земельні ділянки договір оренди від 25.12.2006 р. припинив свою дію.

Судом встановлено, що 15.04.2019 р. між ФГ Моргульський І.В. (надалі - Позивач) та гр. ОСОБА_1 укладено договір оренди належної останньому земельної ділянки кадастровий номер 0524585300:01:002:0285 площею 4,7190 га, яка знаходиться на території Рахно - Полівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 15 років.

Даний договір зареєстровано у Тиврівській районній державній адміністрації Вінницької області 16.04.2019 р., що стверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію іншого речового права.

15.04.2019 р. між ФГ Моргульський І.В. та гр. ОСОБА_1 укладено договір оренди належної останньому земельної ділянки кадастровий номер 0524585300:01:002:0286 площею 0,9285 га, яка знаходиться на території Рахно - Полівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 15 років.

Даний договір зареєстровано у Тиврівській районній державній адміністрації Вінницької області 16.04.2019 року, що стверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію іншого речового права.

Як підтверджено матеріалами справи 01.05.2019 р. Вінницькою регіональною філією ДП Центр ДЗК проведено закріплення меж даних земельних ділянок в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка, які передані на зберігання ФГ Моргульський І.В.

З врахуванням встановленого, суд під час розгляду даної справи встановив, що відповідач тривалий час користується самовільно зайнятою частиною земельної ділянки позивача, що в свою чергу, є підставою для застосування правової конструкції, передбаченої ст. 391 ЦК України.

За таких обставин, суд констатує, що аргументи, наведені позивачем знаходять своє підтвердження у встановлених судом обставинах, які перевірені наданими суду доказами.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

З врахуванням встановленого вимога позивача щодо усунення перешкод ФГ Моргульський І.В. (Код ЄДРПОУ 42719137) в користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 0524585300:01:002:0285 площею 4,7190 га, яка знаходиться на території Рахно - Полівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області та земельною ділянкою кадастровий номер 0524585300:01:002:0286 площею 0, 9285 га, яка знаходиться на території Рахно - Полівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма Хлібороб (Код ЄДРПОУ 30702633) користуватися вищевказаними земельними ділянками, шляхом обробітку, посіву, збору урожаю до закінчення строку дії цих договорів підлягає задоволенню.

Відносно вимоги позивача щодо стягнення 252 860, 00 грн збитків у вигляді упущеної вигоди суд зазначає наступне:

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні підстави для відповідальності за заподіяння майнової шкоди встановлені статтею 1166 ЦК України, згідно з якою шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Необхідною умовою доведення наявності упущеної вигоди є встановлення, насамперед, самих збитків та причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника й збитками потерпілої сторони. При цьому потрібно довести, що протиправна дія або бездіяльність особи, яка порушила право, є причиною, а збитки, що виникли у потерпілої особи, є слідством такої протиправної поведінки.

Збитки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються лише тоді, коли особа могла реально отримати вигоду, якби не протиправна поведінка відповідача.

Отже, пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Земельний кодекс України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними до правовідносин щодо відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів.

Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

Відповідно до пункту 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19 квітня 1993 року, (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), збитки відшкодовуються власникам землі та землекористувачам.

Відповідно до пункту 3 Порядку відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Розміри збитків, у тому числі неодержані доходи, згідно пунктом 2 Порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

Позивачем не доведено наявності складу цивільного правопорушення як необхідної умови застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих самовільним зайняттям земельних ділянок, оскільки позивачем не доведено об`єктивну та суб`єктивну сторони спричинення відповідачем збитків, понесення збитків, причинно-наслідковий зв`язок між діями та понесеними позивачем збитками в розмірі 252 860,00 грн ; позивачем не надано жодних належних доказів на підтвердження можливості реального отримання доходів у розмірі 252 860,00 грн.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, підлягають стягненню з відповідача.

Разом з тим, судом встановлено, шо при зверненні з позовом позивачем не доплачено повну суму судового збору, а тому, суд достягує частину судового збору в розмірі 2102,00 грн. до Державного бюджету України.

22.10.2020 р. в судовому засіданні було оголошену вступна та резолютивну частину рішення суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Усунути перешкоди фермерському господарству "Моргульський І.В." (вул. Терешкової,42, с. Велика Вулига, Тиврівський р-н, Вінницька обл., 23355, код ЄДРПОУ 42719137) в користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 0524585300:01:002:0285 площею 4,7190 га, яка знаходиться на території Рахно-Полівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області та земельною ділянкою кадастровий номер 0524585300:01:002:0286 площею 0,9285 га, яка знаходиться на території Рахно-Полівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, шляхом заборони товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма Хлібороб (код ЄДРПОУ 30702633) користуватися вищевказаними земельними ділянками, шляхом обробітку, посіву, збору урожаю до закінчення строку дії цих договорів.

3. Стягнути з фермерського господарства "Моргульський І.В." (вул. Терешкової,42, с. Велика Вулига, Тиврівський р-н, Вінницька обл., 23355, код ЄДРПОУ 42719137) в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 2 102,00 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" (с. Наливайка, Голованівський р-н, Кіровоградська обл., 26512, код ЄДРПОУ 30702633) на користь Фермерського господарства "Моргульський І.В." (вул. Терешкової,42, с. Велика Вулига, Тиврівський р-н, Вінницька обл., 23355, код ЄДРПОУ 42719137) відшкодування витрат зі сплати судового збору в сумі 2 102,00 грн.

5. В решті позову відмовити.

6. Видати наказ після набранням судовим рішенням законної сили.

7. Згідно з приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано.

8. Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно - західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

9. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 02 листопада 2020 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Терешкової,42, с. Велика Вулига, Тиврівський р-н, Вінницька обл., 23355)

3 - відповідачу (с. Наливайка, Голованівський р-н, Кіровоградська обл., 26512)

4-третя особа АДРЕСА_2