Рішення

від 22.10.2020 по справі 902/947/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" жовтня 2020 р. Cправа № 902/947/20

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А. ,

за участю:

секретаря судового засідання Німенко О.І.,

у відсутності представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (вул. Пирогова, буд.131, м. Вінниця, 21037)

до: Ямпільського міжрайонного управління водного господарства (Ямпільське МУВГ) (вул. Черняховського, буд.5, м. Ямпіль, Ямпільський район, Вінницька область, 24500)

про стягнення 8220608,94 грн,

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" подано позов до Ямпільського міжрайонного управління водного господарства (Ямпільське МУВГ) про стягнення 8220608,94 грн.

В якості підстав заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач приєднався до умов Договорів про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № ЯМ-101801 та №МО-101701 від 16.04.2020 з 01.02.2020 та з 16.04.2020 відповідно, шляхом підписання відповідних заяв - приєднання.

Як стверджує позивач, відповідачем не виконано умови вказаних договорів в частині повної оплати за спожиту електричну енергію у передбачений такими договорами строк, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" заявлено до стягнення з Ямпільського міжрайонного управління водного господарства (Ямпільське МУВГ) 8220608,94 грн заборгованості за спожиту електроенергію, з яких: 8101976,32 грн - основного боргу; 94906,09 грн - пені, 23726,53 грн - 3% річних.

Ухвалою суду від 02.10.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/947/20 в порядку загального позовного провадження та призначено у ній підготовче засідання на 22.10.2020.

13.10.2020 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, відповідно до якого позивач позовні вимоги визнає в частині стягнення суми основного боргу, при цьому просить відмовити у стягненні штрафних санкцій.

Окрім того, у відзиві на позовну заяву Ямпільським МУВГ викладено клопотання про заміну відповідача правонаступником - Басейновим управлінням водних ресурсів річки Південний Буг.

На визначену дату та час у судове засідання з`явилися усі учасники справи.

Представник відповідача підтримав клопотання про заміну відповідача правонаступником, за результатами розгляду якого суд у протокольній формі ухвалив відмовити у його задоволенні, позаяк Ямпільське міжрайонне управління водного господарства (Ямпільське МУВГ) не припинено, а лише перебуває в процесі реорганізації шляхом приєднання до Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг. Отже, заявлене відповідачем клопотання є передчасним.

Разом з тим судом прийнято до розгляду подану у судовому засіданні заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу на підставі ст.46 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі обопільно підписаної представниками сторін заяви суд дійшов висновку про закриття підготовчого засідання та перейшов до розгляду справи в цей же день, з урахуванням приписів ч.6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог.

З урахуванням зменшення розміру позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача 7861976,32 грн - основного боргу, 94906,09 грн - пені та 23726,53 грн - 3% річних.

Представник відповідача позовні вимоги визнав, про що зафіксовано у протоколі судового засідання. При цьому у судовому засідання в межах розгляду справи по суті судом у протокольній формі оголошено перерву в межах дня.

Під час перерви через канцелярію суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи після перерви за його відсутності.

У судове засідання після перерви представники сторін не з`явилися, хоча про час проведення судового засідання останні повідомлені під розписку, яка міститься у матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії юридичним та фізичним (побутовим) споживачам, відповідно до отриманої ліцензії (Постанова НКРЕКП від 14.06.2018р. № 429), починаючи з 01.01.2019.

Шляхом підписання заяв-приєднання між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" та Ямпільським міжрайонним управлінням водного господарства укладено договори про постачання електричної енергії, а саме Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №ЯМ-101801 від 16.04.2020 (початок постачання за вказаним Договором визначено з 01.02.2020) та Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №МО-101701 від 16.04.2020 (початок постачання за зазначеним Договором визначено з 16.04.2020).

Відповідно до ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Як роз`яснено у п. 3.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами; однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Оскільки вимоги про стягнення заборгованості за вказаними вище Договорами пред`явлені до одного відповідача та є однорідними, суд приходить до висновку, що таке об`єднання позовних вимог сприятиме ефективному захисту права позивача в межах одного судового провадження.

Зі змісту вказаних Договорів випливає, що їх умови є типовими та аналогічними.

Так, згідно з п. 2.1. Договорів Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 5.1. Договорів Споживач розраховується з Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до Договору.

Відповідно до п. 72 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", Регулятор - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Постачальника (п. 5.2. Договорів).

Пунктом 5.5 Договорів визначено, що ціна на електричну енергію встановлюється з дотриманням вимог, передбачених Законом і ПРРЕЕ. Сторони домовилися про те, що ціна на електричну енергію, встановлена Регулятором, повинна бути обов`язкова для Сторін з дати її введення в дію.

Розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць (п. 5.8. Договорів).

Пунктом 5.10. Договорів визначено, що оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.

Умовами Комерційних пропозицій, обраних Споживачем передбачено, що повна оплата вартості обсягу спожитої електричної енергії здійснюється один раз за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим (Розділ "Спосіб оплати" Комерційної пропозиції).

Рахунок надається споживачу не пізніше п`ятого робочого дня з дати отримання Постачальником даних від Оператора системи розподілу про обсяги спожитої (розподіленої) електричної енергії. Оплата рахунка Постачальника за фактично спожиту електричну енергію має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не більше 5 робочих днів від дати його отримання Споживачем (Розділ "Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та термін його оплати" Комерційної пропозиції).

Згідно з підп. 1 п. 6.2. Договорів Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.

В свою чергу, Постачальник має право отримувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію та інші послуги згідно з умовами цього Договору (підп. 1 п. 7.1. Договорів).

У п. 9.1. Договорів Сторони дійшли згоди, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.

Відповідно до п. 13.1. Договорів Договір укладено на строк, зазначений в Комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набуває чинності з подання Споживачем Заяви-приєднання. Умови цього Договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної Споживачем у заяві-приєднанні.

Так, згідно з Розділом "Термін дії договору та умови пролонгації" Комерційної пропозиції, договори набирають чинності з дня наступного за днем отримання ТОВ "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" заяви-приєднання Споживача до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, якщо протягом трьох робочих днів, споживачу не буде повідомлено про невідповідність його критеріям даної комерційної пропозиції, та діють до 31.12.2020.

Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Як уже зазначалося судом, відповідно до Заяв-приєднання початок постачання електричної енергії за Договором №ЯМ-101801 визначено з 01.02.2020 та за Договором №МО-101701 - з 16.04.2020.

Позивачем зазначено, що станом на дату подання позовної заяви, він не отримував від Відповідача заяви про припинення дії або перегляд умов Договорів, отже Договори є чинним, а його умови обов`язковими до виконання сторонами.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" здійснює постачання електричної енергії Ямпільському міжрайонному управлінню водного господарства відповідно до умов укладених Договорів, однак несплата відповідачем у повному обсязі вартості спожитої з червня по серпень 2020 року включно електричної енергії слугувала підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" із відповідним позовом до суду.

Факт постачання електричної енергії Відповідачу та її обсяг за Договорами №МО-101701 та №ЯМ-101801 підтверджується наданими до позовної заяви актами прийняття - передавання товарної продукції - активної електричної енергії та рахунками-фактурами на оплату активної електричної енергії, які оформлялися сторонами. Представник відповідача підтвердив факт підписання зі сторони Ямпільського міжрайонного управління водного господарства (Ямпільське МУВГ) актів прийняття - передавання товарної продукції - активної електричної енергії, які наявні у матеріалах справи.

Таким чином, як слідує з матеріалів справи, вартість спожитої відповідачем електричної енергії за період червня-серпня 2020 року за Договором №ЯМ-101801 становить 5 653 174,04 грн, а за Договором №МО-101701 - 2 448 802,28 грн; всього за Договорами - 8 101 976,32 грн. При цьому доказів погашення відповідачем вартості спожитої електричної енергії за вказаний період матеріали справи не містять.

З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача щодо сплати заборгованості із претензіями №1218/2020 від 11.09.2020 та №1215/2020 від 10.09.2020, однак відповідач не відреагував на вказані претензії.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов таких висновків.

За умовами укладених між сторонами Договорів між сторонами виникли правовідносини, які врегульовано такими законодавчими приписами.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із п. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов`язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії.

Матеріалами справи підтверджується наявність основного боргу в сумі 8 101 976,32 грн. При цьому, з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, заборгованість за спожиту відповідачем електричну енергію в сумі 240000 грн на підставі Договору №МО-101701 від 16.04.2020 сплачено на рахунок позивача поручителем за Договором поруки №87 від 30.09.2020. Відтак позивач підтримує позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 7861976,32 грн, отже, позов в цій частині підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо заявлених до стягнення 94906,09 грн - пені та 23726,53 грн - 3% річних внаслідок прострочення виконання зобов`язання в частині оплати за поставлену електричну енергію суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996 №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, згідно з п. 5.11. Договорів у разі порушення Споживачем строків оплати Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.

Відповідно до Розділу "Розмір пені за порушення строку оплати та/або штраф" Комерційної пропозиції, встановлено, що за внесення платежів, передбачених умовами Договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, Постачальник проводить нарахування Споживачу пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу враховуючи день фактичної оплати.

Крім того, статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН" наданий позивачем розрахунок 3% річних та пені, дійшов висновку, що такий розрахунок є обґрунтованим.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо стягнення з відповідачата 3% річних в сумі 23726,53 грн .

Разом з тим відповідно до ч.3 ст.509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Відтак інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно з положеннями статті 233 ГК України, які також кореспондують зі змістом статті 551 ЦК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто, з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені суд приймає до уваги такі обставини:

- позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 3 % річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником;

- пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних;

- відсутність понесення позивачем збитків пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання за договором, позаяк іншого матеріали справи не місять;

Крім того, суд враховує правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Правовий висновок, що пеня не може бути непомірним тягарем боржникові і джерелом отримання додаткових прибутків кредиторові підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відповідно до постанови від 08.04.2020 у справі №924/570/19.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає за можливе скористатись правом, наданим ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України, та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, на 50%, що є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін.

Таким чином, з нарахованих позивачем 94906,09 грн - пені підлягають стягненню з відповідача 50% в сумі 47453,05 грн . В решті заявленої до стягнення пені слід відмовити у зв`язку з її зменшенням судом.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.04.2019 у справі №925/1549/17, №924/754/18 від 18.06.2019, №912/1703/18 від 27.03.2019.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Окремо слід зазначити, як підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань з 11.12.2019 Ямпільське міжрайонне управління водного господарства (ідентифікаційний код юридичної особи - 04528258) перебуває у стані припинення за рішенням засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації.

Разом з тим, Верховний суд в постанові від 20.11.2018 №925/1143/17 вказав, що перебування боржника в стані припинення не припиняє зобов`язання, у зв`язку з чим в силу статті 107 Цивільного кодексу України кредитор вправі вимагати від відповідача в особі комісії з припинення як виконання зобов`язання, так і включення кредиторських вимог за такими зобов`язаннями до передавального акту.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню судом частково з урахуванням мотивів щодо зменшення суми пені.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України з покладенням витрат по сплаті судового збору і в частині вимоги, за якою відмовлено у позові у зв`язку із зменшенням пені. При цьому суд дійшов висновку, про наявність підстав для повернення позивачу надмірно сплаченого судового збору, з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог, шляхом постановлення відповідної ухвали.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Ямпільського міжрайонного управління водного господарства (Ямпільське МУВГ) (вул. Черняховського, буд.5, м. Ямпіль, Ямпільський район, Вінницька область, 24500, код ЄДРПОУ 04528258) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (вул. Пирогова, буд.131, м. Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 41835359) на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання НОМЕР_1 в ТВБВ №10001/0179 ФВОУ АТ "Ощадбанк" МФО 302076, код ЄДРПОУ 41835359 заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 7 861 976,32 грн .

3. Стягнути з Ямпільського міжрайонного управління водного господарства (Ямпільське МУВГ) (вул. Черняховського, буд.5, м. Ямпіль, Ямпільський район, Вінницька область, 24500, код ЄДРПОУ 04528258) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (вул. Пирогова, буд.131, м. Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 41835359) на поточний рахунок НОМЕР_2 в ТВБВ №10001/0179 ФВОУ АТ "Ощадбанк" МФО 302076, код ЄДРПОУ 41835359 пеню в розмірі 47453,05 грн .

4. Стягнути з Ямпільського міжрайонного управління водного господарства (Ямпільське МУВГ) (вул. Черняховського, буд.5, м. Ямпіль, Ямпільський район, Вінницька область, 24500, код ЄДРПОУ 04528258) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (вул. Пирогова, буд.131, м. Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 41835359) на поточний рахунок НОМЕР_2 в ТВБВ №10001/0179 ФВОУ АТ "Ощадбанк" МФО 302076, код ЄДРПОУ 41835359 заборгованість зі сплати 3% річних в розмірі 23726,53 грн .

5. Стягнути з Ямпільського міжрайонного управління водного господарства (Ямпільське МУВГ) (вул. Черняховського, буд.5, м. Ямпіль, Ямпільський район, Вінницька область, 24500, код ЄДРПОУ 04528258) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (вул. Пирогова, буд.131, м. Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 41835359) на поточний рахунок НОМЕР_2 в ТВБВ №10001/0179 ФВОУ АТ "Ощадбанк" МФО 302076, код ЄДРПОУ 41835359 витрати по сплаті судового збору в розмірі 119709,13 грн .

6. У стягненні 47453,05 грн пені відмовити.

7. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

8. Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

9. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 02 листопада 2020 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - вул. Пирогова, буд.131, м. Вінниця, 21037;

3 - відповідачу - вул. Черняховського, буд.5, м. Ямпіль, Ямпільський район, Вінницька область, 24500.