Рішення

від 02.11.2020 по справі 905/1425/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.11.2020 Справа № 905/1425/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Хабарової М.В. , розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДЮС Трейд доТовариства з додатковою відповідальністю Маріо-Трейд простягнення 203 606,23 грн Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ДЮС Трейд звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Маріо-Трейд основного боргу у розмірі 141525,86 грн, пені у розмірі 20206,57 грн, 24% річних у розмірі 24860,16 грн, інфляційних втрат у розмірі 2861,12 грн та штрафу у розмірі 14152,52 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №01102019/1 від 10.10.2019.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 03.08.2020 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ДЮС Трейд до Товариства з обмеженою відповідальністю Маріо-Трейд про стягнення 203606,23 грн було залишено без руху.

Позивачем у строк, встановлений судом, усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.09.2020 відкрито провадження у справі №905/1425/20, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Судом враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 на всій території України з 12.03.2020 встановлено карантин, строк якого наразі також продовжено.

Разом з тим, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) №731-ІХ від 18.06.2020 (дата набрання чинності - 17.07.2020) пункт 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції:

4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином .

Судом при винесені ухвали про відкриття провадження у справі від 02.09.2020 було враховано вказані законодавчі зміни та в п. 8 резолютивної частини звернуто увагу учасників справи на означену процесуальну можливість скористатися означеним правом сторін вказаним законом.

Відповідачем відзиву на позов не подано.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Місцезнаходженням відповідача є: 87500, Донецька обл., м. Маріуполь, просп. Миру, 83, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, в тому числі витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.09.2020 направлялась відповідачу рекомендованими листом з повідомленням про вручення за вказаною адресою, що підтверджується матеріали справи.

Однак, 07.10.2020 відповідне поштове відправлення було повернуто на адресу суду відділенням поштового зв`язку з відміткою за закінченням терміну зберігання та надійшло до суду 13.10.2020.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.

В матеріалах справи відсутні будь-які інші відомості про перебування відповідача за іншою адресою ніж та, що вказана в Єдиному державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, сторонами не повідомлено суд про інші можливі адреси місцезнаходження відповідача.

За таких обставин, з метою необхідності забезпечення прав осіб на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою забезпечення реалізації процесуального права відповідача на подання відзиву на позов, судом здійснено телефонограму відповідачу за номером телефону, який зазначено у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у розділі Інформація про здійснення зв`язку з юридичною особою.

Зміст ухвали Господарського суду Донецької області від 02.09.2020 не вдалося передати відповідачу, оскільки невідома особа відмовилась спілкуватись з працівником суду та поклала слухавку.

Відтак, судом вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач станом на 02.11.2020 не реалізував своє право на подання відзиву, будь-яких заяв чи клопотання як по суті справи, так і з приводу процесуальних питань від відповідача не надходило.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд Донецької області

ВСТАНОВИВ:

10.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю ДЮС Трейд (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Маріо-Трейд (відповідач, покупець) підписано договір №01102019/1 поставки товару (далі - Договір).

За цим Договором постачальник зобов`язується постачати, а покупець приймати та оплачувати у встановлені Договором строки партії (надалі - товар) на умовах, обумовлених в цьому договорі.

Відповідно до п 2.1 Договору умови поставки за цим договором трактуються згідно з ІНКОТЕРМС - Офіційними правилами трактування торгових термінів Міжнародної торгової палати (в редакції 2010 року), які застосовуються з урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, які випливають з умов цього договору. Умовою поставки за цим договором є: FCA (склад постачальника). За таких умов поставки претензії покупця за кількістю приймаються тільки в момент завантаження транспортного засобу. Також можливо умова поставки - СРТ (склад покупця: - така умова поставки відображається в замовленні, при цьому покупець компенсуй постачальнику транспортні витрата на підставі виставленого постачальником рахунку. постачальник має право не вимагати компенсації транспортних витрат.

Згідно з п. 3.2 Договору постачальник підтверджує замовлення з урахуванням товарних позицій, які є на складі або можуть бути доставлені покупцю у відповідні строки. Товар вважається замовленим покупцем, а замовлення прийнятим до виконання постачальником після оформлення постачальником видаткової накладної. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару за видатковою накладною, виданою постачальником, яка після її підписання сторонами має юридичну силу Специфікації, в розумінні ст. 266 Господарського Кодексу України. Товар, прийнятий покупцем за видатковою накладною, не підлягає поверненню за ініціативою покупця, крім випадків його невідповідності якості, або якщо кількість переданого товару перевищує кількість, заявлену покупцем.

Сторони дійшли згоди, що видаткові накладні, які оформляються на кожну партію товару, відображають наступні істотні умови цього Договору: асортимент (номенклатуру) товару; кількість товару; ціну за одиницю товару; загальну вартість партії (п. 3.3 Договору).

Відповідно до п. 3.4 Договору ціна на товар є звичайною та відповідає рівню ринкових цін. Ціна договору визначається підсумовуванням вартості товару, поставленого за всіма видатковими накладними в межах цього договору.

За умовами п. 3.9 Договору ризики втрати і псування товару, переходять від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної (товарно-транспортної накладної), яка засвідчує момент передачі товару, право власності на товар, переходять від постачальника до покупця з моменту отримання постачальником оплати за товар в повному обсязі.

Приймання товару здійснюється в пункті постачальника представником покупця і оформлюється видатковою накладною (п. 6.1 Договору).

Цей Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до закінчення поточного календарного року в частині поставок, а в частині фінансових зобов`язань - до фактичного виконання таких зобов`язань (за останньою датою платежу). Цей Договір може бути пролонгований шляхом підписання додаткової угоди. У випадку, якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення дії договору письмово не заявить про бажання його розірвати, то дія договору продовжується на один рік на тих же умовах (п. 12.2 Договору).

За період з 10.10.2019 по 25.11.2019 позивачем на адресу відповідача поставлено товар на загальну суму 203422,24 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними №Ок0000228 від 15.10.2019 на суму 723,95 грн, №Ок0000229 від 16.10.2019 на суму 150730,84 грн, №Ок0000301 від 22.10.2019 на суму 525,00 грн, №Ок0000302 від 22.10.2019 на суму 305,28 грн, №Ок0000328 від 22.10.2019 на суму 9912,31 грн, №Но0000133 від 08.11.2019 на суму 22661,54 грн, №Но0000331 від 21.11.2019 на суму 17133,48 грн, №Но0000336 від 25.11.2019 на суму 1429,84 грн та товарно-транспортними накладними.

Вказані видаткові накладні підписані постачальником та отримувачем, та містять відтиски печаток сторін.

Судом встановлено, що у графі договір в якості підстави поставки товару за видатковими накладними №Ок0000228 від 15.10.2019, №Ок0000229 від 16.10.2019 зазначено - Основний договір , а у видаткових накладних №Ок0000301 від 22.10.2019, №Ок0000302 від 22.10.2019, №Ок0000328 від 22.10.2019, №Но0000133 від 08.11.2019, №Но0000331 від 21.11.2019, №Но0000336 від 25.11.2019 - Договір відстрочки пл. №01102019/1 від 01.10.2019р. .

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такий самий перелік реквізитів містить також і у п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Отже посилання на договір не є обов`язковим реквізитом, що повинен бути зазначений у видатковій накладній, положеннями договору також не встановлено яких-небудь додаткових особливих реквізитів супровідних документів, що видаються на виконання умов договору.

В позовній заяві, позивач зазначив, що між сторонами інших договорів не укладалось та всі поставки товару, які були здійснені позивачем з дати укладання договору з 10.10.2019 по 31.12.2019 здійснені в рамках договору №01102019/1 від 10.10.2019 поставки товару.

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі договору №01102019/1 від 10.10.2019 поставки товару, не надано.

При цьому, у п. 1.2 Договору сторони дійшли згоди, що будь-яка партія товару, поставлена постачальником покупцеві в період дії цього Договору, вважається поставленою в рамках цього Договору (навіть якщо на товарно-супровідних документах на партію товару відсутнє посилання на Договір та/або міститься посилання на інший договір, рахунок, тощо), а також про те, що особи, які підписують накладні, уповноважені постачальником і покупцем узгоджувати істотні умови договору, зазначені в п. 3.3. цього договору.

Таким чином, поставка товару згідно видаткових накладних, які заявлені позивачем, відбулась в межах виконання позивачем умов договору №01102019/1 від 10.10.2019 поставки товару.

Відповідач частково сплатив кошти за отриманий товар у розмірі 61896,38 грн, відповідно до виписок банка за рахунками позивача.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 5.1 Договору оплата товару, здійснюється у наступному порядку: покупець оплачує 20% вартості відповідної партії товару, визначеної в рахунках, протягом 2-х банківських днів з моменту виставлення рахунку у якості попередньої оплати, іншу частину вартості товару у розмірі 80% покупець оплачує протягом 14 календарних днів з дня отримання товару. Датою отримання товару вважається дата, зазначена в видатковій накладній.

Таким чином, згідно з умовами Договору відповідач зобов`язаний був оплатити товар поставлений за видатковою накладною №Ок0000228 від 15.10.2019 в строк до 29.10.2019, за видатковою накладною №Ок0000229 від 16.10.2019 - до 31.10.2019, за видатковими накладними №Ок0000301, №Ок0000302, №Ок0000328 від 22.10.2019 - до 05.11.2019, за видатковою накладною №Но0000133 від 08.11.2019 - до 22.11.2019, за видатковою накладною №Но0000331 від 21.11.2019 - до 05.12.2019, за видатковою накладною №Но0000336 від 25.11.2019 - до 09.12.2019.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов`язання за Договором виконав неналежним чином, за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 141525,86 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України обставин, повідомлених позивачем, не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 141525,86 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 20206,57 грн, 24% річних у розмірі 24860,16 грн, інфляційні втрати у розмірі 2861,12 грн та штраф у розмірі 14152,52грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що у разі порушення строків оплати товару (крім строку внесення попередньої оплати) покупець протягом 2-х робочих днів з моменту отримання вимоги постачальника зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення протягом усього часу прострочення, також відповідно до ст. 625 ЦК України 24% річних від простроченої суми протягом усього часу прострочення за користування грошовими коштами постачальника, починаючи з дня початку прострочення включаючи день фактичної оплати (зарахування на банківський рахунок постачальника) суми заборгованості, а потім сплатити суму основного боргу. Крім вищезазначених пені та річних у випадку прострочення платежу строком понад 30 календарних днів, покупець зобов`язаний оплатити додатково штраф у розмірі 10% від простроченої суми. Нарахування пені і штрафу за прострочення оплати товару припиняється через двадцять чотири місяці з дня, коли грошове зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, положеннями договору сторонами встановлено інший період нарахування пені та штрафу, ніж передбачено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та інший розмір процентів, ніж встановлений ст. 625 Цивільного кодексу України, що не суперечить приписам законодавства.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов`язання передбачена Договором, річні у розмірі 24% погоджені сторонами у договорі, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 24% річних та інфляційних втрат є правомірними.

При перевірці розрахунку пені та 24% річних судом встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки при здійснені розрахунку пені та 24% річних, а також при підрахунку загальної суми пені за видатковою накладною №Ок0000229 від 15.10.2019 не враховано суму пені за період з 22.11.2019 по 12.12.2019 у розмірі 197,32 грн.

За здійсненим судом перерахунком, з урахуванням вищевикладеного, розмір пені та 24% річних є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухвалені рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Матеріали справи не містять відповідної заяви про збільшення позовних вимог.

З огляду на вищезазначене, вимоги про стягнення пені у розмірі 20206,57 грн та 24% річних у розмірі 24860,16 грн підлягають задоволенню у розмірі, визначеному позивачем.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №916/1883/16, від 08.05.2019 у справі №904/2156/18, від 20.09.2019 у справі №904/4342/18, від 14.01.2020 у справі № 924/532/19, від 29.04.2020 у справі №910/1193/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19, від 01.10.2020 у справі №910/11820/18.

Позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 2861,12 грн, з яких:

- за видатковою накладною №Ок0000228 від 15.10.2019 на суму 723,95 грн за період з 30.10.2019 по 17.11.2019 - 1,45 грн (індекс інфляції 100,2%);

- за видатковою накладною №Ок0000229 від 16.10.2019 на суму 150730,84 грн за період з 31.10.2019 по 17.11.2019 - 301,46 грн та на суму 89558,41 грн за період з 22.11.2019 по 17.07.2020 (фактично нарахування інфляційних втрат за липень 2020 позивачем не проводиться) - 1612,05 грн;

- за видатковими накладними №Ок0000301 від 22.10.2019 на суму 525,00 грн за період з 07.11.2019 по 17.07.2020 (фактично нарахування інфляційних втрат за липень 2020 позивачем не проводиться) - 9,98 грн;

- за видатковою накладною №Ок0000302 від 22.10.2019 на суму 305,28 грн за період з 07.11.2019 по 17.07.2020 (фактично нарахування інфляційних втрат за липень 2020 позивачем не проводиться) - 5,80 грн;

- за видатковою накладною №Ок0000328 від 22.10.2019 на суму 9912,31 грн за період з 07.11.2020 по 17.07.2020 (фактично нарахування інфляційних втрат за липень 2020 позивачем не проводиться) - 188,33 грн;

- за видатковою накладною №Но0000133 від 08.11.2019 на суму 22661,54 грн за період з 23.11.2019 по 17.07.2020 (фактично нарахування інфляційних втрат за липень 2020 позивачем не проводиться) - 407,91 грн;

- за видатковою накладною №Но0000331 від 21.11.2019 на суму 17133,48 грн за період з 06.12.2019 по 17.07.2020 (фактично нарахування інфляційних втрат за липень 2020 позивачем не проводиться) - 308,40 грн;

- за видатковою накладною №Но0000336 від 25.11.2019 на суму 1429,84 грн за період з 10.12.2019 по 17.07.2020 (фактично нарахування інфляційних втрат за липень 2020 позивачем не проводиться) - 25,74 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, суд визнає його невірним, оскільки з урахуванням сплати відповідачем заборгованості 18.11.2019 нарахування інфляційних втрат за видатковою накладною №Ок0000228 від 15.10.2019 на суму 723,95 грн правомірно нараховувати за листопад 2019 року (за індексом інфляції - 100,1%). Крім того, у зв`язку зі сплатою відповідачем 22.11.2019 частини заборгованості за видатковою накладною №Ок0000229 від 15.10.2019 у сумі 12429,84 грн, інфляційні втрати за листопад 2019 року необхідно було проводити на зменшену суму заборгованості - 89558,41 грн. Перевіривши всі інші заявлені періоди нарахування інфляційних втрат, судом встановлено, що розмір інфляційних втрат у ці періоди є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення, а тому підлягає задоволенню у розмірі, визначеному позивачем, на підставі ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України.

За здійсненим судом перерахунком з урахуванням вищенаведеного розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача, становить 2657,53 грн.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають, у зв`язку їх з безпідставністю.

Перевіривши розрахунок штрафу 10% від простроченої суми у розмірі 14152,52 грн, суд визначає його невірним, оскільки позивачем допущено арифметичну помилку, проте за здійсненим перерахунком вказаного штрафу його розмір є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення, а тому вимога про стягнення штрафу підлягає задоволенню у розмірі, визначеному позивачем, на підставі ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Маріо-Трейд (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, просп. Миру, 83, ідентифікаційний код 41898796) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДЮС Трейд (85630, Донецька обл., м.Красногорівка, вул. Толстого, 76, ідентифікаційний код 34335309) основний борг у розмірі 141525 (сто сорок одна тисяча п`ятсот двадцять п`ять) грн 86 коп., пеню у розмірі 20206 (двадцять тисяч двісті шість) грн 57 коп., 24% річних у розмірі 24860 (двадцять чотири тисячі вісімсот шістдесят) грн 16 коп., інфляційні втрати у розмірі 2657 (дві тисячі шістсот п`ятдесят сім) грн 53 коп., штраф у розмірі 14152 (чотирнадцять тисяч сто п`ятдесят дві) грн 52 коп. та судовий збір у розмірі 3051 (три тисячі п`ятдесят одна) грн 04 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням положень п. 4 розділу Х Прикінцеві положення та п.п. 17.5 п. 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.В. Хабарова