Рішення

від 02.11.2020 по справі 909/475/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.11.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/475/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДТЕПЛОКОМ"

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства Коломийська центральна районна лікарня Коломийської районної ради

про стягнення заборгованості в сумі 980010,71 грн,

встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДТЕПЛОКОМ" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства Коломийська центральна районна лікарня Коломийської районної ради про стягнення заборгованості в сумі 980010,71 грн.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Позовну заяву ТОВ "ЗАХІДТЕПЛОКОМ" (вх. № 8175/20) прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі; відповідно до приписів статей 12, 247 ГПК України, з огляду на ціну позову яка не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд визнав справу малозначною та ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив сторонам строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням, а також встановив строк для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення (ухвала про відкриття провадження у справі від 12.06.2020).

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання теплової енергії №1 від 13.01.2020, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 980010,71 грн за період січень - травень 2020 року.

28.09.2020, через канцелярію суду, від ТОВ "ЗАХІДТЕПЛОКОМ" надійшло клопотання вих. № 23 від 21.09.2020 (вх. № 12919/20) в якому позивач повідомляє суд, що за час розгляду справи відповідач погасив заборгованість у розмірі 473146,84 грн; до клопотання долучено докази оплати.

Позиція відповідача.

Згідно з ухвалою про відкриття провадження у справі від 12.06.2020 суд встановив відповідачу строк до 15 днів з дня отримання цієї ухвали для надання суду відзиву на позовну заяву і всіх наявних у нього доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив.

Обставини справи, дослідження доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив таке.

13.01.2020 сторони спору уклали договір №1 про закупівлю 35.30.1- Пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води (за кодом CPV за ДК 021:2015 код 09320000-8 Пара, гаряча вода та пов`язана продукція (теплова енергія) (далі-договір).

Сторони уклали договір письмово у формі єдиного документа, його підписали повноважні особи обох сторін за договором та скріпили печатками сторін.

Згідно з п. 11.1 договору, договір набуває чинності з моменту його підписання і діє по 31.12.2020 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2 вказаного договору, теплопостачальна організація зобов`язалася поставити замовнику товар, а замовник - прийняти та оплатити товар у порядку і строки, згідно з цим договором. Найменування товару: пара та гаряча вода (теплопостачання) (далі - товар).

Теплопостачальна організація повинна надати замовнику товар (послуги) , якість яких відповідає умовам, встановленим чинним законодавством до товару (послуг) даного виду, забезпечити відповідну до санітарних вимог нормативну температуру повітря у приміщеннях (п.2.1.договору).

Згідно з п.п.5.1., 5.2, 5.3 договору розрахунки проводяться виключно у грошовій формі, відповідно до встановленого тарифу. Розрахунковим періодом для сторін цього договору є календарний місяць. Розрахунок проводиться шляхом оплати замовником вартості наданої теплопостачальною організацією теплової енергії, після пред`явлення рахунків та після підписання сторонами акта приймання-передавання товарної продукції (акта виконаних робіт, наданих послуг, тощо ) за звітний період.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги із постачання пари та гарячої води на загальну суму 1965863,14 грн.

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи Актами здачі-приймання робіт (надання послуг): №10 від 15.01.2020, №8 від 05.02.2020, №29 від 12.03.2020, №44 від 29.04.2020 та №48 від 05.05.2020 (а.с.15-19).

Отримані послуги відповідач не оплатив, у зв`язку з чим позивач звернувся до останнього із претензією-вимогою №13 від 07.05.2020 про термінове погашення простроченої заборгованості.

Відповідач оплатив надані позивачем послуги частково в розмірі 985852,43 грн, в решті 980010,71 грн залишилася заборгованість.

На вищевказану суму в матеріалах справи наявний, підписаний та скріплений печатками сторін, акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2020 по 01.06.2020 (а.с.21).

З огляду на несплату відповідачем заборгованості в сумі 980010,71 грн, позивач звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області за захистом свого порушеного права.

Після відкриття провадження у справі відповідачем оплачено заборгованість в сумі 473146,84 грн; про даний факт позивач повідомив суд в клопотанні вих. № 23 від 21.09.2020 (вх. № 12919/20 від 28.09.2020) та долучив докази оплати, а саме:

платіжне доручення №25 від 10 червня 2020 року на суму 150000,00 грн;

платіжне доручення №20 від 22 червня 2020 року на суму 31269,88 грн;

платіжне доручення №23 від 22 червня 2020 року на суму 114551,53 грн;

платіжне доручення №26 від 01 липня 2020 року на суму 177325,43 грн.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Висновки суду.

Предметом спору в даній справі є матеріально - правова вимога про стягнення заборгованості за порушення строку оплати наданих послуг за постачання теплової енергії.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901ЦК України).

Відповідно до наведеного, договір укладений між позивачем і відповідачем, є договором надання послуг.

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст.173, 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статей 76, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Позивачем доведено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов`язання та надав відповідачу обумовлені договором від 13 січня 2020 р. № 1 послуги.

Відповідачем в порушення договірних зобов`язань кошти в повному обсязі не сплачено. В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували протилежне.

Після відкриття провадження у справі відповідачем оплачено заборгованість в сумі 473146,84 грн про що позивач повідомив суд в клопотанні (вих.№ 23 від 21.09.2020; вх. № 12919/20 від 28.09.2020); непогашеною залишилася заборгованість в сумі 506863,87 грн.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 506863,87 грн на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується документально та не спростований відповідачем, вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 506863,87 грн обгрунтована та підлягає задоволенню.

Щодо решти заборгованості в сумі 473146,84 грн суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що вищезазначена сума сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі.

Оскільки, предмет спору існував на момент відкриття провадження у справі та припинив існування в процесі її розгляду, провадження в цій частині слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, за змістом якої господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості в сумі 506863,87 грн.

Судові витрати.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України). За поданий позов позивач сплатив судовий збір у розмірі 14700,16 грн (платіжне доручення №436 від 05 червня 2020 р.; а.с. 8).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено частково, у зв`язку з частковим погашенням заборгованості в сумі 473146,84 грн після звернення позивачем до суду, у зв`язку із чим суд закрив провадження в цій частині на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Враховуючи часткове задоволення позову в частині стягнення заборгованості в сумі 506863,87 грн, судовий збір в розмірі 7602,96 грн покладається на відповідача.

Щодо решти сплаченого позивачем судового збору в сумі 7097,20 грн. суд зазначає таке.

Згідно приписів п.5 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З огляду на вищевикладене, питання про повернення судового збору, у даному випадку, вирішується за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Керуючись статтями 13, 76, 77, 78, 86, 123, 129, 231, 232, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДТЕПЛОКОМ" до Комунального некомерційного підприємства Коломийська центральна районна лікарня Коломийської районної ради про стягнення заборгованості в сумі 980010,71 грн задоволити частково.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Коломийська центральна районна лікарня Коломийської районної ради, вул. І. Мазепи, буд. 134, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78203 (ідентифікаційний код 25596594) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДТЕПЛОКОМ", вул. Яворівська 22, с. Зимна Вода, Пустомитівський район, Львівська область, 81110 (ідентифікаційний код 39880292) - 506863,87 (п`ятсот шість тисяч вісімсот шістдесят три гривні вісімдесят сім копійок) заборгованості та судовий збір в сумі 7602,96 (сім тисяч шістсот дві гривні дев`яносто шість копійок).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення заборгованості в сумі 473146,84 (чотириста сімдесят три тисячі сто сорок шість гривень вісімдесят чотири) - провадження у справі закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне рішення складено 02.11.2020.

Суддя Л.М. Неверовська