Рішення
від 29.10.2020 по справі 910/8558/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.10.2020Справа № 910/8558/20

Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Хрипти Володимира Івановича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерком Логістік" (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 83-Д, офіс 603; ідентифікаційний код 40725217)

про стягнення 27 100, 00 грн,

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Хрипти Володимира Івановича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерком Логістік", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 27 100, 00 грн за надані позивачем послуги міжнародного перевезення за договором № 1 про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом від 05.08.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Хрипти Володимира Івановича залишено без руху, позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліку шляхом подання до суду доказів надсилання (опис вкладення в цінний лист та фіскальний чек) копії гарантійного листа від 13.05.2020 вих. № ІЛ-60 на адресу місцезнаходження відповідача.

17.07.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано докази надсилання копії гарантійного листа від 13.05.2020 вих. № ІЛ-60 на адресу місцезнаходження відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2020 позовну прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

У запропонований в ухвалі від 24.07.2020 п`ятнадцятиденний строк відзиву від відповідача до суду не надійшло.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Приписами ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерком Логістік" є адреса: 04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 83-Д, офіс 603.

Суд зазначає, що відповідач належним чином повідомлявся ухвалою суду про відкриття провадження у справі поштовим повідомленням № 0105473263331, однак конверт повернувся на адресу суду не врученим із зазначенням причин: "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, суд зазначає, що станом на дату винесення рішення відповідачем не подано до суду заяви про продовження процесуального строку на вчинення відповідної процесуальної дії (подання відзиву на позовну заяву), встановленого судом як це передбачено п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції від 17.07.2020.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05.08.2019 між Фізичною особою-підприємцем Хриптою Володимиром Івановичем (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерком Логістік" (замовник) укладено договір № 1 про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до умов якого замовник доручає і надає для перевезення вантаж, а перевізник зобов`язується здійснити перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні до умов заявок замовника, а замовник зобов`язується сплатити погоджену сторонами провізну плату.

Позивач зазначає, що договір було укладено у спрощений спосіб - шляхом обміну електронними листами.

Відповідно до п. 1.2. договору заявка є невід`ємною частиною цього договору, в якій відображається істотні умови кожного конкретного перевезення, а саме: найменування товару, кількість (вага) та пакування вантажу, його особливі характеристики, найменування та місцезнаходження відправника та одержувача вантажу, пункти відправлення та призначення вантажу, маршрути перевезення, державні реєстраційні номери транспортного засобу, прізвище, ім`я, по-батькові та інші дані водія транспортного засобу, вимоги щодо технічного та санітарного стану транспортного засобу, особливі вказівки замовника, дата і час завантаження та розвантаження або строк виконання перевезення, розмір провізної плати, інші вимоги перевезення вантажу.

Розділом 3 договору закріплено, що загальна сума договору визначається згідно заявок до даного договору.

Оплата послуги за цим договором узгоджуються сторонами в заявках на перевезення і зазначаються у рахунках-фактурах перевізника.

Замовник зобов`язується зробити оплату суми зазначеної в заявці та рахунках - фактурах в національній валюті України за даним договором - після отримання вантажу замовником, якщо із заявці не зазначене інше. Розмір оплати послуг обумовлюється в заявці на кожне перевезення.

Підтвердженням отримання вантажу замовником є підпис вантажоодержувача у міжнародній товарно-транспортній накладній про отримання вантажу.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що у випадку невиконання, або неналежного виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Замовник за несвоєчасну оплату вартості виконаних послуг перевізнику виплачує йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу, за весь термін несплати (п. 4.4. договору).

Відповідно до п. 7.1. договору останній набирає сили з моменту його підписання і є дійсним до 31.12.2019.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 05.08.2019 на його адресу електронною поштою надійшла заявка на міжнародне транспортне перевезення, за умовами якої перевізником мало бути здійснене перевезення узгодженою вартістю 50 720,00 грн.

Із доводів позивача також вбачається, що перевезення було виконане без зауважень та застережень з боку вантажоотримувача та замовника, а товар було доставлено вантажооотримувачу - 13.08.2019, що вбачається із міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 2019/С006/170, а саме графи 24, а тому відповідачем повинна була бути здійснена оплата не пізніше 14.08.2019, чого в свою чергу відповідачем здійснено не було.

Водночас, 28.12.2019 відповідач частково здійснив оплату наданих йому послуг перевезення в розмірі 23 620, 00 грн згідно платіжного доручення № 149 від 28.12.2019, у зв`язку з чим станом на дату звернення до суду з позовом сума заборгованості становить 27 100, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

За змістом ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ст. 643 Цивільного кодексу України, якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Дослідивши обставини щодо правової природи правовідносин, що виникли між сторонами з приводу надання послуг транспортного перевезення та здійснення часткової оплати за такі послуги, враховуючи, що сторонами було погоджено умови договору № 1 від 05.08.2019, суд дійшов висновку, що вказані правовідносини мають характер надання послуг транспортного експедирування.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відтак, судом встановлено, що позивачем на виконання заявки відповідача № 5 від 01.08.2019 на міжнародне транспортне перевезення було надано послуги перевезення вантажу - кава, вагою 16 палет, 8800 кг брутто.

Вказаною заявкою закріплено, що вантаж перевозився з м. Беллуно (Італія) до м. Хмельницький (Україна).

Також заявка № 5 від 01.08.2019 містить ставку за перевезення - 50 720, 00 грн та термін доставки - 14.08.2019.

Суд зазначає, заявка № 5 від 01.08.2019 містить підписи сторін, а відтак є погоджена сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із копії наданої позивачем міжнародної товарно-транспортної накладної № 2019/С006/170 та, що не заперечується в свою чергу відповідачем, товар 13.08.2019 було доставлено вантажоотримувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерком Логістік" (відповідач), про що свідчить підпис представника останнього в графі 24 вказаної накладної та відмітки Хмельницької митниці ДФС.

Відповідно до ч. 13 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Пунктом 3.4. договору закріплено, що підтвердженням отримання вантажу замовником є підпис вантажоодержувача у міжнародній товарно-транспортній накладній про отримання вантажу.

Відтак, з огляду на викладене вище, враховуючи відсутність заперечень та зауважень щодо наданих позивачем послуг перевезення, суд дійшов висновку, що такі послуги були надані позивачем належним чином відповідачу, а відтак у останнього виник обов`язок здійснити оплату таких послуг.

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3.3. договору замовник зобов`язується зробити оплату суми зазначеної в заявці та рахунках - фактурах в національній валюті України за даним договором - після отримання вантажу замовником, якщо в заявці не зазначене інше. Розмір оплати послуг обумовлюється в заявці на кожне перевезення.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату № 511 від 13.08.2019 на суму 50 720, 00 грн та акт наданих послуг № 510 від 13.08.2019 на суму 50 720, 00 грн.

Таким чином, враховуючи дату отримання відповідачем товару - 13.08.2019 та п. 3.3. договору, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплатити послуги перевезення в розмірі 50 720, 00 грн у строк до 14.08.2019 (включно).

Водночас, як вбачається із копії платіжного доручення № 149 від 28.12.2019 відповідачем частково було оплачено послуги позивача в розмірі 23 620, 00 грн згідно вказаного вище рахунку на оплату № 511 від 13.08.2019 у зв`язку з чим у відповідача існує заборгованість в розмірі 27 100, 00 грн.

Крім того, суд вказує, що здійснення відповідачем часткової оплати в розмірі 23 620, 00 грн підтверджує факт отримання ним вантажу, який в свою чергу було належним чином доставлено позивачем згідно заявки № 5 від 01.08.2019 за договором № 1 від 05.08.2019.

Разом з тим, суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявний гарантійних лист відповідача № вих ІЛ-60 від 13.05.2020, з якого вбачається, що відповідачем визнається факт існування перед позивачем заборгованості в розмірі 27 100, 00 грн за договором № 1 від 05.08.2019, яку останній зобов`язується погасити до кінця травня 2020 року, доказів вчинення чого відповідачем до суду не надано.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, враховуючи встановлені судом обставини щодо порядку надання послуг та порядку здійснення між сторонами розрахунків, та зважаючи на те, що відповідачем не спростовано заявлених позивачем вимог, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги перевезення за заявкою № 5 від 01.08.2019 за договором № 1 від 05.08.2019 в розмірі 27 100, 00 грн підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд вказує, що позивач просить суд стягнути з відповідача витрати понесені на правову допомогу адвоката у розмірі 3 500, 00 грн та 1 800, 00 грн у якості відшкодування гонорару успіху.

Так, згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачем на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500,00 грн надано наступні докази: копія договору про правову допомогу від 01.06.2020, укладений між Фізичною особою-підприємцем Хриптою В.І. та адвокатом Лозою В.М., копія акту приймання - передачі наданих послуг від 05.06.2020, копія ордеру серія ТР№079780 на надання правової допомоги від 05.06.2020, виданий адвокатом Лозою В.М., копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 507 від 16.05.2008 та копія квитанції до прибуткового касового ордера № 02-06 від 05.06.2020 на суму 3 500, 00 грн.

Суд вказує, що п. 6.1. постанови Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 закріплено, що за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Об`єднана палата зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Відтак, з огляду на викладене, враховуючи означену правову позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, суд зазначає, що на підтвердження факту та обсягів наданих адвокатом послуг професійної правничої допомоги позивачем надано акт приймання-передачі наданих послуг від 05.06.2020, з якого вбачається, що адвокатом надано позивачу такі послуги як: огляд та вивчення документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням - 3 год 10 хв; проведення заходів досудового врегулювання спору, проведення переговорів на предмет повернення боргу - 1 год 00 хв; підготовка пакету документів, необхідних для звернення до суду, виготовлення позовної заяви - 6 год 15 хв; вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи в суді та на стадії примусового виконання судового рішення - 5 год 00 хв.

Суд вказує, що даний акт підписано уповноваженими представниками сторін, чиї підписи скріплено печатками.

Враховуючи викладене вище та положення ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд зазначає, що позивачем не надано доказів та не конкретизовано, які саме послуги було надано адвокатом позивачу та які відповідно було включено в графу послуг - вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи в суді та на стадії примусового виконання судового рішення .

Крім того, суд вказує, що наразі адвокатом не надано послуги на стадії примусового виконання судового рішення, а відтак таке абстрактне зазначення витраченого часу (5 год) в майбутньому на даному етапі судового розгляду справи є некоректним та не правомірним.

Відтак, зазначення сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг від 05.06.2020 такої послуги як - вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи в суді та на стадії примусового виконання судового рішення із начебто витраченням 5 год часу не є обґрунтованими, не містять в собі чіткого переліку наданих адвокатських послуг, які в тому числі передбачено Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність та заявленої передчасно, а тому не підлягають стягненню з відповідача в даній частині.

Так, з огляду на те, що адвокатом в договорі про надання правої допомоги від 01.06.2019 не зазначено окремо вартість конкретної послуги або ж погодинну вартість, та враховуючи, що сторонами погоджено, що в загальному вартість наданих адвокатом послуг за витрачений час 15 год 25 хв становить 3 500, 00 грн, то відповідно 1 година часу адвоката за розрахунком суду буде коштувати 229, 51 грн.

Таким чином, з огляду на те, що адвокатом та/або ж позивачем не конкретизовано та не обґрунтовано належними та допустимими доказами факт надання такої послуги як - вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи в суді та на стадії примусового виконання судового рішення , суд дійшов висновку, що розподілу (стягненню) з відповідача на користь позивача, враховуючи критерій реальності та дійсності адвокатських витрат, підлягають витрати понесені на правову допомогу в розмірі 2 352, 48 грн за належним чином обґрунтовані послуги із витраченим часом 10 год 25 хв.

Що стосується стягнення з відповідача гонорару успіху в розмірі 1 800,00 грн у випадку задоволення позову, суд зазначає наступне.

Враховуючи правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, з огляду на те, що гонорару успіху в розмірі 1 800,00 грн обумовлений сторонами у договорі про надання правої допомоги від 01.06.2020 (п. 2.3.) під відкладальною умовою та є складовою частиною винагороди адвоката та належить до судових витрат, а враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача у цій частині, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача гонорар успіху в розмірі 1 800,00 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Хрипти Володимира Івановича - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерком Логістік" (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 83-Д, офіс 603; ідентифікаційний код 40725217) на користь Фізичної особи-підприємця Хрипти Володимира Івановича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованість в розмірі 27 100 (двадцять сім тисяч сто) грн 00 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 352 (дві тисячі триста п`ятдесят дві) грн 48 коп., гонорар успіху в розмірі 1 800 (одна тисяча вісімсот) грн 00 коп.

3. В іншій частині витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 29.10.2020.

Суддя Д.О. Баранов

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення29.10.2020
Оприлюднено02.11.2020
Номер документу92555041
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/8558/20

Рішення від 29.10.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Баранов Д.О.

Ухвала від 24.07.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Баранов Д.О.

Ухвала від 22.06.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Баранов Д.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні