Рішення

від 29.10.2020 по справі 910/11337/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.10.2020Справа № 910/11337/20

Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський" спеціалізований порт "Ніка-Тера" (54052, обл. Миколаївська, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, будинок 23; ідентифікаційний код: 22439446)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УНЗК" (04210, м. Київ, пр.-т Героїв Сталінграду, будинок 12-Ж; ідентифікаційний код: 42605735)

про стягнення 168 870, 08 грн,

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Морський" спеціалізований порт "Ніка-Тера" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УНЗК" про стягнення 168 870, 08 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем в порушення зобов`язань не було здійснено обумовлені договором роботи, у зв`язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 133 170, 00 грн. Також позивачем, з огляду на порушення договірних зобов`язань на суму неповернутої попередньої оплати було здійснено нарахування пені в розмірі 35 700, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

25.08.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2020 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський" спеціалізований порт "Ніка-Тера" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовлено.

Суд зазначає, що ухвала від 07.08.2020 направлялася відповідачу поштовим повідомленням № 0105473265474 та відповідно була отримана представником відповідача 20.08.2020, однак станом на дату ухвалення рішення відзиву на позовну заяву до суду не надійшло.

Крім того, суд зазначає, що станом на дату винесення рішення відповідачем не подано до суду заяви про продовження процесуального строку на вчинення відповідної процесуальної дії (подання відзиву на позовну заяву), встановленого судом як це передбачено п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції від 17.07.2020.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Морський" спеціалізований порт "Ніка-Тера" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УНЗК" (виконавець) укладено договір № 37949 про виконання ремонту головного гідравлічного насоса HPR1 160D-01R 2557 D10 LINDE, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання виконати протягом встановленого в договорі терміну роботи з ремонту головного гідравлічного насоса HPR1 160D-01R 2557 D10 LINDE в кількості одна штука, що належить замовнику, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги з ремонту насоса.

Після завершення ремонту виконавець зобов`язується встановити відремонтований працездатний головний гідравлічний насос HPR1 160D-01R 2557 D10 LINDE на перенавантажувач Fuchs 360 з інв № 0310400100 з виконанням всіх необхідних пусконалагоджувальних робіт (п. 1.2. договору).

Загальна сума за договором з ПДВ: 133 170, 00 грн (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 2.4. договору оплата здійснюється замовником на умовах 100 % передоплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, наведений в розділі 11 договору, протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату від виконавця.

Пунктом 2.5. договору встановлено, що термін виконання робіт, зазначених в п. 1.1 та п. 1.2. даного договору - 60 робочих днів з моменту отримання 100 % передоплати від замовника на поточний рахунок виконавця, наведений в розділі 11.

Датою початку виконання робіт, зазначених в п. 1.1. даного договору вважається дата підписання двостороннього акту приймання-передачі в ремонт головного гідравлічного насоса HPR1 160D-01R 2557 D10 LINDE в кількості одна штука з урахуванням вимог п. 2.4. та п. 2.5. договору (п. 2.6. договору).

Датою закінчення виконання робіт, зазначених в п.п. 1.1. та п. 1.2. даного договору вважається дата підписання двостороннього акта приймання-передачі послуг, але не пізніше терміну зазначеного в п. 2.5. договору (п. 2.7. договору).

Відповідно до п. 2.8 договору після завершення виконання робіт сторони підписують акт приймання - передачі з ремонту головного гідравлічного насоса HPR1 160D-01R 2557 D10 LINDE в кількості одна штука.

За порушення строку виконання робіт, згідно п. 2.5. договору виконавець сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості робіт, визначених в п. 2.2. договору за кожний день прострочення (п.5.1. договору).

Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року (п. 7.1. договору).

Як вбачається із доводів позивача, на виконання п. 2.4. договору 02.04.2019 ним було перераховано відповідачу 100 % передоплати в розмірі 133 170, 00 грн.

Всупереч зазначеним умовам договору, відповідач 17.02.2020 повернув раніше переданий позивачем на ремонт насос без жодних пояснень щодо відмови від виконання ремонтних робіт.

Зважаючи на грубе порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасного, повного виконання робіт по договору, позивач повідомив відповідача листом № 696/НК-05 від 29.05.2020 про розірвання договору, відмову від виконання відповідачем робіт та про необхідність протягом семи днів повернути суму передоплати в розмірі 133 170, 00 грн.

Зазначений лист відповідачем отримано не було та було повернуто на адресу позивача неврученим у зв`язку із закінченням строку зберігання, а кошти в розмірі 133 170, 00 грн залишаються неповерненими, що і стало підставою для звернення до суду з позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 37949 від 15.03.2019, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є змішаним договором, який містить елементи договору підряду та договору надання послуг.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною 1 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що сторонами на виконання п. 2.6. договору 15.03.2019 підписано акт приймання-передачі № 1, відповідно до якого позивач передав відповідачу головний гідравлічний насос HPR1 160D-01R 2557 D10 LINDE в кількості одна штука для виконання умов договору № 37949 від 15.03.2020, заставна вартість якого становить 150 000, 00 грн.

Вказаний акт підписано уповноваженими представниками сторін, чиї підписи скріплено печатками товариств, що в свою чергу свідчить про початок виконання робіт зазначених в п. 1.1 договору.

Згідно копії платіжного доручення № 5061 від 02.04.2019 позивачем 02.04.2019 на виконання п. 2.4. договору перераховано відповідачу кошти в розмірі 133 170, 00 грн у якості передоплати.

Пунктом 2.5. договору встановлено, що термін виконання робіт, зазначених в п. 1.1 та п. 1.2. даного договору - 60 робочих днів з моменту отримання 100 % передоплати від замовника на поточний рахунок виконавця, наведений в розділі 11.

Відтак враховуючи, що передоплату позивачем було здійснено 02.04.2019, а відповідачем не спростовано даних обставин, суд дійшов висновку, що роботи передбачені п. 1.1 та п. 1.2. даного договору повинні були б бути виконані відповідачем у строк до 02.07.2019 (включно).

Однак, враховуючи доводи позивача та те, що відповідачем не надано доказів належного виконання робіт та надання послуг за договором, суд дійшов висновку, що відповідачем умови договору у вказаний строк не виконано, а 17.02.2020 головний гідравлічний насос HPR1 160D-01R 2557 D10 LINDE без жодних пояснень повернуто позивачу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Правовий аналіз частин другої та четвертої статті 849 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють дві окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.

Так, частиною другою цієї статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначеної законодавством умови, коли підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим. При цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.

Натомість частина четверта зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору, але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору.

З урахуванням наведеного для правильного вирішення спорів про стягнення невикористаної частини авансу як наслідку відмови замовника від договору підряду необхідно достовірно встановити правомірність відмови замовника від договору, а також обставини того, на підставі якої саме частини статті 849 ЦК України чи умови договору замовник відмовився від договору підряду.

Аналогічний правовий висновок закріплено у постанові Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 29.01.2020 у справі № 904/5265/18.

Пунктом 3.2.5. договору закріплено, що замовник має право в односторонньому порядку відмовитися від надання ремонтних робіт виконавцем в будь який час до підписання акта приймання передачі послуг в разі невиконання або неякісного виконання останнім своїх зобов`язань за договором, підписавши акт приймання - передачі на частину наданих послуг, наданих до повідомлення замовником (по електронній пошті або факсом) дати розірвання договору.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач звертався до відповідача із листом № 201/нк-02 від 19.02.2020, відповідно в якому просив повернути сплачені ним кошти в розмірі 133 170, 00 грн

Також позивач звертався до відповідача із повідомленням № 696/НК-05 від 29.05.2020 про відмову від виконання робіт відповідачем, розірвання договору № 37949 від 15.03.2019 та необхідності повернути попередню оплату за договором в розмірі 133 170, 00 грн.

Докази направлення вказаного вище повідомлення містяться в матеріалах справи, проте конверт повернувся на адресу позивача 16.06.2020 неврученим із зазначенням причин: за закінченням терміну зберігання .

Таким чином, суд вказує, що правовою нормою, якою позивач обґрунтовує своє право на відмову від виконання відповідачем робіт та розірвання умов договору № 37949 від 15.03.2019 є саме частина 2 статті 849 Цивільного кодексу України та невиконання відповідачем умов договору п. 1.1., 1.2. та п. 2.5 договору.

Відповідно до п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Враховуючи викладене вище та дату оформлення відділенням поштового зв`язку повідомлення про закінчення строку зберігання листа № 696/НК-05 від 29.05.2020, вимога про розірвання договору та повернення коштів попередньої оплати вважається отриманою відповідачем 16.06.2020.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем протягом семиденного строку на користь позивача коштів в розмірі 133 170, 00 грн, які в свою чергу були сплачені позивачем на виконання умов договору № 37949 від 15.03.2019.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1212 Цивільного Кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відтак, беручи до уваги викладене вище та те, що відповідачем не спростовано заявлених позовних вимог, та з огляду на те, що договір № 37949 від 15.03.2019 було розірвано позивачем в односторонньому порядку з огляду на неналежне виконання відповідачем п. 2.5 договору, а саме невиконання робіт у строк, про що належним чином було повідомлено відповідача, суд дійшов висновку стягнути з відповідача кошти в розмірі 133 170, 00 грн, які були сплачені позивачем у якості передоплати, а тому дана вимога позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Крім того, позивачем за неналежне виконання відповідачем умов договору на існуючу суму заборгованості - 133 170, 00 грн за період з 03.07.2019 по 28.07.2020 нараховано пеню в розмірі 35 700, 08 грн.

За порушення строку виконання робіт, згідно п. 2.5. договору виконавець сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості робіт, визначених в п. 2.2. договору за кожний день прострочення (п. 5.1. договору).

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Водночас, згідно з частиною шостою статті 232 ГК України нарахування штрафним санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення.

Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже, з огляду на те, що нарахування господарських санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним, то позовна давність спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.

При цьому, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Таким чином, приписами частини шостої статті 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду, однак його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.

Приписами частини шостої статті 232 ГПК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Аналогічна правова позиція викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 20.08.2020 у справі № 902/959/19.

Відтак, з огляду на викладене вище, враховуючи, що сторонами додатково не погоджено умовами договору строк нарахування пені, суд вважає, що в даному випадку пеня повинна нараховуватися виключно за шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, тобто з 03.07.2019 по 03.01.2020.

Таким чином, суд здійснивши перерахунок пені за вказаним періодом зазначає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 21 729, 62 грн, а відтак дана вимога позивача підлягає частковому задоволенню.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський" спеціалізований порт "Ніка-Тера" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УНЗК" (04210, м. Київ, пр.-т Героїв Сталінграду, будинок 12-Ж; ідентифікаційний код: 42605735) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський" спеціалізований порт "Ніка-Тера" (54052, обл. Миколаївська, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, будинок 23; ідентифікаційний код: 22439446) суму попередньої оплати в розмірі 133 170 (сто тридцять три тисячі сто сімдесят) грн, 00 коп., пеню в розмірі 21 729 (двадцять одна тисяча сімсот двадцять дев`ять) грн 62 коп. та витрат по сплаті судового збіру в розмірі 2 323 (дві тисячі триста двадцять три) грн 49 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 29.10.2020

Суддя Д.О. Баранов