Рішення

від 29.10.2020 по справі 910/10732/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.10.2020Справа № 910/10732/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ Сімакс Україна

до Товариства з обмеженою відповідальністю Ей Бі Ді Груп

про стягнення 39 872,60 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за договором оренди майна №2308/01 від 23.08.2019 (далі - Договір) у сумі 39872,60 грн.

Відповідач позов не визнав з тих підстав, що він розрахувався з Позивачем повністю, і навіть має місце переплата у сумі 5913,40 грн., на підтвердження чого надав виписки банку про рух коштів.

Позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з Відповідача 34087,60 грн. заборгованості за Договором.

У цій заяві та наданих поясненнях на ухвалу суду від 01.10.2020 Позивач зазначив, що дійсно ним від Відповідача були отримані кошти за Договором на загальну суму 285233,40 грн. Однак, вказана сума коштів складається із суми 245233,40 грн. коштів сплачених за послуги з оренди та ремонту обладнання та 40000 грн. гарантійного платежу.

За умовами пунктів 2.3, 2.4 Договору гарантійний платіж у даному випадку виконує винятково функцію засобу забезпечення виконання зобов`язань і підлягає поверненню орендарю по завершенню строку дії Договору та здійснення відповідних оплат Відповідачем по власних зобов`язаннях і не підлягає зарахуванню Позивачем до складу сплаченої орендної плати, тому вважати його частиною договірної вартості послуг оренди не можливо.

Тому Позивач не зараховував суму гарантійних платежів у рахунок погашення спірної суми заборгованості за Договором.

Вказана заява Позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду, а тому спір вирішується виходячи із вказаної в ній суми.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

23.08.2019 між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) було укладено Договір, відповідно до якого Позивач передає, а Відповідач бере у тимчасове платне володіння люльки будівельні в комплекті згідно специфікацій, яка підписується Сторонами та є невід`ємною частиною цього Договору (далі - Майно).

Відповідно до пункту 2.1 Договору ціна одиниці майна (однієї люльки в комплекті) за 1 місяць становить 6200 грн. з ПДВ.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що окрім оплати орендної плати до початку передачі Майна в оренду, Орендар сплачує, як забезпечення умов виконання договору, додатковий гарантійний платіж у розмірі 5000 грн. за одиницю Майна, на випадок зіпсування або пошкодження у зв`язку з неправильним використанням Майна, що передане Орендарю в оренду або несвоєчасної сплати орендних платежів.

Згідно з пунктом 2.4 Договору у випадку відсутності грошової заборгованості Орендаря, після закінчення терміну дії Договору або його розірвання сторонами та повернення Орендарем в повному обсязі Майна Орендодавцю, додатковий гарантійний платіж повертається Орендарю протягом трьох банківських днів після підписання Акту повернення всього Майна з оренди та здійснення Сторонами всіх розрахунків по Договору.

Розрахунковим періодом для внесення орендної плати є місяць, в якому здійснюється оренда майна. Оплата оренди майна здійснюється на підставі рахунків, виставлених Орендодавцем (пункт 2.5 Договору).

Пунктом 2.6 Договору передбачено, що орендна плата не включає в себе витрати на доставку, монтаж, нагляд за проведенням монтажних робіт, обслуговування, завантаження, розвантаження, ремонт Майна на робочому майданчику Орендаря, витрачені Орендарем енергоносії та витратні матеріали, необхідні для належної експлуатації Майна. Вказані послуги можуть бути надані Орендарю за окрему плату на підставі відповідного договору або окремо виставленого рахунку Орендодавця та вважаються наданими Орендарю в межах цього Договору.

Орендар вносить орендну плату в наступному порядку:

- орендна плата за перший розрахунковий період вноситься після укладання цього Договору протягом 5-ти днів, однак в будь-якому випадку до дати фактичної передачі майна в оренду;

- за другий та кожний наступний розрахунковий періоди, орендна плата вноситься за 5-ть днів до початку розрахункового періоду (пункт 2.7 Договору).

Неотримання Орендарем рахунку Орендодавця не позбавляє його обов`язку сплати орендної плати за весь час фактичного користування Майном (пункт 2.8 Договору).

За умовами пунктів 3.4, 3.5 Договору строк дії оренди майна - до 31.12.2019. Орендар має право продовжити термін оренди. Оплата продовження оренди здійснюється на умовах передоплати виходячи з ціни оренди, визначеної цим Договором. Датою припинення оренди майна є дата передачі майна на склад Орендодавця, що фіксується в акті приймання-передачі.

Орендар повинен повернути майно в день закінчення строку оренди (пункт 3.7 Договору). Підтвердженням факту повернення Майна Орендодавцю є підписаний Сторонами акт повернення майна (пункт 3.9 Договору).

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що він набуває чинності з дня його підписання обома Сторонами та діє до закінчення передбаченого ним строку оренди, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за ним.

Факт передачі майна Позивачем Відповідачу визнається обома сторонами, а також підтверджується актом приймання-передачі № 1 (додаток № 2 до Договору), актами наданих послуг.

З матеріалів справи (копій актів наданих послуг) слідує, що за період серпень 2019 року - березень 2020 року за тимчасове користування орендованого майна у Відповідача виникли зобов`язання зі сплати орендних платежів на суму 236037 грн, а також з оплати поточного ремонту Майна на загальну суму 43284 грн.

Всього за Договором Відповідачу було надано послуг (з оренди та ремонту обладнання) на загальну суму 279321 грн.

Цей факт сторонами не оспорюється та підтверджується наданими ними поясненнями та відповідними наявними у матеріалах справи доказами.

З наявних у матеріалів справи платіжних доручень та банківських виписок убачається, що Відповідачем за Договором на підставі виставлених рахунків було перераховано Позивачу кошти в загальній сумі 285234,40 грн.

Із вказаної суми коштів Відповідачем, згідно із призначенням платежів, було сплачено за послуги оренди та ремонту Майна 245234,40 грн. та у якості гарантійного платежу на підставі пункту 2.3 Договору 40000 грн.

Таким чином, сплачена Відповідачем на користь Позивача сума коштів за Договором враховує в собі 40000 грн. гарантійних платежів.

Ця обставина сторонами не оспорюється.

Крім того, вказані обставини підтверджуються залученими до матеріалів справи копіями вищевказаних: Договору; Специфікації №1 від 23.08.2019 (додаток № 1 до Договору); актом прийому-передачі № 1 від 28.08.2019 Майна від Орендодавця до Орендаря (додаток № 2 до Договору); відповідних рахунків на оплату, виставлених Позивачем; актів надання послуг, підписаних та затверджених сторонами; платіжних доручень та банківських виписок.

З матеріалів справи також убачається, що на підставі листа Відповідача від 19.03.2020 № 31 про повернення гарантійних платежів за Договором, Позивачем за платіжним дорученням № 1564 від 19.03.2020 відбулося повернення залогових коштів на суму 15000 грн. (копії зазначених документів містяться у матеріалах справи).

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Спір у даній справі виник у зв`язку із тим, що Відповідач вважає, що оскільки ним було перераховано гарантійні платежі, то за рахунок них Позивач повинен погасити наявний у Відповідача борг за Договором. На думку Позивача гарантійні платежі виконують за умовами Договору функцію забезпечення виконання зобов`язань Орендаря за Договором, і до закінчення строку його дії або розірвання не повинні зараховуватися в рахунок оплати заборгованості Відповідача за Договором.

Дослідивши зміст Договору, зокрема його положення викладені у пунктах 2.3 та 2.4, суд погоджується із позицією Позивача.

Так, із положень зазначених пунктів Договору слідує, що сплачені Відповідачем гарантійні платежі по своїй суті є забезпеченням виконання зобов`язань (частина 1 статті 199 Господарського кодексу України). Гарантійний платіж, як додатковий платіж, забезпечує не тільки своєчасність сплати орендних платежів, а також забезпечує відшкодування на випадок зіпсування або пошкодження у зв`язку з неправильним використанням Майна завданих Орендодавцю збитків. Він повинен зберігатися на окремому рахунку Позивача як забезпечувальних засіб протягом усього строку дії орендних правовідносин, і може бути зарахований у рахунок погашення заборгованості Орендаря після припинення цих орендних відносин (повернення Майна Орендодавцю).

Із матеріалів справи не вбачається, що строк оренди Майна закінчився. Протилежного сторонами не доведено.

Зокрема, у матеріалах справи відсутній підписаний між сторонами акт про повернення Майна Орендодавцю чи інші докази на підтвердження факту повернення Майна Орендодавцю, як це передбачено умовами пунктів 3.7, 3.9 Договору.

Зважаючи на положення пункту 9.1 Договору, у матеріалах справи відсутні також докази того, що строк дії Договору закінчився або він був розірваний сторонами у встановленому порядку.

Відтак, Позивач правомірно не зараховував сплачені Відповідачем кошти в якості гарантійних платежів у рахунок погашення заборгованості за Договором. Тому у Відповідача є наявною заборгованість за Договором у сумі 34086,60 грн. (279321 грн. (вартість наданих послуг) - 245234,40 грн. (сума сплачених коштів за послуги оренди та ремонту Майна).

Саме у цій сумі позов і підлягає задоволенню.

У задоволенні позову на іншу суму (1 грн.) слід відмовити, оскільки судом не встановлено наявність заборгованості у Відповідача за Договором на цю суму.

Судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ей Бі Ді Груп (Україна, 01042, місто Київ, вулиця Академіка Філатова, будинок 10-А, офіс 3/10; ідентифікаційний код 37013701) на користь (Україна, 03048, місто Київ, вулиця Медова, будинок 5-В, корпус А; ідентифікаційний код 41366427) 34086,60 грн. (тридцять чотири тисячі вісімдесят шість гривень 60 копійок) боргу, а також 2101,94 грн. (дві тисячі сто одну гривню 94 копійки) судового збору.

У решті позову (стягненні 1 грн.) відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Р.Б. Сташків