Рішення

від 02.11.2020 по справі 911/2153/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2020 р. м. Київ Справа № 911/2153/20

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна фірма Хімзахист (27500, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Героїв України, 94, кімн. 312, код 38869215)

до Товариства з обмеженою відповідальністю ТБС-РУФ (07044, Київська обл., Поліський район, с. Вовчків, вул. Жовтнева, 35, код 38016001)

про стягнення 51 902,00 грн.

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна фірма Хімзахист (позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТБС-РУФ (відповідач) про стягнення 51 902,00 грн., з яких: 41650,00 грн. основного боргу, 3660,88 грн. пені, 2284,86 грн. 3% річних та 4306,26 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору на виконання підрядних робіт №17/2709-1 від 27.09.2017 та частково оплатив прийняті роботи вартістю 322924 грн., сплативши позивачу лише 281274,00 грн., тоді як решту вартості робіт у сумі 41650,00 гривень станом на момент подання позову відповідач не сплатив, внаслідок чого у нього виникла відповідна сума заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.08.2020 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви.

26.08.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про прийняття позовної заяви до розгляду у зв`язку з усуненням недоліків. 03.09.2020 зазначена заява була передана судді Лилаку Т.Д. після виходу з відпустки.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.09.2020 відкрито провадження у даній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та зобов`язано сторін вчинити певні дії.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подання заперечень на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

У встановлений судом строк відзиву на позовну заяву відповідач не подав, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направляв.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Положення ч.1 ст.248 ГПК України визначають, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю ТБС-РУФ (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна фірма Хімзахист , як підрядником, укладено договір на виконання підрядних робіт №17/2709-1 (далі - договір підрядних робіт), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах даного договору замовник доручає, а підрядник на свій ризик виконує власними і залученими силами, матеріалами і обладнанням, в межах узгодженої кошторисної документації, з додержанням вимог будівельних норм та правил наступні будівельно-ремонтні роботи: ЦВО. Корпус дроблення вапняку. Ремонт покрівлі в осях А-В, 13-20 за адресою: Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, 16, територія ПрАТ Полтавський ГЗК , а замовник зобов`язується прийняти та оплатити якісно виконані будівельно-ремонтні роботи в повному обсязі.

Згідно з п. 2.1. Договору, загальна вартість Договору визначена на підставі кошторисної документації складає 305 500,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 2.1.2. Договору, до початку виконання робіт замовник перераховує підряднику передплату на придбання матеріалів, які необхідні для виконання робіт у розмірі 70% від загальної вартості договірної ціни, що складає 213 850,00 грн.

Згідно з п. 2.7. Договору, Оплата за виконані роботи проводиться Замовником впродовж 10 (десяти) банківських днів, з моменту підписання Акту виконаних робіт обома сторонами, на підставі виставленого на адресу Замовника рахунку-фактури оформленого належним чином на державній мові.

Замовник, згідно з п. 2.1.2. Договору, до початку виконання робіт, перерахував 06.10.2017 року попередню оплату на придбання матеріалів в розмірі 70 % від загальної вартості договірної ціни - 213 850,00 грн. з ПДВ.

Згідно з умовами Договору та оформленого між позивачем та відповідачем Акту приймання виконаних будівельних робіт №1/12 від 27.12.2017 року ТОВ Будівельна фірма Хімзахист виконало, а ТОВ ТБС-РУФ прийняло повний обсяг виконаних робіт на суму 305 500,00 грн. з ПДВ, додатковий обсяг робіт за Актом приймання виконаних будівельних робіт №2/12 від 27.12.2017 року на суму 17 424,00 грн. з ПДВ, а всього на загальну суму 322 924,00 грн. з ПДВ.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

Натомість, як зауважує позивач, відповідач оплатив заборгованість за виконані роботи частково:

213 850,00 грн. - попередня оплата згідно пл.дор. №1499 від 06.10.2017 року;

50 000,00 грн. - часткова оплата згідно пл.дор. №430 від 06.04.2018 року;

17 424,00 грн. - оплата додаткового обсягу виконаних робіт згідно пл.дор. №552 від 27.04.2018 року, що підтверджується виписками за особовим рахунком ТОВ БФ Хімзахист № НОМЕР_1 в AT Укрсиббанк .

Решту вартості робіт у розмірі 41 650,00 грн. відповідач не оплатив, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла відповідна сума боргу.

Згідно з актом звіряння розрахунків за період жовтень 2017 - червень 2018 року станом на 30.06.2018 року, відповідач письмово підтвердив наявність своєї заборгованості перед ТОВ Будівельна фірма Хімзахист в сумі 41 650,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачу претензію №2018/08/03-1 від 03.08.2018 р. про сплату заборгованості. Претензія була прийнята відповідачем через Укрпошту 15.09.2018 року, проте відповідь на претензію відповідач не надсилав.

З огляду на вказані вище обставини позивач звернувся до суду із відповідним позовом та вимогою про стягнення з відповідача 41 650,00 грн. заборгованості.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд дійшов таких висновків.

Приписами ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 837, частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до статей 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Підписання сторонами Акту приймання виконаних будівельних робіт №1/12 від 27.12.2017 року на суму 305 500,00 грн. з ПДВ та Акту приймання виконаних будівельних робіт №2/12 від 27.12.2017 року на суму 17 424,00 грн. з ПДВ без будь-яких зауважень чи заперечень щодо якості виконаних позивачем робіт свідчить про прийняття відповідачем таких робіт, що породжує для нього обов`язок по остаточній оплаті вартості робіт у повному обсязі.

Разом з тим, з наданих позивачем актів вбачається, що в рядку Договір вказано: Договір №1/2203-16 від 22.03.2016

З даного приводу, позивач у позові зазначив, що при оформленні Актів приймання виконаних будівельних робіт №1/12 від 27.12.2017 року та №2/12 від 27.12.2017 року сторонами Договору була допущена помилка в частині номеру і дати Договору , а саме в якості підстави був помилково зазначений Договір №1/2203-16 від 22.03.2016 року. Помилка сталася через застосування старих даних у комп`ютерній програмі при підготовці Актів приймання виконаних будівельних робіт №1/12 від 27.12.2017 року та №2/12 від 27.12.2017 року.

Позивач намагався виправити цю ситуацію надіславши на адресу відповідача лист №190510-1 від 10.05.2019 року з відповідними роз`ясненнями про необхідність виправлення первинних документів бухгалтерського обліку щодо підтвердження факту виконання господарської операції згідно договору на виконання підрядних робіт №17/2709-1 від 27 вересня 2017 року з додаванням актів приймання виконаних будівельних робіт №1/12 та №2/12 за грудень 2017 року. Вказані акти відповідач не підписав і на адресу позивача не повернув.

Дослідивши матеріали справи та, зокрема акти виконаних робіт, судом встановлено, що в графах Будова і Об`єкт зазначені вірні дані: ЦВО. Корпус дроблення вапняку. Ремонт покрівлі в осях А-В, 13-20. Інв.№010042000 .

Крім того, вартість робіт за актами, є аналогічною вартості, вказаної в Договорі виконання підрядних робіт №17/2709-1 від 27.09.2017 та погодженої сторонами.

Доказів того, що між сторонами залишились не врегульовані питання по Договору №1/2203-16 від 22.03.2016 у суду відсутні.

З огляду на вищезазначене, суд вважає надані позивачем акти приймання виконаних будівельних робіт №1/12 від 27.12.2017 року та №2/12 від 27.12.2017 року належними доказами виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором №17/2709-1 від 27.09.2017.

Беручи до уваги наведені нормативні приписи, оскільки станом на день прийняття рішення відповідач вартість виконаних позивачем робіт за договором у повному обсязі не оплатив, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з 41650,00 грн. заборгованості підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3660,88 грн., яка нарахована за визначений позивачем період з 24.01.2020 по 21.07.2020.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 7.4. Договору, при порушенні Замовником строків оплати за виконані роботи за Договором, він сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок та врахувавши встановлені обставини щодо наявності заборгованості відповідача та фактів прострочення платежів, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення пені у розмірі 3660,88 грн.

З огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання з оплати, позивач просив суд стягнути з відповідача 2284,86 грн. 3% річних та 4306,26 грн. інфляційних втрат за загальний період прострочки з 23.09.2018 по 21.07.2020.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних встановив, що заявлені позивачем до стягнення суми відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення 2284,86 грн. 3% річних та 4306,26 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Сума судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду із позовом, відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України, покладається на відповідача, у зв`язку із повним задоволенням позовним вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТБС-РУФ (07044, Київська обл., Поліський район, с. Вовчків, вул. Жовтнева, 35, код 38016001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна фірма Хімзахист (27500, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Героїв України, 94, кімн. 312, код 38869215) 41650 (сорок одну тисячу шістсот п`ятдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 3660 (три тисячі шістсот шістдесят) грн. 88 коп. пені, 2284 (дві тисячі двісті вісімдесят чотири) грн. 86 коп. 3% річних, 4306 (чотири тисячі триста шість) грн. 26 коп. інфляційних втрат та 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 02.11.2020

Суддя Т.Д. Лилак