Рішення

від 29.10.2020 по справі 914/2278/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2020 справа № 914/2278/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн", м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОР-Львів", м.Львів

про: стягнення 71907,14грн за договором поставки №343/19 від 04.03.2019

Суддя У.І.Ділай

Секретар В.Д.Андрусик

За участю представників:

Від позивача: М.А.Мельник - адвокат

Від відповідача: не з`явився

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОР-Львів" про стягнення 71907,14грн за договором поставки №343/19 від 04.03.2019.

Ухвалою суду від 09.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі та призначено судове засідання на 29.09.2020.

Ухвалою від 29.09.2020 та від 22.10.2020 судове засідання відкладено, з підстав зазначених в ухвалах .

Представник позивача в судовому засіданні 29.10.2020 підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

Відповідач в судове засідання 29.10.2020 повторно явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача зазначено: 79020, м. Львів, пр. Чорновола, 67В, кв.81. На таку ж адресу скеровано судом ухвали у цій справі. При цьому, поштовий конверт з ухвалою про відкриття провадження від 09.09.2020 повернутий поштовим відділенням до суду із відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

Суд звертає увагу, що Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 12 березня 2020 року на всій території України установлено карантин, який продовжений до 31 грудня 2020 року.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 18.06.2020 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) , процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" N 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" та рекомендацій Ради суддів України з метою попередження розповсюдження коронавірусної інфекції (COVID-19) розгляд справи №914/2278/20 відкладався в межах розумного строку.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Натомість відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Також суд зазначає, що участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком учасників справи.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв`язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд -

встановив:

04 березня 2019 року між сторонами укладено договір поставки №343/19, згідно з п. 1.1. якого, позивач зобов`язався передавати у власність відповідача - товар, а відповідач зобов`язався приймати та оплачувати товар у порядку, визначеному умовами цього договору та своєчасно повертати тару на умовах визначених договором.

Постачальник зобов`язаний на протязі 3 робочих дній з дня отримання замовлення поставити товар на умовах DDP (Інкотермс 2000) за адресою здійснення торгівельної діяльності покупця. За погодженням сторін договору поставка може здійснюватися транспортом та за рахунок покупця на умовах ЕХW (п. 3.1 договору).

На виконання взятих зобов`язань позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 45 517,16грн відповідно до товарно-транспортних накладних: №НТР-081497 від 09.08.2019, №НТР-081498 від 09.08.2019, №НТР-081320 від 09.08.2019, №НТР-086098 від 21.08.2019 та №НТР-089364 від 28.08.2019, які підписані повноважними представниками та скріплені печатками підприємств. Копії товарно-транспортних накладних долучені до матеріалів справи (оригінали оглянуто судом).

У порядку досудового врегулювання спору 14.01.2020 позивач надіслав відповідачу претензію про повернення заборгованості, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав договірних зобов`язань щодо своєчасної сплати вартості поставленого товару. Відтак, ТзОВ "Партнер Дістрібьюшн" подало до Господарського суду Львівської області позовну заяву про стягнення з відповідача 45 517,16 грн основного боргу.

Крім того, керуючись ст. 625 ЦК України, позивач нарахував 1238,87грн інфляційних втрат та відповідно до п.7.1 договору 8205,07грн пені та відповідно до п.7.2 договору 16946,04 грн 36% річних.

Після відкриття провадження відповідач частково оплатив заборгованість в розмірі 20000,00грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір поставки №343/19 від 04 березня 2019 року, у зв`язку із чим набули взаємних прав і обов`язків.

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач свої зобов`язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних, долученими до матеріалів справи (оригінали оглянуто судом).

Відповідач про дійсність отриманого товару та проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Оскільки після відкриття провадження господарським судом відповідачем сплачено основний борг частково в розмірі 20000,00 грн, то провадження в цій частині слід закрити. В частині стягнення 25517,16грн основного боргу позовні вимоги підлягають задоволенню.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування інфляційних втрат, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1238,87грн інфляційних втрат за період з вересня 2019 року до липня 2020 року - підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 8205,07грн пені суд зазначає наступне.

За умовами п. 7.1 договору, у випадку порушення покупцем термінів оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобовязаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за від суми боргу закожен день порушення термінів оплати.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми пені відповідно до положень п. 7.1 договору та ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , судом встановлено, що позивачем допущені арифметичні помилки у нарахуванні, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 8205,07грн пені за період з 17.08.2019 до 02.09.2020 - підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення 16915,87грн 36% річних суд зазначає наступне.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у випадку якщо покупець прострочив виконання грошового зобов`язання, а саме - терміни оплати вартості товару, одержаного від постачальника товару він зобов`язаний сплатити, зокрема, 36 процентів річних від простроченої суми заборгованості.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Виходячи із положень вказаної статті, сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв`язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів (п. 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Відтак, перевіривши поданий позивачем розрахунок 36% річних за прострочення виконання, судом встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки. За розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 16915,87грн 36% річних за період з 17.08.2019 до 02.09.2020. В задоволенні решти позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судовий збір покладається на останнього пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОР-Львів" (79020, м.Львів, пр. Чорновола, 67В, кв.81; ідентифікаційний код 41542219) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн" (79040, м.Львів, вул. Городоцька, 355, оф.325; ідентифікаційний код 37171990) 25517,16грн основного боргу, 1238,87грн інфляційних втрат, 8205,07грн пені, 16915,87грн 36% річних та 2101,12 грн судового збору.

3.У задоволенні вимоги про стягнення 30,17грн 36% річних - відмовити.

4.Провадження про стягнення 20000,00грн основного боргу закрити.

5.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 02.11.2020.

Суддя У.І. Ділай