Рішення

від 21.10.2020 по справі 916/1162/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" жовтня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1162/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання Потребенко О.М.

розглядаючи справу № 916/1162/20 в порядку загального позовного провадження

за позовом: керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області /адреса - 67400, Одеська обл., м. Роздільна, вул. Ярослава Мудрого, 8, e-mail rozdilna@od.gp.gov.ua/ в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області /ЄДРПОУ 39825404, адреса - 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, e-mail odesa_info@land.gov.ua/

до відповідача: селянського (фермерського) господарства "НІНА" /ЄДРПОУ 32356788, адреса - 66830, Одеська обл., Ширяївський р-н, с. Чорний Кут, вул. Райська, буд. 7/

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Старомаяківську сільську раду Ширяївського району Одеської області /ЄДРПОУ 04379143, адреса - 66833, Одеська обл., Ширяївський р-н, с. Старі Маяки, вул. Центральна, 2, e-mail: staromayakyvska@ukr.net/.

про визнання державного акту таким, що втратив чинність, скасування записів про реєстрацію та повернення земельної ділянки

за участю представників:

від прокуратури - не з`явився; про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

від позивача - не з`явився; про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача - не з`явився; про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

від 3ї особи - не з`явився; про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

ВСТАНОВИВ:

27.04.2020 року керівник Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. № 1202/20) до селянського (фермерського) господарства "Ніна" з вимогами про:

- визнання державного акту І-ОД № 005557 від 14.12.2001 на право постійного користування землею, виданого ОСОБА_1 на підставі рішення 14 сесії 23 скликання Ширяївської районної ради народних депутатів Ширяївського району Одеської області від 27.09.2001, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 277 таким, що втратив чинність;

- скасування запису № 277 про реєстрацію Державного акту на право постійного користування землею І-ОД № 005557 від 14.12.2001 на право постійного користування землею в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 277;

- виключення відомостей про користувача земельної ділянки - ОСОБА_1 з Поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 5125485600:01:001:0973;

- зобов`язання селянського (фермерського) господарства "Ніна" (код ЄДРПОУ 32356788) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5125485600:01:001:0973 площею 37,07 га, яка знаходиться на території Старомаяківської сільської ради (за межами населеного пункту).

Прокурор обґрунтовує позовні вимоги порушенням вимог земельного законодавства та невнесенням відомостей в Державний земельний кадастр про право власності та речові права на земельну ділянку площею 37,07 га в Ширяївському районі Одеської області після смерті у 2016 році ОСОБА_1 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка була надана йому на праві постійного користування для ведення селянського (фермерського) господарства у 2001 році.

Позов пред`явлено на підставі ст. 14, 131 1 , 142 Конституції України ст.ст. 15-1, 22, 23, 50, 84, 92, 102 1 ,116, 118, 125, 126, 131, 152, 202, 204 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст. 15, 16, 387, 388, 407, 1212, 1213, 1216, 1218, 1225 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", ст.ст. 7,19, 20, 23 Закону України "Про фермерське господарство", ст.ст. 9, 15, 16, 24, 25 Закону України "Про Державний земельний кадастр" та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Ухвалою суду від 30.04.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1162/20; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Старомаяківську сільську раду Ширяївського району Одеської області; підготовче засідання призначено на 03.06.2020 р.

Слід зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" та розпорядженням Одеського міського голови від 15.03.2020 року № 218 "Про тимчасове зупинення роботи об`єктів загального користування, розташованих у м. Одесі, з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19", запроваджено карантин з протидії поширюванню коронавіруса COVID-19 у період з 12 березня по 03 квітня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2020р. № 225, запроваджено карантин з протидії поширюванню коронавіруса COVID-19 по 24 квітня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020р. № 291, запроваджено карантин з протидії поширюванню коронавіруса COVID-19 по 11 травня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 з 11.03.2020 року по 22.05.2020р. на всій території України встановлено карантин з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" зі змінами внесеними постановою КМУ від 17.06.2020 року № 500 дію карантину продовжено з 22.06.2020 року до 31 липня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020р. №641 установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 31 серпня 2020 на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 20 травня 2020р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Рішенням зборів суддів Господарського суду Одеської області від 16.03.2020р., затвердженого протоколом № 916-3/2020, у період дії вказаного карантину рекомендовано перенести судові засідання за межі призначеного строку.

Відповідно до п. 4 Розділу Х Прикінцевих положень ГПК України (в редакції Закону № 540-IX від 30.03.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 57, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Враховуючи вищевказані загальнодержавні карантинні заходи, судові засідання в порядку підготовчого провадження по справі відкладались відповідно: ухвалою суду від 03.06.2020 року підготовче судове засідання відкладено господарським судом на 08.07.2020 року; в судовому засіданні 08.07.2020р. судом протокольно ухвалено відкласти розгляд справи на 09.09.2020 рок.

28.05.2020 року до суду надійшла пояснення позивача Головного управління Держгеокадастру в Одеській області /вх. № 13698/20/, в яких позивач зазначає, що з метою здійснення господарської діяльності ОСОБА_1 /помер 28.08.2016 року/ засновано юридичну особу - СГ НІНА . Позивач заважує, що аналіз чинного законодавства свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Ухвалою суду від 09.09.2020 року призначено справу № 916/1162/20 до судового розгляду по суті; судове засідання по суті призначено на 30.09.2020 р.

У судовому засіданні 30.09.2020 року судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 21.10.2020 року.

До судового засідання прокурор не з`явився, повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі. У ході розгляду справи прокурор позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача Головного управління Держгеокадастру в Одеській області - до судового засідання не з`явився, повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

Відповідач до судового засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, причини неявки невідомі.

Третя особа до судового засідання не з`явилась, повідомлена належним чином, причини неявки суду невідомі.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Всі ухвали суду по справі № 916/1162/20 направлялись учасникам справи в порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема відповідачу, за адресою, вказаною в позовній заяві (66830, Одеська обл., Ширяївський р-н, с. Чорний Кут, вул. Райська, буд. 7, яка є його місцезнаходженням, що підтверджується Витягом в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), про що свідчить відтиск штампу вихідної кореспонденції на зворотньому боці другої сторінки цих ухвал з зазначенням адреси відповідача, рекомендованим листом з повідомленням про вручення з позначкою на конверті „Судова повістка".

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Ухвалу суду про відкриття провадження у справі відповідач по справі отримав 08.05.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 6511912268884, яке одержано судом 14.05.2020 року (а.с. 85).

15.06.2020 року на адресу Господарського суду Одеської області повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 6511912340658, з якого вбачається, що відповідач 10.06.2020 року отримав ухвалу суду від 03.06.2020 року /а.с. 104/.

Ухвалу суду від 08.07.2020 року відповідач по справі отримав 22.07.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 65119123443546, яке одержано судом 27.07.2020 року (а.с. 113).

Ухвалу суду від 09.09.2020 року відповідач по справі отримав 16.09.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 6511912678659, яке одержано судом 22.09.2020 року (а.с. 125).

Ухвалу суду від 30.09.2020 року відповідач по справі отримав 13.10.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 6511912718219, яке одержано судом 19.10.2020 року (а.с. 139).

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвали Господарського суду Одеської області було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових, а тому відповідач достеменно обізнаний про розгляд справи № 916/1162/20.

Оскільки відповідач по справі, отримавши ухвалу суду про відкриття провадження у справі не надав суду відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, суд в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні при безпосередньому дослідженні доказів, рішенням 14 сесії 23 скликання Ширяївської районної ради народних депутатів Ширяївського району Одеської області від 27.09.2001 року ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку площею 37,07 га на території Старомаяківської сільської ради Ширяївського району для ведення селенського (фермерського) господарства.

Право постійного користування землею ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 37,07 га посвідчено державним актом на право постійного користування землею серії І-ОД № 005557 від 14.12.2001 року.

Державний акт на право постійного користування землею серії І-ОД № 005557 від 14.12.2001 року зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за номером 227.

25.04.2003 року ОСОБА_1 з метою здійснення господарської діяльності та відповідно до Закону України Про селянське (фермерське) господарство засновано юридичну особу - селянське (фермерське) господарство НІНА /код ЄДРПОУ 32356788/.

Судом досліджено Статут селянського (фермерського) господарства НІНА /код ЄДРПОУ 32356788/, зареєстрований Ширяївською районною державною адміністрацією Одеської області за № 04057244100010173/.

Статтею 5 Статуту визначено, що для ведення господарства на підставі рішення 14 сесії 23 скликання Ширяївської районної Ради від 27.09.2001 року № 240 засновнику надається земельна ділянка для ведення селянського (фермерського) господарства площею 37,07 гектарів на підставі Державного акту І-ОД № 005557 на території Старомаяківської сільської ради, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 227, 14.12.2001 року, а також земельна ділянка для ведення селянського (фермерського) господарства площею 37,07 гектарів на підставі Державного акту Серія Р1 № 455675 на території Старомаяківської сільської ради, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 974, 14.12.2001 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, про що зроблено відповідний актовий запис № 228 від 30.06.2016 року.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 06.03.2020 року, за інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, станом на 06.03.2020 року земельна ділянка площею 37,07 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства на території Старомаяківської сільської ради Ширяївського району з кадастровим номером 5125485600:01:001:0973 належить ОСОБА_1 на праві постійного користування. Нормативна грошова оцінка складає 1 023 486,18 грн.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна інформація щодо вказаної земельної ділянки станом на 10.03.2020 року відсутня.

Оцінюючи доводи прокурора та позивача господарський суд звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 щодо передумов переходу до фермерського господарства прав на землю, у зв`язку з чим зазначає про таке.

Згідно із частиною 1 статті 51 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13.03.1992, на момент створення позивача) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до статті 7 Земельного кодексу України (у вказаній редакції) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Положеннями частини 1 статті 23 Земельного кодексу України (у вказаній редакції) визначено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Аналіз наведених норм права, які діяли на момент створення відповідача, вказує на те, що земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення селянського (фермерського) господарства надавалась не громадянину України, а спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 8 Закону України від 20.12.1991 № 2009-XII "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції Закону від 14.10.1992 № 2683-XII, на момент створення позивача; втратив чинність 29.07.2003 - з моменту набрання чинності Законом України від 19.06.2003 № 973-IV "Про фермерське господарство") після одержання Державного акта на право приватної власності або довічного успадковуваного володіння землею чи укладення договору на оренду селянського (фермерського) господарства підлягає державній реєстрації в районній, міській Раді народних депутатів, що надала земельну ділянку у довічне успадковуване володіння, приватну власність або користування. Для державної реєстрації до відповідної Ради народних депутатів селянське (фермерське) господарство подає заяву про реєстрацію цього господарства, список осіб, які виявили бажання створити його, прізвище, ім`я, по батькові голови, документ про внесення плати за державну реєстрацію (ч. 1). Після відведення земельної ділянки в натурі і одержання Державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею, приватної власності або договору на оренду земельної ділянки та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи (ч. 2).

Отже, законодавством, чинним на момент створення відповідача було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності селянським (фермерським) господарством як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення селянське (фермерське) господарство, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації такого господарства. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення селянського (фермерського) господарства, без створення такого господарства.

19.06.2003 було прийнято новий Закон України № 937-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 937-IV), яким Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991 № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

Положеннями статті 1 Закону № 937-IV визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

За змістом частини 1 статті 5, частини 1 статті 7 Закону № 937-IV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону № 937-IV, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

З наведених вище правових норм вбачається, що як на момент створення відповідача, так і на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі), яке є формою підприємницької діяльності громадян, створюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення (створення) фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17.

Отже, за змістом положень статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV, після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства .

Така практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 по справі № 922/989/18.

Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25.10.2001), який діяв з 01.01.2002 (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Зазначені положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, рішенням Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22.09.2005 визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційним).

З огляду на рішення Конституційного Суду України, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Отже, з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. При цьому, слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).

Разом з тим, право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

У пункті 7.27 постанови від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Положеннями статті 141 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент смерті фізичної особи - засновника) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 27 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13.03.992), яка діяла до 01.01.2002, право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві (як чинному з 01.01.2002 року, на момент створення позивача, так і й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою, як смерть громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства, відсутня.

Адже правове становище селянського (фермерського) господарства як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття селянським (фермерським) господарством правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення селянського (фермерського) господарства і подальшої державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

У разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення цього господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства. Зазначений висновок містить і постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц.

Разом з тим, суд наголошує, що вищенаведений механізм переходу до фермерського господарства права користування землею застосовується виключно щодо земельної ділянки, з якою безпосередньо пов`язане створення фермерського господарства та його державна реєстрація як юридичної особи. Тільки у цьому випадку з дня державної реєстрації фермерського господарства воно набуває права та обов`язки землекористувача земельної ділянки, наданої її засновнику у користування і, відповідне право землекористування фермерського господарства, не припиняється зі смертю засновника.

За обставинами даної справи громадянину ОСОБА_1 на підставі Державного акта на право постійного користування землею № І-ОД № 005557 від 14.12.2001, виданого на підставі рішення 14 сесії 23 скликання Ширяївської районної ради народних депутатів Ширяївського району Одеської області від 27.09.2001, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 277, надано у постійне користування 37,07 га землі для ведення фермерського господарства, з якою безпосередньо пов`язане створення СГ НІНА .

Суд ще раз наголошує, що можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності (користування) на земельну ділянку або укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.

Таким чином, набуте ОСОБА_1 право постійного користування спірною земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства зберігається за відповідачем до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому законом порядку, оскільки С(Ф)Г "НІНА" набуло як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання спірної земельної ділянки.

Суд критично оцінює посилання прокурора на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду України від 23.11.2016 у справі № 657/731/14-ц, від 05.10.2016 у справі № 6-2329цс16, згідно з якими право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.

Оскільки, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2020 у справі № 922/989/18 відступила від цієї правової позиції та зазначила, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що зі смертю ОСОБА_1 , якому спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування згідно з Державним актом на право постійного користування землею, таке право не є таким, що припинилося. У зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судовий збір в порядку ст. 129 ГПК України прокурору не відшкодовується.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241, 255 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області /адреса - 67400, Одеська обл., м. Роздільна, вул. Ярослава Мудрого, 8, e-mail rozdilna@od.gp.gov.ua/ в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області /ЄДРПОУ 39825404, адреса - 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, e-mail odesa_info@land.gov.ua/ до селянського (фермерського) господарства "НІНА" /ЄДРПОУ 32356788, адреса - 66830, Одеська обл., Ширяївський р-н, с. Чорний Кут, вул. Райська, буд. 7/, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Старомаяківську сільську раду Ширяївського району Одеської області /ЄДРПОУ 04379143, адреса - 66833, Одеська обл., Ширяївський р-н, с. Старі Маяки, вул. Центральна, 2, e-mail: staromayakyvska@ukr.net/ про визнання державного акту таким, що втратив чинність, скасування записів про реєстрацію та повернення земельної ділянки - відмовити у повному обсязі.

2. Судові витрати по справі покласти на Роздільнянську місцеву прокуратуру Одеської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження аби прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02 листопада 2020 р.

Суддя Н.Д. Петренко